серпень

я несподівано згадала твої очі,

вони були, напевно, карі?

якщо бути чесною,

не згадаю вже ні твого лиця, ні ім’я,

ні, тим паче, де ти жила.

ми с тобою познайомилися, десь в кінці серпня,

я це пам’ятаю.

на вулиці було спекотно, а в серці занадто холодно й пусто.

я закохалась не одразу, десь на початку листопада, ми тоді вже були хорошими друзями.

чи я одна так вважала?

ти казала мені, що завжди будеш поруч, що не кинеш.

але ти кидала, багато разів залишала мене на самоті зі своїми думками.

багато разів ти розбивала моє ніжне серце,

і ніколи ти про це не знала.

а потім ми більше й не розмовляли.

розійшлися, як ті кораблі.

я зі зламаним серцем — ти з новими, мабуть набагато кращими за мене, друзями.

але ми все одно сиділи за однією партою в класі,

ти голосно сміялася,

а в мене на очах сльози були.

бо зі мною ти більше не розмовляла.

в травні я тебе відпустила, як ту повітряну кульку, що вітер забрав з собою давно у дитинстві.

в травні я тебе загубила.

в травні я нарешті знайшла себе.

і з тисячів уламків я нарешті зібрала своє серце знову, щоб, десь в кінці серпня, коли на вулиці спекотно, а в душі ще досить прохолодно, віддати його комусь кращому за тебе.