Ярема 1.2 корчма

Поступово сповільнюючись кінь дійшов майже до дверей корчми. Хлопчина взяв коня за вузду. Козак зіскочив з коня. Кінь незадоволено фиркнув і почав бити копитом. Козак що вже був на порозі корчми повернувся до коня обняв голову свого бойового товариша і щось прошепотів йому на вухо. Кінь враз заспокоївся і хлопчина вже без остраху повів коня за корчму до стаєнки. Де стояло вже двоє коней з протертими від сідел спинами.
При світлі з дверей корчми можна було б козака розгледіти детальніше. Не молодий з правильними рисами обличчя. Сивий чуб сиві вуса. Одітий був не багато але добротно. Не новий але не зношений одяг що радше підходи для подорожей ніж для великосвітських зустрічей. Здавалось ніби то черговий бурлака що пережив багато пригод та так і не нажив собі статку для спокійного життя якби не зброя його. Оздоба на шаблі виблискувала кольоровим камінням та і два пістолі теж були не з дешевих. Дівчина пристально розглядала старого козака та таки вчасно поступилась чоловіку в чорному що поспіхом виходив з корчми і ледь її не збив з ніг.
В дверях корчми козак нахилився щоб не вдаритись в одвірок, двері явно були не під його ріст а він таки про це вчасно згадав. Чи то люди раніше були нижчими чи так навмисно двері зробили невисокими щоб кожен хто вищий за господаря заходячи кланявся.
Корчма жила своїм звиклим життям. Скрипка музики плакала затяжною сумною мелодією. Трійко селян вже добряче впились. Двоє з них вперлись один в одного лобами і кожен говорив, а інший й не слухав. Третій солодко заснув обличчям в тарілці. Якийсь заїжджий огрядний панок повторював раз у раз як він флягою вина в бійці зупинив супротивника, а товариш йог йому підтакував що раз підливаючи в чари з чималенького глека. В іншому кутку двоє чоловіків з вигляду купці і ніби не тутешні мовчки доїдали свою скромну вечерю. Корчмаря що стояв спиною до залу і займався свої справами козак в обличчя розгледіти не міг. Але став по при прилавок і вичікував поки корчмар закінчить свої справи. Зазвичай за таких обставин варто б було окликнути корчмаря та видно козак мав вагому причино щоб цього не робити. Служка вже між столами з свіжим глеком питва для панів. Тримаючи тарелі з недоїдками граційно вислизнула коли один з панків хотів її вхопити. Музика при новому клієнті заграв веселої. Корчмар вже аж заліз під прилавок. В козака таки ввірвався терпець
 Вечір добрий
сказав вершник перегнувшись через прилавок щоб корчмар таки добре його розчув.
 І вам вечір добрий
машинально відповів корчмар підводячись з під прилавка, але голос козака йому видався знайомим. Голос, якого вже давненько, що там казати кілька років чи навіть десяток років як не чув.
 -O Ярема Це ти це чи не ти. Де ж тебе носило. Правду кажуть згадай і він появиться. З Ігнатом на минулій неділі зустрілись, як до броваря їздив за свіжим пивом. То в броварні сиділи, згадували молоді літа як ми втрьох славно тоді гуляли. Чи бува ти не привид дай но тебе вщипну ходили слухи що ти в поході загинув.
 Як бачиш живий. А ти чим мене краще б налив чого випити і за одно перевірив чи привид перед тобою. Кажуть привиди медовухи не пють. Та й в горлі з дороги пересохло.
 Хіба мені шкода для давнього товариша. Та ти геть не змінився хіба що сивиною чуба та вуса побілило
 Дивлюсь тобі теж нічого не бракує ось як розгорнувся
Ярема обвів поглядом корчму. Не треба було бути великим провидцем щоб не зауважити що справи в корчмаря йшли не те що добре, а просто чудово. Покійний батько корчмаря намагався привести до ладу корчму, яку викупив як руїну після пожежі та не встиг за життя закінчити. Зате син його теперішній корчмар реалізував таки батьківську мрію. Корчма процвітала. І не те що заїжджі а й міщани сюди вчащали щоб погулять подалі від міської варти та і селяни не минали. Навіть паломники що в монастир на прощу ходили не вважали за гріх корчму відвідати.
 Що ми тут стоїмо в ногах правди немає.
Корчмар вийшов за столу. І справді час змінив корчмаря. Куди подівся той стрункий юнак, з яким навипередки ніхто і бігати не наважувався. Перед козаком стояв огрядний чоловік. Посапуючи корчмар повів козака до столу кутку корчми. З того кутка добре було оглядати всю корчму і по тому як далеко від лави стояв стіл можна було б припустити що саме тут улюблене місце корчмаря. Ярема всівся навпроти. Два пінних кухля вже очікували козака і корчмаря на столі з свіжих дошок. Корчмар готовився до довгої і цікавої бесіди. Було що розказати тай і було що послухати кожному з них.