Червона тінь

Її вбрання кольору багаття. Полум’яна вуаль закриває її обличчя. В червоних покоях сидить наречена чужого роду, чужа дочка замість втраченої, чужого нареченого чекаючи.

Її минуле кольору крові, пролитої від меча. Її життя сховане у тінях ярмаркової вистави. Пам’ять її як сон, побачений тисячі разів, аби добре запам’ятала.

Її губи відтінку кіноварі, а смак їх гірко-солодкий, як помста, котру плануєш довго й безжально, забуваючи про своє “я”. Чи згадає вона про дівчинку, що колись запускала у небо червоного змія з усмішкою на вустах?

В курильниці догорає бамбукова паличка.