Чому від тебе не знаку життя?

На уроці Мінхо як завжди ловив байдики, шкода але йому було не до навчання постійні сварки вдома, постійний стрес від злого батька, постійна байдужість від найдорожчої людини найріднішої та великі синці і постійна безсонниця щоб хоча б трішки відчути смак волі та безтурботного життя ламає психіку хлопця, звісно в нього на першому місці був його молодший брат Чонсон який так мріє насолодитись життям в свої 7 років.

-Лі Мінхо про що ти думаєш на заняттях досить гав ловити чи ти як завжди думаєш тільки про те як не отримати синця від батька або як його засудити!

Хулігани в класі почали сміятися в той час як всі однокласники мовчали бо їхня вчителька була тіткою Мінхо, та сестрою його батька тому ненавиділа його за те що в її брата великі проблеми в сім’ї через Мінхо.

-А вам би було приємно як би усі дізналися що ви травили Мінхо та його молодшого брата через Соц. службу в їхньому будинку.

-Ти як зі мною розмовляєш Хан Джисон я все розповім твоїй матері!

-Не думаю що вона вас послухається вона скоріше вас звільнить з вашої посади яку ви виконуєте жахливо.

У Місс Лі Дайон відібрало дар мови тому що по-перше як учень може так розмовляти з своїм вчителем, а по-друге на рахунок його матері він правий. От і пролунав дзвінок на перерву всі однокласники голосно аплодували навіть хулігани бо ця вчителька не тільки його травила а навіть директора що там казати про інших вчителів та учнів.

-Ей Мінхо ти б не хотів піти зі мною на вечірку тебе вже давно хотів запросити Хьонджин з паралелі, його батьки поїхали в відрядження та дозволили влаштувати вечірку за однією умовою тому він і хоче тебе там бачити?

-Вибач але я не зможу прийти дома справи.

-Ти можеш залишити свого брата  у мене вдома там моя молодша сестра вона давно хотіла з ним познайомитись, так сказати роман з дитинства.

Хлопець не охочу сказав добре тому що ну його матір йому було все-одно те як вона його підставляла можна його зрозуміти, тому вже після школи Джисон всіх познайомив з Мінхо. Він не хотів з ними дружити так як вони були дурням школи але коли він згадував як Джисон, Хьонджин, Чонін та інші його друзі захистили його перед батьком з пістолетом він погодився бо хотів справжньої дружби.

-Джисон а це точно не нашкодить мені?-Питав у нового начебто друга за цигарки, тому що йому раніше не приходилось за цим бентежитись.

-Не хвилюйся ти лише не панікуй от і все-Відповів йому вже до без сил п’яний та накурений Хан.

Тей момент коли Но затягнув дим в себе був йому приємним і в той же час ні, гидким і солодким, вільним і залежним він не розумів чому йому це так сподобалось, цигарка була така солодка але гидка що навіть він е відкашлявся як це було раніше коли з нього знущались через сім’ю.

-А я казав.

Через хвилин 50 Мінхо був на ліжку весь облитий горілкою та зім’ятою в руці пачку цигарок.

На наступний день Мінхо не те що навіть проснувся а ледве-ледве прийшов до тями, жмурячи очі він розгледів котра година…

На наступний день…

-Мінхо де Хан, ти ж начебто його дружок?

Мінхо не став себе надалі ображати після слів Джисона коли той захищав його перед вчителем він сказав таке:

-Я навіть гадки не маю де він, а якщо я його дружок то не буду його здавати!

-Ах я повідомлю про цю розмову твоїм батькам ти не вихована людина тебе навіть людиною складно назвати якщо рідного батька не шкода, та що там казати про твою матір така жінка хороша вони не винні що віддали тебе до дитячого дому ти був складним дитям але твої батьки не могли керувати своїм організмом  захворіли от чого вони тебе віддали туди а ти невдячна дитина яка думає про гулянки, себе, і про всяку порнографію чого ти доб’єшся в цьому житті!