Частина 71: За старою історією слідує нова

▪️▫️▪️▫️▪️▫️

Через три роки. Дорогою до поліцейського відділку. Лондон.

Мейлі, любуючись красою осінньої пори, вів за ручку Ізабель. Несподівано він відчув, як здійнявся вітер. До його ніг прилетіло пожовкле листя. Він сів перед дочкою навпочіпки і одягнув їй на голову капюшон із довгими заячими вухами, і посміхнувся:

– Тобі не холодно, янголятко?

Дівчинка покрутила головою, притискаючи до грудей кулачки.

– Ні татку.

– Добре, – він підвівся і знову взяв дочку за руку. – Ти пам’ятаєш, куди ми прямуємо?

– До тата Рея на роботу! – радісно вигукнула та, і міцно стиснула його долоню у своїй.

– Правильно. Зробимо йому сюрприз.

Вони проходили через магазин солодкого. Несподівано дівчинка зупинилася. Він повернув голову і посміхнувся, коли побачив, як загорілися її очі від виду солодощів на вітрині магазину.

– Хочеш чогось солоденького? – схилившись до неї, спитав Мейлі.

Вона опустила очі й скромно кивнула.

– Добре, тато купить тобі що тільки захочеш. Ходімо?

– Т-так!

Вони разом зайшли до крамниці. Темні очі Ізабелли в ту ж секунду в цікавості забігали в різні боки. Вона відпустила руку тата, підбігаючи до прилавка з шоколадом.

Мейлі посміхнувся, спостерігаючи за нею.

“Все-таки вона пішла в мене…”

Мейлі справді мріяв про дитину, але він не був дівчиною, щоб народити і не цікавився в протилежній статі. Але сталося диво. Через тиждень після весілля, коли Рей запропонував йому не їхати в Мадрид, а жити у двох, у Лондоні, він зустрів Ніколь із Самантою у парку. Ті гуляли разом із сином і Мейлі склав їм компанію. За сніданком у ресторані він не відпускав з рук Кая, постійно граючи з ним.
Саманта помітила як він тягнеться до малюка і запропонувала те, від чого у Мейлі був справжнісінький шок. Ця дівчина хотіла народити їм з Реєм дитину… вона… та, що найбільше хотіла їх розлучити і мало не отруїла його, зараз вмовляла його, так, ніби від цього залежало їх з Реєм щастя, і з хвилюванням чекала на відповідь. Йому було важко погодитись, але й відмовлятися він не хотів.
Дівчинка народилася весною і зачарувала всіх з першого ж погляду. Рей був тим, хто до останнього відмовлявся від дитини, але в день народження Ізабелли саме цей хлопець розплакався крокодилячими сльозами, коли медсестра вручила йому немовля, загорнуте в рожеву ковдрочку. До речі, у підборі імені Рей особо не брав участі, і відразу погодився з пропозицією Мейлі назвати доньку – Ізабеллою.

Мейлі довгий час перебував у приємних спогадах і витав десь в хмарах, поки продавщиця за прилавком не запитала його:

– Сер, ви вже визначилися, що купуватимете?

Він прийшов до тями, і, мотнувши головою, усміхнувся їй.

– Ні, здається, моя дочка ще не обрала, що хоче, – він повернув голову. – Ізабель, ти вже визна….

Мейлі завмер. У магазині нікого, крім нього, і продавчині більше не було.

– Ізабель? – він злякано забігав по всьому магазинчику. – Де ти!? Ізабель!

– Ах… Здається, я бачила як її повела за собою якась жінка…

– Що ви сказали?.. Яка ще жінка!?

– Ну… Брюнетка. Приблизно вашого зросту… Схоже на те, що дівчинка її знала, бо одразу з нею пішла…

Мейлі відчув, як упало серце від цих слів.

“Ні… Спокійно. Це не могла бути вона… Вона ж пообіцяла мені, що не забере Ізабеллу”.

Він вибіг на людну вулицю, але відразу зупинився і почав розгублено озиратися.

“Куди вони могли піти?..”

▪️▫️▪️▫️▪️▫️

– Хн-н… Ум-н! – Ізабель розтирала почервонілі від сліз очі. – Я хочу до татка!

Саманта зітхнула і, погладивши доньку по волоссю, відповіла:

– Я дзвонила Рею, але він не відповідає… – вона повернула голову до сина і попросила:

– Кай, приглянеш за сестричкою? Мама збігає де куди.

Хлопчик кивнув їй і взяв сестру за руку. Саманта поспішила до відділення поліції. Дівчинка з її відходом розплакалася ще сильніше:

– Хн-н! Я хочу до татка!

Кай глузливо усміхнувся їй, запитавши:

– До якого з двох?

Від його запитання інша сердито насупилась і штовхнула його в плече.

– Ауч! – хлопчик схопився за плече ображено дивлячись на неї. – Дівчата не повинні бити хлопців!

– Мені все можна! – задерши голову, сказала та. – Тато Рей казав, що можна давати здачі кривдникам!

Кай надув щічки.

– Але я тебе не кривдив! – він штовхнув її так, що та впала.

– Ай-яй, болить! – Ізабель схопилася за долоню і, побачивши, що з подряпини пішла кров, почала знову голосно плакати.
Помітивши, що вона забилася, Кай злякано присів і взяв її долоню, почавши дмухати на неї між цим вибачаючись:

– Вибач мене, вибач! Ти першою мене штовхнула, і я… матуся Ніколь буде сердитися дізнавшись, що я образив дівчинку… – несподівано з його очей теж полилися сльози.

Ізабель завмерла, невідривно дивлячись як той плакав, і розгубилася ще більше коли він поцілував її ранку на долоні. Вона зіщулилася від цього і відштовхнула його ховаючи долонями обличчя.

– Не цілуй, не цілуй!

Кай почав ростирати руками сльози і знову раз за разом вибачатися:

– Пробач… Пробач. Тільки не говори мамі…

Дівчинка опустила долоні і він за дивився на її рум’яні щічки.

– Пробач… що штовхнула тебе… Я просто хочу до тата…

– Ось ти де! – до дітей несподівано підбіг Мейлі і, піднявши дівчинку на ручки, почав цілувати її в щоки. – Боже, як ти мене налякала! Янголятко, куди ти пішла і з ким!?

– Татусю! – Ізабель обвила руки за його шию і пригорнулася знову почавши плакати.

– Мейлі?

Той повернувся на знайомий голос.

– Рей! – він кинувся тому в обійми.

– Що ти тут робиш?.. – спитав той, погладжуючи коханого по плечах.

Мейлі хотів уже відповісти, але побачивши за його спиною брюнетку, в мить нахмурився як дощова хмара. Вказавши на неї пальцем, він вигукнув:

– Навіщо ти забрала Ізабель!?

Саманта розширила очі, спантеличено відповівши:

– Я нікуди її не забирала…

– Брехня! – Мейлі повернувся до хлопця у поліцейській формі, пояснюючи ситуацію:

– Коли ми були в магазині я відволікся на секунду, а потім зрозумів, що Ізабелли ніде немає! Продавщиця мені сказала, що її забрала з собою дівчина з чорним волоссям! Навіщо ти вкрала мою дочку!? – зі злісним поглядом крикнув він до іншої, і мав намір вчепитися їй в жилетку, але його втримав за руку Рей.

Саманта насупила брови, перепитавши:

– Твою… дочку?

Рей розгнівано по дивився на кузину:

– Саманта! Ти намагалася викрасти дитину!?

Та в заціпенінні перевела очі на двоюрідного брата.

– Але я не…

– Мовчи, – хлопець схопив її за зап’ястя. – Пішли за мною. Пояснишся все у відділку.

– Ні! Тату! – вигукнула Ізабель і стала мотати ніжками. Помітивши це, Мейлі опустив її з рук на землю. За секунду в ногу Рея вчепилася дочка, зі сльозами зізнаючись:

– Я помітила якогось дядька і подумала, що це ти ось і вийшла подивитися, але там було багато людей, і я серед них заблукала. А потім… мене взяла на руки мама та привела до тебе!

Рей з Мейлі розгублено переглянулися.

Саманта взяла сина, що вчепився їй у довгу спідницю, і піднявши його на руки, сказала:

– Я помітила її в натовпі перехожих, а коли почала розпитувати чому вона тут, вона злякалася і заплакала, повторюючи лише одне: “хочу до тата”. От я і привела її до тебе, Рей. Але я не знала, що в одному з магазинів був Мейлі…

Мейлі взяв дочку за ручку і розгублено по дивився на Саманту, що обернулася до нього і обурено тупнула каблуком.

– Не можу повірити, що ти звинуватив мене у крадіжці спільної дитини!

– Саманта, – Рей зітхнув, і підійшовши до неї, поклав руки на плече. – Пробач нас. Я не знав подробиць і повівся не розумно. Дякую, що привела Ізабеллу. Обіцяю, що більше такого не повторитися.

Саманта, подивившись на нього з докором, невдоволено хмикнула:

– Хмф… Невже ти й справді мав намір мене заарештувати?

– Ні. Я лише хотів тебе до питати.

Вона прикрила очі і з усмішкою видала:

– Брехня.

Рей невдоволено насупив брови, але його обурення зникло як тільки до нього потягнувся хлопчик у неї на руках.

– Дядечко! – Кай в мить повеселішав і як тільки інший узяв його на руки, міцно обійняв того.

– Ти так швидко підріс, – піднявши до неба племінника, посміхнувся Рей. – Тепер усі дівчата будуть твоїми.

– Думаєш, що він буде таким же бабником, як був ти? – нарікнула Саманта. Вона підійшла до кузена і посміхнулася, погладивши по волоссю сина у нього на руках.

Спостерігаючи за ними, Мейлі від чогось стало важко на серці і в голову почали лізти погані думки:

“Що було б якби я не потрапив тоді в цирк? Невже… Саманта, таки, прибрала собі до рук Рея і зараз вони були б подружжям?..” – Мейлі перевів погляд на дочку, що, надувши щічки, спостерігала як її тато з усмішкою підкидає і ловить в руки Кая.

“Навіть якщо ти мені не рідна… Я все одно тебе дуже люблю”.

Несподівано Ізабель прибрала свою руку з його долоні та побігла до батька. Вона знову схопилася за ногу Рея і пригорнулась до неї щокою.

Рей, помітивши дочку, посміхнувся і теж узяв її на руки.

– Така ж ревнивиця як і її татусь.

Дівчинка, невдоволено дивлячись на брата, міцно обвила руками шию Рея. Кай здивовано закліпав віями і посміхнувшись, узяв її за руку і притулив до своєї щоки.

Ізабель, припинивши дутися, несподівано нахилилася, прибираючи його чолку з очей. Спостерігаючи за дітьми, Рей здивовано глянув на доню. Затім, він з підступними іскорками в очах зігнувся в спині з дітьми на руках. Кай від вихідки дядька широко посміхнувся та засміявся. В ту мить як Ізабель злякано округлила очі і вчепилася руками в краватку Рея, готова знову заплакати.

– Все ще не довіряєш мені, га? Ізабелла? – Рей вирівнявся і посміхнувся насупленій дочці. – Не кину я тебе, не бійся. – несподівано його вдарили по спині. Мейлі підійшов і невдоволено вигукнув:

– Я ж просив не лякати її, Рею!

– Ахах, пробач. Але ж я не винен, що вона така ляклива.

Мейлі зітхнув та підійшов до Саманти, ніяково звернувшись:

– Пробач мене… Я навидумував всяке і звинуватив тебе…

Подивившись на нього, Саманта спокійно відповіла:

– Дрібниці. Я розумію, що ти так подумав через те, що перелякався за Ізабеллу.

Мейлі вдячно посміхнувся їй і обійняв.

Ізабель з Каєм побігли на майданчик біля відділку гойдатися на гойдалках, потім дівчинка попрощалася з братом і Самантою.
Рей посадив дочку собі на шию і взявши Мейлі за руку попрямував додому.
Озираючись на всі боки, Мейлі помітив:

– На нас багато хто дивиться…

– Це тебе турбує?

– Аж ніяк, – він повернув до нього голову і посміхнувся. – Як справи на роботі?

– Не погано. Сьогодні ми патрулювали кілька вулиць поблизу.

– Тату, тату! Дивись! Там цукерки! – вигукнула дівчинка і потягла батька за волосся вказуючи пальцем у бік.

Рей з потемнілим обличчям зітхнув:

– Про що ти, Ізабель?

– А, ми з нею так і не купили солодке… – згадав Мейлі.

Рей здивовано глянув на нього.

– Вона хотіла солодкого?

Він посміхнувся:

– Звичайно. Діти люблять солодке. Вона така ж ласунка як і я. Не те, що ти, Містере перебірливосте.

Рей посміхнувся:

– Хто сказав, що я не люблю солодкого? Я отримую найкращі ласощі у світі. – він нахилився до нього з хитрістю заглядаючи в очі.

Мейлі почервонів, коли хлопець шепнув йому:

– Ти мої солодощі, Мейлі.

▪️▫️▪️▫️▪️▫️

Десять років по тому. Лондонська школа.

До жіночої вбиральні зайшла молода дівчина. Розпустивши волосся кольору вороного крила, вона дістала з рюкзака косметичку і нахилившись до дзеркала, поволі почала фарбувати темно-червоною матовою помадою губи. Сховавши помаду, вона сперлася ліктями об умивальник і важко зітхнула, потім, підняла темно карі очі і подивилася на своє втомлене обличчя.

– Відстій… уроки тільки почалися, а я вже вмираю з нудьги… – вона заправила пасмо довгого волосся собі за плечі і зайшла в туалетну кабінку. У цей момент у вбиральню зайшло близько трьох дівчат, що стали реготати між собою:

– Ха-ха-ха! Той ботан серйозно запропонував тобі зустрічатися, Еммо?

– Пф! Ага. Ще й на щось сподівається. Ото чудила.

– О! Еммо, ти бачила новеньку? Вже розкопала про неї щось цікавеньке?

– Ха, ти про Ізабеллу? Як на мене вона звичайнісінька сіра миш – нічого не варта.

– Ти права. Я прочитала її досьє в татовому кабінеті. Ха, та я за два рахунки розмажу цю лузерку. Уявляєте, що я про неї дізналася? Вона сестра Кая Крайтон.

– О, того розумника зі старших класів? Кажуть, він виріс у родині лесбіянок. Жерсть.

– Ха! Його сестра взагалі народилася в сім’ї геїв!

– Та ну, ти жартуєш? Це огидно.

– Повністю згодна з тобою.

– Я облию її таким брудом, що вона до закінчення школи не відмиється і повзатиме у мене рачки, облизуючи до блиску мої туфельки.

– Аха-ха! Емма, ти неперевершена! Вона сама впаде перед тобою навколішки. Як-не-як, ти ж дочка директора.

Пролунав дзвінок.

– Твою дивізію… Треба бігти, у мене контрольна… Вівіан, пішли. Емма ти йдеш?

– Ідіть без мене, мені все одно нічого не буде від вчителя. – сказала подругам русоволоса. – Я хочу припудрити носик.

– Тоді до зустрічі у класі.

Як тільки звуки підборів затихли, Ізабель з гуркотом відчинила туалетні дверцята.

Дівчина, побачивши в дзеркалі однокласницю, напружилася і сховала туш назад у косметичку.

Ізабель відкинула пасмо волосся за спину і з незворушним обличчям встала поряд з тією, та спокійно почала шукати у своїй косметичці пудреницю.

Емма кидала на неї косі погляди, але відразу по тому, сховала косметичку в рюкзак і хотіла йти, як тут, Ізабель із холодом у голосі запитала:

– Хочеш зробити мене новою собачкою?

– Хах, а що, якщо і так? – Емма з усмішкою повернула до неї голову. – По скаржишся на мене татусю? Чи одразу обом?

Ізабель посміхнулася. Діставши з косметички манікюр ні ножиці, вона непомітно сховала їх в рукав білої сорочки і зробила крок до неї.

– Ні, що ти. Я сама вмію за себе постояти, лапуль.

– Пх, це ти то?

– А на твою думку, я схожа на більшість твоїх жалюгідних підручних подруг, що бігають за тобою тільки через те, що ти корчиш із себе головну?

– Ха. Ти, як і більшість інших, – ніхто. Якщо я захочу, то скажу татові і тебе виженуть зі школи.

Ізабель зітхнула зобразивши досаду:

– О, ні! Прошу, не роби цього… – вона зробила крок до неї і штовхнула ту спиною об стінку, після чого направила до її горла загострений кінець ножиць.

Емма зблідла як привид і з переляку по дивилася на іншу.

– Що ти…

– Схоже, ти не знаєш, – вона провела кінчиком вздовж її артерії. – Але Крайтони ніколи не дозволять обтирати комусь об себе ноги.

– Відпусти мене негайно! – скрикнула дівчина, але її рот тут же затиснули рукою.

– Тс-с, якщо ще раз закричиш, я вирву тобі язика. Зрозуміла?

Емма з тривогою кивнула.

– Якщо й на далі розкидатимешся плітками, – вона затиснула ножиці до горла. – То твій язик прикрашатиме мій рюкзак замість брелка. Я ясно висловилася?

Емма квапливо закивала.

Ізабель відштовхнула її і та поспіхом втекла на урок.

– Відстій… – Ізабелла подивилася в смартфон на час і поспішила сховати все в косметичку. – Чорт забирай… через цю погань запізнилася в перший же день… Гаразд. Збрешу, що живіт за болів.

▪️▫️▪️▫️▪️▫️

– Я вдома. – Ізабелла пройшла через вітальню прямуючи до своєї кімнати, але її гукнули.

– Підійди, будь добра.

Вона зітхнула і обернулася до батька, що розглядав якісь важливі документи сидячи за столом у вітальні.

Рей зняв окуляри і зосереджено по дивився на дочку. Ізабель напружилась і опустила очі. Вона чудово знала, що якщо її батько кличе її і мовчки свердлить поглядом, значить, у них намічається серйозна розмова.

Після тривалого вивчення незворушного погляду доньки, Рей схилив голову на бік і запитав:

– Як справи в школі?

– Прекрасно. – вона намагалася дивитися йому в очі, але ті зрадливо опускалися, не в силі впоратися з пильним поглядом.

Рей посміхнувся:

– Ось як? Але твій директор каже протилежне.

Ізабелла підібгала губи. Вона повинна була передбачити, що Емма побіжить на неї скаржитися.

Крайтон насупив брови, видавши складне зітхання:

– Уф, скільки ж мені довелося вислухати за тебе, Ізабель.

Вона не стерпіла і, зробивши до того крок, змахнула рукою в повітрі, обурено вигукнувши:

– Я не винна! Вона перша полізла до мене! Я лише пригрозила їй!

Ізабель чекала, що батько стане нарікати на неї і кричати, але ні. Рей задумався про щось після чого поманив її пальцем до себе. Незважаючи на те, що батько не став її лаяти, Ізабель тільки сильніше розпереживалася, але все ж таки слухняно стала поруч з його робочим столом.

Рей допитливо подивився їй у вічі і прямо запитав:

– Однокласники знущаються з тебе?

Відповідь “так”, сильно б ранила гордість Ізабелли, тому вона лише роздратовано відвела очі. Мовчки поспостерігавши за нею Рей відповів:

– Я вражений.

– Що? – ці слова шокували її. – Чому ж?

– Твоїй самообороні. Ти молодець, що не дала іншим себе висміювати, але завтра налякай її краще. Щоправда, вже без фізичної сили, щоб не залишилося слідів, як сьогодні, але так, щоб вона точно не розкривала більше рота. – він на кілька секунд задумався про щось, після чого з підступною посмішкою сказав:

– Схоже, твоя однокласниця не в курсі, так нагадай їй: що твій батько – поліцейський і може затримати її тата за те, що дає вчителям хабарі заради оцінок своєї дочки, а якщо знайдуться свідки її безчинств у школі, то і її підберу разом з татком.

Дівчина в потрясінні дивилася на нього, затім кинулася обіймати.

– Тату, ти найкращий! Я люблю тебе!

– Ну, все-все. Досить до мене липнути. У мене ще багато справ. – зображуючи байдужість сказав Крайтон, і все ж він не зміг сховати задовільної посмішки.

– Я повернувся! – почувся м’який голосок з коридору. Мейлі зайшов у вітальню і спантеличено застиг на місці, дивлячись на тих, що обіймалися. Він моментально надувся і, відклавши пакети на стіл, кинувся до них. – Навіть мене не зачекали! Ну як так можна? – він міцно обійняв їх закинувши руки за шиї і притискаючись щоками до їх щік.

– Татусю, ти мене зараз задушиш! – занила Ізабель.

– Агх! Мейлі, моя шия! Боляче, боляче. – Рей забрав руки коханого.

– Ах, вибач! Сильно болить? – Мейлі прибрав руку з-за шиї чоловіка.

– Дрібниці…

– Це все через те, що тебе перенавантажують на роботі! – Мейлі відсторонився і потягнув за руку доньку, що одразу ж міцно обняла і притулилася до нього щокою, мало не муркочучи. – Ходімо, приготуємо татові міцного чаю без цукру. – звернувся він до донечки.

Дівчина поспішно відлипла від нього заявивши:

– Я все зроблю! Ти відпочинь із татом! – вона підштовхнула його назад на диван, а потім підібрала його пакети з продуктами і побігла на кухню.

Рей, дивлячись їй услід, пробурчав:

– Вона така слухняна тільки коли ти вдома.

Мейлі хмикнув:

– Ти теж слухняний та добрий тільки у моїй присутності.

Рей усміхнувся, але сперечатися не став.

– Шия досі болить?

– Терпимо.

– Я зроблю тобі масаж. – Мейлі усівся тому на коліна, і перемістив долоні до зони мязів шиї, але його чоловік, несподівано, поцілував його в губи. У цей же момент у вітальню зайшла Ізабель із чашками чаю на підносі.

– Татку, я розклала продукти в… – побачивши, що ті цілуються, вона негайно відвернулася спиною і почервоніла. – Вибачте, що помішала…

Мейлі відсторонився і ніяково усміхаючись, підвівся з колін Рея, та попрямувавши до неї.

– Дякую, люба. – він погладив її по волоссю і забрав з рук піднос.

Рей невдоволено схрестив руки спостерігаючи за ними, але відразу ж посміхнувся, коли Мейлі сів назад розставляючи на обідньому столику чашечки. Вони влаштували невелике чаювання за яким розпитували, як у кого пройшов день. Рей не пропустив моменту щоб розповісти про те, що сталося з дочкою в школі, через що Ізабель ображено зиркнула на нього, надувши від гніву губки.

Мейлі розхвилювався:

– Тебе не поранили!? Ти ж не билася з нею!?

– Ні. – гордо відповіла Ізабель. – Та щоб я з нею билася!? Фі.

Мейлі полегшено зітхнув:

– Як добре… я вже думав, що ти станеш хуліганкою.

Рей багатозначно хмикнув:

– Що погано в тому, якби вона когось разок ударила?

Мейлі кинув на нього сердитий погляд.

– Навіть не думай вчити її битися! Вона ж дівчинка!

– І що, що дівчинка? Їй можна. Якщо щось, я все спишу на самооборону.

– Татку… все правда нормально. Я більше не влізатиму в неприємності. Вибач.

Мейлі, м’яко посміхнувшись, нахилився через стіл і погладив її по плечу.

– Я просто хвилююся, щоб тебе не ображали в школі. Якщо що не так, дзвони мені! – він на мить задумався. – А ще краще, батькові! Він з усім швидко розбереться.

Рей поряд з ним самовдоволено посміхнувся.

– Я вже казав їй про це, – він перевів погляд на дочку. – Не забувай, що я обіцяв тебе захищати, щоб ти не зробила. Тому, якщо тебе скривдять, то погано буде там усім.

Ізабель усміхнулася спокійно допиваючи свій чай і невідривно спостерігаючи за батьками, що з посмішками дивилися один одному в очі.

▪️▫️▪️▫️▪️

На наступний день дівчину заштовхали за ріг шкільного коридору. Ізабель у гніві дивилася на Емму, що до болю стиснула її за зап’ястя.

– Відпусти мене!

– Не знаю чому ти досі в школі… Але ти пошкодуєш, що не пішла. – процідила кучерява дівчина, ядовито посміхаючись.

– Пх, думаєш, я тебе боюся? – вона з визовом дивилася їй в очі. – Я ніколи не потикатиму такій як ти.

Емма невдоволено насупилась, наказавши двом за спиною:

– Тримайте її.

– Ні! Не смійте мене чіпати! – вона стала відбиватися від рук однокласниць, але ті схопили її за обидві руки і скрутили їх їй за спиною.

Емма підійшла і тупнула підбором, скомандувавши іншим:

– Поставте її на коліна і притисніть обличчям до підлоги.

– Ні! Припиніть! – Ізабель звільнила руку і вчепилася нігтями в одну з дівчат.

– Давайте швидше! Я чекаю! – розгнівалася Емма схопивши її за волосся, але в цей момент хтось ззаду пихнув її в стіну.

– Не чіпайте її! – випалив високий хлопець і почав від чіпляти руки інших від сестри. – Ти в порядку? Не поранилася?

Ізабель не відповіла лише мовчки випросталась не підводячи голови.

Кай був її старшим братом. Незважаючи на велику різницю в їх зовнішності та в сім’ях, в яких вони виросли, вони багато чим відрізнялись.
Ізабель була йому по плече і її темне як ніч волосся вразливо виділялися на тлі волосся, кольору шампанського, Кая. І тільки темні очі, одна мама і одна фамілія робили їх братом та сестрою.

Хлопець зробив крок до Емми. У темно карих очах спалахнула злість. Він вчепився в темну туніку дівчини і наблизившись, пригрозив:

– Ще раз простягнеш до неї свої мерзенні лапи і я не подивлюся на те, що ти дівчина і вдарю тебе.

– Хмф, ти не посмієш!

– Думаєш, раз ти дочка директора то я не посмію?

– Звичайно, тебе ж одразу виженуть!

Кай усміхнувся і відштовхнувши її, з пихою зазначив:

– Найкращого учня школи так просто не виключать, – із цими словами він вийняв із кишені свій смартфон. – Тим більше, я маю докази твоїх безчинств.

Емма помітно занервувала і, покликавши своїх подруг, пішла, кинувши на останок:

– Твоя взяла. Ще побачимось.

Кай обернувся до сестри і взяв її за руку, спитавши:

– У тебе щось болить? Давай я відведу тебе в-…

Він не домовив, адже Ізабель схопила його за комір зім’явши шкільну форму з краваткою, і випалила:

– Видали фото, що зробив!

– Що?.. Але я й не робив жодних фотографій. Просто вирішив налякати її.

– Навіщо… Ти взагалі вліз!? Тебе хтось просив це робити!?

Кай спохмурнів:

– Про що ти? Я не міг стояти осторонь доки з моєї сестри знущаються! Ти могла б просто сказати мені “дякую!”

Ізабель відштовхнула його, процідивши крізь зуби:

– У мене немає брата… ми з різних сімей! І мені нема за що дякувати тобі. Не смій більше за мене заступатись! Мені не потрібна твоя жалість! Ти взагалі мені не потрібний!

Кай з подивом округлив очі спостерігаючи як Ізабель підбирає з підлоги свій рюкзак і, закинувши на плече, йде геть.

Дивлячись їй у спину він стиснув кулаки і процідив:

– Що за самозакохана дурепа… ну і добре, ми ще побачимо чи потрібен я тобі.