Імбирне печиво

Це був певно, що типовий зимній день, який швидко біг до нового року. В кожному будиночку біля вікна мерехтіли маленькі лампочки новорічної гірлянди, а двері магазину з подарунками тихо дзвеніли, що хвилини. По вулицях розгулювали компанії підлітків, які в руках уміло розпалювали бенгальські вогні, за які їх ще потім буде сварити жіночка, яка виглядала з вікна кухні, своєї квартири. Напевно день пари не відрізнявся від дня інших людей, вони також прикрашали будинок, ходили по магазинах й купували продукти до нового року, а подаруночки в першу чергу. Поки Бан Чан запрошував друзів на свято, то Фелікс в той час накривав на стіл, й готував новорічні солодощі. Вся ця атмосфера виглядала так, начебто це якийсь новорічний фільм, який завжди крутять на СТБ, до речі який йшов по телевізору на кухні) Лікс, уміло замішував тісто для імбирного печива, і акуратно викладав не готове печиво в формі імбирних чоловічків на деко, й ставив в духовку відволікаючись на фільм, який показували на телевізорі, в той час хлопець молодшого вже ставив подарунки рад ялинку, які подарує Феліксу опівночі.— Чанні!! Ходи но сюди — сказав Лікс, і знову підняв очі на “цікавий” фільм. — Що, котику? — сказав Бан, який вже стояв в двірному отвору. — ти ж усім друзям, яких запросив купив подарунки? — Так. — сказав Чан, ніжно посміхнувся після чого підійшов до молодшого й продовжив, — а ти мені купив? Ліксі, подивився коханому в очі й нахилився ближче до лиця старшого й тихо, аби як чутно промовив. Я і є — твій подарунок. — почав цілувати вуста Бан Чана, піднімаючи маленькі ручки на шию старшого, який вже жадібно стискав дупцю молодшого в своїх руках, просячи очима продовження. Ліксі і так розумів, чого хоче Бан тому молодший зупинився й поцілував того у щічку. — а подарунок отримаєш потім. — буркнув Лікс і дістав з печі імбирне печиво, яке вже вспів поцупити Чан, й втікти кудись у кімнату. — Чанні, ти як завжди в своєму репертуарі, я ще не вспів його на стіл покласти ти вже його їси, хоч гостям залиш. Старший лиш, щось нерозбірливо сказав, бо вже жував печиво, яке він так обожнював.