Я повинна!

Після цієї новини, щось заставило радіти Камілу, адже у її доньки з’явились друзі і дівчина. Найскладнішим питанням було те, як сховати вуха відьом. Їм пощастило, що зараз канікули(осінні) і до школи не потрібно. Луз довго не могла підібрати слів, але таки не рішуче промовила:

Л- Мамо, але ти розумієш, що я маю повернутись? Я повинна допогти!

Із очей Луз потекли сльози, вона хотіла бути водночас і тут, і там. Відповіді так і не було…

Після цього Луз підійшла до дверей колись своєї кімнати.
Так, ще пару місяців тому тут було тільки, шафа, ліжка, стіл і стілець та багато різних дрібниць.

Ось тепер, тут є 5 спальних мішків, стіл, 3 стільці, шафа.

Г-Луз, ти виглядаєш, не дуже? Я розумію це недоречно, але..

Л-Ми повинні повернутись на Киплячі острови..

Е,В,А- Луз, не переживай! Все якось буде, зараз краще заспокоїтись.

Голоса усіх були невпевнені.

Ві- Давайте краще, поговоримо про веселі речі, а потім якщо буде чудова погода, прогуляємось?

Усі-Так, давай!

Ось ці слова, заспокоїли ніби в одну мить….

//Попереджаю! Це все витвір моєї уяви, перед сном)))!