Яка ж ти ***, Женя

11 червня,

Два місяці, рівно два місяці я тримався, подумав Женя.

Тільки-но закінчили зйомку шоу 20:23. Але я так скучив, я просто не можу, бачив повідомлення Спартака про стрім в твічі, все ще підписаний на його телеграм, але не вистачило сміливості зайти. Я дозволю собі лиш раз, лише раз ще раз його побачити. 22:30 – заходжу і бачу його. Його, Боже, який він, не змінився, а здається це було в іншому житті. Такий гарний, з новими тату, на його пальцях, на його кисті. Мені треба випити, я сиджу і ловлю кожне його слово, взагалі не розумію в що вони там грають, але Спартак, він такий, що аж дух захоплює. Розумію, що одного пива мені замало, дістаю коньяк та стопка за стопкою і вся пляшка випита. Знаходжу себе вранці п’яного, в одежі та з головною біллю. Я як божевільний кожного дня дивлюсь його стріми, не пропускаю жоден, я так скучив, хочу хоч на мить побути ближче до нього, це якась уже одержимість. Чому я не можу позбутись цього, скільки ще потрібно часу?

Сьогодні п’ятниця та друзі витягують мене в бар. Вони знайшли невеличкий бар, з приємною музикою, всі були дуже веселі, алкоголь, як Женька, пожартував лився рікою з уст в уста. Він був, м’яко кажучи нетверезий, але йому нарешті було весело, і він не згадував про Нього. Боже, подумав Женя, я навіть ім’я його не можу вимовити. І ось воно повідомлення в телеграмі, Спартак починає стрім через 10 хвилин. Всередині все перевернулось, мурахи пішли по шкірі, та противно звело живіт. Ні, він не буде заходити на стрім, це вже якась манія, це нездорова тяга, але він так хоче хоча б побачити.

– Не хочеш потанцювати? – його роздуми перериває пропозиція дуже гарної дівчини.

Він не дуже хоче йти дригатись, як він це називає, але звучить досить повільна мелодія та вони починають кружляти у повільному танці. Він трохи притримує її за талію, помічає тату на її ключиці, якийсь символ, дуже схожий на руну, і подумками він уже біля когось, хто має безліч таких символів по всьому тілу. Його думки крутяться біля нього, такого мужнього та накачаного тіла, він ніколи не бачив його оголеного торсу, цікаво як виглядають повністю його тату та наскільки вони спускаються до низу. Ні, він не буде про це думати, він не буде думати про його руки з татуюванням на кисті та на цих довгих красивих пальцях. Його заносить не туди, він це розуміє, але не може нічого з цим вдіяти. Він вибачається перед дівчиною чи то Олею, чи Юлею, не згадав би навіть якщо його запитали б. Вбігає до туалету, на щастя пустого, та закривається, бризкає на лице холодною водою. Та розуміє, що в нього стоїть, він себе вмовляє, що це від довгого утримання, і дівчина досить тісно до нього притискалась. Але ж він думав точно не про дівчину, думав про те які сильні у Спартака руки. Він помічає, що провалюється у спогади, як Спартак обіймав його, це були найкращі обійми в його житті, так міцно його ще ніхто не обіймав. От якби зараз відчути його, його руки та обійми, його запах. Просто відчути усім тіло, це не можливо, просто треба заспокоїтись, я занадто багато випив. Ні, мені треба його побачити, клікаю по посилання на стрім. І тут Він, як завжди прекрасний, такий рідний, але такий чужий та далекий водночас. Ні, так довго бути в туалеті це підозріло, потрібно виходити. Він трохи заспокоївся, збудження все ще відчувалось, але трохи зменшилось та було не помітним.

Женя вийшов та вирішив поїхати додому, швидко розпрощався та викликав таксі. В таксі не втримався та зайшов на стрім, щоб ще раз побачити Його, так і пройшла вся дорога. Вийшов, розрахувався та зайшов до будинку, на годиннику 11 вечора, а він все ще дивиться стрім і п’є, п’є, бо більше не розуміє, що йому робити. Здавалось, що все налагоджується, але знову і знову він поринає у це море під назвою Спартак, чи чорну діру, яка затягує. Він так скучив… 11:20 Спартак закінчує стрім та прощається, а Женя не може більше, йому потрібно, що потрібно він ще і сам не знав, але знає, що йому потрібно їхати, їхати до Спартака. Скоро комендантська година, викликати таксі майже не реально, а до квартири Спартака їхати хвилин 30, нарешті він викликав таксі та встигає рівно до комендантської години. Він стоїть перед дверима квартири та не може подзвонити в двері. Що він буде робити, якщо Спартак йому не відкриє, він не знає, мабуть буде ночувати під дверима. Але зараз немає сміливості навіть подзвонити в двері, він п’яний, вночі, ледве стоїть на ногах, але не може, бо не знає навіщо прийшов. Просити вибачення? Вимагати пояснень? Що йому взагалі потрібно, він не знає, але він так скучив, це неможливо витримати, він ладен на все, щоб припинити це, заповнити цю чорну діру в серці, в душі, він абсолютно на все згоден, чого би Спартак не запросив. Він ладен запропонувати абсолютно все і більше, лише щоб знову відчути його біля себе. Я не розумію своїх почуттів, у мене немає волі та душі, я ладен покласти всього себе біля його ніг.

– Ти довго б будеш стояти під дверима,- Женя чує такий знайомий та рідний голос.

– Так, тобто ні. Привіт, Спартак – відповідає Женя.

– Ну, і що далі, навіщо прийшов?

– Я не знаю.

– Цікава відповідь, ти не знаєш, чому опинився біля моєї квартири після комендантської години? Можливо просто йшов і раптом опинився прямо біля моєї квартири? Заходь уже, а то зараз сусіди будуть скаржитись на порушення комендантської години.

– Мені можна пройти?

– Я так і сказав, да ти можеш пройти. Я тебе уважно слухаю, бачу, що ти не надто тверезий. Ти ж знаєш як я “люблю” нетверезих людей. Так що бажано, щоб ти скоріше сказав навіщо прийшов, та зник, як це зробив два місяці назад.

-Спартак, я..

-Так, Женя, говори, я тебе слухаю уважно.

-Я скучив..,

-Хм, це жарт якийсь, ти звичайно комік, але жарт не вдалий. Чого ти хочеш, відповідай мені.

-Спартачок, я дуже скучив, я не можу без тебе, я не розумію себе, я все зроблю ради тебе.

-Женя, послухай, ти відмовився, ти зробив свій вибір, навіщо все це тепер. Це нічого не змінить. Я не даю людям другого шансу та не пробачаю зраду.

-Спартак, прошу, просто хочу бути ближче. Я все зроблю для тебе. Хочеш навіть на коліна стану.

-Женя, ти взагалі про що говориш, які стану на коліна, ти свій вибір зробив, не ганьби себе. Мені взагалі не дуже приємно спілкуватись з п’яними.

Жені нічого втрачати, він повільно опускається на коліна та дивиться вверх на Спартака, в очах скільки благання та німого бажання.

-Женя, ти що робиш, це нічого не змінить.

Спартак бачить Женю на колінах, його обличчя навпроти паху Спартака. Ця ситуація несподівано, дуже збуджує Спартака. Женя на колінах з благаючим поглядом, він відчуває  приємне тепло в паху, та член наливається та твердіє. Женя це помічає та вирішує зробити те, про що ніколи в житті не задумувався. Його руки тягнуться до чужої ширінки та міцні руки перехоплюють його та не дають здійснити задумане.

-Женька, що ти робиш? Ти настільки п’яний? Ти розумієш взагалі свої дії?

-Так, Спартачок, я все розумію, дозволь, будь ласка, прошу тебе, дозволь це зробити, мені це так потрібно..

-Що ти взагалі говориш, що потрібно відсмоктати мені? Ти не в собі, отямся.

-Так- у Яновича прилила вся кров до обличчя та він почервонів.- Я хочу цього, я хочу тобі відсмоктати. Будь ласка, прошу тебе.

-Ти розумієш, що навіть якщо я дозволю, це нічого не змінить, я не пробачу тобі та ми не будемо спілкуватись так як раніше.

-Так, будь ласка, я розумію все, так ти дозволиш мені, благаю тебе.

У Спартака уже зводив весь низ живота від збудження, Женька між його ніг, на колінах, благає відсмоктати його член.

-Ну давай, – коротко відповів він та більше не отримав руки Жені.

Женя відразу почав розстібати ширінку та знімати джинси. Під джинсами побачив через труси контур гарного великого члена який уже почав сочитись змазкою. Вау, про себе, подумав, Женя, який гарний, проте що можна були чекати він такого ідеалу як Спартак. Він ніколи навіть не думав як це робити мінет, навіть в голову не могло ніколи прийти. Але йому робили мінет, та  він надіявся, що нічого складного в цьому немає та він розбереться з цим. Повільно виціловуючи низ живота він спустився до кромки трусів та почав їх стягувати. Від Спартака краєм вуха почув зітхання, коли повітря торкнулось збудженого члена. Повільно обвів губами по всій довжині члена та торкнувся язиком уретри. Дуже дивно, подумав Женя, але це не викликає відразу, може тому що це Спартак. Спартак нетерпляче зробив рух назустріч стегнами, ніби говорячи, чого застиг, роби вже щось. Збудження Яновича теж давало про себе знати, і він стиснув себе між ніг легенько однією рукою. Набрався сміливості за пропустив головку члена в рот. Стогін Спартака сказав йому, що він на вірному шляху, і він почав легенько рухатись пропускаючи член далі собі в рот, намагаючись не зачіпати його зубами, та почав смоктати та створювати вакуум губами. Спартаку було дійсно приємно це відчувати, проте йому було цього мало, він хотів більш інтенсивного руху. Він двома руками занурився у волосся Жені, міцно охопив його голову та сказав: – Відкрий рот максимально широко та терпи. Із-за цього владного голосу Женя ладен був витерпіти все. І Спартак почав трахати його в рот, швидко входячи та входячи членом та дістаючи аж до горла. Женя майже задихався з очей текли сльози, а з рота слина в перемішку зі змазкою, але йому було добре. Він забув про все на світі, залишився лише Спартак, який грубо трахав його в рот. Спартак на мить зупинився і запитав: –  Хочу кінчити тобі в рот. Да чи ні? Женька уже майже нічого не розумів, але почув запитання і кивнув. Спартак прискорився та через кілька секунд кінчив прямо в горло. Вийшов з рота, з якого потягнулась нитка сперми вперемішку з слиною. Поглянув на Женю, в очах якого стояли сльози, а з рота стікала сперма та слина, у нього був вигляд як під кайфом.

-Яка ж ти блядь, Женя – сказав він, – і мені це подобається. Тобі допомогти?-  запитав Спартак натякаючи на його член?

-Ні – відповів Женя – я уже кінчив.

-Тобто ти кінчив, коли я тебе трахав в рот? Все-таки яка ж ти блядь, Женя.