Щасливих свят!

— Чудова ідея, Ледібаґ! — Так Кіт Нуар відреагував на пропозицію напарниці. — Обмін подарунками — і як я сам не додумався до цього!?
— Мабуть, тому, що за розум у нашій команді відповідаю я, — посміхнулась Ледібаґ.
— Ось це мені в тобі і подобається найбільше, моя панянко!

***

Марінетт ніяк не могла заспокоїтись. До дедлайну, який вони з Котом призначили на 30 грудня, залишався рівно тиждень. За цей час потрібно було встигнути втілити в життя свій задум, новорічний подарунок Коту. Дівчина з самого початку вирішила, що зробить подарунок своїми руками. Це ж не абихто, це друг, а всім своїм друзям вона робить подарунки самостійно.
Але перш за все потрібно було визначитися з тим, що саме вона збирається робити. У Марінетт було кілька ідей, але вона вагалася і не могла обрати. Зв’язати шапку? А може, шарф чи рукавиці? Але раптом вона не вгадає з розміром або не встигне закінчити річ вчасно? Та і як можна дарувати одяг людині, стиль якої не знаєш? Марінетт бачить свого напарника лише у супергеройському костюмі і не знає, якому одягу він надає перевагу в звичайному житті. Значить, одяг точно ні. Тоді що? Як складно!
Марінетт уже встигла пошкодувати, що запропонувала обмін подарунками. Це ж божевілля! Вони не знають ні уподобань, ні інтересів один одного! Як тут можна вгадати з подарунком? Дівчина зітхнула.
— Це катастрофа!
Тіккі не могла мовчки спостерігати, як Марінетт перебуває в розпачі. І хоч запропонувати їй було нічого, вона, щонайменше, не могла не підбадьорити свою хазяйку:
— Я впевнена, Кіт Нуар прийме від тебе будь-який подарунок, Марінетт.
— Але я не хочу дарувати абищо, я хочу подарувати щось таке, що йому справді сподобається.
— А хіба може бути інакше? Ти постійно вигадуєш застосування незрозумілим предметам, які з’являються після виклику Супершансу, а значить, і придумати гарний подарунок тобі до снаги!
Дівчина задумалась, знову обвела поглядом кімнату. Тіккі має рацію, якщо вона справляється з суперлиходіями, то і гарний подарунок зуміє придумати. Вона не здасться! І ніби на підтвердження цих думок її погляд зупинився на столі. По обличчю Марінетт розпливлася усмішка.
— Придумала!Тим часом Адріан нервово ходив кімнатою і гадки не мав, що можна подарувати Ледібаґ. Він, хоч і провів більшу частину свого життя у компанії дівчини, не міг сказати, що цей досвід у чомусь допомагав: Хлоя і Ледібаґ мали більше відмінного, ніж спільного. Що ж робити? За порадою юнак звернувся до свого найближчого і найвірнішого друга — квамі.
— Як думаєш, Плагг, що сподобається Ледібаґ?
— Камамбер, адже це, безперечно, найкращий у світі подарунок!
— Ох, хіба від тебе можна було очікувати чогось іншого? — розчарований Адріан плюхнувся на ліжко.
— Ну, якщо вже не камамбер, хоч я справді вважаю це найкращим можливим подарунком… — Плагг піймав роздратований погляд свого власника і поспішив додати: — Гей, хлопче, у тебе батько — дизайнер, серед його колекцій точно знайдеться щось підходяще для молодої дівчини!
Адріан на мить задумався, але тут же відкинув цей варіант. Хоч батько і був чудовим дизайнером, з-під голки якого виходять першокласні речі, це не годилося в якості подарунка. Це був би подарунок від Габріеля Аґреста або від Адріана Аґреста. Не від Кота. Особливість їхніх з Ледібаґ стосунків у тому, що їх нічого не пов’язує. Незважаючи на те, що їм нічого не відомо один про одного, вони з легкістю довіряють один одному свої життя. Вони удвох знаходяться в своєму світі. І не треба сюди вплутувати Аґрестів.
— І що мені робити? Не уявляю, що можна подарувати дівчині, яку кохаєш, але яка не кохає тебе у відповідь? — роздумував Адріан уголос.
— Подаруй їй себе, щоб вона у тебе закохалася, це ж очевидно! — бовкнув Плагг перед тим, як проковтнути черговий шматок сиру.
— А це справді ідея! — вигукнув Адріан, встаючи з ліжка. — Ходімо, Плагг, у нас є справа!

***

Стояла тиха зимова ніч. Напередодні ввечері вперше випав сніг, тож тепер усі покрівлі були запорошені білими крупинками. Проте вулиці були напівпусті, ніби люди злякались такої переміни і повтікали додому. Але це й не дивно, мабуть, у переддень Нового року усі були заклопотані підготовкою до святкування. Здавалося, ніби весь Париж завмер в очікуванні новорічного дива.
Ледібаґ мала можливість споглядати усю цю красу, біжучи по дахах паризьких будівель. Хоча, назвати це бігом було складно, це радше було схоже на неквапливе пересування слизькими поверхнями, бо разом зі снігом прийшов і лід. Тож, щоб не випустити з рук пакунок, доводилось рухатися обережно. Нарешті вона побачила потрібну будівлю і, зітхнувши з полегшенням, зробила останній стрибок.
Кіт Нуар був уже на місці.
— Доброго вечора! — супергерой щиро посміхнувся.
— Привіт! Сподіваюсь, я не змусила тебе довго чекати, — Ледібаґ посміхнулась у відповідь.
— Що ти, я ладен прочекати тебе хоч вічність, — сказав Кіт і обидвоє зашарілись.
Під час атак акуми ніякових пауз не виникає, адже тоді вони зайняті ділом, але зараз була зовсім інша ситуація. Ледібаґ, ховаючи рум’янець, відвела погляд, а Кіт скористався моментом і дістав маленьку чорну коробочку.
— Ледібаґ, я дуже ціную нашу дружбу і кожен момент, проведений разом. Коли день проходить мирно, без акум, я навіть сумую, адже це значить ще один день без тебе. І, може, це прозвучить дивно, але я боюся, що в такі мирні години ти можеш забути мене. Тому вирішив подарувати щось таке, що нагадувало б тобі про мене у моменти розлуки, — супергерой простягнув коробочку подрузі. — Це тобі.
Вражена словами свого напарника Ледібаґ акуратно взяла подарунок..
— Відкрий.
І вона відкрила. Всередині виявилася невеличка брошка у вигляді кота. Цей кіт насиченого чорного кольору дивився на нову власницю яскраво-зеленими очима. Прямо як його дарувальник. Від цієї схожості дівчина захихотала.
— Це так мило і так по-твоєму, Коте. Дякую.
— Радий, що тобі сподобалось, — сказав напарник, а сам, розриваючись від допитливості, поглядав на пакунок, який принесла з собою Ледібаґ.
— Мабуть, після таких слів мені не вдасться перевершити твій подарунок, але.. — дівчина знітилась на якусь мить, але все-таки простягнула другу пакунок: — Тримай.
— Ти що, ти так гарно упакувала подарунок, що мені аж шкода це розривати! — юнак намагався акуратно зняти червону стрічку і блискучу сріблясту обгортку з коробки. — Цікаво, а що ж всередині?
Щоки Ледібаґ покрив легкий рум’янець, а коли Кіт дістав з коробки свій подарунок, дівчина зашарілась іще більше.
— Вау! Це що, пенал? — радісно вигукнув Кіт, розглядаючи нову річ.
— Я…я подумала, що ти міг би сюди накладати, ой, тобто складати олівці, ручки і таке інше, ну і все, що захочеш, це ж твій пенал… — чекайте, вона що, заїкається? Опанувавши себе, дівчина доповнила: — Я дуже рада мати такого друга, як ти.
— Дякую, Ледібаґ, — промовив Кіт Нуар, а потім, хвильку помовчавши, тихо запитав: — можна тебе обійняти?
Легкий кивов слугував ствердною відповіддю. Кілька кроків уперед і Кіт Нуар ніжно обхватив стрункий стан своєї подруги.
— Щасливих свят, Ледібаґ.
— Щасливих свят, Коте.

***

Марінетт пулею влетіла в уже опустілу будівлю школи і піднялась сходами до класу, знімаючи на ходу шапку і теплу куртку. На її щастя, мадам Бюстьє ще не дійшла до потрібної класної кімнати, тож учениця зайшла всередину першою, опередивши її всього на кілька секунд. Ну це ж треба, перший день навчання після канікул, а вона вже запізнюється! Аля лише зітхнула, пробурчавши щось на кшталт “ну як завжди”. У такій метушні Марінетт не встигла навіть поглянути на Адріана, щоб привітатись, тож і не помітила новенький чорний пенал на його парті…
Гучний дзвінок сповістив про закінчення уроку і настання перерви. Підлітки, уже не слухаючи останніх слів вчительки, почали займатись своїми справами. Алікс і Кім вибігли з класу, щоб пограти в квача, Роуз дістала книжку, Сабріна підготувала зошит для наступного уроку, а Адріан нахилився до Ніно, який хотів показати щось у телефоні. І перед очима Марінетт постало те, що раніше закривала спина Адріана.
Чорний пенал. Це був саме той пенал, який вона подарувала Коту Нуару. Вона знала це напевне, бо це ж вона його і сшила, другого такого пеналу не існує! Як він опинився у Адріана? Був лише один спосіб дізнатись.
Марінетт вскочила і стала перед Адріаном.
— Що це? — вона показала на пенал.
— Це пенал, — здивовано відповів Адріан.
— А звідки він в тебе?
— Один друг подарував.
Три слова, від яких всередині Марінетт усе обірвалось. Але, на жаль, це були не ті три слова, які вона так очікувала почути з цих уст. Дівчина, пробелькотівши щось невиразне про суто дизайнерський інтерес, повернулась на своє місце. Аля допитувалась про те, що щойно трапилось, але Марінетт уже того не чула, бо повністю полинула у свої думки, намагаючись розібратись в отриманій інформації.
Ледібаґ подарувала Коту Нуару пенал. Адріану пенал подарував друг. Отже, Кіт Нуар передарував Адріану її подарунок. Як він міг? Кіт Нуар дружить з Адріаном і забув підготувати йому подарунок, і так пенал опинився в Адріана? Чи, гірше, Коту Нуару настільки не сподобався подарунок, що він вирішив від нього позбавитись? Який же гарний він актор, вона ж повірила, що йому справді сподобалось! Ось так він цінує її і її дружбу. А Марінетт ще переймалася, що вранці, поспішаючи, забула вдягти нову брошку. Може, це навіть на краще.
Зі школи дівчина вийшла з твердим переконанням, як їй треба вчинити.Коли Адріан отримав повідомлення від Ледібаґ, то спочатку захвилювався, що в місті з’явився новий суперлиходій. Але, прочитавши його вміст, став хвилюватися ще більше. У повідомленні не було ні слова про акуму, лише час і місце. Ледібаґ хотіла щось йому сказати? А може… це побачення? О, якби ж це було правдою! Досі про таке він міг тільки мріяти!
І ось так, думаючи і перебираючи різні варіанти, він дістався потрібного даху. Ледібаґ уже була там. Але те, що вона сказала, він не передбачив у жодному із варіантів розвитку подій.
— Забери це назад.
Вона простягнула йому маленьку чорну коробочку. Як він і запідозрив, всередині виявився його подарунок — брошка.
— Що? Чому?
— Ти знаєш чому.
— Якщо ти подумала, що я на щось натякаю, — Кіт Нуар був збентежений, — то я запевняю, це був лише дружній подарунок у знак нашої міцної дружби…
— Як ти смієш говорити про дружбу після того, як передарував мій подарунок?
Супергерой нічого не розумів. Звідки у його панянки з’явились такі думки? Як вона могла допустити навіть думку про те, що він міг би вчинити з нею так підло?
— Що ти таке кажеш?
— Не прикидайся! Я бачила той пенал в Адріана Аґреста на власні очі! Не думала, що ти на таке здатен.
Із цими словами супергероїня запустила йо-йо і залишила напарника одного. Кіт Нуар зачаровано дивився услід подрузі. Враз усе почало сходитися. Усі ті розбіжності та хаотичні думки набули сенсу.
— Ледібаґ…

***

Марінетт сиділа похнюплена. Втупившись очима в підручник, вона вдавала активну розумову діяльність, тільки щоб не говорити з Алею. Вона вдавала настільки добре, що не помітила, як у класі з’явилась нова особа і як ця особа підійшла до її парти, аж поки подруга її легенько не штовхнула.
Адріан. Перед її партою стояв усміхнений Адріан. Вона теж посміхнулась йому. Аж тут він занурив руку в карман і дістав брошку. Чорну брошку у формі кота. Дівчина швидко перевела погляд на однокласника. У цей момент його усмішка набула вже іншого, але такого знайомого виразу.
— Гей, Марінетт, здається, це твоє.