Коли вуста зливаються разом…

Ніжний дотик, і полегшене зітхання зривається із теплий уст.

— Ліаме, — тихо шепоче детектив і чужі вуха згорають від сорому.

Коли їхні пальці сплітаються, як лоза, юний професор розуміє — потрапив у пастку і вибратися шанси надто малі. Та він і не мав бажання — це той момент, у якому він хотів би залишитися назавжди. Чужі губи торкаються його, вологий язик проникає всередину, і смак алкоголю торкається і його язика. Солодкуватий і злегка терпкий. Вино. Пляшка з-під нього стояла недалеко на столі, лиш наполовину повна.

Голмс умів цілуватись. Робив це пристрасно, але обережно, навіть ніжно. Вільною рукою Вільям розпустив його волосся. Воно хвилею лягло на плечі. Недостатньо довге для того, щоби заплести, і недостатньо коротке, щоби не можна було зібрати. Але ця довжина подобалася його власнику. Руки професора зарились у темне волосся, і лагідно погладжували голову, аж поки він не відчув, як рука Шерлока обіймає його за талію. Тоді їхні обличчя змінили відстань, і кожен із них зміг подивитися один одному у вічі.

— Проведемо цей вечір удвох? — з усміхом промовив детектив.

— А хіба ми не вже проводимо його разом? — скептично питанням на питання відповів другий.

— Ліаме, ти ж знаєш, про що я.

На декілька невловимих секунд у кімнаті висіло мовчання. Моріарті роз’єднав їх долоні і відійшов до столу. На його гладенькій поверхні стояли пляшка й бокал. Багряне вино лилося водоспадом з-під вправних рук Вільяма.

— Ти будеш пити?

— Здається, це очевидно, містер детектив.

— Невже без алкоголю ніяк не обійтись?

Шерлок підійшов і обвів зі спини руками чужу талію.

— Ну ти ж і поцілувати без нього не наважувався, — почулася саркастична відповідь, що боляче вколола.

— Гей! Ти ж знаєш, що це неправда…

Ображений голос Холмса коштував того, щоби його дражнити.

Коли вино було допите, і легке сп’яніння накінець накрило до кінчиків пальців, чоловік відчув, що готовий до відповіді.

— Добре, Шерлі. Ходи сюди, — грайливий тон проскакував у кожному слові, від чого серце Шерлока відстукувало швидкий ритм вальсу.

Моріарті сів на ліжко, поклавши ногу на ногу. Його погляд був звабливим, аж надто. З-під світлих вій блистіли азартом багряні очі. І Голмс не міг собі відмовити в тому, щоби підійти ближче й легким поштовхом руки опустити коханця на спину.

— І все ж… — зминаючи губи продовжив він, — якщо тобі без алкоголю не хочеться, то я…

Але його зупинила рука Вільяма. Тепер його погляд здавався дещо погрозливим.

— Я просто хочу, щоби процес був не таким напруженим і більш веселішим. Усе ж алкоголь краще розв’язує язика й рухи, — зітхнувши, пояснив він свої дії.

— Тоді дослухаюсь до тебе.

Шерлок легкими поцілунками покривав усе лице Моріарті, від чого в другого мимоволі виривався в якійсь мірі навіть дитячий сміх. Правою рукою детектив ґудзик за ґудзиком розстібав білу сорочку, аж доки не показалося нефритове тіло. Тим часом сам професор також не гаяв часу. Його в

умілі руки роздягали Холмса. «Так буде швидше» — думав він поки стягував сорочку зі спини чоловіка.

З обличчя відомий детектив зіскочив на тіло. За всі палкі ночі з Ліамом він уже зміг запам’ятати, як краще його пестити, так що він міг робити це й заплющеними очима й без вагань. Його партнеру подобалось, коли Шерлок вів себе з ним ніжно, приділяв увагу деталям і не переходив грані. Тільки тоді Моріарті розніжений міг розслабитись і повністю задовольнитися процесом.

Коли теплий язик Холмса торкнувся чужого рожевого соска, пальці Вільяма втиснулись у шкіру спини винуватця цих відчуттів. Вони дивилися на один одного бажанням наповненим щирістю й любов’ю. Ніхто з них не міг ранити іншого. Поцілунки й полизування Шерлока продовжувалися до самого низу, проте губи натрапили на шкіряний ремінь, і прийшлося зупинитись.

— Знімай, Шерлі, — злегка наказовим тоном сказав Вільям, вказуючи на штани, у тканину яких уже впирався його збуджений горбочок.

— Буде зроблено.

І чоловік справді приступив до дій. Кілька рухів, і вже не те що ременя, уже й нижньої білизни не було. Швидко він позбувся і своїх брюк. Накінець, їхні тіла були вільні й готові до танку наповненого пристрасними стогонами і приємними відчуттями.

Кімнату освітлювала лише одна блякла лампа, що надавала деякої атмосфери таємничості та інтимності. І те, як світло лягало і краще виділяло форми любого коханця, детективу справді подобалось.

Потягнувшись рукою до невеличкої скрині, що стояла на тому ж столі, Шерлок дістав маленьку пляшечку з рідиною — масажною олією. Вона підходило для змащування й легшого проникнення. Але з рук різким рухом її вихопив Моріарті. Коло вже Холмс заокруглив очі й допитливо подивився на нього, то другий швидко пояснив.

— Я хочу… спробувати сам сьогодні. Якщо ти не проти.

Коли він повністю озвучив своє бажання, його лице почервоніло, що Шерлок зазначив досить милим.

Лігши назад на ковдру Вільям ширше розкрив ноги, проходячи перший етап свого перформансу. Йому було ніяково і злегка стидно за такі бажання, але, можливо, через вино він усе ж продовжував далі. Голмсу ж просто було цікаво, тому він спостерігав за діями іншого.

Виливши невелику кількість олії на руку, Моріарті розтер його по всій поверхні й підніс до тугого кільця м’язів. До максимальної можливості розслабившись, він повільно ввів перший палець. Після зітхання приєднався і другий. Краєм зору професор побачив, що такі його ігри сильно збуджують партнера. Той ледве стримувався, відчував, що його ніби дражнять. Від таких здогадок на лиці мимоволі з’явився усміх.

— Що, Шерлі? Подобається вид?

— Ти справді з мене знущаєшся? — не втримався від запитання детектив.

— Можливо, трішки.

Через хвилинку Вільям усе ж підпустив до себе нестримного партнера. Той за згодою вільно ввів свого збудженого прутня. М’яке і злегка стискаюче, ніби обіймаюче, відчуття накрило його зі всіх сторін, і приємний стогін вилетів з уст, не встигнувши зупинитись.

Починаючи з повільних, з часом Шерлок усе ж набрав темпу. Пальці Ліама впивалися йому в спину, і він відчував, що подряпин цієї ночі їм не уникнути. Приємні відчуття імпульсами кожному приходили прямо до мозку, і хотілося продовжувати ще, бажати більшого.

— Ш-шерлі, я скоро!..

— О ні, милий.

Голмс затиснув пальцем голівку прутня Ліама, щоби той не зміг зараз відчути оргазму. По-дитячому, це була його своєрідна витівка, щоби помститися, але з тим і бажання відчути насолоду разом. Лише ще після кількох рухів і стогонів, Шерлок пустив руку. Вони кінчили разом, як тільки прутень чоловіка вийшов, щоби не мастити коханця всередині.

— Ось хто знущався наді мною, так це тільки ти, — важко дихаючи, усе ж незадоволено відповів Вільям.

— Ох, Ліаме, це тільки сьогодні. Крім того, ти також вміло мене дражнив, — піднявши брову, глянув детектив.

— Це було!.. Це було не те… Ха, як ти не розумієш…