Частина 59: Я все поясню
від Кукушка▪️▫️▪️▫️▪️▫️
– Ау! Може вже відпустиш мене!? Мені взагалі-то боляче!
Рей вивів Анджеліку з шатру і смикнув за руку, запитавши:
– Що це було? Для чого був цей поцілунок?
– Оу-у, – з усмішкою простягла блондинка, і доторкнулася долонею до його щоки. – Знаєш, коли ти такий сердитий це мене дуже заводить.
Рей скривився і відштовхнув її руку, процідивши крізь зуби:
– Не торкайся до мене. Ти зі своєю непокорою уже дієш мені на нерви. Не забувай, що ти простий пішак у цій дурній грі. Навіть не мрій стати для мене кимось близьким. – він замовк, почувши, що йому дзвонять. Не зводячи погляду з дівчини, він вийняв з кишені телефон і після недовгої розмови кинув слухавку та повідомив:
– Мені треба з’їздити з дядьком де куди. Не чекай на мене, я буду пізно.
Відвернувши голову, та ображено видавила:
– Добре…
Рей попрямував до трейлера дядька. Проводжаючи того пронизливим поглядом, Анджеліка прошепотіла:
– Ось побачиш Рей, я стану твоєю дівчиною, але спершу… – вона ривком обернулася і попрямувала до їхнього трейлера. – Мені потрібно придушити твоє перше кохання.
▪️▫️▪️▫️▪️▫️
Мейлі з силою розтирав очі. Серце стискалося настільки сильно, що становилось важко дихати.
Він не знав. Не знав як далі жити з цим незвичним відчуттям, з цим болем, що з’їдав його живцем.
Він притиснув до грудей коліна і заплющив очі, як раптом у шатер увірвалася Анджеліка. В одній руці та тримала ножиці, а в іншій, зім’яті у кулаку, аркуші паперу та фотографії. Вона зупинилася перед ним і почала рвати всі фото, вигукуючи:
– Щасливий, так? Було приємно коли він торкнувся тебе!? Що ти собі вже науявляв, коли він торкнувся твого обличчя!?
Мейлі остовпіло дивився в підлогу арени, куди посипалися сотні розірваних на шматки дрібних папірців і фото. У грудях знову кольнуло, але цього разу болючіше.
Його потягли за волосся. Перед очима блиснули сріблясті ножиці. На розірвану купу аркушів посипалися русняві локони.
Зіниці Мейлі звузилися коли він у заціпенінні дивився на палаючі люттю карі очі Анджеліки.
Раптом він уловив вигук, що долинав із входу. За мить його кривдницю відштовхнули, вихопивши з рук ножиці.
– Що ти робиш?!! Не чіпай його!
Мейлі підняв повні сліз очі на давню подругу.
– С-Саманта?.. пробач мене… він сам почав ображати мене і штовхати! – з виглядом жертви промовила Анджеліка, і схопила дівчину за руку, притискаючи її до своїх грудей.
– Гидота.
– Що?..
– Прибери від мене свої брудні руки, погань! – вигукнула зі злості Саманта, вихопивши від неї долоню. – З якої радості ти до мене на “ти” звертаєшся? Хіба ми з тобою подруги? М-м? Відповідай мені, паршивко!
– Н-ні… вибачте, міс Крайтон… – блондинка опустила голову і стиснула кулаки.
– Забирайся звідси. – з холодом кинула та. – Поки я не розкрасила тобі обличчя.
– Т-так, пані… – Анджеліка розвернулася і поспіхом вибігла з шатру.
– Саманта… – Мейлі витер долонями сльози і посміхнувся їй, щоправда, ця посмішка виглядала змученою і побитою. – Спасибі тобі…
Та стиснула в руці довгі ножиці і обернулася до нього.
Посмішка Мейлі стерлася з обличчя, коли він глянув у повні холоду, темні очі.
Саманта з байдужим виглядом сказала:
– Припини чіплятися за жалюгідну надію. Ви з Реєм не будете разом. Просто дай йому спокій.
– Що?.. – Мейлі в невірі дивився на неї.
Вона мовчки відвернулась і збиралася йти, як раптом, Мейлі попросив:
– Скажи мені… чому він разом із нею? Рей же не любить її… не любить, правда?
Саманта, проігнорувавши його питання, пішла з шатру. Світло прожекторів за нею в мить погасло.
▪️▫️▪️▫️▪️▫️
Волосся Мейлі стало значно коротшим. Ніколь старанно підрівняла їх до вух.
Він збрехав їй і сказав, що сам вирішив відстригти собі волосся, щоб та не вчиняла нових скандалів і не вдиралася з кулаками в трейлер Рея.
Після того випадку він почав помічати постійний хрускіт у руці, тому пішов у медпункт, але там містера Бреккема не виявилося, тому його почав оглядати Томас.
▪️▫️▪️▫️▪️▫️
Головний лікар саме прямував з чашкою кави до свого намету, як тут, помітив блиск в траві. Нахилившись, він підняв сріблястий ланцюжок із білою підвіскою і зсунув брови.
– Десь я вже бачив схоже…
– Сер! – гукнув того Томас. – Швидше сюди, у Мейлі знову травма руки!
– Ох, Боже… скільки ж їх у нього ще буде?.. – зітхнув той, і сховавши в кишеню халата браслет, зайшов до намету.
– Не хвилюйтеся, – посміхнувся помічник. – Я наклав йому пов’язку. Нічого серйозного. Просто розтягнув зв’язки.
Чоловік підійшов до проблемного пацієнта і з докором сказав:
– Прошу, припиняй вже це…
– Я вам набрид?
– Справа не в цьому, Мейлі, – невдоволено скривився лікар. – Мені просто боляче постійно бачити тебе із новими травмами…
– Вибачте…
– У цьому немає твоєї провини але… – Фредерік зробив паузу з сумом дивлячись на юнака, але потім, видав все на чистоту:
– З такими успіхами ти можеш і не дожити до вісімнадцяти. Твій діагноз – це не жарти. Ти мусиш берегти себе і припинити брати на себе важку роботу. Ти занадто тендітний, Мейлі. Твій організм не витримує. Якщо й на далі ламатимеш кістки…
– Я все зрозумів. – він підвівся з кушетки і не промовивши більше ні слова, пішов.
Проводжаючи його стурбованим поглядом, Томас прошепотів:
– І за що цій дитині все це… – він підійшов і простяг щось лікареві. – Він зняв його і попросив залишити у себе…
– Люди з його захворюванням змушені страждати більше, ніж звичайні люди, – сказав Фредерік, опустивши погляд на браслет у руці помічника. – Його життя набагато коротше за наше з тобою і з кожним разом загрожує зменшитися.
З наступним днем тягар на серці Фредеріка і Томаса став сильнішим, адже Мейлі знову потрапив до їхнього медпункту, але цього разу з передозировкою. Від хвилювання він випив надто багато заспокійливого.
Фредеріку довелося викликати швидку.
Мейлі вловлював миготіння білосніжного світла зі стелі, і неспокійний погляд містера Бреккема поруч. Він стиснув його долоню, після чого його завезли до операційної.
Все минулося. Передозування не було серйозним, але його залишили у лікарні.
В ночі йому стало важко дихати. Він підвівся і поплентався до невеликого балкончика, щоб розкрити його. Приємний осінній вітерець вдарив в обличчя і пробрався під лікарняну сорочку.
Мейлі заплющив очі. У свідомості випливли слова Рея:
“Я зробив велику помилку в житті.
Зустрічатися з тобою. Ось у чому була моя помилка.”
Руки на поручнях затремтіли.
“Я повинен був сказати… Я зовсім не люблю тебе, Мейлі”.
По щоках скотилися сльози.
“Ти й справді думав, що я по любив тебе по-справжньому?”
Вітер став сильніше розвивати волосся.
“Було цікаво з тобою по гратись”.
Він відчув сильну слабкість і тіло стало йому непідвладне.
“У мене ніколи не було до тебе якихось романтичних почуттів!”
В очах попливло.
“З таким діагнозом ти можеш не дожити до вісімнадцяти…”
Приємна легкість… Ніби летиш крізь небеса, як птах…
– Мейлі!!
Він розплющив очі.
Містер Бреккем у невимовному переляку зловив його, перш ніж той перекинувся через обгородку. Він притис хлопчика до грудей. Мейлі виразно чув, як стукає в того серце. Сльози знову полилися з очей, коли він з благанням, ледь чутно, прошепотів:
– Дайте мені… померти.
Сильніше притиснувши його до грудей, головний лікар сказав:
– Мейлі… не треба. Ти дуже дорогий нам… Ми не переживемо твою втрату.
– Містере Бреккем… Врятуйте мене від цього болю. Прошу вас…
▪️▫️▪️▫️▪️▫️
Саманта прямувала до батька. Вона більше не збиралася терпіти всю цю виставу, що так ранила Мейлі. Її колись, найвірнішого друга.
– Може, ти мене і зненавидиш, Мейлі… А може, подякуєш за це.
Почувши стукіт у двері, чоловік підвівся з-за столу і гукнув:
– Заходьте.
– Батьку. – вона зробила кілька кроків до того.
– Доню. – містер Крайтон міцно обійняв її. – Що таке мила?
– Звільніть Анджеліку.
– Хах, що? Чому я маю її звільняти? Вона завжди мені подобалася як вершниця і з роллю партнерки Рея добре справляється. Я навіть сказав би, що, як дівчина, вона йому дуже підходить.
– У мене є краща кандидатка на місце його партнерки та обраниці.
– Оу-у і чим тобі не догодила Анджеліка?
– Вона дозволяє собі зайвого в спілкуванні зі мною і часто виводить мене з себе.
– Хм, у такому разі, кого ж ти хочеш поставити на її місце?
– Себе.
▪️▫️▪️▫️▪️▫️
За два дні Мейлі виписали з лікарні. Ніколь розплакалася коли той повернувся і кілька ночей не спала, перевіряючи стан Мейлі ночами. Вона заборонила йому ходити в цирковий шатер і допомагати іншим з дорученнями, але Мейлі знову знехтував її наріканнями і таки, пішов.
Був кінець тренувань, але одна пара все ще не пішла.
Мейлі здивувався, коли помітив, що це були Рей із Самантою. Ті говорили про щось, посміхаючись один одному.
Мейлі зітхнув, і набравшись сміливості, наблизився до арени.
Несподівано кузени обнялися і наступне що побачив Мейлі, потрясло його до глибини душі, змусивши намертво застигнути на місці.
Саманта ласкаво провела долонею по обличчю Рея і поцілувала в губи.
Зіниці Мейлі звузилися, а серце впало. У потрясінні він розімкнув губи, і тихим голосом промовив:
– Що ви двоє… робите?
Почувши знайомий голос, Рей повернув голову і розгублено мовив:
– Мейлі?.. Стривай! Я… я все поясню!
Но той різко відвернувся, швидким кроком прямуючи до виходу, но його схопили за зап’ястя і смикнули на себе. За секунду він підняв руку і з усією злістю, що накопичилася, зарядив хлопцю по обличчю. Рей застиг у шоці… Торкнувшись кінчиками пальців палаючої щоки, він з переляком підняв на іншого округлені очі. Червона пляма від ляпаса виразно виділялася на блідому обличчі.
– Мейлі! Та як ти посмів!? – Саманта рванула до них, але, як тільки вона наблизилася, Рей перегородив витягнутою рукою їй дорогу.
– Все нормально, – він обернувся до неї. – Залиш нас.
Саманта вчепилася йому в руку, всім своїм виглядом показуючи, що не збирається йти.
Парубок розгнівався і зірвався на крик:
– Ти погано чуєш? Негайно покинь намет!!
Мейлі витріщився на Саманту сердитим поглядом і навіть зробив крок уперед, всім своїм видом виявляючи ворожість до неї. Побачивши наскільки розлютився кузен, Саманта, стиснувши губи, таки послухалася. Кидаючи через плече злі погляди, вона пішла з шатра.
Мейлі почав виривати свою руку від хватки парубка, але той тримав її надто міцно.
– Дозволь мені все пояснити, – попросив Рей. – Я не винен у тому, що Саманта поцілувала мене.
– Брехун! – у гніві скрикнув Мейлі і зумівши звільнити руку, відштовхнув його і побіг до виходу, але Рей наздогнав його і перехопив ззаду, зі спини, не даючи піти.
– Мейлі! Дай об’яснити!
“Як же боляче…”
– Я не хочу слухати твою брехню!
– Я не брешу! У мене нічого немає із Самантою!
– Відпусти мене! Мені огидно від тебе! – вирвавшись, він відбіг від нього до центру арени і схопив з маленького столика перше, що потрапило до рук.
Рей заціпенів.
– Мейлі опусти кинджал… Давай спокійно поговоримо!
“Боляче…”
– Ні! Забирайся! – він направив кинджал у його бік. – Я й не думав… що ти можеш бути настільки огидним.
Рей застиг на місці, сердито витріщаючись на нього.
– І як давно ви з нею разом? – кисло посміхнувся Мейлі. – Невже… зустрічаючись зі мною, ти любив Саманту? Чи ти волієш одразу з двома?
– Мейлі, не верзи нісенітниці! Я зовсім не..!
– Замовкни! Я не хочу слухати твоїх жалюгідних виправдань! – обірвав він того. Руки з силою стиснули кинджал, ні на мить не опускаючи спрямоване лезо.
“Навіщо? Навіщо? Навіщо?!..”
Рей почав злитися. Він зробив до нього два кроки, маючи намір вихопити з рук кинджал, але інший почав відступати.
– Ні! Не підходь до мене!!! Стій де стоїш!
– Мейлі… невже, ти й справді хочеш мене поранити?
Той до хрускоту в кісточках стискав кинджал, уважно спостерігаючи за кожним його рухом.
Зчепивши зуби, Рей зробив ще кілька кроків.
– Припини! – випалив Мейлі і усвідомивши, що той збирається зробити, направив лезо до свого горла.
Попередження спрацювало миттєво. Рей остовпів, побачивши, як по лезу кинджала полилася багряна кров. Він у тривозі ступив до нього, але той почав кричати:
– Ще крок і ти про це пошкодуєш!!!
– Ти збожеволів?.. Мейлі… Опусти кинджал на столик і вислухай мене! Я правда не причетний до…
– Ти мене кохаєш?
Рей замовк, не відриваючи важкого погляду від хлопчика, що плакав.
– Чому… ти залишив мене? – схлипуючи, спитав Мейлі. – Заради Анджеліки? Чи ти нею прикривав свою любов до Саманти?
– Мейлі, опусти кинджал.
– Ти казав, що я твоє щастя…
– Мейлі, віддай мені кинджал. – він простяг руку.
– Ти хочеш, щоб я пішов з твого життя? – Мейлі опустив лезо трохи нижче.
– Мейлі, не роби дурниць, – Рей у паніці зробив невеликий крок до нього. – Давай ти віддаси мені кинджал і ми…
– Чому ти відходиш від відповіді!? – скрикнув він. – Відповідай мені!
– Мейлі, я не хочу, щоб ти йшов. Але не можу бути з тобою. Моєю партнеркою вже стала Саманта…
– Значить… вона тепер твоя дівчина?
– Так, але я…
– Ненавиджу…
Рей у потрясенні подивився на нього.
– Я ненавиджу тебе! – Мейлі спрямував закривавлене лезо до грудей і з болем у погляді подивився на того. – Цього разу, я… і справді йду від тебе.
– Стій!! Ні! – він витяг руку і рвонув з місця, але не встиг.
На арену полилася свіжа кров. Мейлі нічого не відчув, лише холод леза в руках. Рей схопив його за руку, з якої відразу впав забруднений кров’ю кинджал.
Він почав щось кричати йому, але для Мейлі з його губ не пролунало жодного звуку. У роті відчувся присмак крові, яка потекла по підборідді. Рей опустився з ним на підлогу. Розірвавши зубами шматок тканини з рукава свого светра, він затис його рану на грудях, зупиняючи кровотечу.
Мейлі завмер затуманеним поглядом на його обличчі, по якому стікали сльози. Він відкрив рота і прошепотів:
– Рей… чому ти… плачеш?..
– Мейлі! – Ніколь перелякано вбігла всередину, прямо до арени.
Рей заціпеніло глянув на дівчину, що ридала, міцно притиснувши пораненого до себе.
– Ти… Що ти накоїв!? – у гніві вигукнула вона і поспіхом витягла свій телефон, з тремтінням у пальцях набираючи номер швидкої допомоги.
Рей, перебуваючи в шоці, опустив очі на свої закривавлені долоні і невиразно пробурмотів:
– Я не… не хотів цього…
За п’ятнадцять хвилин приїхала швидка канадська допомога. Усі жителі цирку з переполоху зібралися купою перед головним шатром. Саманта проштовхувалася через натовп. Побачивши парубка з хлопчиною на руках і Ніколь, що вибігли, вона відразу ж остовпіла.
Лікарі вибігли з карети швидкої і негайно забрали з рук Рея пораненого. Ніколь почала рватися в швидку, але її не впускали. Рей схопив її ззаду, зупиняючи пориви невгамовної дівчини, за що охопив від неї кілька ляпасів.
Поки Саманта розгублено спостерігала за всією цією картиною, поряд з нею пробіг містер Бреккем, вигукуючи лікарям:
– Я головний лікар цирку! Дозвольте поїхати з вами!
– Сідайте, сер.
Фредерік квапливо заліз у швидку, як тут до нього підбіг забруднений у крові хлопець, і з благанням у погляді звернувся:
– Дозвольте… мені теж поїхати.
Чоловік, розгнівавшись, випалив:
– У тебе ще хватає нахабства таке просити!? Залишайся в цирку!
– Ні! Дозвольте я-..!
Дверцята перед ним з гуркотом зачинилися. Швидка ринулася з місця, увімкнувши мигалки.
Рей побіг за нею, але його зупинила за руку Саманта:
– Рей, стій! Куди ти, чорт забирай, зібрався!?
– Відпусти мене!
– Поясни, що трапилося! Це ти його поранив?
– Ні! Він сам схопився за кинджал!
Саманта, роздумуючи над чимось, випустила:
– Тебе можуть запідозрити у нападі або вбивстві!
Рей скривився, затім вихопив свою руку і крикнув:
– Невже це все про що ти зараз хвилюєшся?!!
Саманта замовкла, з переляком дивлячись як той йде геть.
– Стій! Куди це ти? – вона почала наздоганяти та зупиняти його.
– Забери від мене свої руки! Я поїду за ними! – відштовхуючи її, випалив Рей.
– Не їдь нікуди! – заблагала Саманта, міцно вхопивши кузена обома руками за зап’ястя. – Почекай, поки приїде мій батько! Тоді ми в усьому розберемося, щоб тебе ні в чому не звинуватили!
– Закрий рота! – він відштовхнув її так, що та мало не впала. – Мені не потрібна допомога твого батька, а твоя тим паче! Чорт… не треба було мені йти у вас на поводу! Якщо з ним щось трапиться, це буде і на твоїй совісті теж! – після цих слів, Рей поспішив до “BMW”.
Саманта, проводжаючи його злісним поглядом, вкусила себе за губу, а тоді, дістала смартфон, і почала шукати чийсь номер.
Побачивши юного пана, водій ошелешено промовив:
– Пане… чому у вас кров на…
– Заводь машину, Карле. – кинув вказівку Рей, сідаючи на задні сидіння.
– Як скажете… – водій уже прийнявся сідати за кермо, як тут, йому зателефонували. – Алло?.. Так. Добре. Я зрозумів.
– Чому ти не сідаєш!? – розлючено випалив Рей. – Швидка зараз зверне і ми її не наздоженемо!
– Пане, обставини змінилися, – твердим голосом повідомив Карл. – Мене попросили провести вас до себе.
– Хах… Саманта … – він криво усміхнувся.
Карл зачинив за собою дверцята і обійшов машину, щоб відчинити двері іншому, але Рей натиснув на кнопку блокування.
– Пане… відкрийте. Давайте ви по хорошому вийдете з авто, щоб не створювати мені зайвих проблем. – потягнувши за ручку, стримано попросив водій, але інший не став слухати і вже пересів на переднє сидіння, до керма.
– Якщо ти думаєш, що зупиниш мене, Саманто, то ти погано мене знаєш… – промовив Рей. Не довго думаючи, він пристебнувся і завів двигун. Карл з переляку почав тарабанити кулаками по склу і смикати за ручку.
Ігноруючи того, Рей прошипів:
– Продажне сміття… Гаразд, я й без тебе впораюся. Перемкнувши коробку передач, і вивернувши кермо, він з силою натиснув на педаль газу. Загарчав мотор. Автомобіль помчав уперед, мало не зачепивши кілька людей, що проходили повз. “BMW”, – наче скажений звір, з великою швидкістю вискочило на автостраду. Змінюючи смугу руху, він петляв зигзагами крізь зустрічні машини, змушуючи водіїв нервуватися та різко гальмувати. Не прибираючи ноги з газу, Рей став наздоганяти швидку допомогу під численні злі сигнали машин.
▪️▫️▪️▫️▪️▫️
– Швидше сюди! Не відкладний пацієнт! – вигукнув один із лікарів, штовхаючи разом з іншими каталку. – Підготуйте операційну!
– Боже мій, як таке тільки могло статися… – на бігу прошепотів сам собі Фредерік, тримаючись за край каталки, перш ніж її завезли всередину операційної. Далі медсестра його вже не впустила.
– Будь ласка, залишайтеся тут до закінчення операції, сер.
– Добре… Але, не вводьте його в наркоз. Місцева анастезія може нашкодити його здоров’ю, оскільки він… не схильних до відчуття болю.
– Ми у всьому розберемося. Не хвилюйтеся. – вона заспокоїла того, після чого одягла медичну маску та пару рукавичок, подавшись до операційної.
Чоловік опустився на крісло поруч, розмірковуючи про своє, як тут, лікарня зірвалася криками переляканих лікарів.
– Пане, хто ви такий!? Вам не можна туди!
– Відпустіть мене! Мені терміново треба пройти! – на ходу відпихаючи руки медсестри, вигукував Рей.
Фредерік, подивившись у його бік, важко зітхнув, і підвівся з місця, попросивши:
– Пропустіть, будь ласка. Він зі мною.
Медсестра, невдоволено поглядаючи на чоловіка, залишила іншого в спокої.
Побачивши, що Рей мчить до операційних дверей, Фредерік поспішив схопити того за лікоть.
– Стій! Куди ти, дрібний поганець зібрався!?
– Мейлі… як він!? – вириваючись, вигукнув Рей
Чоловік з силою посадив його на крісло, відповівши:
– Поки не закінчиться операція нічого сказати не можу.
Рей зігнувся навпіл, і запустивши пальці у волосся, почав їх тривожно смикати.
Дивлячись на нього, цирковий лікар саркастично промовив:
– Вітаю. Ти станеш причиною смерті цього бідолахи.
Рей до скрипоти зціпив зуби і підірвався з місця. У гніві уп’явшись очима в очі чоловіка перед собою, він відповів:
– З Мейлі все буде добре. Його прооперують і він повернеться до цирку! Він… повернеться до мене…
Схрестивши руки, лікар посміхнувся і запитав:
– Навіщо ти його тримаєш в цирку? Якщо ви більше з ним не партнери, то дозволь йому піти і не спричиняй більше незручностей.
– Я… не хочу його відпускати… він важливий для мене. Дуже.
– Якщо він лишиться з тобою, у нього будуть одні проблеми! Відправ його назад в Оксфорд і не муч бідолаху, інакше він колись помре з твоєї ж провини!
– Замовкніть! – розлючено вигукнув парубок і схопився за комір його халата. – З Мейлі все буде в-..!
Дверцята операційної з гуркотом розпахнулися. Декілька лікарів поспіхом вибігли звідти.
Рей у невірі повернув голову на ріжучий слух, піщащий звук.
– Зупинка серця! Готуйте адреналін!
Через натовп людей у масках, що схилився над великою кушеткою, він побачив тонку руку, що нерухомо звисала з краю.
Зіниці парубка від потрясіння звузилися.
– Ні… – Рей відпустив халат чоловіка і зробив крок уперед. – Мейлі!
– Стій!! – Фредерік витяг руку, намагаючись зловити Рея, що побіг до дверей, але схопив лише повітря.
– Стійте! Вам сюди не можна! – лікарі стали відштовхувати від дверей хлопця, але той чинив опір, намагаючись вдертися в операційну.
– Мейлі! Мейлі, ні! Прошу тебе!!! Молю, не залишай мене!!! – Рей зірвався на крик, відчайдушно відштовхуючи від себе руки хірурга.
– Швидше! Відведіть його в палату та в коліть заспокійливе! – підбігши до тих, попросив містер Бреккем і обхопивши руками Рея, відтяг його подалі від операційних дверей.
Декілька лікарів вийшли допомогти чоловікові відвести того до палати.
Двері зачинили і Рей, не перестаючи вириватися з рук інших, вигукував раз за разом:
– Мейлі! Відпустіть мене!! Мейлі!! Ні, ні, ні!!! Пустіть мене до нього, пустіть!
0 Коментарів