Я не можу її забути..

 

              РOV Лада:

Прокинувшись в якомусь закинутому приміщенні, зв’язана з заклеєним ротом, я абсолютно нічого не пам’ятала, лише останню розмову з Остапенком, втім для чого йому мене викрадати, я не розуміла, раптом я почула якісь кроки, це був мій викрадач, на жаль я не бачила його обличчя через маску, і от той заговорив до мене:

— Ну привіт, Лада. Так от яка ти стала..

— Олег, що ти тут робиш? Тебе ж посадили на 15 років!?

— Але я знайшов тебе легко і просто, через твого нового гаврика 

— Він не мій!

— Ну, ну. Не бреши, я все прекрасно знаю

— І що ж ти знаєш?

— Що ти шукаєш того, хто причетний до смерті Юлі Остапенко, проте навіть не сподівайся знайти їх, вони дуже небезпечні люди..

— Чим вони такі небезпечні, що ти вирішив мене викрасти! 

— Не кричи, інакше віддам на корм цим людям, вони панькатися з тобою не будуть

— Ти знаєш їх?

— Прекрасно знаю, і я не думаю що їм сподобаються ваші докази

— Ти і про них знаєш!?

— Бо ті мене попросили послідувати за вами всіма, бо всі причетні до цього, тож обирай або спокійне життя, або війну з ними

— Війна, я обираю війну. Бо я вже не зупинусь не перед чим і перед ні ким, знай це

— Ти розумієш, що ти помреш!?

— Розумію, але я готова померти, втрачати мені немає що!

— А як ж твій гаврик, невже він не потрібен тобі?

— Ми були лише колегами, ніким більше! 

— Гаразд, тоді прощавай, ти сама обрала це. — і раптом він вколов мені щось, після чого я відключилась і схоже що я померла, отак борячись за те, щоб когось знайти, даремно я погодилась, даремно я померла..

 

                     POV Щербина:

Це був найкращий ранок за ці дні, бо вона була поряд, не враховуючи подій, що стались згодом, і ось я почув її ніжний голос:

— Доброго ранку, бляха!

— Доброго, а чого ти зла така?

— Бо ми прокинулись разом!

— Ти сама просила залишитись поряд!?

— Не знаю що я просила, але це вперше і востаннє! А зараз краще йди

— Тебе не зрозумієш.. То обійми, то йди геть. Може визначся, чи є у тебе почуття чи ні!

— Ало, наречені можете не сваритись, я ще поспати якби хотів — позіхаючи, сказав сонним голосом Остапенко, проте Макс не хотів слухати нотації зі сторони того, через кого вони всі тут:

— Слухай, а нагадай но, через кого ми зараз тут маємо переховуватись, не через вашу парочку з Ладою

— Макс! Ти зовсім здурів, звинувачувати мою подругу у цьому, вона хіба винна у тому що Саша в лікарні

— Винна, краще б взагалі не приходила сюди, то може б цього всього не сталося.. — Толя не міг стримати свою агресію і ледь не душачи свого колегу, випалив:

— Якщо ще раз, скажеш хоч одне криве слово у її сторону, то буде тобі не до сміху, зрозумів?! 

— Хлопці, заспокойтесь я вас прошу.. — намагалася стримати їх обох Марта, але градус всієї ситуації був дуже високим:

— А що захищаєш її, любиш чи що?

— Ні, але я заварив цю кашу, а не вона!

— Стоп, а де Лада, блять? — різко запитав Чирков, який чисто випадково опинився біля кімнати Марти і Макса: 

— А дійсно, треба піти до неї. Щось це підозріло як на мене — насторожено сказала Марта і всі пішли до її кімнати, але вона була закрита, тому Щербина дав ключі від кімнати і відкривши її, Сергій відразу ж забіг до кімнати і голосно вимовив:

С: — Аларм хлопці, вона зникла..

Т: — Тобто? Цього не може бути!

М: — Ні, Лада не могла. Вона б попередила нас

М: — А раптом її викрали?

Т: — Та ні..

М: — Та так, Толь. Це все через ваше йобане розслідування!

М: — Та заспокойтесь ви, хоча б зараз!

С: — Марта права, але потрібно з’ясувати що сталось, і причина не в одному розслідуванні, скажи ти ж близька подруга з нею?

М: — Так, звісно.

С: — Хто міг її викрасти?

М: — Чорт.. Вона просила більше нікому про це не казати

Т: — Зараз самий час, розповідай

М: — Був у неї хлопець з яким вони були разом, все було спочатку гаразд, дружба, квіти, прогулянки разом, потім вони вирішили жити одне з одним, мати їй забороняла, бо не довіряла йому і недаремно..

Т: — Не тягни кота за хвіст! 

М: — Не кричи на Марту! Кажи.

М: — Він бив її регулярно і ґвалтував — подрузі було тяжко казати про це і вона ледь стримувала себе, всі були шоковані від її слів, навіть Щербина і Чирков після усього що сталося напередодні:

Т: — Чому? Чому вона про це нікому не розповідала

М: — А ти б на її місці розповів?

С: — Нам потрібно її знайти, бо до цього може бути причетний той..

М: — Олег

С: — Олег, ті люди які вбили дружину Толі і ті хто підлаштував Гонтар аварію!

Т: — А раптом ті люди пов’язані?

С: — Не знаю, але знаєте Лада гарна людина, і нам є чому повчитися у неї

М: — Це точно, я такий дурень по відношенню до неї

Т: — Я теж, бо не зміг врятувати її від викрадення, а раптом..

М: — Хлопці, не смійте думати про погане, Лада би цього точно не підтримала, нам потрібно зараз усім об’єднатись і знайти її

С: — Марта знову права, ми маємо врешті решт покінчити з цим

Т: — Ну що ж, командос

— Командос — сказали всі і перехрестивши пальці, пішли шукати хоч якусь нформацію

 

                              POV Лада:

Я прокинулась сидячи на краю обриву, майже без одягу в холод, а позаду мене були ті, хто вбив дружину Остапенка:

— Ну що, привіт. Л-а-д-а. Думала з ним так просто сховаєтесь від нас.

Л: — Ні, звісно. Але для чого ви мене викрали, за мене там точно хвилюватись не будуть 

— І добре, менше страждань буде. Я чув що ти обрала війну, але ти слабка. Слабка і не зможеш протистояти нам, то ж краще обирай, або самогубство, або вивозимо в ліс

Л: — Я не збираюсь так просто відступитись перед вами, ви не перешкода для мене

— Ах ти ж, сука! — один з тих покидьків дав мені ляпаса, але я подивилась їм прямо у очі і вимовила не своїм голосом:

— Ви все одно опинитесь у в’язниці, вам нічого не допоможе! Навіть ваші впливові друзі! Якщо Гонтар помре, оприлюдниться дуже важлива інформація, від якої ви не відмиєтесь ніколи, ахахаха) — після того я відчула як мене штовхнули і я полетіла в обрив, ну що ж моя доля обрала закінчити своє життя отак, ну ви що дійсно так подумали, я ж безсмертна, жартую, все було трішки не так, після того як я сказала їм це, один з викрадачів вдарив мене по голові і після того, я втратила свідомість, і я готова змиритись з тим що мене не знайдуть, але все ж надія була на Толю, бо він точно мене знайде

 

                       POV Остапенко: 

Я вже кілька годин був у режимі пошуку, і я не міг знайти собі місця, бо всі думки у моїй голові були заповнені Юлею і Ладою, я маю би знайти тих покидьків, які вбили мою дружину і позбавили мене мого щастя, у моїй голові були слова Марти, про те що її били, і я не міг заспокоїтись, у мені кипіла злість, я не звинувачував у всьому Ладу, а у всьому була винна моя срана одержимість, раптом почувся стукіт у двері, я випалив:

Т: — Так! — до мене зайшла Марта, яка була вся в сльозах, я усвідомив що у неї дійсно є близька людина, і це точно вона, а не я, заспокоївшись, та спокійним тоном вимовила: 

М: — Толь, тобі вдалось щось знайти, скажи що вдалось, я прошу тебе..

Т: — Поки що ні, але я сподіваюся що буде якась зачіпка, все буде гаразд. Марта, ми обов’язково знайдемо її

М: — Я вірю в це, але.. — вона заплакала на моїх очах, того я вирішив підтримати її як друга і обійняв, останнім часом проявлялась якась сентементальність чи що, і вона невдовзі відповіла:

М: — Ти мене вибач за це, просто нікому так сказати про щось

Т: — А як же Макс?

М: — Він до міста поїхав з Сергієм, а дзвонити, я йому не хочу

Т: — Господи, тебе ж Макс любить, це очевидно

М: — Ми друзі, а не пара. А ти я бачу за Ладу переймаєшся..

Т: — Нічого я не переймаюсь, вона мені також друг

М: — Також переживаєш, як і Чирков за Сашу

Т: — Ти як рентген, все бачиш

М: — Знаєш, коли у тебе з’являться почуття, то у тебе всі думки будуть заповнені цією людиною і якщо що, не відштовхуй її, бо інакше потім, може бути пізно. Подумай над цим, а я краще роботою займусь, переховування переховуваннями, а роботу для мене ніхто не відміняв

Т: — Удачі!)

М: — Вона тобі краще знадобиться) — після того як Марта вийшла, аж настрій навіть покращився, Максові повезло з нею, аж раптом пролунав дзвінок на телефон, я не міг знайти свій телефон серед того бардака який я зробив, але знайшовши я побачив знайоме ім’я, Лада, і швидко взяв слухавку:

Т: — Лада, господи, слава богу ти подзвонила, де ти, як ти, я хвилююся за тебе..

— На жаль, твоя баба зараз не на зв’язку, слухай сюди, якщо ти і далі будеш шукати нас, то повір, солодко тобі не буде

Т: — Дайте їй слухавку, я хочу почути неї!

— Я ж кажу, твоя баба не на зв’язку. Так скажімо провели виховну бесіду, а вона опинилася не слухняною дівчинкою

Т: — Що ви з нею зробили?! Ало, ало! — викрадачі закінчили розмову, і я скинув все зі столу від злості, мені було боляче, що ці покидьки щось з нею зробили, в мою кімнату забігли Щербина і Чирков:

С: — Толя, ти чого?

М: — Ми щось пропустили?.

Т: — Так, блять. До мене подзвонили викрадачі з номеру Лади, я сподівався що з нею все ок, але ні, вони щось з нею зробили, блять, а я досі нічого не знайшов! 

С: — Толь, заспокойся. У мене теж не гарні новини, тобі краще присісти..

Т: — Що з Сашею?..

С: — Вона.. Вона впала в кому..

Т: — Бля, Сірий тримайся чи що тут сказати можна

С: — Я люблю її давно вже, але боявся зізнатися у почуттях, а раптом вона засміється над ними..

Т: — Ти що, бляха тобі потрібно обов’язково зізнатись, хоча б у лікарні!

С: — Я не можу.. Я боюсь що це буде невзаємно

М: — Та чого боятись, просто скажи щось, а потім я кохаю тебе, і все, а там вже як складеться

С: — Дякую за пораду, Макс. Толь, а ти як?

Т: — А як мені іще бути.. Коли ти не можеш знайти вбивць своєї дружини і твою колегу викрадають отак..

М: — Я ж казав, він закохався у неї!

Т: — Ні, це платонічна любов

С: — Можеш так пиздіти комусь іншому, але не нам, зізнайся ти її кохаєш

Т: — Ні, ми друзі лише

М: — Та ладно, він все одно нічого не скаже.

Т: — Максе, ти краще піди і заспокой свою Марту, бо вона сьогодні плакалась мені і навіть боялась тобі подзвонити, бо ти поїхав!

М: — А що, у мене якраз справи наглядні у місті були!?

Т: — Макс, сука ти розумієш що не можна зараз у місто, бо на нас усіх полюють, і наступною може стати навіть твоя Марта

М: — А чого Чиркову можна їхати, а мені ні?

Т: — У місті зараз є його кохана людина, і він то точно не боїться полювання на себе

С: — Так, втім я боюсь.. Щоб з нею там нічого не сталось, бо якщо станеться, я їм голови повідкручую!

Т: — А твоя кохана людина тут, того будь добрий, краще піди і обійми її!

М: — Це правда?

Т: — Правда, вона реально не хотіла тобі дзвонити і скаржитись на своє, вона боїться з кимось близьким ділитись проблемами

М: — Я такий дурень, це ж було не так і важливо, дякую Толь!)

Т: — Стоп!

М: — Що?

Т: — Я знайшов, я знайшов зачіпку хто тримає Ладу і вбив Юлю

М: — І хто це?

Т: — Курва мать..

С: — Шо, хто це? — Толя мовчав кілька хвилин, але врешті сказав: 

Т: — Це люди які колись побили мене в Запоріжжі..

М: — Це пиздик..