якби не було війни

якби не було війни, я б зізналась тобі у коханні.
написала б листа,
подзвонила,
приїхала.
сказала б: люблю
і опустила очі долу.
моє б серце так гучно гупало у грудях,
а руки б — тремтіли.
усе було б таким гарячим, безглуздим і щирим,
кожне слово моє, кожна друга — сльоза.

я б записала голосове, хоч ні разу цього не робила.
у мене був би такий смішний голос, такі незграбні слова.
я б сказала: люблю
і вимкнула телефон.
ходила б квартирою, в одній білизні, і врізалася у кожен кут.
матюкалась би, вмивала обличчя.
будувала в голові найгірші сценарії.

я б подзвонила і мовчала у слухавку.
дихала б, наче загнаний звір.
мої руки б спітніли, у горлі — пересохло.
я б сказала: люблю
і затиснула собі рота.
так сильно, що з ясен пішла би кров.
я була б тихою, наче місто після комендантської години.
нажаханою. готовою до найгіршого.

але війна ще триває.
тому я мовчу, коли хочу подзвонити, написати або приїхати.
я мовчу, коли мені страшно і коли болить.
мовчу вечорами такими теплими і синіми,
мовчу ночами — тепер завше такими зоряними.
мовчу.
а війна триває.

24.06.2022