Як знайти спільну мову з Мерліном

Артур велично повертався в Камелот після полювання. Вірні лицарі їхали позаду. День видався вдалим, принцу вдалося вполювати оленя. Після пригоди з єдинорогом Артур уважніше дивився, аби не вбити якусь магічну істоту. Вистачило й одного прокляття, щоб юнак зрозумів, наскільки важкою є відповідальність за чужі життя.

Поруч їхав Мерлін. Слуга ледь не зіпсував полювання, бо, як завжди, шумів. Артур розумів, що Мерлін не навчений правилам полювання. Але можна просто мовчати, коли тобі наказує принц? Підкреслено ввічлива і водночас зухвала поведінка слуги дратувала, та разом з тим викликала частку поваги. Артур сам не знав, чому не викинув Мерліна з вікна і не попросив натомість нового слугу. Батько когось би неодмінно знайшов.
Може, саме через вміння достойно відповісти принцу, сміливість і відданість Артуру й подобалося товариство Мерліна.

Слуга їхав поруч, невимушено тримаючи поводи і злегка посміхаючись. Він здавався геть безтурботним, коли вітався з кимось із мешканців Камелоту. Принц спіймав себе на думці, що хотів би теж так легко спілкуватися з Мерліном.

– Мерліне, відведеш коней у стійла, нагодуєш, напоїш, почистиш і знімеш збрую, – натомість сказав Артур. Слуга традиційно кинув на нього відверто невдоволений погляд. Та цього разу не став сперечатися. Артуру стало нудно. Тож він продовжив: – Потім зайдеш до мене і забереш одяг, який треба випрати.

– Я зрозумів, – відказав Мерлін, – щось іще, з чим ви не впораєтеся?

Артур приховав посмішку тим, що вдав, ніби розглядає одну з численних веж замку.

– Я подумаю, – хмикнув він, – поквапся, Мерліне.

Йдучи в свої покої, Артур зустрів Морґану і Ґвен. Дівчата весело спілкувались, а зведена сестра тримала Ґвен за руку. Принц часто дивувався, як Морґана знайшла спільну мову зі служницею і як вони чудово проводять час разом. Морґана ніби забувала про статус Ґвеневери і розмовляла з нею, як з рівною собі.

– Морґано, можна тебе на два слова? – спитав Артур. Сестра кивнула Ґвен і повернулася до Артура. Судячи з міцно стиснутих губ і нахмурених чорних брів, очікувала, що принц почне одну зі своїх безглуздих суперечок.

– Я слухаю, – мовила Морґана.

– Як тобі це вдається? – прямо спитав Артур. Невдоволення на обличчі дівчини змінилося здивуванням.

– Що саме?

– Спілкуватися з Ґвеневерою так, ніби ви подруги, – пояснив принц.

– Бо ми і є подруги, Артуре, – сказала Морґана, – бачиш, що буває, коли ти відкидаєш пиху і гординю?

А це була провокація. І Артур попався.

– Гадаєш, я пихатий? – не витримав принц.

– Ще й який, – сестра чарівно посміхнулася, показуючи відмінний контроль над емоціями, – не дивно, що ти не можеш знайти спільну мову з Мерліном. Бідний хлопчина…

Сказавши це, Морґана пішла, лишивши злого Артура на самоті. Той рушив до себе, щоб подумати над словами сестри.

В покоях на принца чекав Мерлін.

– Ваш обід, – слуга вказав на стіл, заставлений їжею. Артур сів, та до їжі не торкнувся. Натомість спитав:

– Мерліне, як ти гадаєш, я пихатий?

Артур чудово знав, що на це відповість слуга.

– Скоріше, самовпевнений, – відказав юнак, наливаючи воду в кухоль, – і трохи пихатий. А ще ви впертий бовдур.

– Мерліне! – Артур підвищив голос, бо слуга переходив межі дозволеного. На худому обличчі слуги з’явився невинний вираз.

– Ви самі спитали, – відказав Мерлін, – хоча разом з тим ви мудрий і відповідальний. Ви вмієте вести людей за собою, чітко дотримується правил і не робите для себе винятків. Я вірю, що ви будете величним королем, Артуре.

Коли Мерлін так говорив, то дивився на Артура проникливим і відданим поглядом. Темп мови ставав повільнішим, зникала хаотичність мовлення, жартівливі нотки. Слуга ніби пророкував майбутнє чи бажав принцу світлої долі. Артур не знав, та в такі миті він бачив зовсім іншого Мерліна. І хотів би, щоб слуга ще говорив і говорив, бо тоді Артур почувався готовим звернути гори.

Хвилина мудрості Мерліна перервалася тим, що юнак перечепився і облив Артура.

– Мерліне, чому ти такий криворукий ідіот?! – прошипів Артур, з чийого волосся стікала вода. І як тут знайти спільну мову з цією ходячою катастрофою? Втім принц вирішив, що треба придивитися до Мерліна пильніше. Він таки щось пропустив.