Як заварити дві кружки на одному вогні

♫ Кімната Гретхен — Антидепресанти

— Як ти? — запитала психотерапевтка, щойно Марінетт затишно влаштувалась у кріслі.

Кабінет, як і завжди, нагадував скоріше кімнату подруги своїм затишком та кількістю різноманітних подушок, пледів, книжочок та інших затишних деталей. На полиці стояла фігурка сонечка, і ця комаха щоразу змушувала Марінетт зашарітися.

— Таке. Кінець семестру, а я знов… волонтерила. Часу на особисте життя майже не зостається, — дівчина остаточно розслабилась, і втомлено опустилась на спинку крісла.

— Можливості взяти відпустку все ще немає?

***

— Я й не хочу у відпустку, насправді. Так, волонтерська робота втомлює, але в цій же роботі і моє особисте життя, — відповів Адріан і подивився на фігурку сонечка на полиці.

Ця комаха завжди викликала в нього посмішку.

— Ти говориш про ту дівчину, яка не відповідає тобі взаємністю? — запитала психотерапевтка.

— Так. Напевно, вам вже набридли розмови про неї…

Жінка, що сиділа навпроти, посміхнулася.

— Але… Але вона дійсно класна. І мені не набридне говорити про неї.

— А та дівчина з універу?

— Ну… насправді, вона теж класна, — Адріан зробив паузу, здається, зважуючи всередині себе, чи варто говорити далі, — мій друг колись сказав що заварити дві кружки на одному вогні це добра ідея. І з тих пір я почав трохи читати про поліаморію. Але чи нормально це? Ну… Це звучить як зрада, кохати двох одночасно.

***

— Питання зради є питанням домовленостей. Свої почуття до людини контролювати важко, а от за дії ми несемо відповідальність. Якщо між двома чи більше людьми є домовленість про певний формат стосунків, це не може бути зрадою, бо зрада — це саме порушення домовленостей. Єдина можливість з’ясувати, як тим хлопцям такий формат стосунків — це поговорити.

— Ой… поговорити… — Марінетт опустила голову.

— Хочеш обсудити це?

***

♫ MamaRika — Маємо

Марінетт лежала на ліжку і тримала у руках телефон. Тіккі сиділа на подушці і критично оглянула тарілку з крихтами, на якій колись лежала ціла купа макарунів.

— Ти впевнена, Марінетт?

— Я вже майже наважилась…

— Ти зможеш, Марінетт! Подзвони йому! Я в тебе вірю!

— Дякую, Тіккі, — відповіда дівчина і набрала номер. Секунди гудків тягнулись цілу вічність. Навіть квомі почала нервувати і почала їсти крихти з тарілки.

— Привіт… Привіт, Лука, — почала говорити Марінетт у трубку.

— Лука? — Тіккі від здивування аж впустила крихту

— Я хотіла запитати, коли будеш в Парижі. Ммм… через місяць… аа, на Різдво… Що? А, так… я хотіла поговорити… щодо нас. Ну… Чи ти не хотів би спробувати ще? Так, ми рідко бачимось, але… Але я нещодавно фільм бачила. І там говорилось про стосунки такі, коли за домовленістю люди зустрічались з кількома людьми… Так, так, цей фільм. То що думаєш? Так, це не телефонна розмова, але…

Тіккі не знала, що їй відчувати. Вона одночасно червоніла ще більше та з цікавістю слідкувала за розмовою. Здається, Марінетт ставало краще… А що ще треба?

***

Марінетт настільки захоплено переписувалась, що навіть не помітила як врізалась у когось і впустила телефон.

— Ой, Марінетт, обережніше, — почула вона голос одногрупника.

Дівчина підняла голову. У горлі виник клубок, який, здається, навіть дихати заважав. Ні, їй вже чесно легше було спілкуватися з Адріаном, вона навіть не заїкалась. Але все одно всередині наче щось обривалось…

Він підняв телефон і протягнув його їй. На екрані він побачив сердечки і «я скучаю».

— Ти… вибач, я не хотів підглядати. Я можу привітати тебе зі стосунками? — промовив Адріан, перериваючи незручну паузу.

— Дякую. Але.. але в нас відкриті стосунки, тобто… Тобто все добре, дякую…

— Тобі не треба переді мною виправдовуватись, Марінетт, — перебив її Адріан.

— Дійсно, чого це я…

— Хочеш після пар пройтися?

— Так, звичайно!

Коли дівчина лишилась одна, з сумочки пролунав голос Тіккі:

— Це твій шанс, Марінетт! Поговори з ним!

***

Після пар Марінетт закуталась у верхній одяг та вийшла надвір. Там її вже чекав Адріан. Вони йшли Парижем, що вже був обвішаний святковими прикрасами, та розмовляли про різне. Про курсову, про плани, про те як набрид викладач… Та все ніяк не говорили про головне. Ніхто не наважувався почати. Та коли вже закінчились «ліві» теми й настала нервова тиша, Адріан сказав:

— Слухай, щодо того що ти казала про відкриті стосунки…

— Ні, це не прикриття для зради, мене ніхто не змушував, я сама, мені вже набридло виправдовуватись… — одразу затараторила дівчина.

Хлопець зупинив її, узявши за плечі. На щоках Марінетт з’явився рум’янець.

— Я не збираюсь тебе звинувачувати. Я хотів запропонувати… Чи ти згодна спробувати стосунки ще й зі мною?

***

♫ KRUTЬ — Забери мене до себе на Різдво (акустика)

— Т-так… але в мене ж вже є стосунки з іншим, ти це усвідомлюєш? — Леді Баґ перевела погляд з Кота на вечірній Париж.

— В мене також є стосунки. Думаю, це цілком справедливо, — відповів хлопець і також відвів погляд.

— То… ми просто спробуємо, Коте? І, якщо що, зможемо просто повернути все як було?

— Звичайно. Це навряд чи буде складніше, ніж зловити акуму.

Леді Баґ посміхнулась.

— Повір, Коте, стосунки з людиною, яку ти не можеш бачити коли хочеш — це складно.

— Я вірю, Сонечко. Налити шампанського?

— Ми ж на роботі!

— Агов, жарти це моя задача. А ти маєш мені заперечувати.

— Тоді сьогодні все не так як треба, — відповіла Леді і зазирнула у його зелені-зелені очі, — З Різдвом, Коте.

— З Різдвом, Леді Баґ.

Він поклав свою долоню на її.

— І дякую, що погодилась.