Частина 54: Бійка у клубі Нью-Йорка 🗽

Рей з незворушним виглядом повернув голову. Інший притискався до нього всім тілом так, ніби мав жар, а тіло Рея було єдиним джерелом прохолоди тут.
Можливо, Рей би й скористався такою можливістю, якби то був хтось інший. Але, опускатися настільки низько по відношенню до Мейлі, він не хотів. Не зараз. Вже скоро. Но ще не зараз.

– Ні. Дякую. – він забрав свою банківську картку.

Мейлі потягнувся до нього, і закинув руки за шию, з не сфокусованим поглядом прошепотівши:

– Я хочу… щоб ти зробив мені приємно.

Рей здивувався, і відчув як опускаються і переплітаються навколо його талії тонкі руки. Він поспішив розімкнути їх.

– Мейлі… Ти п’яний, і мусиш тримати себе в руках. Чуєш?

– У руках?.. Ти хочеш взяти мене на руки?.. Візьми мене. – він хотів його обійняти, але інший досі тримав його за руки.

– Н-ні. Ха… Послухай. Я відійду на хвилинку, добре? Посидь тут і спробуй подрімати.

– Куди ти? Не йди… Візьми мене… – пронизав той, але інший вже опустив його руки на барну стійку.

Ховаючи очі, Рей відповів:

– Я в вбиральню… це ненадовго, правда… Ти ж послухаєш мене і нікуди не підеш?

– Добре… – опустившись щокою на холодну поверхню стійки, відповів Мейлі. – Повертайся до мене якнайшвидше… я дуже за тобою сумуватиму.

Рей прикрив долонею рота, ховаючи почервоніле обличчя. Погладивши його по заплетеному волоссі, він поспішно відійшов.

“Чому так жарко?.. Здається… мене лихоманить”.

Мейлі ковтнув і підняв важкі повіки. На місце, де нещодавно сидів чорнявий парубок, сів незнайомий йому блондин.

– Привіт, як справи? Не хочеш випити по стаканчику?

“Цей американський акцент…”

Мейлі ледве підняв затуманену голову.

– Води… будь ласка…

– О, секунду. – хлопець, років, мабуть, на десять старший за нього, прошепотів щось бармену. Через пів хвилини йому підсунули склянку з прозорим напоєм і кубиками льоду.

Мейлі вхопив обома руками склянку і зробив кілька жадних ковтків. Відразу після цього, горло стало нестерпно пекти.

“Що це… за вода така?..”

– Не хочеш потанцювати?

– Хто ти такий…

– Мене Алекс звуть.

– Алекс… я не хочу танцювати.

– Хах, та годі тобі, крихітко, чого ти ламаєшся? Я ж пригостив тебе. Давай потанцюємо. – інший безцеремонно стягнув його з високого барного стільця і ​​потягнув на танцпол.

“Що за… він не розуміє англійської мови? Я ж ясно сказав, що не хочу з ним танцювати”.

За мить його талію міцно обхопила велика рука і пригорнула до тіла.

Мейлі відчув охопившу його огиду.

Алекс став повільно танцювати, опускаючи руки з його талії з кожною хвилиною все нижче. Мейлі, зімкнувши зуби, спробував відсторонитися від того, але його тільки сильніше обхопили чужі руки. Наступної секунди Алекс закидав його морем питань:

– У тебе така миловидна зовнішність. Ти не американка? Ти точно повнолітня? На вигляд, я би дав тобі років… десь пятнадцять. Ти вперше тут? Від тебе так приємно пахне, солоденька. – він опустив голову, принюхаючись до шиї і нерозбірливо промовив щось на вухо.

Мейлі з гидливістю скривився, відштовхуючи того руками. У роті відчувався металевий, кислий присмак.
Здається, його зараз вирве…

– Чому ти не відповідаєш? Язик проковтнула?

Мейлі довелося переступити через себе і свою слабкість, щоб вичавити ледве чутне:

– Негайно… відпусти мене…

Алекс сильно розгнівався і вхопив його за зап’ястя обох рук, вигукуючи тому в обличчя:

– Ти вирішила випити за мій рахунок, прикинутися недоторканою дурою і втекти!?Ах ти мала гнида… віддавай тепер мені моїх 100 доларів!

– Бридко…

– Га..?

Мейлі, з неприхованою злістю дивлячись на блондина, прошипів крізь зуби:

– З твого рота огидно смердить…

– Що ти щойно сказала?!! Ти тільки що послала мене?!! – Алекс почав трясти його як ляльку. Він стискав кисті рук Мейлі настільки, що здавалося, вони ось-ось зламаються. Тільки Мейлі все одно нічого не відчував. Ні найменшої піщинки пекучого болю. Лише надмірну огиду, що переповнювала до кінчиків пальців.
Раптом хлопець перед ним повалився на підлогу. Мейлі навіть не встиг вловити момент, коли Алексу приписали удар з ноги в живіт.

– Ти в порядку!?

Знайомі відчуття… прохолодні руки торкнулися його обличчя, прибираючи з почервонілих щік довгі пасма. Він кілька разів моргнув і примружився, приводячи затуманений зір у стабільність. Але ні. Все марно. Єдине, що він уловлював — розмиту блідість обличчя того хто стояв перед ним.

– Ти… хто ти чорт забирай такий?!!

Рей повернув голову до високого білявого американця, що піднімався з танцполу.

– Мерзотник… – обхопивши руками свій живіт, прошипів Алекс. – Як же боляче… Дідько, ти звідси живим явно не виберешся.

– Оуу, – простягнув Рей і обвив руку навколо тіла ослабленого хлопчини. – Не погано. Але подібні погрози тільки веселять мене. – з усмішкою дивлячись на побитий вигляд іншого, він кинув:

– Ну давай. Убий мене, якщо наважишся.

Алекс кинувся на нього. Рей, зачепившись краєм ока за дівчину в червоному, поспішив передати їй у руки Мейлі.

Ніколь була п’яна в стільку і не відразу второпала кого їй впихнули в руки. Вона відсахнулася назад і мало не повалилася на кількох дівчат, що танцювали позаду неї.

– Гей! Дивись, куди вступаєш! Ти потоптала мені туфлі!

– Вибачте… – притримуючи Мейлі, що вже спав, пробурмотіла Ніколь.

-Угх! – американський красунчик зігнувся навпіл. Його вдарили під дих, потім у ребро, і по хребту.

– Де ти його торкався, вилупку? – холодним тоном спитав Рей, смикнувши того за волосся.

– Що ти, чорт тебе забирай, кажеш… його?.. Ти жартувати з мене надумав!? – Алекс, зібравши свої сили, вирівнявся і замахнувся кулаком. Рей ухилився, а тоді перехопив його руку, і з гучним хрускотом, переламав його кисть.

Поки другий викрикував щось від болю, Рей прошипів:

– Ти хотів переламати йому руки, так?

Навколо танцполу почалася метушня. Люди стали розбігатися у різні боки. Через це Рей втратив Ніколь та Мейлі з виду. Він бігав очима по скопищу народу, але тих ніде не було видно. Мить — і його з силою пихнули в найближчу стінку.
Рей з лютим поглядом витріщився в посміхнене обличчя американця, що з’явився з нізвідки. Той із силою здавлювив горлянку, насолоджуючись його жалюгідними спробами вирватися.

– Ну як? Готовий померти, шмаркач?

Розуміючи, що той явно перевищує його в силі, Рей з хрипотою відповів:

– Кха! Арх… Котися до біса…

Почувся різкий звук висунотого леза.
Алекс завмер, повільно опускаючи очі вниз. Чорний розкладний ніж із смужкою жовтої позолоти, блиснув сріблястою іскрою в руці Рея.

– Якщо не відпустиш, я можу розпороти тобі живіт. – пригрозив він.

– Ах ти мразота… – Алекс послабив охоплення руки і зробив два кроки назад, але відразу ж вигукнув:

– Охорона! У цього хлопця в руках… Арх!! – він схопився за свої очі: йому в обличчя вилили лимонний напій.

– Ох, лихо. Спіткнулася ненароком, – Саманта кинула строгий погляд у бік здивованого кузена і прошипіла:

– Зараз же йди звідси. Я покликала водія. Пройди через чорний вихід на кухні до нього.

Рей сховав ніж назад у кишеню штанів і насупивши брови, вчинив опір:

– Я нікуди не піду! Кха! – він схопився за травмоване горло, що різко заболіло від крику. – Мейлі… я передав його Ніколь. Де ця вискочка лазить!?

– Я їх тут не бачила. Ймовірно, вони вже давно вийшли, – схопивши його за руку, Саманта помчала у бік кухні, піднімаючи іншою рукою подол чорної сукні. – Хтось викликав поліцію. Якщо нас спіймають, тато здере з нас шкури!

– Мені байдуже! – вихопивши від неї свою руку, крикнув хлопець, знову розтираючи горло. – Кхе… я маю знайти Мейлі… і переконатися, що з ним все гаразд.

– Телепень! Негайно забирайся! – Саманта знову схопила його за долоню і тягла за собою, поки вони не опинилися всередині просторої кухні клубу.

– Відпусти мене! Я ж сказав, що нікуди не піду без нього! – вириваючись, випалив Рей.

– Чому він тобі настільки важливий!? – опустивши його руку вигукнула Саманта. – Чи не тобі було начхати на Мейлі з першого ж дня, як він став твоїм партнером!?

– Закрий ротяку!

Саманта, з холодом у погляді, замовкла.

– Можеш тікати. Я й без тебе впораюся. – з цими словами Рей розвернувся, прямуючи назад до танцювального залу.
Він оглянув кожен периметр, але в клубі і справді нікого не залишилося. Зітхнувши, парубок уже розвернувся, щоб піти за своєю двоюрідною сестрою, але замість неї побачив біля кухні Алекса.

– Прощайся з життям, паршивцю. – направивши на хлопця дуло пістолета, вимовив американець.

– Прикро, – мовив Рей, ховаючи руки в кишені штанів. – Все ж слід було розпороти тобі живіт і вийняти кишки.

– Закрий свій чортів рот! – пролунав попереджувальний “клац”, перезарядження пістолета. – Ще хоч слово і я…

– Стріляй.

Алекс помітно занервував, але палець з гачка не спускав.

– Чого ти чекаєш? Стріляй. Я чекаю. – він навмисне тягнув час, бо знав, що той стріляти не стане. Поліція мала увірватися з хвилини на хвилину. – Знаєш таке? Не клади палець на курок якщо не впевнений, чи будеш стріляти. Хм, по тому, як ти розчепірив пальці на рукоятці, можу сказати, що пістолет ти тримаєш уперше, – Рей схилив голову на бік і самовдоволено посміхнувся. – Боягуз.

– Ти..! Та що ти знаєш?!!

– До твого відома, мій батько був поліцейським і навчив правильно тримати в руках пістолет. Як і знімати його з запобіжника. – несподівано Рей підняв стілець, що лежав поруч, і шпурнув його до того. Алекс відсахнувся назад, хоча стілець не зачепив його, а пролетів повз. Коли він повернув голову, то втратив чорнявого незнайомця з поля зору. За секунду він відчув удар у щелепу і зрозумів, що в нього перехопили з рук зброю.

Алекс впав на коліна, притискаючи долонями ніс з якого текла кров, і в страху підняв очі на дуло пістолета, що направив йому в чоло інший.

– Бах. – Рей підкинув і спіймав пістолет за дуло, затім, вдарив рукояткою йому по обличчю, відправивши Алекса в нокаут. Відкинувши пістолет убік, він запхав руки в кишені і з роздратуванням відвернувся, кинувши:

– Мені не важко було б прибрати таке сміття як ти з лиця землі, але я не збираюся ставати вбивцею як мій дядечко. – він попрямував до чорного виходу на кухню, але несподівано, позаду нього почулися кроки.

– Тепер ти мене страшенно розлютив.

Рей з переляком обернувся саме в той момент, коли інший натиснув на спусковий гачок… Але пострілу так і не послідувало. Замість нього пролунав різкий звук скляної пляшки, що б’ється об голову.
Алекс упав обличчям на підлогу. За ним, з крижаним поглядом, стояла Саманта. У неї в руці була наполовину розбита пляшка з-під мартіні. Вона відразу ж опустилася над без свідомим тілом і приклала вказівний і середній палець тому на шию, промацуючи пульс.

– Слава Богу, – зітхнула вона, та підвелася з зігнутих колін. – Він живий. Не хотіла б я ставати вбивцею через такого недоумка.

– Більше не смій допомагати мені, – байдуже промовив Рей. – Це принизливо, коли дівчина заступається за хлопця.

Саманта лише хмикнула, запитавши:

– І що б ти без мене та батька робив?

– Жив би як усі нормальні люди.

– Помер би давно, стікаючи кров’ю.

Рей з невдоволенням покосився на неї. Вони у двох вийшли надвір, но почувши шум за поворотом, швидко сховалися за сміттєвими баками. За кілька секунд під’їхали поліцейські машини і кілька людей забігли до нічного клубу з головного входу.

– Шлях би трапив тих поліцейських… – прошипіла Саманта, виглядаючи з-за рогу будівлі.

Рей роздратовано смикнув її за руку до себе і пригнув їй голову. Як раз вчасно. Поруч з ними пробігли ще двоє поліцейських, які увірвалися через чорний вхід до закладу.

Хлопець зітхнув і хотів сказати, що вже можна йти, але відчув, як тонкі руки судорожно обвивають його тіло. Саманта, як маленька злякана дитина, притулилася до його грудей, ховаючи обличчя.
Рей погладив її по волоссю і заспокійливим голосом промовив:

– Не бійся. Вони вже пішли.

Після хвилинного мовчання та нагадала:

– Ти у мене в боргу. Я врятувала тобі життя. Двічі.

– Я пам’ятаю і намагатимуся чим скоріше повернути його. – відповів він, маючи намір зрушити з місця, ось тільки, його кузина все ще не відпускала рук.
Рей, з наростаючим роздратуванням, розімкнув її міцно зімкнуті в нього за спиною долоні, і пробурмотів:

– Досить вже цих телячих ніжностей. Пішли до машини, поки нас ніхто не помітив.

– Рей… я хотіла зізна…

– Ось ви де, міс Крайтон!

Вони здригнулися від несподіванки і одночасно повернули голови на голос – до чоловіка, що підійшов, у дорогому костюмі і блискучих черевиках, що пробирався через брудні сміттєві баки до них.

– Дозвольте провести вас до автомобіля. – схиливши голову, він галантно подав руку Саманті. – Ваші друзі вже там і чекають на вас.

– З Мейлі все в порядку? – Рей зробив крок до Карла, прибираючи від себе руки засмученої кузини.

– Так, пане.

Рей поспішив до “BMW”. Темноволосий водій – Карл, відчинив йому дверцята і першим, кого помітив Рей, був мирно сплячий на колінах у світловолосої дівчини, юнак.

– Мейлі… – він глибоко зітхнув та сів у машину. – Як він?

Поглянувши на Рея, який відразу пересадив Мейлі до себе на коліна, Ніколь невиразно пробурмотіла:

– Ум-м…гик!.. ну-у… Його не так давно знудило. Він випив води… і цей во…заснув. Тепер йому, здається, краще.

– Добре. – Рей прибрав тому з очей волосся і ніжно пригорнув Мейлі до себе.

Збоку, де сиділа Ніколь, відчинилися дверцята. Саманта сіла поряд з нею і відразу ж закрила свій ніс, скоса дивлячись на іншу:

– Господи… На тебе страшно дивитися…

Як тільки їхня машина рушила з місця, Ніколь обхопила подругу руками і вигукнула:

– Зайка моя! Де ж ти була? Я та-ак скучила!

– Фу, – прибираючи її руки, з гидливістю видала Саманта. – Не торкайся мене. До скількох хлопців ти вже встигла підлизатись?

– Ум-м… я не рахувала… – після цих слів, Ніколь взяла свою маленьку сумку-човник і відкривши, показала вміст: чотириста доларів і купу зім’ятих папірців з телефонними номерками.

Розглядаючи все це, Саманта запитала:

– І це все, що ти змогла здерти з цих невдах?

– Ну-у, – дівчина покрутила рукою, на якій звисав золотий браслет. – Не все. Гик!.. ще мені подарували ось це. І я випила море коктейлів за рахунок інших. О, ти бачила як я танцювала для тебе на пілоні? Правда ж, я була приголомшливою?

– Краще б я цього не бачила, – Саманта прочинила вікно і схопивши її сумочку, викинула з неї жменю білих папірців. – Впевнена, на ранок тобі буде соромно за це, люба…

Вони приїхали до території цирку приблизно о третій годині ночі. От тільки, щоб дістатися самого цирку їм треба було спочатку пройти стежкою через невеликий лісок. Тут вже машиною не проїдеш. Рей вийшов першим і взяв на плечі сплячого. Саманті прийшлося куди складніше. П’яна Ніколь вибігла з машини і почала співати дивакуваті пісні, виляючи зигзагом по стежці. З наростаючим гнівом, Саманта, спочатку по бігала за нею, а потім вже, закинувши її руку собі за плече, повела за собою, адже, якщо нічого не зробить, та, просто впаде кудись у кущі і засне так до ранку.

– Ух ти, – з хитрою посмішкою Ніколь торкнулася її грудей. – Рей! Ти уявляєш!? У нашої пані нічогенько так виросли груди!

Парубок не відповів, лише мовчки крокував за ними з наймолодшим, що пускав слюнки у нього на плечі.

– Що ти…! Забери від мене свої лапи! – Саманта, розчервонівшись, почала прибирати руки подружки, але та пристала до її грудей як п’явка.

– Заюш, виходь за мене! – вигукувала в п’яному маренні Ніколь, не припиняючи розпускати руки до грудей дівчини. – Я так тебе люблю! Обіцяю бути відданою дружиною! І що ранку готувати тобі млинці з капучино! Я навіть навчуся дбати про твоїх змій! Будь моєю, прошу!

– Рею! – вигукнула Саманта, з благанням повернувшись до кузена. – Забери від мене цю п’яну мавпу!

– Хмф, ще чого? – з байдужістю пирхнув той, та обійшов їх стороною. – Сама вибирала собі подругу, сама і розбирайся тепер з нею.

– Але, Рей! Ти ж у боргу переді мною, пам’ятаєш?! – Саманта сподівалася, що це миттєво подіє на її двоюрідного брата, але Рей з тим же байдужим видом крокував уперед, а через кілька секунд швидко зник з поля зору.

– Невдячна скотина… – прикусивши губу, прошипіла вона, після чого вдарила по руці подруги. – Безсоромна мавпа… Зараз же припини мене лапати!

– Уф… ну годі тобі, – промуркотіла Ніколь і приклала її руку на свої груди. – Можеш і мою помацати.

Щоки Саманти почервоніли до неможливого. Вона вихопила руку і прикриваючи нею обличчя, зніяковіло випалила:

– Ще б було за що помацати!

Здається, ці слова втихомирили іншу, адже всю дорогу Ніколь лише нила щось нерозбірливе.

Рей майже дійшов до головного намету цирку, як раптом, хлопчик на його плечах почав крутитися і нити:

– Мгх… Рей… мені жарко… Хочу пити… Ум-н.

– Потерпи трішки, – тихо зітхнув той. – Ми скоро будемо вдома.

Мейлі скривив губу. Його руки звисали, у голові все кружляло, а в горлі сильно сушило. Він притулився щокою до його прохолодної щоки і прошепотів на вухо:

– Я люблю тебе…

Щоки Рея миттю почервоніли. Опустивши очі, він невдоволено пробурчав до того:

– Припини дихати мені в шию…

– Унх… Боже… як же мені погано…

– Мені не краще.

Мейлі надувся і пробуркотів:

– …ти такий гидкий.

Рей з усмішкою відповів:

– Звичайно, куди мені до мого янгола.

Наступила довга мовчанка. Парубок полегшено зітхнув, подумавши, що той заснув, але раптово його міцно обхопили довкола шиї.

– Поцілуй… – стиснувши зігнуті руки, прошепотів Мейлі. – Поцілуй мене… будь ласка…

– Якщо ти ще трохи стиснеш руки, то цілуватимеш вже ти – моє бездиханне тіло, причому в лоб.

Мейлі почав махати руками і ногами, весь час хникаючи, як мале дитя лиш одне:

– Поцілуй!

Рей всю дорогу піднімав його, адже той постійно зісковзував з плечей. З роздратуванням зітхаючи, Рей буркотів собі під ніс:

– Боже… Якщо ти тільки є, дай мені терпіння…

Всі наступні дні вони проведуть відлежуючись, відпиваючись водою і закидаючись таблетками від нудоти або головного болю.

▪️▫️▪️▫️▪️▫️

На наступний день.

– Алло? Навіщо?.. Чорт забирай… Зараз буду.

Мейлі прибрав з голови зігнуту руку.

– Хто це?

– Саманта… Просить прийти до неї.

– Навіщо? Щось трапилося?

– Не бери в голову, – Рей підвівся з-за обіднього столу і підійшов до нього, поцілувавши в маківку. – Я скоро повернуся.

– Рей… Щось сталося, правда? Скажи мені.

– Нічого не сталося. Коли прийду обіцяю розповісти все, згода?

– Гаразд, але… не затримуйся, будь ласка.

Рей, дивлячись на його схвильоване обличчя, задумливо посміхнувся і прибрав тому волосся зі щік, відповівши:

– Я скоро повернуся, сонце.

Щойно за ним зачинилися двері, всередині Мейлі зародилося погане передчуття. Йому хотілося повернути його назад. Але коли він глянув у віконце, того вже не було видно.

▪️▫️▪️▫️▪️▫️

Рей зайшов у намет Саманти і з порога запитав чоловіка:

– Ви щось хотіли? – він тут же замовк, відчувши гнітючу атмосферу навколо і побачивши злий погляд дядечка, що пронизував до самої душі.

З холодним тоном Джеймс запитав:

– Не пояснете, чому мене викликали до відділку поліції Нью-Йорка?

Саманта з Реєм тривожно перезирнулися. В цей момент парубок помітив як обличчя кузини до неможливого зблідло, а очі розсіяно забігали на всі сторони.

Але обличчя Рея залишалося спокійним і невимушеним, коли він зробив крок до дядька і сказав:

– Упевнений, вам вже усе там пояснили.

Містер Крайтон схрестив руки, кидаючи від племінника до дочки осудливі погляди.

– Чия це була ідея піти без мого відома в клуб?

Саманта стиснула спітнілі долоні і почала нервово дряпати великим нігтем пальці на кулаку.

– Ц-це…

– Моя. – спокійним тоном відповів Рей.

Дівчина в заціпенінні підвела на нього голову.
Рей, з тією самою непохитністю, повторив:

– Це була моя ідея.

Джеймс, уважно дивлячись на нього, посміхнувся:

– Мені розповіли, що ти мало не вбив там людину. Це так?

Рей з простодушною посмішкою хмикнув:

– Але ж не вбив.

Обличчя містера Крайтона потемніло. Він зробив крок уперед і вліпив тому зі злості ляпаса. Саманта здригнулася, з переляком вирячившись на двоюрідного брата.

Обличчя Рея спотворилося від болю. Він підтис губи і торкнувся палаючої щоки, тоді дядько штовхнув його у груди, і в гніві прошипів крізь зуби:

– Ти навіть не уявляєш, яку суму я змушений був залишити в поліції, щоб вас двох не затримали. І навіщо я терплю твої витівки? – він схопив і смикнув племінника за комір до себе, з презирством заявивши:

– Як тільки ми виступимо у Мексиці, ти покинеш стіни мого цирку. Назавжди.

– Батьку! – вигукнула Саманта, влізаючи між ними. – Не смійте виганяти його! Інакше і я піду!

Джеймс, схопивши доньку за зап’ястя, відтягнув убік, з докором процідивши:

– Як тільки тобі вистачає розуму заступатися за нього? Невже тобі його шкода?

Від останнього слова Рея пересмикнуло. Стиснувши кулаки, він кинувся до виходу. За ним побігла і кузина.

– Рею, стій!

– Хай йде. – кинув їй містер Крайтон. – Не смій йти за ним.

Саманта в гніві обернулася до нього і зчепивши зуби, зашипіла:

– Як низько, батьку. Він просто захищався. Хто і винен, то це той, мерзенний американець! – як тільки ці слова злетіли з її губ, вона побігла наздоганяти Рея.

Їй у спину долинав розгніваний крик батька:

– Я не дозволяв тобі йти! Зараз же повернися до мене, Саманто!!

Але дівчина не послухалася.

– Рей! Зачекай, прошу тебе! – вона наздогнала та вчепилася йому в руку. – Навіщо ти заступився за мене? Міг би просто сказати, що це я у всьому винна!

– Тепер я більше не в боргу перед тобой, – Рей почав виривати від неї свою руку. – Відчепися вже від мене!

– Ні! – Саманта притулилася до нього і обіймаючи, прошепотіла:

– Мені вдасться його переконати. Тато не вижене тебе…

– Нехай, – сказав Рей, від чого Саманта різко підняла голову з переляком заглянувши йому в очі. – Я давно хотів втекти з цирку, але, як ти знаєш, мені це ніяк не вдавалося. Але тепер все в рази простіше, – він посміхнувся, і взявши її за руки, промовив:

– Я повинен подякувати тобі, адже, саме завдяки твоїй витівці дядечко нарешті подарує мені свободу. Ще трохи і я, нарешті, позбавлюся від оков цього проклятого цирку!

– Але Рей… а як же… я?

Хлопець опустив очі на засмучене обличчя кузини і здивовано перепитав:

– А що, ти? Ти ж керуватимеш усім цирком. Це твоє покликання, не моє. Я прагну свободи.

Саманта раптом відчула, ніби її облили крижаною водою. Його слова прозвучали для неї як образа, навіть гірше — наче ляпас. З силою стиснувши довгі нігті в шкіру долонь, вона вигукнула:

– Бовдур! Чому ти нікого, крім себе, не помічаєш!? Ігноруєш мої погляди думаючи, що вони спрямовані на тебе зі злості! Ти завжди мене уникав, завжди! І ось знову! Хочеш втекти? За ради Бога! Навіщо тобі чекати? Втікай сьогодні ввечері! Я зроблю все, щоб батько тебе ніколи не знайшов! Але знай, ти більше ніколи не повернешся до мого цирку!

Рей розгублено дивився на розлючену кузину і не розумів… чому вона так хоче щоб він залишився в цирку.

– Не зараз…

Саманта застигла.

– Зараз я… ще не готовий тікати.

Дівчина, здавалося, зітхнула з полегшення і уткнувшись носом йому в груди, попросила:

– Обійми мене…

– Мені пора йти.

– Обійми мене! – вигукнула Саманта, но після мовчання з боку іншого, з благанням вимовила:

– Прошу тебе… Рей.

Той тяжко зітхнув і притулився щокою до її маківки. Його руки м’яко торкнулися її плечей, зариваючись у чорні пасма волосся.

Як тільки він обійняв її, Саманта підібгала губи, готова от-от розплакатися.

– Пробач, що накричала…

– Все нормально.

– Рей?..

Опустивши з обіймів кузину, Рей повернув голову на оклик.

Мейлі розгублено посміхнувся їм, запитавши:

– Що трапилося? Ви сварилися? .. – побачивши садину на щоці Рея, він здригнувся і підбіг до нього:

– Що… хто посмів… тебе вдарити!?

– Ходімо додому. Не хочу говорити на людях. – Рей мовчки повів його за руку.

Саманта застигла на місці, невдоволено дивлячись їм у слід.

Щойно він зайшов за Реєм, то відразу запитав:

– Що трапилося? Не кажи мені, що це Саманта тебе…

– Це не вона, – заперечив Рей. – А дядько. Він дізнався про вчорашнє. І я вирішив заступитися за Саманту, бо боявся, що вона розповість, що ми взяли з собою і тебе з Ніколь. Тоді й у вас були б проблеми.

Мейлі не знав, що відповісти. Замість слів він підійшов і торкнувся його щоки. Рей скривив губу.

– Боляче?

– Не дуже…

– Може, мені сходити і пояснити директору все, як є?

– І не думай. Ти тільки все ускладниш.

Мейлі насупив брови, кинувши:

– Тоді я принесу аптечку…

“А говорив, що не герой зовсім…” – подумки посміхнувся Мейлі, розглядаючи вміст аптечки.
Він знайшов мазь з охолоджуючим та заспокійливим ефектом, після чого повернувся з нею до того і почав легенько наносити її на його почервонілу шкіру.

Раптом Рей перехопив його руку, і запитав:

– Ти пам’ятаєш, що сталося в клубі?

– …пам’ятаю, що перепив коктейлів і… якийсь хлопець запросив мене на танець… Далі нічого не пам’ятаю. Я йому відмовив?

Рей криво усміхнувся, з глузуванням у погляді відповівши:

– Нічого з цього не було. Ти відключився за барною стійкою від одного коктейлю. Напевно, тобі щось почудилося.

– Правда?

– Угум.

“Може, мені й справді все це здалося?..” – подумалося йому.

Рей взяв його за долоні і з нетерпінням у очах, попросив:

– Поцілуй мене.

Мейлі спантеличено посміхнувся, після чого повільно нахилився до нього і з ніжністю поцілував у губи.