Частина 52: Тітонька

Вони вийшли до глядачів. Перше, що зробив Мейлі – це поправив тонку темно-зелену тканину на обличчі. Сенсу ховати обличчя не було: за лаштунками багато хто його знав, а глядачі й без довгої відвертої спідниці сприйняли б його за дівчину. Але Мейлі втішав себе думкою, що ніхто його не впізнає, навіть Рей…

Ох, він згадав першу ніч знайомства. Тоді він почував себе зганьбленим, адже з’явився перед своїм партнером та іншими в рожевій туніці, в яку його одягнула Саманта. Дежавю та й годі. Зараз, завдяки їй, він знову постає перед усіма в такому неналежному вигляді.

“Угх… Мало того, що я в надто відкритому вбранні так Саманта попросила зняти нижню білизну щоб не виднілася при танці, це тааак бентежить…”

Заграла східна мелодія.

Вони з Самантою накинули по одному удаву на шию. Мейлі дістався знайомий йому Ларрі. Напевно, він був єдиним повзучим у Саманти, який спокійно поводився у нього на шиї і невимушено повзав, не намагаючись його придушити або вкусити.

“Крок – раз, крок – два. Ніжку вперед. Підняти удава і покрутився. Випрямити руки в боки. Тепер… похитати тазом. Ось так. Ще. Півоберта вліво. Крок убік. і по трясти плечима…”

Він намагався встигати за кожним кроком дівчини. Саманта, час від часу спостерігала за ним з-під вуалі, контролюючи його рухи, і лише одним поглядом підбадьорювала:

“Молодець, так тримати”.

Ось вони випросталися і закинувши удавів на плечі, перехрестили одна з одним свої руки, при цьому повільно ходячи на місці, роблячи навколо себе коло. Їхні очі неможливо було відірвати в цей момент один від одного. Вони обернулися і торкнулися спинами, повільно відходячи вперед. Мейлі й сам не зрозумів, як увійшов в ритм танцю, який тільки вчора вивчив. Тканина на губах неспокійно здіймалася. Він поступався Саманті. І це зрозуміло. У неї був досвід у всьому: вона витончено низько згиналася, чудово тримала рівновагу, майстерно рухала животом і спокусливо погойдувала стегнами збоку вбік – так, як би не зміг Мейлі. І все таки, була одна перевага – він теж був танцюристом.
Нехай їхні танці разюче відрізнялися, але спритність у рухах і контролю над тілом він дотримувався добре. Мейлі був напружений, але водночас відчував легкість і невимушеність. Плавно петляти з удавом по арені тепер йому вдавалося найкраще. Він подумки молився в такі моменти, щоб зі сторони це не виглядало дивно, і різниця між ним і Самантою не кидалася надто в очі.

І він мав рацію.

Глядачів зачаровував їхній “небезпечний танець” і за лаштунками всі так само були в глибокому захваті.

– Це мій хлопчик! Яка ж талановита дитина! – радісно вихваляла його Кейсі, притискаючи до грудей долоні.

– Боже мій! Чи є щось, що йому не під силу? Мені аж завидно! Мейлі приголомшливо танцює! – Ніколь щоразу схоплювалася з дивана, радісно спостерігаючи за їх номером з монітора.

– Ох, куди ти, милий мій? Щось трапилося? – Кейсі відірвалася від перегляду, помітивши, що Рей попрямував до виходу.

– Мені потрібно відійти. – коротко відповів той, зникши з поля зору.

Нарешті їхній танець був закінчений. Мейлі захекався, проходячи за лаштунки, і здер з губ тканину. Саманта кинулася обіймати його і цілувати в щоки з усіх боків.

– Спасибі тобі велике! Ти – мій порятунок!

Мейлі посміхнувся:

– Радий був допомогти. Я, мабуть, піду переодягнуся…

– Так-так. Біжи. Ще побачимось. З мене солодке!

– Ах, це необов’язково… – кинув Мейлі, але Саманта вже втекла в жіночу гримерку.

“Було важкувато…” – подумав він, прямуючи у бік іншої гримерки. – “Але мені сподобалося. Вчитися чомусь нового завжди цікаво”.

Мейлі зайшов у їхню гримерну і повернув голову до єдиного дзеркала, що світилось. Розглянувши своє відображення у ньому, він почервонів. Саманта вбрала його в точно таке ж зелене, як у неї самої, вбрання танцівниці.

– Який сором… більше ніколи не одягнуся у щось дівоче… не під яким приводом!

– А як на мене, тобі пасує.

Мейлі здригнувся усім тілом і різко обернувся. За останнім столиком, у напів темряві, засвітилося кругле дзеркало, за яким сидів хлопець. Той став поправляти собі грим, але після того, як його помітили, відклав пензлик і з оцінюючим поглядом повернув до нього голову.

– Рей? Що ти тут робиш?

– Тебе чекаю. У нас виступ. Забув?

– А, так. Я пам’ятаю… – Мейлі почав поспіхом шукати серед циркових костюмів своє вбрання. – Секундочку. Я зараз переодягнуся! – він зняв потрібну вішалку і поспішив у примірочну, але відразу зупинився, помітивши, що Рей перегородив йому шлях.

– Куди ти? Я ще не на милувався тобою як слід.

– Н-не дивись на мене так…

– Допомогти тобі зняти вбрання?

Мейлі зіщулився, вигукнувши:

– Я сам в змозі переодягнутися!

Раптом у їхню гримерну забігли кілька молодих дівиць, серед яких Мейлі, насамперед, впізнав Ванессу.

– Ура! – з радістю випалила та, як тільки-но побачила його. – Ти ще не переодягнувся! Ми хотіли сфотографуватись з тобою! А! і ось! – Ванесса вручила тому п’ять подарункових пакетів і пару м’яких іграшок з букетом квітів.

– Що це?.. – розгубився він, стараючись вмістити все в руках.

– Як це – “що?” Подарунки від шанувальників. Ти ніколи такого не получав чи як?

– Ні… – чесно зізнався той.

– Ти сподобався деяким з діточок і ті просили передати тобі свої іграшки і солодощі.

– М-мені?.. Не можу в це повірити…

– Мейлі! Ти прям, як Шамаханська цариця!

– Навчиш і нас так само танцювати!?

До нього підбігли ще дві артистки, без зайвого сорому розглядаючи його згори до низу. Збитий з пантелику, він зробив крок назад, адже подруги Ванесси впритул підійшли до нього. Оголених плеч торкнулися холодні руки, та й від грубого тону парубка в нього побігли мурашки:

– Ідіть у свою гримерку. Зараз же.

Двоє дівчат збентежено переглянулися, тоді як Ванесса, впевнено заявила:

– Саманта попросила нас покликати Мейлі. Дехто хоче сфотографуватись з ними.

Рей схилив голову на бік, з недовірою питаючи:

– Хто цей “дехто” й навіщо йому фото з ними?

– Звідки нам знати? Якийсь італієць.

– Він не піде.

– Той сеньйор люб’язно заплатить нам в руки по 900 євро за загальне фото. – заявила, увійшовши до них, брюнетка. Після чого звернулася до Мейлі:

– За ці гроші ти зможеш купити собі все, що забажаєш.

Мейлі пожвавішав, відповівши їй:

– Тоді я віддам їх тобі!

Саманта здивувалася:

– Навіщо?

– За одяг!

Вона підійшла до нього, і схопивши під ручку, хмикнула:

– Одяг був подарунком. Але додаткові гроші у гаманці ніколи не завадять! – як тільки ці слова зійшли з її губ, вона, разом із дівчатами, потягли Мейлі до виходу і вже в слід почули:

– А в мене дозволу ти не хочеш спитати!?

Саманта обернулася і з усмішкою відповіла двоюрідному братові:

– Сьогодні він не лише твій партнер. Не привласнюй нашу зірку тільки собі. З тобою він точно ніколи не стане відомим. Занудо.

Мейлі хотів обернутися і сказати тому: що він незабаром повернеться, але йому не дали і слова вимовити, і в мить повели під ручку Ванесса з Самантою.

– Беатрісо, ти теж можеш сфотографуватися з нами, таку красуню ніде і не знайдеш!

Обличчя Мейлі завмерло від почутого. Він повільно перевів очі на Саманту, щоб зрозуміти, до кого вона щойно звернулася. З іншого боку від себе він відразу ж почув невдоволену відповідь Ванесси:

– Саманта! Я ж просила звертатися до мене по другому імені! Не зможу я вписатися до таких талантів, як ви двоє, і не проси!

Думки Мейлі поринули у хаос.

“Мені ж почулося… так? Це ж збіг? Ванесса не може бути тією самою дівчиною, що була до мене в напарницях” – від раптово кинутої у свій бік посмішки Ванесси він ще більше заплутався, але вважав за краще не розпитувати. – “А раптом, я дарма переживаю, і це лише випадковість з ім’ям? Вона ж не могла ось так от… Повернутися”.

Під час фотосесії з італійцем, який обіймав його з Самантою до себе за талії за для фото, Мейлі відчував себе скуто і посміхався в об’єктив натягнуто і через силу. Справа була в його незначній дитячій травмі через яку йому бувало важко близько контактувати з незнайомими чоловіками… Відразу після того, як їх сфотографували до нього підбіг і відібрав від рук сеньйора, Рей. Хлопець, подивившись на насуплену кузину, сказав:

– Прошу пробачення, але в нас також призначена групова фотосесія. Всього доброго. – він повів Мейлі за собою і той побачив дітей, що зібралися на арені та радісно посміхнулися коли їх помітили.

– Ці діти…

– Вони хочуть сфотографуватись з тобою. Зірка цирку. – усміхнувся здивованому партнеру, Рей.

Мейлі глянув на нього і перевів очі на скупчення дітлахів.

Захоплено дивлячись на юного артиста, жвавий хлопчик випалив по італійськи:

– Posso avere una foto con te?! Ammiro il tuo coraggio e il tuo autocontrollo! Sei il mio idolo!

Мейлі з не зручністю подивився на Рея. Той пояснив:

– Цей малий вважає тебе відважним. Йому сподобався твій непередбачений номер. Тепер ти його кумир.

Усміхнувшись, Мейлі кивнув тому й кинувся до маленьких глядачів, не відмовляючи їм ні в обіймах ні в селфі чи розмалюванні їхніх милих облич.
Рей, якийсь час із задоволеною посмішкою спостерігав за ними, а тоді, вирішив піти, но його зупинили за руку.

– Швидше! Твої фанати теж хочуть зробити з нами селфі!

– Мої… Фанати? – у ступорі перепитав у Мейлі, парубок.

Той кивнув, а потім зам’явся, з кривою посмішкою відводячи погляд.

– Точніше було б сказати… Твої фанатки…

Рей подивився йому за спину на дівчаток і посміхнувшись, з глузуванням кинув йому:

– Тоді не варто змушувати дам чекати. Ходімо!

Цього дня Мейлі, таки, вмовив Саманту прийняти гроші за куплений нею одяг.
Після їх вистави в Мілані та Римі їхніх цирк переїхав до Мадрида.

▫️▪️▫️▪️▫️▪️

Вперше Мейлі бачив, щоб хтось з такою ніжністю обіймав Рея, і щоб той так щиро обіймав когось у відповідь.

– Тітонька… – не відпускаючи з обіймів високу брюнетку з зачіскою під каре, Рей не переставав усміхатися. – Я вас не бачив цілих три роки… Як ви?

– Все чудово, рідний, – відлипнувши від племінника, жінка не переставала милуватися його обличчям. – Боже… як же ти виріс. Сестра розплакалася б, побачивши тебе настільки дорослим і впевненим у собі хлопцем.

Рей опустив очі, посміхнувшись куточками губ:

– Дякую, що приїхали.

– Я бачила, що в тебе нова партнерка. Як її звати?

– Пхах, у мене немає партнерки.

– Що? Але ж я…

Замість якихось пояснень, Рей простягнув свою руку в бік хлопчини, що спостерігав за ними, і притягнув його до тітки, представивши:

– Це Мейлі, – мій партнер.

Жінка одразу ж окинула його зацікавленим і випробовуючим поглядом. Вона підняла юного артиста за підборіддя, з неприхованим інтересом розглядаючи його личко:

– Мейлі, правильно?

– Так, сеньйора…

– Є щось у тобі таке, що не пояснити словами… – поглянувши на свого племінника вона застерегла:

– Не здумай ображати його. Він мені дуже сподобався.

Рей, посміхнувшись, відповів їй:

– Він мені теж подобається, тому я не збираюся його ображати.

– Рада це чути, – погладжуючи молодшого по плечу, вона посміхнулася. – Я помітила, що ви чудово дивитесь у парі. Прямо доповнюєте один одного під час виступу, а це дуже важливо.

Мейлі збентежили її слова, тому він опустив голову, ховаючи обличчя, але сеньйора знову підняла його за підборіддя, не даючи й шансу приховати збентеження.

– Ти тільки подивися, зарум’янився то як.

Мейлі забігав очима в різні боки, почервонівши ще дужче. Жінка, видавши смішок, відпустила бідолаху. Мейлі одразу ж підбіг до парубка, ховаючись тому за спину. Рей упіймав його за руку і витягнув з-за спини, але той відразу уткнувся обличчям йому в груди, не бажаючи щоб хтось бачив його засоромленим.

Спостерігаючи за ними, сеньйора в червоній, наполовину прозорій сукні, раптом, попросила:

– Мейлі, подбай про Рея, гаразд?

Ці слова змусили його глянути на неї. Він хотів уже відповісти, але, несподівано, на жінку накинулася місіс Міллер. Міцно обіймаючи ту, вона випалила:

– Агата! Якого біса!? Чому ти не приїхала до нас раніше!?

– Кейсі… ти мене зараз задушиш! – брюнетка намагалася звільнити з її обіймів руки, але інша і не думала послаблювати хватку.

– Як ти могла залишити свою найкращу подругу на цілих три роки і жити собі спокійно у Мадриді! – обурювалися Кейсі.

– Ох-ох… за те, я привезла тобі саджанці, які ти вже давно просила роздобути. – посміхнулася їй Агата.

Тільки після цих слів, Кейсі відпустила її і з блиском в очах, запитала:

– Ти привезла мені гранат та нектарини!?

– А ще лаймове деревце, кілька ананасів та кілограм хурми.

– Ах! Ти просто чудо! – знову обійнявши ту, випалила Кейсі.

– Сподіваюся, ти добре доглядала мого любого племінника?

– О! Ясна річ! Як власного сина! І за його коханим теж наглядала!

Мейлі відчув, як серце зупинилося в цю ж мить.
Як місіс Міллер могла ось так запросто розповісти про його таємницю? Ще й у повному людьми, шатрі цирку!

– Оу, – Агата опустила допитливий погляд на свого племінника. – Ось так новина. Наскільки я пам’ятаю, ти завжди полюбляв дівчат, Рей.

Мейлі глянув на нього і здивувався. Рей виглядав аж ніяк не схвильованим і незворушно посміхався.

– Так і є, – знизав той плечима. – Але дехто змусив мене переглянути свої уподобання. І тепер я впевнений, що я бі.

Мейлі впіймав на собі його погляд і не в змозі впоратися зі своїми емоціями, відвів очі.

“Таке відчуття, ніби мене зараз звинуватили у зміні орієнтації…”

Яким же було для Мейлі потрясінням, коли жінка в червоному підійшла до них і запитала:

– Вітаю. Як давно ви зустрічаєтеся?

– Лише місяць буде. – відповів їй Рей.

– Май на увазі, Кейсі доглядатиме за вами і доповідатиме про все мені. Не здумай розпускати свої ручки до його повноліття! Я знаю, який ти можеш бути неслухняний. – тітонька засміялася і жартівливо пригрозила Рею пальчиком. – Ти повинен встановити для себе межу і не дозволяти собі її переходити!

– Добре, тітко, я не маленька дитина, – закотив той очі. – І без вас все добре розумію.

– Ти мені обіцяв. Не забувай про це.

Щоки Мейлі горіли від сорому в хвилину їхньої розмови.

“Нічого, що я все це чую?..”

Несподівано він відчув, як місіс Міллер взяла його за руку і притягла до себе, з винною усмішкою вибачаючись:

– Пробач, мій любий, я не навмисне. Ти ж не гніваєшся на мене?

– Що ви, – посміхнувся він. – Я ніколи б не зміг на вас ображатися.

– Ти не хвилюйся, Агаті можна довіритися. Вона збереже вашу таємницю.

Тільки після її слів Мейлі спокійно видихнув.

– Так Джеймс ще не знає?.. – з тяжким поглядом запиталась Агата, зробивши цими словами їхню теплу атмосферу напруженою.

– Так. І я сподіваюся, що він ніколи про це не дізнається. – зітхнув Рей.

– Зрозуміло. Ще хтось знає?

– Крім вас з Кейсі та її чоловіка, ні.

– Тобі буде не просто тримати це в секреті, – застерегла племінника Агата. – Я тепер переживатиму, щоб ніхто поганим чином не вплинув на ваші стосунки.

– Не варто хвилюватись. Все буде добре.

– Як твоя дівчина поживає? – несподівано поцікавилася Кейсі.

Мейлі здивовано глянув на сеньйору.

– Ах, у Селени все нормально. – посміхнулася їй Агата.

“Так ось що мав на увазі Рей вранці… його мама відрізнялася від сестри… Орієнтацією??!”

– Ти хоч дзвони частіше… – ображено надулася Кейсі.

– Ти весь час мандруєш з одного кінця світу в інший, – зітхнула сеньйора. – До тебе буває неможливо додзвонитися.

– Тоді пиши частіше!

– Добре. Обіцяю тобі писати.

– Агата Андраде.

Вона повернулася на знайомий, твердий чоловічий оклик.

– Джеймс… Ось це зустріч.

За власником цирку у вельветовому коричневому костюмі йшла чорнява дівчина. Помітивши гостю, Саманта доброзичливо посміхнулася їй:

– Сеньйора Агата. Раді вітати у нашому цирку. Як вам шоу? Сподіваюся, ви залишилися задоволені.

– Саманта, – та окинула її оцінюючим поглядом. – Ти вся в маму, – така ж красуня. Твої танці зі зміями вразили мене. Твій батько, без сумніву, пишається тобою.

– Саме так, – відповів містер Крайтон і обійняв дочку за плечі. – Вона – моя сама найбільша гордість.

Агата з неоднозначним виразом обличчя посміхнулася йому, і запитала:

– Ми можемо поговорити з тобою наодинці?

– Якщо тобі є що мені сказати, то прошу пройти за мною в мою скромну оселю.

Після цих слів, сеньйора Андраде пішла за містером Крайтоном до виходу.

Хоч Кейсі і сказала, що Агата надійна людина, але Мейлі з їхнім відходом сильно напружився.

▪️▫️▪️▫️▪️▫️

– Як твоя кохана поживає? – запитав Джеймс як тільки вони увійшли в його великий довгий трейлер.

– Прекрасно. – відповіла Агата, оглядаючись по бокам.

– Навіщо ти приїхала? – з ходу спитав той.

– Мені не можна побачитися з моїм племінником?

– У нього все нормально. Не варто було витрачати свій час на поїздку. Їдь назад до коханої.

– Ваш цирк все одно приїхав до Мадрида і зупинився не так вже й далеко від мого будинку, – незворушно промовила Агата. – Тим більше, ти не дозволяв мені бачитися з Реєм кілька років. Навіть на його дні народження…

– Що ж, – зітхнув той, попрямувавши до свого міні-бару під довгим дубовим столом і дістав звідти пляшечку солідного віскі, запропонувавши:

– Якщо вже така справа, може вип’ємо “Royal Salute” за твій приїзд?

– Я не п’ю. – в мить відмовилась сеньйора Андраде.

– А, точно, – наливаючи собі склянку віскі з льодом, промовив Джеймс. – Ти ж у нас спортсменка. Ведеш правильний спосіб життя і таке інше.

– Скелелазка, – уточнила та, невдоволено дивлячись на чоловіка. – Ти своїм алкоголем скоротиш собі життя.

– Хах, і це каже та, яка щоразу ризикує полетіти разом зі страховкою вниз зі скелі?

– Я збираюся без страховки.

– Тим більше. – стоячи в напів оберта до жінки, Джеймс побовтав склянку з віскі і невдоволено скривив носа:

– Про що ти хотіла зі мною поговорити?

– Якого біса ти забрав тоді в мене Рея?

Від її тону обличчя містера Крайтона спохмуріло. Але він миттю зробив свій вигляд безпристрасним і не розуміюче відповів:

– Про що це ти? Чи не ти тоді була поза зоною досяжності, перебуваючи десь за межами цивілізації, у горах?

– Це не привід відбирати у мене законне право опікунства і забирати з-під носа єдиного племінника.

– Ну-ну, не гнівайся, – з усмішкою промовив Джеймс, і опустився на своє шкіряне крісло. – Хіба я винен, що у мого брата і твоєї сестри вижила лише одна дитина?

– Ти зі своєю судимістю не мав права всиновлювати його… – стиснувши кулаки, прошипіла крізь зуби Агата.

– Схоже тебе сильно зачепив той факт, що він тепер мій син, якщо ти тільки про це й заладила, – з ноткою глузування сказав той, невідривно спостерігаючи, як хмуряться її тонкі брови. – Але посуди сама, що б ти змогла йому дати будь він з тобою? Зрозуміло, що нічого особливого. А зі мною в нього є все, що він може побажати. – зробивши ковток зі склянки, він почав перераховувати, загинаючи пальці:

– Слава, влада, популярність, зв’язки, загальна повага, гроші, можливість побачити весь світ, власне житло. До того ж у нього з’явилася дівчина. І все це завдяки мені.

Припіднявши голову, сеньйора Андраде хмикнула:

– Кейсі мені якось прошепотіла, що Рей збігав із цирку і не раз. Як ти це поясниш?

– …. підліткове бунтарство. Я теж раніше часто втікав із дому.

– Цілих шість разів поспіль? За твоїми словами у нього чудове життя, але чи став би хтось тікати від такого “щастя?”

Помітивши на собі її пекучий погляд, Джеймс відразу ж змінився в обличчі, і кинув:

– Дуже шкода. Але вже пішов 12 рік його усиновлення. Ти більше не в змозі відсудити його в мене. – відставивши порожню склянку, він підвівся і повільно підійшов до неї.

Агата мимоволі зробила крок назад і напружилася всім тілом. Тим часом, чоловік продовжив:

– Я навіть сказав би, що ти вже ніколи не повернеш його до себе. Тому не надійся, адже все, що ти робиш – це бісиш мене щоразу сильніше. Не приїжджай більше в мій цирк. Тут ти не в змозі вказувати мені, що робити. Я не хочу тебе більше тут бачити. Второпала?

– Це тому, що я нагадую тобі про неї?

Містер Крайтон не відповів. Їхні темні очі невідривно дивилися один на одного. Через хвилину мертвої тиші, Джеймс, нарешті, посміхнувся, і піднявши її за підборіддя, промовив:

– Коли я не зміг покорити твоєї сестри, я намагався отримати тебе, але яке ж було моє розчарування, коли я дізнався, що ти не по чоловіках.

– О, то я зіпсувала твій план помсти своєю орієнтацією? Мені щиро шкода, що ти не зумів зачепити мою сестру зустрічаючись зі мною. – прибравши його руку зі свого обличчя, вона запитала:

– Невже ти усиновив Рея тільки через образу на Крістофера з Грейс?

Крайтон пропустив питання повз вуха, і з ноткою гордості, пред’явив:

– Я позбавив Рея від недолугої тітоньки і загальної зневаги своїх однолітків. Тільки уяви, як би ти споганила йому життя, дізнайся хтось із його друзів, що його улюблена тітонька лесбіянка?

Ці слова сильно зачепили сеньйору Андраде.
З неприхованою злістю дивлячись у самовдоволене обличчя Джеймса, вона прошипіла:

– Мені щиро шкода Саманту… у неї батько – ще той кретин.

Цього разу чоловік відреагував миттєво, з ворожістю та холодом:

– Не згадуй своїм брудним язиком мою доньку, якщо не хочеш зайвих проблем собі на…

– Де Керрі? – жінка відвернулась, шукаючи очима по трейлеру його дружину. – Мені треба поговорити з нею, що до Грейс.

– Можеш не шукати. Її тут немає.

– Тоді де вона? У готелі неподалік? Поклич мені її негайно.

– Вона у Лондонській лікарні.

Агата замовкла, незрозуміло дивлячись на того.

– Керрі вже кілька років лікується від раку. Але безрезультатно.

– Що?.. як це?.. я не… я можу чимось допомогти їй?

– Хах, ти? Твоя сестра половину життя ворогувала з нею, а тепер ти хочеш допомогти суперниці своєї спочилої сестри?

– Це… давно вже в минулому… – Агата на хвилину замислилася, опустивши очі в підлогу. – І як найкращі подруги могли перетворитися на ворогів через одного хлопця?

– Хах, це був не просто хлопець, а сам – Крістофер Крайтон, – у недбалому тоні вимовив Джеймс. – Як казала Керрі: “ангел, що спустився з небес на землю…”

Несподівано для жінки, вимовлені їм слова, його ж і розлютили.

– Хах, це так, – сеньйора Андраде зробила до того крок, і посміхнулася. – По правді кажучи, як тільки я побачила Крістофера, то була готова в ту ж мить віддатися йому, хоч я і лесбіянка.

Її слова стали останньою краплею терпіння для Джеймса. Не встигла Агата відступити від нього назад, як той від люті схопив її за волосся.

– Геть… – зчепивши зуби, процідив Крайтон і відкинув її до виходу. – Забирайся геть! І ніколи більше не приїжджай сюди!!

Агата мало не вдарилася головою об дверцята, але змогла втримати рівновагу. Спершись об двері рукою, вона окинула його поглядом повним огиди і гніву, кинувши на останок:

– Я відберу його у тебе. Ось побачиш. – після чого вийшла з трейлера, нещадно грюкнувши за собою дверима.

▪️▫️▪️▫️▪️▫️

Мейлі помітив її, коли та виходила з трейлера місіс та містера Міллер. Жінки міцно обіймалися і мило розмовляли про щось своє.

Обернувшись до парубка, він запитав:

– Звідки Кейсі знає сеньйору?

– Вони ходили разом до середньої школи, – пояснив йому Рей. – З того часу Кейсі дуже здружилася з нею як і з моєю мамою. Вони були нерозлучним тріо.

– Рей! Мейлі!

Вони глянули на жінку, що підбігла до них. Агата поспішно промовила:

– Мені вже час їхати. Рада була дізнатися, що у мого улюбленого племінника все гаразд. – з цими словами, вона міцно обійняла наостанок Рея.

Мейлі з усмішкою спостерігав за ними, доки сеньйора не втягнула і його в їхнє тепле, таке сімейне, коло обіймів. Сеньйора Андраде з лагідною посмішкою подивилася молодшому в очі і солодким голоском вимовила:

– Adios mi amor.

“Ах, вона прекрасно вимовляє іспанською… що ж мені їй відповісти?..”

Мейлі поспіхом почав перебирати вивчені з професором іспанські слова і невиразно запитав:

– ¿Cuándo volverás a navegar?

Жінка пирснула зі сміху, але одразу ж прикрила усмішку долонею. Поруч із Мейлі, Рей теж почав посміюватися.

Як виявилося, Мейлі неправильно сформулював питання: “коли ви знову приїдете” і сказав зовсім інше. Але, на щастя, сеньйора зрозуміла, що він мав на увазі і з доброзичливою посмішкою відповіла:

– Estaré en tu boda y la de Ray.

Мейлі не зміг розібрати, що це означає. Але хлопець поряд із ним добре все зрозумів і від незручності відвів очі. Мейлі навіть вдалося вловити рум’янець у того на щоках.

Що означають слова Агати йому Рей так і не пояснив. Але через кілька років він згадає їх і все зрозуміє вже сам.