Шлях
від МоркваЯ летіла вперед на Ікарових крилах,
Проминала ліси і гірськії масиви,
Та шлях перекрили високі, мов гори,
Бушуючі хвилі із чорної води.
Розтали од солі Ікарові крила.
Та я плавати вмію. Й не таке пережила.
І чорнії хвилі враз стануть ласкаві,
Вони не вбивають – вони несуть далі
Вони винесуть мене на берег далекий –
Там в небі над ним пролітали лелеки.
І я знов знаю шлях, куди прямувати –
Далі пішки йтиму. Лишилось небагато…
Мабуть… Мабуть так. Хоча хто його знає?
Як би там не було, а душа – не вмирає.
0 Коментарів