Час і призначення

Коли ще у світі були тільки зірки й ніч. А людей не існувало, всі жили дуже сумно. Планети полюбляли штовхати одне одного, а потім їх сварлива мати Сонце казала їм “Діти! Не робіть так! Ваші комети ні до чого гарного не призведуть!” . Планети сміялися та втікали в інші Галактики, та приходили лише ввечері. Малі зірки дивилися на це з захопленням! В них такого нема! Вони ніколи не зможуть стати такими як Діти Сонця. Бо вони малі, а їм хотілося стати великими , та владними.

Одна маленька зіронька дивилася на космос і згадувала комети. Те які вони прекрасні! Їх хвости чарівні та такі кольорові! Вони такі вільні , чому її побратими не бажають стати такими як комети? Чому саме великі планети ? Вона їх не розуміла і дивилась в небо. Сьогодні вона не бачила ні одної комети ! Це було так сумно! Хотілося хоча б трохи побачити їх! На хвилину або навіть секунду ! Хіба вона так багато просить ? Але Бога не було і ніхто не відповів їй , тому вона просто чекала.

Через довгий час у небі з’явилося знайоме мариво. “Комета! Це точно вона!” , – подумала зіронька. Це насправді була вона , велика та біла. Схожа на великого ведмедя ! Всі побратима розбіглись і зірка залишилася сама. Вона кричала кометі , щоб та помітила її. На жаль та була далеко, але незабаром комета почала наближатися і тільки тоді зірка зрозуміла страх побратимів. Комета була гігантською! Наче білий ведмідь серед холодної пустелі Арктиці. Комета підійшла до зірки.

-Це ти мене кликала ?

-Так ! Ти така велика, а твій хвіст такий довгий ! Ще ніколи я не бачила вас так близько!

-Ти насправді так вважаєш? Хіба ви нас не боїтеся?

-Я не боюсь! Я вами захоплююсь! Ви такі вільні, ви такі унікальні кожна сама по собі ! Але й разом це просто вау ! -, Комета подивилася на зіроньку.

-Застрибуй.-, сказала вона.

-Куди?

-Мені на спину звісно! -, і зіронька застрибнула.

-Нащо ти це робиш комета?

-Я не знаю , а це важливо? Якщо тебе хвилює це, то питай в Всесвіту.

-Ні не хочу! Я її боюся!

-Чому ,зіронька? Ми частина її , вона створила нас, а ми її …

-Вона знає минуле , теперішнє і майбутнє! Це страшно, немає більшого покарання ніж знати що буде завтра. Я не хочу цього чути … -, у відповідь комета лише голосно розсміялася. Зірка не розуміла чому їй так смішно , що в цьому поганого? Чому кометі було так смішно з її страхів… Зіронька тихо охнула та продовжила тихо слухати сміх Великої комети.

– Ти не боїшся смерті , але злякалася якогось майбутнього? Я могла з легкістю тебе не помітити й збити … Ха-ха.

-Комето ! Якщо ти продовжиш я ображуся! Хіба ти не розумієш? Я б ні за що не хотіла знати коли що буде , і тим паче якби я й померла то я цього не знала ! Ти не бачиш в цьому щастя ?

– Добре , зірка … Ти дивна, але це гарно. Не люблю розмовляти про те чого не сталося, тому давай просто бігти далі. -, і вони бігли. Мала зірка трималась за пасма комети і їхала на ній верхом. Вони продовжували бігти не дивлячись ні на що, платени змінялись одна на одну, а вони ніколи не стояли … Може цього хотіла мала зірка ?

-Ти завжди біжиш , комето? -, зацікавлено спитала зірка, вона не розуміла сенсу цього заняття . Занадто воно було безкорисне !

-Так. -, відверто відповіла вона.

-Нащо ти це робиш? Чи ти не втомлюєшся ?

-Я не знаю , а що ? Мені подобається кудись спішити залишаючи після себе слід що сяє. Мені дали хвіст, щоб він сяяв для мене й інших. Здається я не маю права зупинятися. -, у відповідь на це зірка в шоку подивилася на подругу.

– Ти ніколи не думала про те чим займаєшся?! Була б я на твоєму місті…

– Бажала б стати зіркою. -, не дала закінчити речення зірки комета відповівши за неї.

– Таке ти створіння що завжди будеш прагнути іншого … Мене це не хвилює, це питання на яке не дам відповідь тож нащо на нього відповідати? -, зірка замовкла й відвела погляд кудись в даль. Планети , зірки , галактики… Всі проносились по між них , вони розмивались і ставали нечіткими … Значить вони набирають швидкість, може Комета вирішила стрибнути ? Стрибнути прямо в жерло Сонця ? Вони так робили , стрибали й ніколи не поверталися. Хоча … Хто її зна ? Зірочка , не хотіла розмовляти …Вона дивилася на те пейзажі яких ніколи не бачила , комета втікала від цього і брала зірку з собою. Тільки куди ?