ЧОТИРИ РАНКУ

Блядь.

Не дивлячись на очевидну прохолодність Кенми щодо матюків, лише цим словом можна було описати ситуацію. Тому що потрібно бути кінченою бляддю, якою і був Куроо, щоб підірвати його в чотири, ЧОТИРИ курва ранку.

Ви можете спитати, яка ж причина такого раннього пробудження нашого лихослова? Але відповість нам Куроо:

— Ну Кеенмааааа! Ми повинні виїхати в п’ять! Так шо пиндруй в душ, поки я зберу твої манатки!

— Та якого біса ми взагалі повинні кудись їхати?! І взагалі куди?! — горланив запитував Кенма, якому через вчорашній стрім вийшло постати від сили півтори годинки, поки його буксували до ванної та запихували йому в кури рушник Цукішими.

Курва б твоя мати була… Цукішима! Та ж якщо Куроо переплутає кімнати та ввалиться до Цукішими! Найбільше у світі він боявся що посивіє, але тепер він розуміє що найстрашнішою є можливість, що Куроо дізнається, що вони з “його коханим Цукі” ділять квартиру.

Кенма одразу ж спробував вибратись з ванної, але Куроо, скотиняка така, замкнув двері з тої сторони. Скільки разів за сьогоднішній “ранок” Кенма крив цього кретина благим матом? Багато.

Намагаючись заспокоїтися Кенма все ж таки пішов в душ, як наколи віруючи в чудеса пам’яті, якщо той запам’ятав всю таблицю розчинностей, то і як пройти до кімнати Кенми в темноті він повинен пам’ятати. Попри те, що Козуме був махровим атеїстом, він почав молитися усім богам одразу: Аллаху він дав обіцянку не їсти свинину, Ішварі та Бхагавану яловичину, а Ісусу Христу — нікого не розпинати, хоча одну конкретну падлюку дуже хотілося, і навіть спробував перетворити воду з душу в вино, але мало не розфарбував її своєю кров’ю, коли під час проби ходити по воді ослизнувся і смачно гепнувся об підлогу. Жодного синяка, зате поцарапався. Цей світ точно його ненавидить.

Поки витирався Кенма не розумів коли це Куроо встиг принести йому одежу, але все одно одягнувся. Волосся вдалося висушити на диво швидко, а ось добратися до телефона йому не вдалося через війну за приставку, яку Кенмі хотілося взяти з собою, а Куроо цього дуже не хотілося.

Приблизно за сорок хвилин з того моменту як Куроо прийшов до Кенми (де він взагалі дістав ключ?), вони вдвох стояли на вулиці і завантажували речі в багажник звичайної Toyota Aqua.

— Куроо, Нагадай-но мені ще раз, який диявол потягнув нас виїжджати в п’ять ранку? — звісно, Кенма поставив це запитання, щоб стати екзорцистом, спіймати цю скотиняку, повісити на гіляку і…

— Кенмо, досить вбивати демонів у фантазіях, тобі твоїх компудахтерів не вистачає чи що? — запитав Куроо, що, до речі, програв війну за приставку ще до того як вона почалась, — вони виїжджають в шість, а ми повинні приїхати раніше, так що ми премось в п’ять. Що тут неясного?

— Неясно навіщо, довбню!

— Як навіщо?! — Куроо був ображений аж до третьої душі, в такому стані він дістав з багажника величезний плакат, — Бо! Йди сюди і поможи мені! — Куроо часто використовує техніку призиву бро і вона ще жодного разу не зрадила (просто через гучного і несамовитого крику про допомогу.

Разом вони змогли впоратися з величезним плакатом, на якому максимально незрозумілим почерком було розписано… А хрін знає що там було розписано, Кенмі для того, щоб прочитати це мало того, що довелося прищуритись, як він щулиться, намагаючись порахувати стипендію, так ще й потрібно було дешифрувати ті закарлючки, косо наклеєні роздруківки та, здається, блискітки.

Куроо залишив Бокуто та Акааші тримати плакат, поки сам скакав навколо нього як блоха по собаці й пояснював Кенмі чому ж вони повинні потрапити до Кіото.

— … і ось тоді я з’являюсь весь такий красивий, — говорив він занадто емоційно навіть для Куроо, — пропоную зустрічатися, він кидається в мої обійми й тоді ми…

— Стоп, з нас досить, — зупинив Кенмочка Куроо, що настільки реально все уявив, що зараз, трохи нахилившись намагався поцілувати повітря.

— Кхм, ну ок. А! Чекай, я тобі ще не розповів, як я врятую його як герой аніме!… — знову завів свою шарманку Куроо, але Кенма почав підштовхувати його до машини, поки Бокуто та Акааші склали плакат й запхнули його назад в кучу хламу в багажнику.

Вже сидячи в машині, Кенма взнав всі жахи цього життя. Куроо й Бокуто, які сиділи спереду включили рок 90-тих і дяка зіркам, що Тецуро сидів спереду, адже він не сидів. Його крутило, плющило й ковбасило від хвилювань, радості та нетерпіння. За кермом був Брокуто. і з цього можна було починати, тому що цензурно це описати не виходило ніяк. В ту мить, коли до сонного розуму Кенми доперло, що так їм їхати до самого Кіото, тобто найближчі шість годин, він створив свою релігію, в якій молився всім богам одразу, благо, в нього вже був деякий (вранішній) досвід, і навіть вигадав кілька нових. Козуме був готовий повірити в гороскоп, але вірити в те, що йому вдасться добратись до Кіото й вернутись назад живим, йому не вдавалося від слова зовсім.

Важливо

В цьому розділі були неоднозначні жартики на тему релігії, тож я вважаю своїм обов’язком написати, що жодного разу не було наміру образити якусь конкретну релігію, або людей, що її притримуються. А ще я не люблю матюки, але тут ситуація зобов’язує, тим більше матюки, вони як Раффаело — замість тисячі слів. Гарного настрою!