Я загублена і я не бачу світла

Почніть пис

Пов Юля:
Я пролуплюю очі та розумію, що вчора вечір вдався на славу. Голова болить, руки розбиті, добре шо хоч морда ціла, хоча я і не здивована, рідко хто б насмілився б втулити мені, Юлі Бандитці! Я гроза Полтави і горда за себе, мені подобається те, що мене всі бояться, я авторитет, треба бути останнім їбланом, шоб до мене полізти. Я знала, що мені ніхто шкоди не заподіє, я сильна, значить я в безпеці.
Правда через мій взривний характер в мене взагалі нема близьких друзів, собутильники є і їх дохєра, а от шоб з кимось про шось побалакати, про шось помріяти, таких людей в мене в житті нема, не було та певно і не буде. Така я вже людина, вовк одиночка, деколи буває сумно от того, Но потім розумію шо і так нікому ні про шо б не розказувала. Те шо було колись я згадувати не люблю, а про майбутнє я думати теж не хочу, бо поняття не маю чи воно в мене взагалі буде. Шо для мене таке щастя? Бухло напевно, побитись з кимось. Пиво, водка і драки це певно все шо в мене є в житті. Пробую вчитись на програміста, але бачу шо тикати клавіатуру і писати сайти то не моє, кинула б універ, але тоді прийдеться і піти з общаги, а так як більше мені нема куда йти, то треба терпіти і трошки вчитись. В общазі з сусідками мені нормально, я трошки їх зашугала і не треба навіть прибирати чи робити хавчик, такі собі лічні раби. Живу я без розкошів, бо робота в мене не сильно крута, працюю я в перукарні Авуся, дуже престижна перукарня на всю Полтаву(ні), але і звідти мене скоро попруть за те шо я відлякую всіх клієнтів. На шо я тоді жити буду поняття не маю, хотіла б колись відкрити свій барбершоп, але то швидше якась нездійсненна мрія, реально я розумію шо гроші я на таке ніколи не назбираю.
Сьогодні була субота, відходячи в ліжку від вчорашнього дикого бухіча я почала думати про своє життя і наскільки воно ущєрбне. Сьогодні в мене навіть не було бажання йти бухати, тому я вирішила весь день провалятися в ліжку і залипати шось в телефоні. Сьогодні мене все бісило, я зганяла в душ, захавала омлетик і зрозуміла шо сьодні так не піде і бухлішка треба взяти. Настрою йти бухати з компанією все ще не було, але бахнути сама я могла і мені зараз це було потрібно. Я зганяла в магаз і взяла там два двохлітрові пива, пачку сіг і великі чіпси. Добре шо сусідок нема сьодні вдома, вони поїхали на вихідні до себе по домах і я могла побути повністю сама. Я замоталась в плєдик, налила собі пивка, поставила біля себе попельничку і відкрила ноутбук. Відкрила ютуб, я хотіла знайти собі якусь тупу романтичну комедію 2000-х, яких на ютубі дохєра, але в рекомендаціях мені в очі кидається якась передача від нового каналу «від пацанки до панянки». Я колись здається чула про неї, там вроді набирають всяких пацанок і роблять з них справжніх леді. Який брєд, ясне діло шо то всьо постанова. От мене би отак взяли, і шо, за пару місяців я би перестала бухати, матюкатись і почала ходити в платтячках і на каблуках. Розводняк одним словом, але шось мене заставило ввімкнути це гамно, хотілось позирити шо воно таке є, бо чесно кажучи я жодного випуску ніколи і не бачила, хіба колись мєльком по телевізору. От я і почала дивитись це шоу паралельно всмоктуючи в себе літри пива і скурюючи сіжки одна за одною. Я здивувалась, але мені залетіло, реально, не знаю чому, чи знято воно так добре, чи учасниці класні, чи то я відчуваю якусь спорідненість і схожість з ними, чи то у мені взагалі прокидається якась надія на те, що із такого болота як в мене можна вибратись. Я дивлюсь випуск за випуском, а потім у мою п‘яну голову стріляє ідея. Так вона безглузда, так вона нездійсненна, але я вирішила заповнити анкету на участь в проекті. Зараз якраз почався кастинг, приймають заявки, чого б мені не спробувати, я розумію шо таких як я буде ше тисячі, але чим чорт не шутить. В анкеті було не так багато питань, запитували загальну інформацію, де живу, як звати і так далі. Але останній пункт був не з простих, треба було написати чого я хочу на проект. Я не майстер в таких справах але зараз мені захотілось вилити душу. Я писала і плакала, написала і про самотність, і про бухло, і про агресію, і навіть сказала пару слів за Свєтку(так я називала свою маму) і відправила весь той набір слів прямо новому каналу навіть не перечитавши свій текст. Потім я глянула ше пару випусків і п‘яна вирубалась.
Наступні пару днів все було як і раніше, пацанок я далі не дивилась, за анкету я взагалі забула. Я знов встигла накидатись і розїбати морду якомусь чєлу до якого сама ж і прицепилась. Короче, нічо нового.
І тут я прокидаюся одного шикарного ранку з дикого бодуна, дістаю телефон і бачу шо мені хтось надіслав лист на пошту, я заходжу і там лист від нового каналу
«Доброго дня, Юліє, ми отримали і розглянули вашу анкету, для того щоб перейти на новий етап кастингу нам необхідне ваше відеозвернення, яке триватиме не менше 3 хвилин. У ньому ви маєте вказати такі пункти
1.Повне ім‘я, дата народження, місце проживання, навчання, роботи(якщо є)
2.Наявність залежностей (алкогольна, нікотинова, наркотична і т.д.)
3.Опис характеру
4.Сім‘я та друзі
5.Ваша мотивація змінитись
Очікуємо відповіді»
Сказати шо я ахуєла це нічого не сказати, я аж тепер згадала, що я писала якусь там анкету, і тут мені відповіли, і я ще маю зробити якесь звернення. Завдяки цьому листу у мене з‘явилась реальна мотивація, я подумала, що те шо мені взагалі відповіли вже про щось каже, але я ж знаю шо жостко проїбусь з тим відео. Я ніколи не вміла гарно говорити, хіба шо в школі на літературі як вірші розказувала і то постійно запиналась як якась тупіца, бо вчила ті вірші на перерві перед урок і ледве шось мямляла. І тут мені треба сказати шось таке, що має вирішити мою долю. Я взяла ручку і листок, голова після п‘янки болить дико, так шо я вирішила відкласти цю справу на потім, а зараз зайнятись протверезінням. Я випила водички, помила голову, поїла і пішла на роботу. Настрій в мене був хороший і я вмудрилася ні разу не нахамити клієнтам і власниця мене перший раз похвалила, потім я побігла додому зайнялася справою. Скільки разів я б не пробувала писати текст, нічого не виходило і я вирішила зімпровізувати. Глянула відос, камера дрижить, я заікаюсь, пучок в мене розпадається. Чудна получилась, хотіла перезнімати, а потім подумала, та фіг з ним, якщо маю попасти туди то попаду і відправила.
Я старалась поставитись до цього похуїстично, але все-одно трохи переживала, потім я знову про цю всю фігню з пацанками забула. Згадала я аж через 2 тижні, коли мені прийшов лист, що я прийнята на фінальний етап кастингу, але треба буде наступного тижня поїхати в Київ. Я була піздєц рада, може то реально шанс, все так добре проходить, головне не проїбатись в Києві. В той день я жостко набухалась, так ніби мене вже на той проєкт взяли, коли розказала подружкам і сусідкам вони з мене поржали, казали шо то всьо постанова, а я не актриса шоб мене туда брали і на шо я взагалі сподіваюсь. Мене їх слова спочатку трохи заділи, але потім я забила і продовжила готуватись до поїздки. Перед поїздом я випила пару стопаріків водки шоб вирубатись і швидше приїхати.
І тут Київ, я виходжу з вокзалу і бачу всі його красоти, останній раз я тут була десь в класі 8, коли в нас була якась екскурсія. Одразу видно, що у столиці люди інші, Полтава з Києвом не йде навіть у порівняння. І ось я за адресою якось дібралася до місця де проводився кастинг, коли я зайшла то була в шоці. Сотні дєвок, всі в білих футболочках, хтось сидить, хтось стоїть, хтось з кимось базарить. І тут я поняла шо мені пизда, конкуренція просто бєшена і мені стало встидно перед пацанами і тьолками яким я вдома порозпизджувала шо я вже практично попала на проект. Я сіла десь в кутику, мені не хотілося ні з ким говорити, кілька дівчат пробували познайомитись, але я всіх посилала. Просиділа я так десь 5 чи 6 годин і нарешті хтось крикнув
«Чигринець Юлія, пройдіть у кімнату номер 5»
Фух, я зібрала всі сили в кулак і пішла як на розстрєл. В кімнаті на стільчику сиділа якась чувіха, яка потім представилась мені Дашою, а збоку неї стояв оператор. Я трохи напряглась, атмосфера була неприємна, але Даша заспокоїла мене і сказала шоб я не звертала увагу на камеру і шо ми зараз просто поговоримо, я перевдяглася у кастингову футболку, наліпила номерок, і почалось інтерв‘ю. Перші пару хвилин я трохи переживала, але потім я взагалі відкрилась так шо аж розревілась, це було навіть не інтерв‘ю, ми просто говорили, але більше мала казати я. Мені було приємно коли Даша мене втішала, я відчула підтримку, якої мені завжди так бракувало. Після інтерв‘ю мені сказали, що протягом тижня я отримаю відповідь, і бам, відповідь я отримала за 2 дні, і мене взяли. Я не вірила, місяць тому я по п‘яні заповнила заявку на якийсь проект, а тепер я учасниця «Від пацанки до панянки 4».
Після такої новини в мене була мотивація останні дні перед проектом бухати як не в себе, бо потім такого не буде. За тиждень до мене приїхали знімати візитку, було і весело і сумно. Познімали вони і перукарню, і мої п‘яні бійки, ну і про дитинство я мала розказати. Це було найболючіше, згадувати все що робила Свєтка, як брат прив‘язав мене на цепі. Важко, але треба було, бо якшо не бути чесною і не говорити про свої проблеми то хуй ти змінишся. Мені подякували за прийом і повідомили про те, що за тиждень починаються зйомки.
Я так і пробухала цей тиждень, зібрала речі приїхала до Києва, коли я вже була на вокзалі то мені подзвонили шо по мене приїхало таксі і вони привезуть мене до якогось музею Пирогава, в душі не їбу шо це таке, але може там школа леді. Сідаю я в таксі, і бачу шо на сидіннях поставлений пакет з бухлом. Водій мені каже шоб я брала шо хочу і скільки хочу, сьогодні в нас п‘янка.
Я розумію шо це мій останній шанс набухатись, очі в мене загорілись і я одразу почала пхати все бухло в рюкзак і почала ше в дорозі попивати пивко. І тут від мене висаджує на якійсь поляні, я вже трохи підбухана, він каже шо мені треба йти десь 15-20 хвилин тупо вперед, але починати йти коли прийде оператор, а до того треба чекати тут. Мене залишили там одну, ну і шо я роблю, ясно шо бухаю, я ше там полазила, знайшла якийсь чайник і налила туда вина. Чєл з камерою прийшов десь через пів години, а я вже була в пізду, йду чуть не паду, розказую йому щось і тут бачу баби сидять 4 глиста і одна як Тітанік, бігала, пузо в неї тряслось як в Тітаніка. Шо я можу сказати, чекала я більшого, були там якійсь два глистика блондінка і рижа, такі фешн, вопше не пацанки, була ше якась Сабіна, почала розказувати шо займалась боями, я зауважила зразу.Якась Аліна з двома звьоздами на грудях, нормальна вроді баба Була ше якась там рижа, не пам‘ятаю як звати, вона одна не пила, зразу мене взбісила. І була ше одна дівчинка темненька, Канарєйка чи як там її, приємна така. Сидимо ми п‘ємо, Тітанік в мене вибиває бутилку і получає пізди. Охраннік тоже попав під гарячу руку, буває короче. Потім нам прислали якесь завдання, ми мали шукати якусь красну лєнту, але так її і не знайшли, походили на екскурсії, потанцювали з музикантами, познайомились тай по всьому. Потім знімальна група відправила нас на якийсь автобус і двіж продовжився. Там я ше встигла знов наваляти Тітаніку і набила синяк отій Віці блонді, так я її і дала клікуху Синяк, всі потім її так і називали. Тут ми доїжаємо до мого любимого пам‘ятника Лесі Українки і Хорива, це я добре пам‘ятаю, ше в школі вчила. Двєзвєзди помагає мені йти, вроді ми з нею подружились і я бачу під пам‘ятником банда стоїть і тепер розумію чого нас було так мало. Тут друга половина баб. Я одразу почала з всіма знайомитись, представлялась я гордо Юля Бандітка, шоб всі одразу поняли шо я тут лідер. Так, коли я п‘яна мені постійно всім хочеться шось показати, показати свою силу, шоб мене ніхто тут не ображав. І тут прибігає до мене Двєзвєзди і каже шо її хтось там вдарив, я розумію шо зараз треба всім показати хто тут батя, показує Алінка на якусь малу півторашку, хах, нєфіг шо робити, я підбігаб і хуярю її з ноги, вона паде і біжить знов, то була навіть не драка, а побиття, але мені сподобалось то шо мала не здавалась. І тут вона мене питає:
Віка: «чого ти мене б‘єш, ходи відійдемо поговоримо»
Мені стало вже шкода її бити і я вирішила побазарити
Юля: «ну давай ходи поговорим»
Віка: «схуялі ти мене б‘єш?»
Юля: «ну а ти чого до моєї падруги лізеш?»
Віка: «якої падруги?»
Я показую їй на Аліну і вона ухмильнулась
Віка: «та хто до неї ліз, я оту бомжиху в обриганих штанах піздила, твоя падруга збоку була»
Мене теж та бомжиха бісила так шо я поняла шо ця мала нормальна баба раз її піздила
Юля: «ну то проїхали, я Юля короче, тебе як звати?
Віка: «я Віка», вона протягнула мені руку і конфлікт ніби підутих
Юля: «а та бомжиха вона тіпа тоже пацанка, з нами тіпа?»
Віка: «та, та вона тоже учасниця, але я тобі кажу та Каріна якась дика, і воняє від неї піздєц, я всьо розумію, ми тут всі алкаші, ну але блять»
Юля: «та я шось тоже приїхала, дивлюсь там якесь босе, обригане бігає, всі баби як баби а та ніби з псіхушки»
Як то кажуть згадай гімно і тут воно, прибігає до нас та Каріна і починає дойобуватись
Віка взяла і її вирубала, мені почала подобатись ця мала, миле личко, маленькі ручки, але яка в них страшна сила, я почала кричати і тішитись і дала Віці клікуху Боксьорша, так вирубати то треба бути мастєром. Потім почався двіж бо Каріна шось довго не просиналась, але коли вона відійшла і знову почала бігати, то ми заспокоїлись і знову почали бухати, я сіла під пам‘ятник і підходить до мене Боксьорша
Віка: «блять, чесно я трохи пересрала як та Каріна не просиналась, думаю піздєц, прийшла на проект і вбила людину»
Юля: «та ти шо мала, було дуже ефектно, та Карінка прям пляцком впала. Думаю тепер, як добре шо я тебе з ноги одразу валила і не дала тобі ручками мене зачепити, силу маєш страшну»
Ми подивились одна на одну і посміхнулись, я одразу відчула шо з Вікою ми на одній волні, приємна мала
Віка: «ну тобі дуже повезло шо я п‘яна і не дуже трималась на ногах, нога в тебе сильна, але я б не падала»
Юля: «та шо ти кажеш мала, я блять конор, в тебе прес хіба стальний має бути»
І тут Боксьорша бере мою руку, підвертає свою футболку і кладе її собі на живіт. Я не очікувала такого повороту подій, коли я відчувала тепло її тіла, то я чогось почала частіше дихати, серце забилось я чогось почала неконтрольовано либитись
Віка: «ну шо скажеш?» дивиться вона на мене з ухмилкою і з азартом
Юля: «ну є прес, не поспорю, певно якась спортсменка»
Боже, я ледве видавлювань з себе ті слова, там мені було неловко, нарешті вона звільнила мою руку
Віка: «ну тіпа та, я футболом займаюсь, чи займалась краще буде сказати, потім збухалась і тренер сказав шо толку з мене більше нема, але деколи можу по привичні прес там покачати чи на турніру повисіти, трошки в формі тримаюсь. Ну а ти якась каратістка певно, давай колись» сказала Віка прсміхаючись і легенько танула мене в плече. Я розсміялась
Юля: «та яка там каратістка ти шо, я і фізкультура на різних планетах…»
І тут посеред нашої розмови нам сказали всім йти в автобус, певно будем їхати в школу леді.
Ми з Вікою переглянулись, посміхнулись і пошагали в нове життя. Нас тепер було в тому автобусі 14, оце я називаю почався двіж. Ми танцювали, співали, бухали ну і як без драк. Пару раз ми з Боксьоршою в‘їбали Каріні, вона вже реально заїбала, ше я хотіла втащить Парижу, але вона якась була не дуже агресивна і я стрималась, поки…
Ще в дорозі ми багато говорили з Вікою, я розказала їй про пригоди в музеї пирогова, про те як блонда получила клікуху Синяк, вона мені розказала шо в них чувіха зламала руку і її забрала швидка. Ми говорили про все і ні про що, з нею було легко, не було відчуття шо ми знайомі всього пару годин. І тут коли ми стояли і відривали пиво, я сідаю і Віка звалюється мені на коліна і приобнімає мене за шию, я б не сказала шо моїй п‘яній голові не подобався той факт, що моя нова подруга так безсоромно всілась мені на бедра. Там вона сиділа вже до того моменту поки нас не вигнали з автобуса. Я не хотіла переривати наш тактильний контакт тому в пішій дорозі я приобняла її за плечі, так ми і йшли, через різницю в рості така позиція була для нас надзвичайно комфортною. Я відпустила її тільки в той момент коли зрозуміла шо пізділка з Женьою вже близько. Бились ми за лідерство і поступатись я не хотіла, тримали мене і охранніки, і дєвкі віттягували, але заспокоїлась я тільки тоді коли відчувала як Боксьорша ззаду обвила мою талію і намагалась мене стримати. Я б могла відкинути Віку від себе і продовжити драку, але в той момент в пріоритеті у мене було зберегти те відчуття яке вона мені дарувала міцно зцепивши руки впираючись об мій живіт.
І тут ворота відчиняються, бачимо ми там далеко не школу леді, а якусь халупу, ми з Вікою почали бігати і роздивлятися все навколо, а потім почали дико ржати, ми всі зайшли до хати і побачили шо зі спальними місцями там явно біда, ми з Вікою одразу вмостилися на якісь матраси, Аліна одразу підбігла до нас, але я прямим текстом сказала їй пошукати собі інше місце, тіпа на цьому матрасі і одній місця мало, а ти ше третя лізеш. І тут я бачу Альошка стоїть з Женькою і жре йкийсь собачий корм, ну добре не корм, тушонку, і я відчула якийсь укол ревності, Вікуся шо ти робиш, якого хуя ти стала там і трапезуєш з Женьою, я не поняла. За пару хвилинок вона сіла до мене пропонуючи мені з‘їсти тої ригаловки, але я маю до себе повагу і до рота то не засуну. Ми продовжували бухати, Титанік залетіла і сказала нам шо йде з проекту бо скучила ща своєю дівчиною, ну і хай шурує. Ми всі базарили, редактори зайшли загасили нам світло і повідомили про відбій. Ми з Вікою вляглися, мене спочатку засмутило те, шо вона обернулась до мене спиною, але після того як вона підсунуоась ближче мої емоції кардинально змінились. Мені не було куди діти руку, тому я ніжно обняла її за талію, обличчям я тулилася то її короткого, темного волосся, яке незважаючи на те що пропиталося димом сигарет все ще пахло якимось шампунем з фруктами, саме волосся було шовковисте і дуже ніжне, мені хотілось заритися в нього на вічно. Так ми пролежали десь хвилин 20 поки я не чую
Віка: «Юлька, ти не спиш?»
Юля: «нєа, шо таке?»
Віка: «не хочеш піти покурити?»
Юля: «можна»
Ми тихенько вийшли на вулицю, сіли на дерев‘яні, обтрьопані сходи, замотались в один на двох плєд і запалили сіги
Юля: «ти ше п‘яна?»
Віка: «трошки, але протрезвіла вже нормально, та я і пила впринципі не так багато»
Юля: «я тоже шось по трошки відходжу, але Боже скільки я бухла в тому пакеті понабирала. А я то думала коли дивилась минулі сезони, хулі вони такі п’янезні в ту школу леді приїжджають, а тут бухлом нормально так снабжають»
Віка: «та бля, ну по факту то шоу, їм треб трохи контєнту, чує моя жопа шо встидно потім буде то дивитись, я тим більше майже нічо не пам‘ятаю»
Юля: «та я таке саме, але пару баб я пам‘ятаю шо відклєпала»
Віка: «і мене в тому числі»
Юля: «і тільки про твоє побиття я жалію»
Ми глянули одна на одну і посміхнулись, я обняла Боксьоршу, а вона поставила руку мені на коліно і легенько погладжувала
Так ми посиділи пару хвилин, в тишині, аж поки я не спитала
Юля: «а шо ти так з Женькою той корм наминала? Така голодна була? Жрали, сміялись»
Віка: «малиш, а ти шо ревнуєш» засміялась вона і я розгубилась від такого питання
Юля: «та чо ревную, шо ти таке говориш, мені просто та Женя не подобається от і все» протараторила я
Віка:  «вона відкрила тушонку, я була голодна. Та і нормальна вона бабьоха впринципі, нічого проти неї не маю»
Така відповідь мені не дуже сподобалась, як це моя Вікуся симпатизує Мазур, стоп шо, всмислі МОЯ, шо я таке думаю, ну але впринципі так, Віка МОЯ подруга, то чого вона має кентуватись з моїм ворогом
Юля: «ну не знаю наскільки вона нормальна бабьоха якшо мене тримає охрана, а вона лізе до мене биться»
Віка: «ой, забий ти на ту Мазур, і не ревнуй, ти моя подруга, а не вона» після цього вона пригорнула мене до себе поцілувала в голову. Мені здається, що такого відчуття затишку я не відчувала ще ніколи, мені хотілося вічно так просидіти, тільки ми вдвох, і щоб ніхто нас не чіпав.
Ми ще трохи поговорили, а за хвилин 20 вирішили, що пора вже йти спати. Ми знову обнялися, але цього разу Віка лежала в мене на грудях, приобнімаючи талію, а я в свою чергу ніжними і легкими рухами вимольовувала узори в неї на спині, аж поки ми обидві не вирубались.

Пов Віка:
Я бухаю, і бухаю я багато і постійно. Чесно навіть не знаю коли це почалось, раніше я жила футболом, алкоголь був для мене забороненою темою, для мене існував лише спорт і тренування. Але в якийсь період я почала підростати, і в років 14-15 почала періодично пити, доки це не переросло практично в щоденне заняття. Тренер побачив, що я втрачаю форму і вже пів року я відсторонена від занять. Бухати я почала ще більше, мене пожирала самотність, мене добивали люди, які раз за разом вбивали мою довіру до себе. Чомусь до мене всі завжди були жорстокими, ще від дитинства мамі і взагалі всій сім‘ї було на мене байдуже, це через те що я прийомна. Не розумію навіщо треба брати собі дитину, якщо не готова дарувати їй любов. Я постійно тікала з дому, різала собі руки, тільки для того, щоб хоч якось привернути на себе увагу, але мені це не вдавалось. Я казала мамі, що йду вбивати себе, а вона тільки побажала мені успіху. На жаль, успіху мені забракло, так шо я дотепер маю існувати на цьому світі не маючи абсолютно нічого. Особисте життя у мене теж не складається, та напевно ніколи і не складеться через те, що всі пацики сприймають мене як братана через мою коротку стрижку та манеру поведінки. Мені хочеться подобатись їм, але якщо чесно, то я ніколи і не закохувалась по справжньому, якось пробувала щось, але коли діло доходило до сексу, то щось мене зупиняло, було якось дуже некомфортно.
То ж так я і живу, без хорошого минулого, нормального теперішнього і світлого майбутнього, живу одним моментом, але кайфу від цього і не отримую. Мені просто хочеться щоб хтось був поруч, хочеться довіритись комусь, але на це вже і нема надії.
І ось одного ранку я прокидаюсь після буйної та п‘яної ночі в клубі, заходжу на кухню і бачу мама сидить там з ноутбуком, дуже незвичне явище, бо з ноутом її я ще ніколи не бачила, технології явно не її стихія
Віка: «шо ти,мам, технології для себе відкриваєш, не запізно?»
Мама: «слухай, донечко, я якраз хотіла з тобою поговорити, але ти не злись»
Віка: «ем, шо таке» я вже була впевнена, що вона хоче обговорити зі мною мій алкоголізм і гульки, з одного боку мене це бісило, а з іншого тішило, що вона нарешті звернула на мене увагу, але здається запізно…
Мама: «дивись, я тут побачила, що проводять кастинг однієї передачі «від пацанки до панянки» я дивилась по телевізорі і там такі дівчатка як ти міняються, не хочеш заповнити анкету?»
Я просто випала, проект!? Я хотіла просто з нею поговорити, хотіла, щоб вона мене обняла і попросила не пити, щоб вона сказала шо любить мене, але нє, вона хоче відправити мене на якийсь лохотрон
І у нас почалась сварка, вона була довга і нудна, ми перебивали одна одну, але все-таки я погодилась заповнити ту дебільну анкету, яка вже різниця.
Після того як я отримала відповідь і мене попросили надіслати відеозвернення я внатурі здивувалась. Думаю, запишу, ану може повезе просвічу своєю мордочкою по тєлєку. Коли мені сказали їхати на кастинг у Київ і я побачила мамине обличчя, коли повідомила їй про це, у мене з‘явилася нова мотивація, потішити маму тим, що я хоч чогось досягла. Коли я була на кастингу то у мене було бажання рвати і метати. Я побачила оцих всіх конкуренточок і зрозуміла шо шансів у них проти мене нема. Мене прийняли, здивована я дуже не була, на лице я пацанка, пиздитись люблю, бухаю, такий контінгент тут і шукають. І ось я приїхала на шоу, мене одразу почали пічкати бухлом і я зрозуміла, що це все робиться заради контенту, прийшла я з презентом, м‘ячиком в який залила самогон. Прийшла в якийсь музей, бачу стоїть і жре там якась чувіха, з виду не пацанка, але на моє п‘яне око бабьоха нормальна вроді. Звали її Владка, бухали ми, базарили, прийшла якась бомжиха Каріна, дуже мені не сподобалась.  Залітає потім гопніца з кепкою з конопльою і з вазоном, чудна така, але залетіла мені, представилась Женькою, вазон назвала Аркаша. Так далі і приходило решту банди. Я попіздила Каріну, Владка відпіздила Париж, і нас всіх вигнали з музею, йти не хотіли, але прийшлося, так шо двіж ми продовжили на вулиці. Все було ахуєнно до того моменту поки ми не вирішили вилізти на стіл, Владка вмудрилась в‘їбатись і зламати руку. Нє, ну лошара, прийти на проект і в перший день поїхати на швидкій, але якщо чесно шкода, я з нею нормально так закентувалась. Потім пішли ми по Києву і дійшли до пам‘ятника засновників. Жара була піздєц, мені вже ставало хуйово, так шо я рішила просто лягти на землю і трохи відійти. Але тут бац і за пару хвилин Женьок починає кликати мене кудись і кричати шо там конкурентки.
Я значить глянула на ту банду і поняла шо там не особо є з ким тягатися, всі майже дрищики, хоча я сама маленька, так шо може хтось там і здивує. От вони починають всі знайомитись, обніматись і тут мені на голову(буквально) звалюється та вонюча Каріна, я всьо… Терпіти це далі я не могла і пішла її пиздячити, вона там стояла з якоюсь чувіхою і я її легенько зацепила, але шось і не звернула на це увагу, то і не удар був. Тут бац і я бачу шо на мене летить якась баба і хуярить мене з ноги. Я думаю блять, не буду я зараз здаватись і показувати яка я тіпа маленька слабка, я бігла на неї пару разів, але вона тільки і робить шо виставляє свою ногу, розумію шо нормальної драки не буде і кличу її побазарити, на диво вона погодилась.
Короче, перше враження Юлька на мене справила піздєцове, думала шо то якась неадекватка, але після того як ми поговорили я зрозуміла шо це найнормальніша і найприємніша людина для мене на проекті. Шось та бандітка мені в душу запала і я вирішила з нею подружитись, правда я не знаю якого хєра я сунула її руку собі під футболку і сідала до неї на коліна, але думаю шо це пов‘язано з тим шо я трохи бахнула і захотіла пошалити, надіюсь вона нічого такого не подумала, це ж нормальна поведінка для подружок, які знають одна одну пару годин, абсолютно.
Нас завезли в якийсь сарай, ми всі були недовольні, а особливо Юлька, вона почала бити вікна якоюсь палкою, а я вирішила приєднатись, чого б і ні, аж протверезіла.

ати…