Шипи болю

Після аварії в просто величезній лабораторії Рози та Беа, майже всі наслідки були прибрані, зокрема наслідки з самих бравлерів. Саму лабораторію ще потрібно буде розчищати від різних рослин, лоз та рідини, що пролилася, скла та залишків хімії. А ще знайти Едгара.

Нещодавно знайшли Спраута і з ним вже працює Беа, а до цього працювали з Белль, від якої вдалося дізнатися, що її мало не “зжер” Едгар. до речі, про Едгара. його знайти ще не вдалося, але Роза і Фенг, якому Едгар довіряє найбільше, продовжують пошуки. вони не розуміють, що він може зробити, але схоже, що саме його організм найбільше мутував.

На плечах, руках і ногах Белль були опіки, а обличчя було усіяне численними подряпинами. Вона розповіла, що Едгар був набагато агресивніший, ніж у звичайних боях, а очі були незвичного кислотно-жовтого кольору. Також з опису та колючок, що були на одязі, Роза склала приблизний список, з якими рослинами вони можуть мати справу. Організм міг взяти за основу ерінгіум і будяки, але звичайно ж вони мутували та стали більше, з більшими шипами. можливо його розум сильно затуманений, а може взагалі у володінні “тварюки” і він не контролює свої дії та агресію.

Хороших стосунків із бравлерами в нього не було, але дізнавшись, наскільки серйозна ситуація, вони переживали. Тільки Фенг і Роза ставилися до нього добре, а дехто недолюблював його, декому було все одно, а інші навіть насміхалися. Вони не знають, яка буде ситуація, коли вони побачать його. Можливо, йому доведеться вибачатися перед Белль і Мег, але це все потім.

Роза та Фенг не знають, з чим вони можуть зіткнутися, тому беруть найпрофесійніше обмундирування та захист.

***

Коли вони входять у будівлю, їх зустрічає яскраве світло і вже обрізані зарості. Бджіл практично не залишилося, Беа вдалося врятувати їх, але зустріти їх ще вдається. Роза та Фенг йдуть до нерозчищених ділянок і різкими рухами розривають сплетіння рослин. Ліани, листи та вусики рослин намертво сплітаються разом, не даючи можливості пройти. Можна помітити, що у жилах деяких рослин кислотна рідина різних кольорів. Від червоного до фіолетового. Фенг торкається однієї з рослин і під дотиками, його колір одразу ж змінюється. Тепер воно не зелене, а синє. Ходячи, вони окликають Еда.

Підходячи до чергових заростей, Фенг помічає уривки тканини, які скоріш за всього належать розшукуваному хлопцеві. Каратист знов вигукує ім’я Едгара. Роза руками, безжально розриває рослини, відкриваючи хід. Вони відчувають і чують рухи та припиняють шуміти. Каратист дивиться під ноги і різко кличе подругу:

— Роза, дивись під ноги… — вони спостерігають, як синя лоза повзе по траві.

— Це або Ед, або якась рослина. Будь готовий. — Роза каже коротко, але ясно.

З кожним їх кроком рухи повторюються і вони стають ближчими, поки неочікувано не змінюються криком і звуками рвання рослин. Роза з Фенгом, різко біжать на звук і помічають на траві великі блакитні бутони з колючками. Коли вчена вкотре ступає по землі, то бутони відповзають до хазяїна і вони можуть побачити Едгара, який намагається відірвати від своєї голови три великих листа. Вони ніби мають язики. Фенг дивиться в його очі. Він бачить його очі. Ті самі, які завжди наповнені блиском і запопадливістю. Каратист зривається з місця, але вчена зупиняє його.

— Це може бути небезпечно. Я не розумію, що з ним зараз може скоїтися, — Роза тримає Фенга за пличе, в її оках плаває жаль. Фенг відчуває в серці біль, йому шкода, що Едгару доводиться це терпіти. Що він не може йому допомогти, як завжди це робив.

— Ед! — Фенг кличе його і сподівається, що він пізнає його. Едгар відволікається на такий рідний голос.

— Фен-у! — хлопець глотає звуки та дивиться на нього. Він так хоче його обійняти, підійти до нього. Він благає поглядом, щоб той допоміг йому, — Фенгу… благаю, зірви ці листи, не зважай на мою біль, тільки відірви їх, будь ласка…

Він говорить так відчайдушно. Вони бачать, що тільки вони зможуть йому допомогти. Фенг дівиться на Розу, а та йому киває, в знак того, що він може підійти.

Підходячи, Фенг хапає лист та гладить, після чого відгинати від лиця Едгара. Різко Роза кричить Фенгу, що сзаду щось коїться. Очі Едгара шоковано розкриваються. він бачить, як велика лоза замахується на Фенга та сильно відштовхує його. Фенг відлітає до Роза, але вона змогла втриматися на ногах. Листи знов схлопуються. Хлопець наймається щось крикнути, але виходять тількі рвані звуки. Він не знає, що з Фенгом зробить ця рослина! Він тримається з останніх сил, але той розум, не його, був сильнішим.

Едгар ударяється спиною об стіну, після чого припиняє спроби відірвати листи. Вони міцно-міцно зхлопнулися. через частку секунди їм відкривається Едгар, чиї очі наповнені люттю, жовтим кольором та фіолетовими зіницями. Під очима розливається кислотна рідина, а брови зводяться ближче до перенісся. Долоні стискаються у кулак. Ззаду нього з’являються два великі бутони, що одразу розкривають та показують себе. Вони буквально напхані шипами.

— О, чорт… — Фенг не вірить своїм очам.

Варто було очікувати, що він почне атакувати, тому перші удари пройшлися по захисному костюму Рози, а потім спробували обрушитися на Фенга. Все обертається в бій, але підготовленість та хороший захист роблять свою справу. Роща працює руками вченого, Фенг здібностями карате.

Використовуючи лози, Ед чіпляє ногу каратиста, щоб той не міг атакувати його. Шипи боляче впиваються через тканину у шкіру, але хлопець тримається і руками хватає Едгара за комір рубашки, відриваючи ґудзик, щоб розглянути, як кріпляться ті самі зловісні листи. Несподівано Фенга валять на землю, на спину і, все-таки, він пропускає удар і колюча квітка проходить праворуч обличчя, перетворюючи її в месиво з подряпини. Фенг на підлозі тримається за лозу, а руки каратиста ніхто не тримає, чому він безумовно радий, тому він сміливо бере руками листи, а колінами упирається в живіт, після сильно відштовхуючись від землі, в несподіваний для Еда момент рве листи та перекидає самого хлопця. Едгар відразу відволікається на яскравий біль. Його повалили на живіт. Користуючись цим момент, Роза, підбігаючи, інструментом, схожий на секатор, ріже бутони та лози, а Фенг тримає та присипає Едгара. Вже потім, Роза помічає, що з носа Фенга йде кров, очі наповненні злістю на ту потвору.

Коли тіло обм’якає в руках, каратист сідає до стіни і кладе на на коліна Едгара. Фенг та Роза дихають глибоко.

— По-доброму,  мені треба оглянути його спину і плечі, я не розумію, як воно кріпиться. Не чекала, що будуть ці, — Роза дивиться на тканину рослин, що валяється і виділяє сік, — листя.

— Секунду, — Фенг перевертає Едгара так, щоб його голова лежала на його грудині. Також він допомагає зняти халат, у якому був Ед.

Вид, який відкривається, не дуже приємний. Вздовж хребта йде міцна, переплетена лоза. вона з синіми і червоними лініями, також із шипами, але дрібнішими, деякі з них були розбиті, зламані, роздроблені, схоже він часто бився спиною об стінку. Можливо навіть намагався таким чином побити рослину. Поміж лопаток гілка розходиться на дві, а там вже у дві лози з бутонами. Вони були пошкоджені під час бою. Роза помітила, що вони можуть ставати більше, а можуть менше, залежить від бажання хазяїна, тому зараз чіпати їх вона, мабуть, не буде. Вона піднімає очі до шиї, якою теж рухається гілка. в області трапецеподібного м’яза вони утворюють міцне сплетіння. невеликими зубчиками вони впиваються в шкіру, цим і прикріплюються. Кровеносні сосуди на спині яскраво виражені малиновим кольором.

Фенг дивиться на це в шоці. Йому хочеться вирвати це коріння, але він розуміє, що цим має займатися Роза та Беа .

— Будь ласка, оглянь його обличчя та шию, — Роза сідає на траву, щоб перепочити.

Його обличчя не виражає емоції, але воно стомлене, це видно по залеглим, темним колам під очима, опущеним бровям. Фенг кладе долоні на його обличчя. великими пальцями він погладжує області щік, губ та очей. Губы покусані, щоки у глибоких подряпинах. напевно залишаться шрами. Він обіцяє, що все буде в порядку і Едгар повернеться в нормальний стан та знов буде боротися, а не усе це… Фенг цілує його щоки, а потім міцно обіймає його. Він так нудьгує за його вугільними очима, ті, які мають властивий Едгару блиск і вогник.

— Все буде гаразд,, все буде добре, тримайся, мій котику, — Фенг ніжно шепоче ці слова Еду і погладжує його волосся. Він не знає, чи він його чує.

Роза кладе ладонь на Фенгове пличе у знак підтримки, але гірко промовляє:

— Нам треба йти, — вчена дивиться на каратиста і переводить погляд на Едгара, — ти ж зможеш його понести?

— Звісно, — Фенг встає, потім обережно бере на руки Еда і йде за Розою. Він відчуває подих хлопця і це заспокоює.

Поки вони йдуть, Ед уві сні хмуриться, а Фенг гладить його волосся. Фенг так любить це волосся. Воно шовковисте, м’яке. Згадуючи, як він залишав синці на шкірі Едгара та міцно тримав його волосся, починає посміхатися. Він не знає, кому дякувати, що вони знайшли його.

Його кохання. Його життя. Його сонце.

***

Темрява хватає Едгара сильними лапами. Лапи боляче тиснуть на плечі та голову та він благає не робити цього, тому що боляче, тому що не може терпіти ці тортури. Захлинається в риданнях, коли пітьма насміхається над ним. Повіки розкрити дуже складно, але він чує його голос. Він слабо тягнеться до нього, поки його шию не огортає шипаста лоза. Він відкриває рота у німому крику, бо хоче до Фенга. Він хоче до його рук, обіймів, щоб він поцілував його та сказав, що він вдома… Він чує його слова через пелену і це дає йому надію, що вони побачаться пізніше. Він каже, що все буде гаразд, а йому довіряти можна…

Едгар плаче, тому що він так втомився бути із цією заразою. Напевно він би віддався їй або з’їхав би зглузду, але він говорить, що треба протриматися ще трохи. Він буде намагаєтися, тому що так сказав Фенг. А він обов’язково допоможе.

Ці лози тримають його руки. Якщо вони пролазають у його розум, то вони мають доступ і до спогадів…? Цґ думки лякают Едгара, тому він думає тількі о хлопцеві, щоб не забути його.

Якщо він забуде його — він забуде себе.