Якщо я тебе забуду, то можливо назавжди

Якщо я тебе забуду

То, можливо, назавжди

То можливо назавжди…

.

.

.

Стоячи за барною стойкою Аврора протирала келихи занурившись у думки. На фоні тихо грала приємна джазова музика, яка заспокоювала дівчину. Її очі, які зазвичай випромінювали холод до оточуючих, були в стані спокою і віддавали тепло, коли уважно аналізували тільки-но почищенне скло. Почувши неприємний тріск та якийсь хруст які йшли від лампи, Аврора підняла голову, намагаюсь зрозуміти з якої саме лампи був цей звук. Зупинивши погляд на люмінесцентній лампі, яка була над сценою, дівчина зітхнула. На бокових світильниках сцени не горіла одна лампочка.

— хай йому грець..

Поставивши келих до інших чистих келикіх, Аврора дратівливо шпирнула тряпку поряд з келиками на робочу зону бармена і пішла на склад. Схопивши ліхтарик який одягається на голову, вона одягнула резинку на голову і гарно його зафіксувавши почала освітлювати собі шлях. В цьому складні як завжди були проблеми з електрикою, тому вирішивши не ризикувати складом, а раптом все спалахне як сірник, дівчина використовувала ліхтарик. Продовжуючи пошуки вона знайшла коробку з лампочками. Перебираючи зміст коробки Аврора схопила красиву лампочку, яка чудово підходила до загального інтер’єру бару.

— ти ж в курсі що ця лампочка не підходить, так?

Підскочивши від переляку на місці, Аврора в останній момент схопила коробку яку ледве не випустила з рук. Відчуваючи як швидко стучитбь серце, вона поставила коробку назад до шафи, сперлася долонями об полицю і кинула дратівливий погляд на особу, яку не очікувала тут побачити.

— ТЕО! Ти з глузду з’їхала так людей лякати?!

Важко дихаючи Аврора дивилася як до неї почала виходити з темряви мала за зростом дівчина. Її білокура співрозмовниця стояла в своєму сценічному костюмі кролика. Латексний купальник підкреслював фігуру дівчини, а вушка кролика робиш цей образ більш привабливим.

— Ну, вибач, сьогодні такий настрій…

Посміхнувшись кутком губ, Теодора, яка працювала в цьому барі артисткою кабаре, склала руки на грудях і сперлася на свою праву ногу щоб бути трохи ближче до Аврори. Її оливкові очі слідкували за збентеженою норвежкою, яка вже почала по троху заспокоюватися і виходити зі стану паніки. Зітхнувши, гречанка взяла в руку потрібну лампу і протягнула її Аврорі.

— Тримай. Ця повинна підійти

— Дуже дякую

Крізь стиснуті зуби Аврора буркнула та хутко попрямувала до виходу зі складу. Теодорі лише залишалося зітхнути та попрямувати за своєю “подругою”. Після останньої сварки вони майже перестали спілкуватися. В ту ніч обидві дівчини вперше за довгий час розкрили карти перед однією одною щодо їх почуттів, і, чесно кажучи, кожна з них відреагувала гостро. Якщо Аврора намагалася чітко та, можливо, занадто жорстко, впихнути свою думку Теодорі, то Теодора, в свою чергу, намагалася стояти на своєму та ігнорувати маніпуляції Аврори. Хоча Теодора чудово розуміла що в ситуації, в якій вони обидві опинилися, Аврора була більш права, вона все одно стояла на своєму бажаючи залишатися при своїх думках.

— Я не думаю що тобі варто в такому відвертому одягу ходити по головній залі. Вікна відкриті, цистит нікому не треба.

Почувши голос блакитноокої Теодора не зрозуміла як вже опинилася в барі і дивлася на підлогу. Піднявши голову артистка спостерігала за барменшою яка вже займалася заміною старої лампочки. Трохи простоявши на місці, білокура зробила тихі кроки і почала підходити до дівчини.

— я хочу поговорити

— ми вже поговорили

Голос Аврори став різким. Відчувши нову хвилю гніву та дратівливості, вона закрила очі і порахувавши до 5 почала глибоко видихати. Їй здавалося що, вона зараз вибухне від ще одного слова співрозмовниці.

— Вибач. Вибач за те що я тебе не послухала і вела себе так егоїстично по відношенню до тебе і твоїх… почуттів – Теодора відчувала легку нервозність. Зрозумівши, що Аврора не буде на неї дивитися, вона лише зітзнула і налізна на сцену. Сівши на край, дівчина дивилася на пусті столи. Навіть попри те, що їй завжди подобались глядачі, які завжди пожирали поглядом акторів і завжди затамувавши подих дивилися на сцену, вона любила тишу і пустоту бару. Ця тиша не була самотньою, а навпаки, дуже приємною. Бар, який майже став додівкою для дівчини, завжди давав дівчині відчуття прихистку. Або це лише міраж дівчини?

— Я не знаю що тобі сказати, Тео. Але… Ти теж мене вибач… Я тоді була як не в собі і ми діяли виключно на емоціях…

Тут вже і сама Аврора сіла біля Теодори. Дівчата одночасно зітхнули і продовжили сидіти в тиші. Придумавши щось, артистка злізла зі сцени та одразу пішла до плеєру, що був за баром. Знайшовши однин саундтрек вона одразу хитро глянула на свою колінажку та підійшла до неї

— що ти робиш?

Аврора розгублено глянула на Теодору, яка пританцьовуючи в такт музиці підходила до неї. Сама ж білокура з ніжною і спокусливою посмішкою ніжно взяла темноруссу дівчинку за руки і потягнула її на себе. Ледве не впавши від цього, блакитноока розгублено покліпала очима і глянула на “зеленооку”.

— А ти подумай

Ввівши її в повільний танець, Теодора ніжно торкалася плечей та шиї Аврори. Тепер ця хитра посмішка зникла, показуючи лише чистий спокій та ніжність. В той час руки Аврори ніжно торкалися стегон Теодори. Будучі вищою за подругу, дівчина дивилася в її очі, коли вони повільно рухалися в танці. Вставши навшпиньки артистка поцілувала барменшу. Зітхнувши, висока дівчина почала ніжно цілувати нижчу дівчину у відповідь. З кожною хвилину їх поцілунок ставав все пристраснішим та більш палаючим. Через пару хвилин обидві розірвали поцілунок. Їх подих зливався у одне єдине. Не бажаючи відпускати одна одну, вони стояли так пару хвилину поки не почули телефонний дзвінок.

— до біса.

Потім Аврора схопила обличчя Теодори за затягнула її у новий поцілунок. Застогнавши від задоволення артистка майже повисла на шиї коліжанки та також активно цілувала її у відповідь. Сама ж барменша пригортала дівчину до себе, а коли почула телефонний дзвінок обірвала поцілунок та побігла до телефону. Все таки робота була важливіша.

— Так? Йду, тільки не помри до мого приходу

Вимкнувши телефон Аврора глянула за руку а потім пішла за своїм пальто. Поза межами бару холодно. Зупинившись, вона глянула на розгублену дівчину, яка стояла посеред пустого бару і дивлася на неї. Сама ж барменша посміхнулася і дивилася на артистку одночасно поправляючи комір свого пальто.

— Це Дерек. Знову застряг в старому складі. Треба йти рятувати

Вона вже хотіла йти але щось її зупинило. В. Останню мить вона повернулася до Теодори і затягнула її в останні поцілунок. Коли вони розірвали поцілунок Аврора з посмішкою дивлася на неї.

— все ще було, то минуло

Після цих слів Теодора з посмішкою дивилася на Аврору і провела її поглядом. Їх стосунки врятовані.