Я тобі обіцяю, обі-обіцяю

Бути твоїм морем

Небом бути зоряним

.

Для моєї подруги @meowpeow08 що є надзвичайно класною й сильною людиною

 

Ґоджьо думає про самогубство частіше ніж повинен.

Особливо, коли кількість «ти дратуєш» перевищує норму. Ну типу, звісно, він сам напросився але.

Йому подобається спостерігати, як реагують на його зауваження чи поведінку – це відволікає, це як антистресова гра.

Йому подобається обирати в якості подарунків найдивніші і найкумедніші речі й думати про те, як відреагують ті, хто їх отримає. Це також відволікає.

Про інші свої почуття він намагається не думати, бо боїться, що зламається – і комусь іншому доведеться бути найсильнішим. Комусь, хто ще не готовий. Ґоджьо дуже добре знає ціну свого титулу.

Ґоджьо відчуває себе особливо самотнім, коли бачить свої мільярдні рахунки.

Ґоджьо посміхається й каже собі – треба йти далі. І він йде.

.

“Чесно, нікому б не було цікаво, якщо б я просто перестав існувати”.

Нанамі прикушує язика й лає себе за необережність. Це ж Ґоджьо – найсильніший мольфар, який полюбляє малювати прутні та кепкувати з усього, що існує в цьому світі.

Зараз він скаже щось на кшталт:” Оооо тоді б ти був NanamOUT xdxd”

Ґоджьо дивиться на Нанамі. Нанамі не бачить очей Ґоджьо крізь його окуляри, але він бачить як його брови повзуть вверх. О ні, тільки б не почав пропонувати “знайомого психотерапевта”, Нанамі тоді його точно вдарить.

Але Ґоджьо не робить нічого з цього.

Натомість його плечі стають дивно сутулими і вся його висока постать у чорному якось погано згинається – наче його нудить. Обличчя не видно.

Нанамі раптом стає дуже страшно, як ніколи раніше.

– Ґоджьо? Все в порядку?

– чому ти так вважаєш?

Ґоджьо питає пошепки – і, Боже, Нанамі страшно, він не повинен був цього казати-

Нанамі нахиляється щоб подивитися йому в обличчя – не знає, навіщо, але це здається важливим.

Але Ґоджьо знімає окуляри й дивиться вгору, дивиться на Нанамі й начебто посміхається, але ця посмішка страшна в своєму нещасті, це посмішка людини, що гадала, начебто втратила все, але виявила, що сьогодні втратила ще більше, посмішка людини, що втомилася йти, але йде, посмішка людини, що кожного ранку вмовляє себе жити далі.

Нанамі наче дивиться на себе в дзеркало якусь мить.

І тоді Нанамі обіймає Ґоджьо.

І тоді Ґоджьо починає плакати, й плакати, й плакати, й плакати, й плакати, й плакати, й плакати, й плакати, й плакати, й він наче не може зупинитися.

На якусь мить Нанамі здається, що Ґоджьо помре тут і зараз, від зневоднення чи зупинки серця, бо здається нереальним, що в людини може так боліти.

Через деякий час Ґоджьо потрохи припиняє рюмсати й бурмоче Нанамі в шию:

– Вибач. Я не буду більше малювати тобі пеніси – а, дідька, якщо хочеш, я взагалі тобі більше слова не скажу – але будь ласка, не вчиняй самогубства, будь ласка, добре?

Нанамі погано:

– Господи, Сатору, я й не збирався, я просто висловив свої думки. Якби я знав що це так тебе зачепить – аргх, краще б мовчав. Й до речі, в тебе є твої студенти, ти не один.

– “Не вивалюй свої проблеми на дітей” – ти ж сам казав, хіба ні?

Нанамі відчуває крізь рубашку, як Ґоджьо посміхається – й це досить незвично. Але не неприємно.

– А на мене, значить, можна?

– Вибач.

Нанамі зітхає.

– Я жартую, Сатору. Ти завжди сприймаєш все так буквально?

– Коли люди, яких я боюся втратити, кажуть, що ніхто б за ними не сумував, якби вони померли? Саме так.

Нанамі не подобається думка, що це приємно чути.

– Й ти теж не один, будь ласка, що я маю зробити, щоб довести тобі це? Хочеш, я познайомлю з тобою Нобару? Вона кмітлива дівчина, в неї серце з перцем. До речі, Меґумі питав про тебе, чи ти відвідував нову виставку книжок-

– Добре, я обіцяю тобі особисто (хоча я й так не збирався) що не буду вчиняти самогубство – але. Ти маєш пообіцяти мені теж саме. Навіть якщо я буду казати, що ти мене дратуєш. Гаразд?

-…

– Тільки будь ласка, не плач, я серйозно.

– Гаразд.

– Обіцяєш?

– Обіцяю.

– Ну тоді розказуй, що то за виставка книжок така. І чи будуть там усі твої – бо якщо я вже знайом з двома з них, уникати третьої буде просто неввічливо.

– Хехехе

***

– Ґоджьо-сенсей сьогодні якийсь надто тихий, хіба ні?

– Авжеж.