Чому майстри землі помирають так рано

Багато хто скаже, що бути майстром стихій це дар. Авжеж, круто контролювати стихію, яка підвласна лише тобі. Але є ті, які так не вважають або точніше сказати, вважали. Для майстрів землі це справжнє прокляття. Ніхто з них не доживав, навіть до тридцяти.

Чутки про неймовірно швидку смертність, володарів даної особливості, розповсюджувалися серед інших майстрів стихій. Дехто вважав, що це якесь родове прокляття. Інші казали, буцімто майстер землі має бути сильним не тільки фізично, а й духовно, через те і не витримували тяжкої ноші. А хтось скидав це на нещасні випадки.

Правди не знав ніхто, навіть ті хто страждав від цього. Наче всесвіт вирішив познущатися над ними, не давши відповіді на просте запитання : «За що?» . Лишивши бідолаг, на вічні муки.

Батько Лілі завжди карав себе, знаючи про цю жахливу особливість, він дозволив собі обзавестися родиною. Як би він не бажав, та його сили Лілі перейняла. А отже на смерть приречен не лише він, а ще і його донька. Перед смертю він взяв з неї обіцянку, не повторювати його помилку, яка мучила його совість усе життя. Проте жінка наступила на ті самі граблі, вона не втримала своїх почуттів. Також створивши сім’ю, народивши сина, на якого переклала борг захищати тих, хто не може зробити це сам. Зовсім забувши, які наслідки це матиме.

На щастя чи на жаль, Коул ще встиг налагодити особисте життя. Йому не до цього, у нього он Ніндзяго-Сіті руйнують, чи ще якась дурня. Не забагато для звичайного хлопця? Нещодавно взагалі самопочуття погіршилося, то ноги не тримають, то руки якогось біса тремтять. Усе це нічого, якби це була звичайна хвороба. Але таким чином всесвіт показує, що скоро майстер землі піде під землю.

Прогнози не брехали, мінус один. Невже на Коулі скінчилася вічна мука, усіх невинних жертв, клятого прокльону? Ну ні, всесвіт не дозволить закінчити це шоу, просто обере собі новий рід, для нових знущань. І нікого геть не хвилює, наскільки майстер землі викладався, скільки поту і крові він пролив для своєї мети, скільки зусиль доклав. Бо ніщо не приносить Всесвіту таке задоволення, як страждання інших.