Шо ти? Накатався?

– Дякую.

Розрахувавшись з водієм, Женя витягнув свої речі з багажника і попрямував до свого дому. Речей було значно більше, ніж коли він їхав. Подарунки від аудиторії, сувеніри з кожного міста, нові речі.

Тур “Розлади” закінчився ще тиждень тому. Після чого хлопці поїхали у невеличку відпустку. Другий підряд тур. Вкотре клята застуда не давала спокою під час поїздки. Не зовсім екологічне спілкування з аудиторією на початку туру, яке, на щастя, згодом вирішилось.

Їм усім потрібен був хороший відпочинок.

Янович так добре відпочив, що навіть не хотілось повертатись додому. Але на нього вже чекає робота. Зйомки, інтерв’ю, нові записи подкастів на кухні.

Вчора вони з Колею і Антоном добряче повеселились. Шкода, що Спартака з ними не було. Через роботу йому довелось повернутись у Київ швидше.

Відмикаючи двері, Янович нахмурився.

– Хіба я на два повороти залишав? – пробурмотів про себе хлопець, але відмахнувся від цієї думки, усміхнувшись. – Якась параноя.

Зайшовши всередину, Женя кинув сумки на підлогу зі словами:

– Привіт, квартирка.

Поклавши ключі на комод, його погляд привернув складений вдвоє невеликий аркуш паперу. Потягнувшись до нього, розгорнув листочок. Легка усмішка з’явилась на обличчі. Женя заплющив очі.

– В мене є дуже дивна одна штука, але я так роблю. Ми коли повертаємося з турів або я довго не був вдома, я коли заходжу додому, кажу: “Привіт, квартирка”. Серйозно, я здороваюся з квартирою. Я не жартую. 

– Цільове призначення. Ти це робиш задля того…

– Бо мені прикольно. Не знаю, я не задумувався. До речі, ми коли в лютому їздили у тур, я, коли виходив з квартири, перед виходом вирішив написати на листочку: “З поверненням, Янович”.

– Ти глибоко самотня людина. Мене це навіть розчулило трошки. Хочеш я тобі буду такі залишати?* 

Після довгих гудків, Янович нарешті почув знайомий голос.

– Я вдома, Спартачок, – широко усміхаючись, сказав Женя.

– Шо ти? Накатався?**

*уривок з 79 випуску ПТ

**відсилка до 79 випуску ПТ