Я навчу тебе.

Сквізгар та Токі були найкращими друзями ще з  молодшої школи, а почали вони дружити після того, як у третьому класі Сквізгар захистив Токі від тих, хто його ображав. І от, пройшло 6 років з того моменту, як вони почали дружити. З тих пір їх було не розлучити. І ось, Токі знову пояснює Сквізгару тему з хімії.

-Я не розумію! Безкорисна трата часу!-Казав Сквізгар,насупившись.

-Але ж Сквізгар…Ти сам попросив мене допомогти тобі. Я дійсно не розумію, як ще тобі це пояснити цю тему.

-Ай, неважливо! Токі, досить лізти до мене з цим навчанням. Я не хочу проводити цей вечір з тобою сидячи за навчанням, як це завжди відбувається!

-Я ж за тебе хвилююсь. За твоє майбутнє.-Занепокоєно сказав шатен.

-Господи, перестань! Давай просто розслабимось. Наприклад, фільм подивимомсь.-Сквігельф обійняв Токі за плече та посміхнувся.

-А як же уроки?

-Чорт, Токі! Нікуди твої уроки не дінуться. Сьогодні п’ятниця, а попереду вихідні, ще є час. Ти хоч знаєш наскільки сильно я чекав можливості знову прийти до тебе на ночівлю?

-Ох…як скажеш.

Сквізгар задоволено посміхнувся. Увесь вечір вони дивились фільми, грали у карти та настольні ігри, готували їжу та слухали метал. І от, дванадцята година ночі. Хлопці вирішили пограти у правду чи дію. А що ще залишається робити на ночівлі, коли ви вже зробили усе, що тільки можна? Сквізгар думав над тим, яке питання можна було задати Вортузу, як його осінила ідея.

-Токі, ти цілувався колись?

Токі дяжко зітхнув.

-Ні, ніколи.

-А хотів би?

-Так, думаю, що хотів би. Знаєш, мені подобається одна дівчина, я хотів би поцілувати її, проте, я не вмію..

Блондин трохи подумав та усміхнувся.

-Я навчу тебе.

У відповідь на це норвежець широко розплющив очі, і не встиг він кліпнути, як його друг опинився майже у притик з ним.

-Сквізгар…Ти серйозно?

-Так. Тим пакше, якщо ти один раз поцілуєшся зі своїм другом, я не думаю, що щось станеться. Я процитую тебе…Я ж за тебе хвилююсь. За твоє майбутнє.

-Сквізгар, це дуже відповідальний момент. А якщо я все зіпсую?

Сквігельф занедоволено закатив свої блакитні очі.

-Токі, твою ж на ліво, просто відкрий рота, заплющ очі, розслабся та повторюй мої дії.

Вортуз  знову зітхнув, сильно хвилюючись, проте довірившись Сквігельфу. Шатен відкриває рота та закриває очі, чекаючи початку того, що повинно відбутися. І ось, Токі відчуває на собі гаряче дихання свого друга. Вортуз хотів щось сказати, проте Сквігельф випередив його, захопивши губи шатена у гарячому, французькому поцілунку. Токі намагався повторювати  рухи Сквізгара, на його щоках з’явився рум’янець. Це продовжувалось близько двадцяти п’яти секунд, першим зупинився блондин, після чого витер свої губи рукою.

-Думаю суть ти уловив.

-Так…уловив…-Лице шатена все ще було червоного кольору, він не міг повірити у те, що йому сподобався такий інтенсивний поцілнок, ще й з найкращим другом!

Вони ще декілька хвилин грали, після чого лягли спати у ліжко норвежця, першим заснув Сквізгар, залишивши Вортуза наодинці зі своїми думками. Думки Токі крутились лише навколо того, що недавно відбулось. Близько другої години ночі шатен відчув як Сквізгар рухається.

-Сквізгар…Ти спиш?

-Так…сплю… Що тобі, до біса, треба?

-Те, що відбулось між нами… Мені сподобалось. Ми…Ми можемо повторити це?

У відповідь на це блондин тяжко зітхнув.

-Завтра.