Я втомився

Фанфік написаний по мотивах цього прекрасного відео, та за натхненням піснею «Втомився — Нерви». 

Вони були разом приблизно пів року. Кохали одне одного. Але нещодавно Женя помітив, що Спартак стає якимось холоднішим чи що. Також сміється з його жартів, але вже якось не так. Без тієї самої іскри в очах. Почав рідше посміхатись, менше жартувати, майже не говорив.

Женя не хотів починати мусолити цю тему, але всеодно інколи запитував

«Сонечко, все гаразд? Виглядаєш не дуже.» запитував Женя. Але в відповідь отримував сухе «Все добре, не хвилюйся.»

Одного разу Женя прогулювався з Колею, Спартаком та Антоном. Він старався не думати під час прогулянки про їхні зі Спартаком стосунки, але розумів, що треба розібратись в своїй голові.

— Спартак, можна я піду пройдуся?Потрібно дещо обдумати. – запитав Женя.

— Ну окей.. міг би і не питати. – трохи здивовано сказав Спартак.

Євген відійшов трохи далі і пішов вздовж вулиці. Не даремно він в одному з подкастів говорив «Якби ви побачили б мене на вулиці, подумали б, що це якийсь школяр.», навіть зараз Женя був з милим чорним рюкзачком, і в білій шапочці.

Він вже не курив цигарки, Женя вирішив замінити їх електронними цигарками.

Дістав електронку та зробив затяжку, навіть не помітивши як Антон зняв його на камеру.

«Він став холодним. Майже не посміхається тією посмішкою, на яку я готовий дивитись вічно.

А якщо я йому не потрібен?.. Якщо я йому набрид, і він просто не знає як сказати?

А якщо він піде? Якщо справді признається, що перегорів, що вже не кохає..?

Невже він не бачить, як сильно я його кохаю та хвилююсь за нього? Я готовий віддати за нього увесь всесвіт, вбити кого-небудь, віддати заради нього своє життя..

Я боюсь його втратити більше, ніж своє життя.. тому що.. він і є моє життя..» – роздуми підійшли до кінця і на очах виступили зрадливі сльози.

Спартак помітив, що Жені немає вже більше, ніж пів години. «Що йому потрібно обдумати?» «Він став задумливим отсаннім часом.» «Це я винен?» «Потрібно буде поговорити, і якомога швидше.» Спартак почав хвилюватись, що хлопця довго немає, і вирішив піти по нього.

Женя відчув як хтось ніжно обіймає його за талію. Відчув запах таких рідних парфумів.

— Ти ж замерзнеш так. – промовив блондин.

Женя обернувся до Спартака і подивився почервонілими очима кудись в далечінь.

— Я знаю, що тебе щось бентежить, і це «щось» пов‘язане зі мною. Ми обов‘язково поговоримо, але вдома. Пішли.

І от вони вже сидять за столом, в Спартаковій кухні, в домашньому одязі, за чашкою ароматного чаю.

— Женька, досить приховувати, я ж бачу що тебе дуже сильно бентежить щось. Розказуй.

І Женя розказав. Все. Все що він носив в своєму серці так довго. Почав плакати, адже боявся почути, що це правда, що його Спартачок розлюбив, і більше не його.

Спартак натомість уважно слухав. Кожне питання, сумління, кожне переживання, думки.

— Жень.. бачиш, я так втомився, з цією роботою не можу знайти собі місця. Ці стріми, подкасти, прийоми, клієнти, лекції.. не встигаю сувміщати. Вибач, я не навмисно.. я не хотів зробити тобі боляче, вибач мені, Жень..

— Мій хлопчик.. – він підійшов до Жені, і обійняв його. Так дуже-дуже ніжно. Як мама дитину, своє голуб‘ятко, стараючись вберегти від цього жорстокого світу, і яке він нікому не віддасть. Зарився тонкими пальцями в кучерики. Відсторонився, та ніжно поцілував. Знову відсторонився, що б запитати дозволу, та Женя точно не мав намірів переривати поцілунок, і притягнув Спартака за шию. Поцілунок починав переходити з ніжного та домашнього до гарячого та хтивого.

— От я тобі докажу, що кохаю тебе не менше, ніж в день, коли ми почали зустрічатись. – сказав Спартак, і взявши свого хлопчика за руку, повів до ванної.

Спартак включив теплий душ і підійшов до Жені. Заглянув прямо в горіхові очі і почав роздягати Женю і роздіватись сам.

Завів того під воду, і почав цілувати в шию, залишаючи червоні помітки, що цей хлопчик тільки його. Опустився до пресу, почав цілувати та проводити по ньому руками. Женя добряче підкачався останнім часом.

Дійшов до гарячого набухшого і твердого члену. Провів пальцем від кореня до голівки, обвів язиком саму голівку, взявши її до рота. Десь зверху почувся стогін, від якого Спартак заводився ще більше. Почав обводити язиком вени на твердому як камінь членові.

— Спарта-ак.. я вже не можу.. будь ласка.. – стогне Женя.

Спартак бере половину довжини в рот і смокче, наче цукерку, деколи маструбує рукою. Нарешті розслабляє горло, та бере всю довжину. Женя починає штовхатися блондину в рот, коли відчуває що він вже на межі. Рот заповнюється гарячою рідиною і Спартак проковтує її. Дивиться на Женю знизу вверх.

Женя вирішує взяти ініціативу на себе, тому притискає Спартака до стіни за горло, зовсім не сильно, збуджуюче. Спартаковий член твердішає ще більше.

— Я тебе так виїбу, як ніхто ніколи не їбав – шепче на вухо Спартаку.

Ванна заповнюється гучними чоловічими стогонами, коли Женя нарешті входить в Спартака. Починає акуратно штовхатися, тримаючи одною рукою руку Спартачка. Сам Спартак зпирається лицем об скляну запітнілу стінку душової, і голосно стогне ім‘я свого коханого.

— Ммм.. якже я скучав за тобою таким..

— Н-не з-зупиняйся татку.. – вкотре промовляє Спартак, але цього разу добавляє таке спокусливе «татку».

Від цього Женя збуджуються ще більше, хоча здавалось, ще більше нікуди, і починає швидше та жорсткіше штовхатись, розуміючи, що от-от і кінчить. Спартак також вже на межі і стогне ще гучніше.

— Я кохаю тебе.. — промовляють вони в унісон і кінчають.

І от, душ нарешті був вимкнений. Вони разом почистили зуби, і пішли в тепленьке ліжко спати.

Женя обійняв широкі плечі, а Спартак закинув свою ногу на Женіне бедро і зарився пальцями в каштанове волосся.

Так вони і заснули. І будуть засинати ще не одну ніч і прокидатися в обіймах одне одного.