Час йде, брехня викриється

Час йшов. Вікторія не зупинялася і продовжувала худнути. Голод. Викликати блювання. Голод. Рани по всьому тілу, особливо на руках і ногах, не встигали затягуватися, як Вік у пориві істерики наносила нові.

-О, Ніка привіт! До Вікторії прийшла?

-Привіт Ітан. Ну як сказати… Тимчасово живу разом із Вік.

– Щось трапилося?

-Батько почав багато пити. Моє перебування поруч із ним ставить моє життя під загрозу. Тож втекла.

-Стривай … Ти не знаєш що відбувається з Вік?

-Ні, а що?

-Вона від їжі відмовляється і практично не виходить зі своєї кімнати.

-Дивно… А репетиції?

-У нас відпустка репетицій поки що немає

-Я поговорю з нею.

POV: Victoria

Знов той страх перед цифрою на вагах. У басистки вже був якийсь нездоровий страх набрати вагу. Хотілося лише худнути.
53 кілограми.

– Ще трохи схудну і все. Я зможу вчасно зупинитись.

Змінивши бинти на руках Вік спустилася вниз, де сидів Ітан.

-Привіт Ітане, як справи?

-Нормально – байдуже кинув Ітан

-Щось трапилося?

-Це ми повинні тебе спитати «Що трапилося?»

Блакитноока мовчала і вдавала що не розуміла про що Ітан говорить. Хоч вона чудово знала про що йдеться.

-Ти мені брехала? Казала що, я поїла у батька, а від Нікі я дізнаюся, що вона втекла тому що він почав перебирати з алкоголем. Ти практично весь час сидиш у своїй кімнаті та нікуди не виходиш. Що відбувається Вікторія де Анджеліс?

-Все в порядку, Едгар. – Вік встала і збиралася піти, але Ітан схопив її за руку. Рукав кофти піднявся і барабанщик побачив бинти.

-Де Анджеліс… – Ітан вказав пальцем на руку Вікторії – Пояснити не хочеш?

Вікторія сіла назад на диван і обняла Ітана

-Ітан, не накручуй себе. Я каталася на скейті, впала і руку забила. Нічого поганого.

-Все справді в порядку? Вінценсо, ми поруч і можемо допомогти якщо що. – Ітан дивиться мені в очі, посміхається, правду кажучи.

-Все справді в порядку. Я знаю що ви мені допоможете з будь-якою проблемою.

Я дивлюся йому в очі, посміхаюся, кажучи брехню.

Вікторія дивиться у дзеркало.

-Твій мозок і розум забруднений суцільною брехнею. Скільки можна, Вік? Тобі не набридло брехати дорогим тобі людям?!

Сльози заважали їй нормально бачити. Біль. Все що вона відчувала – тільки біль.

Руки тремтіли і тяглися до леза. Вікторія завдавала нових порізів. Неглибокі. Але раптом злість захлеснула її і на ногах з’явилися глибокі, рвані порізи. Побачивши, як кров біжить, не зупиняючись, білявка швидко залізла в душ і включила гарячу воду, змиваючи з себе кров.

Вікторія хотіла лягти спати, але до кімнати зайшла Ніка.

-Вікторія, серйозна розмова є.

-Ем, гаразд …

-Мені тут одна хороша людина розповіла, що ти від їжі відмовляєшся, з кімнати своєї не виходиш. Що відбувається, Вік?

-Ця людина – Ітан?

-Ти з ним говорила?

-Так, все в порядку. Лягай спати краще.

Ніка залізла під ковдру і притулилася до сестри. Вікторія обійняла її.

-Люблю тебе, добраніч. – сонним голосом промовила Вероніка

– І я тебе люблю, добраніч. – таким же сонним, втомленим голосом пробурмотіла Вік.