Я чекав на тебе

5 сезон. Дін радий, що Кас живий і хоче поговорити з янголом.

Дін досі не міг повірити. Бо якщо дива існували, то це було найбільшим дивом, що з ним сталося за останні роки, сповнені жахів, сліз, смертей і божевілля. Це було тим дивом, якого чекав мисливець, стиха молячись ненависному богу темними ночами, відколи дізнався, що Сем випустив Люцифера.

Кастіель був живий.

Хоч фізично Вінчестер почувався паршиво – виродок Захарія добряче постарався – та коли побачив янгола (“свого янгола”, – виправляв себе, а тоді соромився, бо не можна ж присвоїти божого воїна), життя стало не таким нестерпним. В одну мить огидне існування без мети, постійне полювання на монстрів відійшло на задній план. Бо Кас знову був поруч.

Вони утрьох – Дін, Сем і Кастіель – стояли коло лікарняної палати, куди поклали Боббі. Сінґер ще не прийшов до тями, проте загроза його життю минула. Навіть будучи одержимим демоном, старий мисливець не зміг заподіяти школи братам.

Огидний запах лікарні – медикаментів і зневіри – в’їдався в шкіру, поки трійця спостерігала за Боббі, що, непритомний, лежав у палаті.

– Він одужає, – говорив Сем, походжаючи туди-сюди, – це лишень подряпина. Ми і через гірше проходили.

Дін замислено кивнув. А сам думав про те, що сказав Чак. “У тебе очі почорніли, наче у демона”, – повідомив пророк Вінчестерам про те, як Сем убивав Ліліт. У старшого Вінчестера тоді не було часу поміркувати над почутим. Та зараз він не міг позбутися відчуття, що не зможе довіряти Сему, котрий отак просто пішов з демоницею.

Світ явно котився у прірву. Разом зі стосунками братів.

– …подумати, як захиститися від янголів, – тим часом казав Сем, – може, спитати у Чака поради?

Діну так і хотілося кинути в’їдливу фразу. Щось на кшталт: “спитай у демонів. Ти ж з ними на короткій нозі”. Та відчув долоню Каса на плечі. Повернув голову. Янгол серйозно дивився на старшого Вінчестера й ледь помітно хитав головою. Ніби відчув, що Дін от-от вибухне.

Дотик Кастіеля дивовижним чином заспокоїв Діна. Мисливець не став нагадувати Сему про всі його косяки. Принаймні, не зараз.

– Так, подзвони йому, – сказав Дін, – спитай, чи є якісь анти янгольські заглушки. Чи анти демонські. Чи все зараз. І спитай, чи можна зв’язатися з богом, щоб його послати.

– Аякже, – молодший Вінчестер зітхнув. Відійшов від брата. Сором і почуття провини роз’їдали зсередини. Дін не стане слухати. Він і не слухав, коли Сем спробував пояснити. Просто не захотів.

Молодший Вінчестер і так знав, що ніколи не загладить свою провину.

Дін дивився, як брат зникає за рогом коридору.

– Не картай свого брата, Діне, – озвався Кас своїм м’яким безпристрасним голосом. Дивлячись у його очі, старший Вінчестер завмер і ніби вперше побачив янгола – могутнього і водночас простого. А ще – людяного. – І себе не картай. Ви намагалися не допустити настання Апокаліпсису. Я цього не зрозумів. Я теж був сліпий і… Теж заслуговую на догану.

– Але ти врешті обрав сторону, – заперечив Дін.

Обличчя Каса було таким же незворушним, та мисливець помітив печаль у блакитних очах.

– Я зробив це надто пізно, – промовив янгол, – пробач, Діне.

Замовкли. Рука Кастіеля досі покоїлася на плечі старшого Вінчестера. Діну зненацька захотілося взяти руку янгола у свою.

– Касе, я… – відверті слова давалися Діну важко, та він мав сказати. – Я думав, що втратив тебе. Назавжди.

– Я теж думав, що помер, – зізнався янгол, – але… Я не знаю, що сталось.

– Що б не сталося, та я радий, що ти зі мною, – мовив мисливець, – ти… В глибині душі я вірив, що ти повернешся. І чекав на твоє повернення.

Губи янгола ледь помітно смикнулися, що означало стриману посмішку. Дін затамував подих.

– Мені приємно знати, що хтось чекав на мене, – голос потеплів, став ніжнішим і тихішим.

– Я завжди чекатиму, – вирвалося в Діна. Вони замовкли, бо Вінчестер зненацька усвідомив, що сказав те, в чому боявся зізнатися. Нічого неправильного у прив’язаності до янгола він не бачив. Але не звик так відверто говорити про власні почуття.

– Я більше не зникну, – мовив Кастіель, зчудований щирістю мисливця. – Буду поруч. Обіцяю. І спробую допомогти вам сховатися від янголів і демонів.

Старший Вінчестер наблизився до янгола і вдячно його обійняв. І відчув, як Кас ніби огорнув його невидимими крилами.