Чужим почерком..

– і який далі твій план? – запитав Янович коли чоловік навпроти притиснув його зап’ястя до стіни.

– для початку зайти до квартири, не червень місяць все ж.- Суббота відкрив двері не випускаючи руки Жені зі своєї.

Спартак вимкнув головне світло і кімнату освітили лише жовті вогники гірлянди.

– а тепер, – почав він, крокуючи вперед що змушувало Женю відходити все далі, – думаю ти знаєш, якщо я хочу чогось, я добиваюся цього.

– допустимо. – відповів Женя сідаючи на диван.

– гадаю, не важко здогадатися чого я хочу зараз.

після цих слів Спартак, не перериваючи зорового контакту, поставив руки на спинку дивану по обидві сторони від Яновича, а коліна так само біля стегон. тим самим закриваючи Женю до пастки.

– а мені ось нічого не спадає на думку.. – сьогодні у образ Субботи входила сорочка з закатаними до ліктів рукавами. актор користуючись можливістю провів обережними рухами по татуюванням на руках ніжно, ледь торкаючись. він знав що у Спартака чутливі руки, чоловік якось сам про це розповідав.

– навіть не думай брати ініціативу на себе – з цими словами, цілуючи Женю, він почав розщібати його сорочку. повільно гудзик за гудзиком.

***

– в принципі це було очікувано,- подумав Спартак прокинувшись від звуку закривання дверей.

він намагався згадати плани на день але всю свідомість зайняли думки про вчорашній вечір.

– і чого вчора я так зробив, у мене ж немає до нього почуттів, – розпочався внутрішній діалог,- просто хотів скористатися можливістю? та ж не настільки я покидьок…

Суббота просто не хотів визнавати, що вчора на балконі після слів Жені у нього всередині щось спалахнуло… наче ті слова зачепили його чимось настільки що Спартак не аналізуючи ні власних думок, ні дій, поцілував товариша (хоча після всього вони вже далеко не товариші)

– так треба зібратися з думками і подивитися до блокноту, а то так діла не буде.

гортаючи його чоловік побачив чужий почерк яким було написано: “мені потрібно було йти на зйомки, напиши мені і домовимося про зустріч у вечері. треба поговорити” і підпис “Женя”. психолог почав посміхатися від цього але за долю секунди повернув собі звичну холодність.

“привіт, зустрінемось сьогодні о сьомій в тому закладі недалеко від Хрещатику?”

– ну побачимо що з цього вийде…