Частина 6

        — На сьогодні все, моя дорогенька. — вимовив Стайлс, зачиняючи книгу по алгебрі. 

       Це були найбажаніші слова за останні півтори години. Хоч вона проводила цей час з найпривабливішим вчителем у школі, але математика дуже втомлює. 

         Грейс і досі не звикла до того, що вчитель звертається до неї на: “мила, люба, дорогенька, сонечко” — все це було для неї досить дивним. 

         — Тебе провести? — запитав він. 

         — Ой, знаєте, не треба, я сама дойду. Ви, мабуть, поспішаєте. — сказанула вона і ледве не луснула себе долонею по лбу. 

         Хлопець дивно на неї поглянув а потім звузив брови на переніссі. 

         — Дійсно поспішаю. Я навіть забув про це. 

         Гаррі поглянув на Грейс, немов кажучи: «Якого біса? Як ти це зробила?»

         Дівчина у відповідь на це німе запитання природно пожала плечима і вимовила:

         — Просто вгадала. — посміхнулась вона йому. А сама думала про те, що мабуть він її вже розкусив але просто не подавав виду. 

         — Якщо чесно, то я також поспішаю. 

         На сьогодні у неї запланована важлива зустріч неподалік від школи, на яку вона не дуже хотіла йти. Але її мати наполягала. 

         — Тож, до понеділка? — сказала вона, закидуючи свій рюкзак на плечі. 

         — Думаю, ми з тобою ще на вихідних зустрінемося. — усміхнувся він.  

         Вона подарувала йому посмішку у відповідь і пішла з кабінету. 

                                           ***

         — Привіт, Грейс. — привітала її доросла жінка, яка сиділа у кріслі. 

    — Добрий вечір, місіс Блек. — відповіла дівчина, сідаючи на своє місце. 

    — Як ти сьогодні себе почуваєш? — запитала вона, дістаючи свій професійний блокнот. 

         Атмосфера у цьому кабінеті була їй до душі. Позаду психолога стояла книжкова поличка, яка була повністю заставлена книжками з психології. Також на стіні праворуч висіла купа сертифікатів, підтверджуючих те, що ця жінка – гарний спеціаліст. Ліворуч від місіс Блек стояв торшер коричневого кольору, світло якого було дуже тьмяним він ледве міг освітити весь кабінет, який був дуже затишним. 

         — Все добре. — відповіла дівчина. 

         — Ти все ще приймаєш пігулки? — запитала вона і Грейс закивала. — Як ти себе після них почуваєш?

    Молода дівчина трохи задумалась, перед тим, як відповісти. 

    — Краще, але мене дуже пригнічує той факт, що для того щоб не впадати у той стан, мені потрібно приймати пігулки і робити вигляд що я щаслива людина. 

    Жінка тяжко зітхнула.

    — Я розумію сонечко, але для того, щоб рідше приймати медикаменти ти тут і знаходишся. Ми з тобою потроху будемо намагатися від них відріктися, згодом ти зможеш бути щасливою людиною без всяких пігулок. 

    — Я не зможу бути щасливою, бо він мертвий…

    Місіс Блек прибрала свій блокнот і простягнула свої руки до дівчини. Вона поклала свої долоні у її, намагаючись підтримати.

    — Мила моя, ти намагалася себе врятувати, а твій колишній хлопець просто герой. Ти велика молодчинка, що намагаєшся боротися з цими думками, а я тобі допоможу.

    — Краще б в ту ніч я померла…

                        ***

    — Наливайте нам ще! — кричав Пітер до бармена, намагаючись перекричати музику.

    Гучність цього місця зашкалювала і була зовсім не приємна Грейс, як і сама атмосфера. Компанія вирішила сьогодні піти у місцевий клуб. Вчорашня зустріч із психологом далася їй дуже важко, як і всі інші, тому вона підтримала ідею піти та розважитись, але її ніхто не попереджував про місце, в яке вони підуть.

    Грейс сиділа за столиком разом з Кейсі, Мією та Діланом, поки Пітер з Гаррі пішли брати алкоголь до бару.

    — Якийсь наш друг сьогодні збентежений. — Вимовив Ділан дивлячись у сторону Стайлса.

    — Я також помітила, що Гаррі сьогодні досить нервовий. Можливо в нього знову проблеми на роботі? — Сказала Кейсі.

    — Начебто у школі все гаразд… — Задумалася Мія. 

    — Я не про школу зараз говорю. — Гаркнула на неї блондинка.

    Грейс одразу ж зрозуміла що не тільки Стайлс сьогодні не в гуморі, але й ця особа теж. Кейсі відразу ж їй чомусь не сподобалася, а от Мія вважала що ця дівчина досить мила. Можливо, зараз її думка змінилася…

    — А що в нього за робота така? — спитала Мія.

    І відразу отримала злий погляд від блондинки, який точно давав зрозуміти що вона не буде їм нічого розповідати. Та й Ділан не був налаштований на бесіду. 

    — Тримайте дівчата. — Пітер ввічливо поставив перед ними коктейлі з зонтиками та трубочками та сів біля Мії. 

    Гаррі і справді виглядав досить напружено: за кілька годин, поки вони тут сидять, хлопець п’є вже п’яту склянку подвійного віскі з льодом, постійно дивиться по сторонам і нервово смикає своє кільце на середньому пальці. Що стало причиною такої поведінки — невідомо, але в тому, що у нього щось сталося Грейс була переконана на всі сто відсотків. 

          — Давайте піднімемо келихи за наших гарних дівчат! — сказав Пітер, посміхаючись. 

          Всі послідували за ним та чокнулись. 

          — Я відійду, — шепнув він на вухо Пітеру, але так як Грейс сиділа поруч, то вона все почула. 

         Гаррі кинув досить серйозний погляд на Грейс, від якого в неї по шкірі навіть мурахи побігли. 

        Кейсі весь цей час поки Гаррі йшов від них, досить пильно спостерігала за ним і чомусь Грейс не сподобалась ця німа сцена. Щось тут не так…

         — Куди це він пішов? — запитала блондинка у Пітера. 

         — Яка тобі різниця? — запитав він з викликом дивлячись на неї. 

         Дівчина обурено хмикнула та, забравши свій коктейль, кудись пішла. 

         — Чого це вона? — спитала Мія у свого хлопця. 

         — Мабуть, старі почуття прокинулись. — Сказав Ділан та відпив зі своєї склянки. 

         — Вони що… 

         Мія почала дивитися то на Ділана то на Пітера, намагаючись знайти відповідь на своє запитання, але вони мовчали немов партизани. 

          — Вони зустрічались?! — прямо запитала вона. 

          Поки Мія дивилася на них, хлопці відводили погляди. 

          — Ну і Санта Барбара тут у вас, — засміялась Мія, — а коли ж це вони розійшлися? Мабуть, недавно. 

          — Вони розійшлися мабуть тиждень тому. — сказав Ділан. 

          — Ой, а чому ж це? — Мія нагострила свої вушка та підсунулась ближче до столу, щоб краще чути хлопця. Вона полюбляла слухати про якісь скандали, плітки чи особисте життя. 

         Ділан також підсунувся, але перш ніж розповідати історію їхніх відносин, подивився в різні боки, щоб переконатися, що їх не чують. 

          — Ніхто нам не оголошував реальної причини, але особисто я думаю, що Кейсі взагалі йому не підходить. Іноді вона буває дуже стервозною і може виносити мізки. Тож Гаррі мабуть не витримав її важкого характеру. Але ж по ній видно, що вона й досі має до нього почуття, це ж очевидно! Пітер, ти згодний зі мною?

         Всі хто залишився за цим столиком, відразу ж поглянути на хлопця, який наче б то не був зацікавлений у цій бесіді. Від поглядів хлопець трохи розгубився і ледве помітно кивнув. 

          — Боже правий, як у вас тут весело! 

          Мії було смішно з цієї ситуації але у Грейс помітно змінився настрій на гірше. Вона не розуміла, чому її бентежать старі стосунки Гаррі, адже він просто її репетитор і вчитель. Вони не зустрічаються, але Грейс почуває себе не дуже добре від нової інформації яку вона тільки що почула. 

          До компанії підбігла дівчина, яку тільки що обговорювали і її погляд налякав компанію. Вона важко дихала, а коктейль кудись подівся. Дівчина схопилася за серце і оперлася рукою об стіл. 

          — Там… Гаррі… 

         Всі чекали поки вона закінчить і зосередили всю свою увагу на ній, пока вона відновлювала дихання після біганини. 

         — Що Гаррі? — запитала знервована Бетелл. 

         Кейсі вихопила з рук Ділана коктейль, зробила три великих ковтка. 

         — Та кажи вже! — не витримував Пітер. 

         — Його б’ють. — Нарешті сказала вона. 

        Хлопці швидко піднялися. 

        — Де?

        — Там, на вулиці. — вона все ще важко дихала. 

       Кейсі сіла за столик і випила весь коктейль Ділана, поки хлопці побігли на вихід, а Грейс, зовсім не думаючи, побігла за ними. 

        — А ти ще куди? — кричала Мія, але подруга вже нічого не чула. 

        Компанія із трьох людей вибігла на вулицю, але ніде не було ознак драки. Біля входу стояло багато молодих людей. Хтось курив, хтось цілувався, але Гаррі тут точно не було. Серце Грейс починало битися все швидше і швидше.  

        — Може вони на чорному виході? — сказав Ділан і вони всі хутко побігли туди. 

        — Кейсі дурепа, могла б відразу сказати де конкретно, ми зараз тільки втратимо дорогоцінний час на їх пошуки! — обурено кричав Пітер. 

        Як тільки вони повернули, то побачили чорну BMW старої моделі і дорослих чоловіків. Їх було десь п’ятеро і за ними один із них тримав Гаррі за комір футболки. З його носа текла кров, все лице від неї було червоним. Хлопець сплюнув на асфальт червону субстанцію і поглянув у сторону друзів. Він явно був не радий їх тут бачити. Особливу увагу він приділив Грейс. Хлопцеві було соромно за те, що вона побачила його у такому стані. Він ніби дитина яка нашкодила, опустив голову. 

        — Гей, що ви тут робите! Відчепіться від нього! — кричав Ділан. 

        Компанія чоловіків перелякано озирнулась і побачила їх. Вмить вони всі засміялися. 

        — А це ще хто такі? Що за дітлахи? — сказав один із них. 

       Він виглядав найстаршим із них, і найбільшим. Чоловік із сигаретою у роті почав йти до них. Грейс перелякалась і заховалася за спиною Ділана. 

       — Що це за дівчинка? — він кивнув на Бетелл, яка висунула свою голову із-за спини. 

       — Гарна. 

       Дівчині вмить стало так огидно від його слів, що їй закортіло проблюватися. 

       — Ходи но сюди. 

       Грейс замотала головою. Вся їхня увага тепер була сконцентрована тільки на ній і вона вмить пошкодувала про своє рішення прийти сюди. 

       — Вона нікуди не піде. Грейс, йди всередину. — приказав їй Пітер. 

       Їй стало дуже приємно від того, що її захищають і у образу не дадуть. Дівчина слухняно кивнула і вже хотіла піти як великий чолов’яга боляче схопив її за руку, обійшовши Ділана. 

        — Не чіпай її! — закричав Ділан і вмить схопив того за руку і почав розчіпляти їх. 

        — Та куди ж ти пхнешся! — чоловік вдарив його ногою в живіт і Ділан впав, схопившись за нього. 

        Пітер вже підняв руку щоб його вдарити, але чоловік перебив його бажання:

        — Вдариш мене – не побачите свою красуню. 

        Пітер поглянув на Гаррі, який замотав головою на знак того, що Пітерові точно не варто цього робити і він простягнув руку Ділану, допомагаючи йому піднятися.

       Чоловік підійшов до Гаррі, тягнучи дівчину, яка спиралась за собою. 

        — Значить так, йолопе, я тебе вибачаю, але ми забираємо цю красуню із собою. 

       Грейс стояла поряд і наляканo дивилася на Гаррі, на лиці якого не було жодної емоції. 

       —- Ні. 

        — Що ти сказав? 

        — Я сказав – ні. 

        Чоловік випустив смішок і вмить вдарив Стайлса кулаком по обличчю. 

        — Тоді ми вб’ємо тебе за неякісний товар, друже. 

       Живіт Грейс стиснувся від страху настільки сильно, що на її очах виступили сльози, але вона намагалася тримати їх у собі. 

        Пітер з Діланом вмить підскочили до них із кулаками, але амбали, що були поряд схопили їх і дали кожному по обличчю з кулака. Хлопцям заламали руки за спинами та утримували. 

         — Досить! — закричала Бетелл, яка не могла дивитися на те, як її друзів б’ють.

        Чоловік, що тримав її із жалем повернувся до неї і послабив свою руку. 

        — Дорогенька, що сталося? — він поклав свою брудну руку їй на щоку, а вона відвернулся від нього. 

        — Не засмучуйся, ми його швидко зараз вирубимо та закопаємо десь у лісі. 

        — Що він вам зробив? 

        — Мила, розумієш, твій дружечок продав нам неякісний товар і наш знайомий через цього йолопа потрапив до лікарні. 

        — Який ще товар? — Грейс задала це запитання чоловіку, але дивилася на Гаррі. Її обличчя було червоним, вона ось ось заплаче. Стайлс винувато дивився на неї. 

       Поряд почулися звуки сирен поліцейської машини. 

       — Ви що до поліції зателефонували?! — чоловік перелякано поглянув на Гаррі, а потім на підїжджаючу поліцейську машину. 

       — Валимо! — він відпустив дівчину, всівся за кермо, поки його помічники повсідалися в машину. 

       Шини BMW заскрипіли і машина помчалась геть від клубу, поки поліцейські увімкнули мигалки і поїхали за ними.