Частина 52: Тітонька

Вони вийшли до глядачів. Перше, що зробив Мейлі — це поправив тюлеву вуаль на губах. Сенсу ховати обличчя не було: залаштунками багато хто його знав, а глядачі й без довгої відвертої спідниці сприйняли б за дівчину. Але Мейлі втішав себе думкою, що ніхто його не впізнає, навіть Рей…

Ох, він згадав першу ніч знайомства. Тоді він почував себе зганьбленим, адже з’явився перед партнером та іншими в рожевій туніці, в яку його одягнула Саманта. Дежавю та й годі. Зараз, завдяки їй, він знову постає перед усіма в такому неналежному вигляді.

“Угх… Мало того, що я в надто відкритому вбранні, так Саманта попросила зняти нижню білизну щоб не виднілася при танці, це тааак бентежить…”

Заграла східна мелодія.

Він з Самантою накинули по одному удаву на шию. Мейлі дістався знайомий йому Ларрі. Напевно, він був єдиним повзучим у Саманти, який спокійно поводився у нього на шиї і невимушено повзав, не намагаючись придушити або вкусити.

“Крок – раз, крок – два. Ніжку вперед. Підняти удава і покрутився. Випрямити руки в боки. Тепер… похитати тазом. Ось так. Ще. Півоберта вліво. Крок убік. і потрясти плечима…”

Він намагався встигати за кожним кроком дівчини. Саманта, час від часу спостерігала за ним з-під вуалі, контролюючи рухи друга, і лише одним поглядом підбадьорювала:

“Молодець, так тримати.”

Ось вони випросталися, та закинувши удавів на плечі, перехрестили одна з одним свої руки, при цьому повільно ходячи на місці, роблячи навколо себе коло. Їхні очі неможливо було відірвати в цей момент один від одного. Вони обернулися і торкнулися спинами, повільно відходячи вперед. У такт музики ті піднімали ніжку, згинаючи у коліні. Рухи рук посекундно змінювалися: то вони на грудях, то на бедрах, то на ключицях, то по боках, або над головою. Мейлі й сам не зрозумів, як увійшов в ритм танцю, який тільки вчора вивчив. Тканина на губах неспокійно здіймалася. Він поступався Саманті. І це зрозуміло. У неї був досвід у всьому: та витончено низько згиналася, чудово тримала рівновагу, майстерно рухала животом, і спокусливо погойдувала стегнами збоку вбік – так, як би не зміг Мейлі. І все ж, була одна перевага — він теж був танцюристом.

Нехай їхні танці разюче відрізнялися, але спритність у рухах і контролю над тілом він дотримувався добре. Мейлі був напружений, але водночас відчував легкість і невимушеність. Плавно петляти з удавом по арені тепер йому вдавалося найкраще. Він подумки молився в такі моменти, аби зі сторони це не виглядало дивно, і різниця між ним і Самантою не кидалася надто в очі.

І він мав рацію.

Глядачів зачаровував їхній “небезпечний танець” і залаштунками циркові так само були в глибокому захваті.

– Це мій хлопчик! Яка ж талановита дитина! – радісно вихваляла його Кейсі, притискаючи до грудей долоні.

– Боже мій! Чи є щось, що йому не під силу? Мені аж завидно! Мейлі приголомшливо танцює! – Ніколь щоразу схоплювалася з дивана, радісно спостерігаючи за їхнім номером з монітора.

– Ох, куди ти, милий мій? Щось трапилося? – Кейсі відірвалася від перегляду, помітивши, що Рей попрямував до виходу.

– Мені потрібно відійти. – коротко відповів той, зникши з поля зору.

Нарешті їхній танець був закінчений. Мейлі захекався, проходячи за лаштунки, і здер з губ прозору тканину.

Саманта кинулася обіймати його, і цілувати в щоки з усіх боків.

– Спасибі тобі велике! Ти – мій порятунок!

Мейлі посміхнувся:

– Радий був допомогти. Я, мабуть, піду переодягнуся…

– Так-так. Біжи. Ще побачимось. З мене солодке!

– Ах, це необов’язково… – кинув Мейлі, але Саманта вже втекла в жіночу гримерку.

“Було важкувато…” – подумав він, прямуючи у бік іншої гримерки. – “Але мені сподобалося. Вчитися чомусь нового завжди цікаво.”

Мейлі зайшов у їхню гримерну та повернув голову до єдиного дзеркала, що світилось. Розглянувши своє відображення, він почервонів. Саманта вбрала його в точно таке ж зелене, як у неї самої, вбрання танцівниці.

– Який сором… більше ніколи не одягнуся у щось дівоче… не під яким приводом!

– А як на мене, тобі пасує.

Мейлі здригнувся усім тілом і різко обернувся. За останнім столиком, у напів темряві, засвітилося кругле дзеркало, за яким сидів хлопець. Той став поправляти собі грим, але після того, як його помітили, відклав кісточку, і з оцінюючим поглядом повернув голову.

– Рей? Що ти тут робиш?

– Тебе чекаю. У нас виступ. Забув?

– А, так. Я пам’ятаю… – Мейлі почав поспіхом шукати серед циркових костюмів своє вбрання. – Секундочку. Я зараз переодягнуся! – він зняв потрібну вішалку, поспішивши у примірочну, але відразу зупинився, помітивши, що Рей перегородив шлях.

– Куди ти? Я ще не намилувався тобою як слід.

– Н-не дивись на мене так…

– Допомогти тобі зняти вбрання?

Мейлі зіщулився, вигукнувши:

– Я сам в змозі переодягнутися!

Раптом у їхню гримерну забігли кілька молодих дівиць, серед яких Мейлі, насамперед, впізнав Ванессу.

– Ура! – з радістю випалила та, як тільки-но побачила його. – Ти ще не переодягнувся! Ми хотіли сфотографуватись з тобою! А! І ось! – Ванесса вручила тому п’ять подарункових пакетів і пару м’яких іграшок з букетом квітів.

– Що це?.. – розгубився він, стараючись вмістити усе в руках.

– Як це – “що?” Подарунки від шанувальників. Ти ніколи такого не получав чи як?

– Ні… – чесно зізнався той.

– Ти сподобався деяким з діточок і ті просили передати тобі свої іграшки і солодощі.

– М-мені?.. Не можу в це повірити…

– Мейлі! Ти прям, як Шамаханська цариця!

– Навчиш і нас так само танцювати!?

До нього підбігли ще дві артистки, без зайвого сорому розглядаючи його згори до низу. Збитий з пантелику, він зробив крок назад, адже подруги Ванесси впритул підійшли до нього. Оголених плеч торкнулися холодні руки, та й від грубого тону парубка в нього побігли мурашки:

– Ідіть у свою гримерку. Зараз же.

Двійко дівчат збентежено переглянулися, тоді як Ванесса, впевнено заявила:

– Саманта попросила нас покликати Мейлі. Дехто хоче сфотографуватись з ними.

Рей схилив голову на бік, з недовірою питаючи:

– Хто цей “дехто” та й навіщо йому фото з ними?

– Звідки нам знати? Якийсь італієць.

– Він не піде.

– Той сеньйор люб’язно заплатить нам в руки по 500 євро за загальне фото. – заявила, увійшовши до них, брюнетка. Після чого звернулася до Мейлі:

– За ці гроші ти зможеш купити собі все, що забажаєш.

Мейлі пожвавішав, відповівши їй:

– Тоді я віддам їх тобі!

Саманта здивувалася:

– Навіщо?

– За одяг!

Вона підійшла до нього і, схопивши під ручку, хмикнула:

– Одяг був подарунком. Але додаткові гроші у гаманці ніколи не завадять! – як тільки ці слова зійшли з її губ, вона, разом із дівчатами, потягли Мейлі до виходу і вже в слід почули:

– А в мене дозволу ти не хочеш спитати!?

Саманта обернулася і з усмішкою відповіла двоюрідному братові:

– Сьогодні він не лише твій партнер. Не привласнюй нашу зірку лише собі. З тобою він точно ніколи не стане відомим. Занудо.

Мейлі хотів обернутися і сказати тому: що він незабаром повернеться, але йому не дали і слова вимовити, і в мить повели під ручку Ванесса з Самантою.

– Беатрісо, ти теж можеш сфотографуватися з нами, таку красуню ніде і не знайдеш!

Обличчя Мейлі завмерло від почутого. Він повільно перевів очі на Саманту, щоб зрозуміти, до кого вона щойно звернулася. З іншого боку від себе він відразу ж почув невдоволену відповідь Ванесси:

– Саманта! Я ж просила звертатися до мене по другому імені! Не зможу я вписатися до таких талантів, як ви двоє, і не проси!

Думки Мейлі поринули у хаос:

“Мені ж почулося… так? Це ж збіг? Ванесса не може бути тією самою дівчиною, що була до мене в напарницях” – від раптово кинутої у свій бік посмішки Ванесси він ще більше заплутався, але вважав за краще не розпитувати. – “А раптом, я дарма розхвилювпвся, і це лише випадковість з ім’ям? Вона ж не могла ось так от… Повернутися”.

Під час фотосесії з італійцем, який обіймав його з Самантою до себе за талії для фото, Мейлі відчував себе скуто і посміхався в об’єктив натягнуто і через силу. Справа була в його незначній дитячій травмі через яку йому бувало важко надто близько контактувати з незнайомцями… Відразу після того, як їх сфотографували, до нього підбіг і відібрав від рук сеньйора, Рей. Хлопець, подивившись на насуплену кузину, сказав:

– Прошу пробачення, але в нас також призначена групова фотосесія. Всього доброго. – він повів Мейлі за собою,

Юнак побачив дітей, що зібралися на арені та радісно посміхнулися коли їх помітили.

– Ці діти…

– Вони хочуть сфотографуватись з тобою. Зірка цирку. – усміхнувся здивованому партнеру, Рей.

Мейлі глянув на нього і перевів очі на скупчення дітлахів.

Захоплено дивлячись на юного артиста, жвавий хлопчик випалив по італійськи:

– Posso avere una foto con te?! Ammiro il tuo coraggio e il tuo autocontrollo! Sei il mio idolo!

Мейлі з незручністю подивився на Рея. Той задумався, перш ніж відповісти:

– Я тільки недавно почав вивчати з містером Серхіо італійську, але, на мою думку, цей хлопець вважає тебе відважним. “Аutocontrollo” – хм, він у захваті від твого самоконтролю.” Mio idolo” – тут будь кому стане зрозуміло, що ти тепер його кумир.

Усміхнувшись, Мейлі кивнув тому й кинувся до маленьких глядачів, не відмовляючи тим ні в обіймах, ні в селфі, чи розмалюванні їхніх милих облич.

Рей, якийсь час із задоволеною посмішкою спостерігав за ними, а тоді, вирішив піти, но його зупинили за руку.

– Швидше! Твої фанати теж хочуть зробити з нами селфі!

– Мої… Фанати? – у ступорі перепитав у Мейлі, парубок.

Той кивнув, а потім зам’явся, з кривою посмішкою відводячи погляд.

– Точніше було б сказати… Твої фанатки…

Рей подивився йому за спину на дівчаток і, посміхнувшись, з глузуванням кинув йому:

– Тоді не варто змушувати леді чекати. Ходімо!

Цього дня Мейлі, таки, вмовив Саманту прийняти гроші за куплений нею одяг.Після вистави в Мілані та Римі цирк переїхав до Мадрида.

▫️▪️▫️▪️▫️▪️

Вперше Мейлі бачив, щоб хтось з такою ніжністю обіймав Рея, і щоб той так щиро обіймав когось у відповідь.

– Тітонька… – не відпускаючи з обіймів високу брюнетку з зачіскою під каре, Рей не переставав усміхатися. – Я вас не бачив цілих три роки… Як ви?

– Все чудово, рідний, – відлипнувши від племінника, жінка не переставала милуватися його обличчям. – Боже… як же ти виріс. Сестра розплакалася б, побачивши тебе настільки дорослим і впевненим у собі хлопцем.

Рей опустив очі, посміхнувшись куточками губ:

– Дякую, що приїхали.

– Я бачила, що в тебе нова партнерка. Як її звати?

– Пхах, у мене немає партнерки.

– Що? Але ж я…

Замість якихось пояснень, Рей простягнув свою руку в бік хлопчини, що спостерігав за ними, і притягнув його до тітки, представивши:

– Це Мейлі, – мій партнер.

Жінка одразу ж окинула його зацікавленим і випробовуючим поглядом. Вона підняла юного артиста за підборіддя, з неприхованим інтересом розглядаючи його личко:

– Мейлі, правильно?

– Так, сеньйора…

– Є щось у тобі таке, що не пояснити словами… – поглянувши на свого племінника вона застерегла:

– Не здумай ображати його. Він мені дуже сподобався.

Рей, посміхнувшись, відповів їй:

– Він мені теж подобається, тому я не збираюся його ображати.

– Рада це чути, – погладжуючи молодшого по плечу, вона посміхнулася. – Я помітила, що ви чудово дивитесь у парі. Прямо доповнюєте один одного під час виступу, а це дуже важливо.

Мейлі збентежили її слова, тому він опустив голову, ховаючи обличчя, але сеньйора знову підняла його за підборіддя, не даючи й шансу приховати збентеження.

– Ти тільки подивися, зарум’янився то як.

Мейлі забігав очима в різні боки, почервонівши ще дужче. Жінка, видавши смішок, відпустила бідолаху. Мейлі одразу ж підбіг до парубка, ховаючись тому за спину. Рей упіймав його за руку і витягнув з-за спини, але той відразу уткнувся обличчям йому в груди, не бажаючи щоб хтось бачив його засоромленим.

Спостерігаючи за ними, сеньйора в червоній, наполовину прозорій сукні, раптом, попросила:

– Мейлі, подбай про Рея, гаразд?

Ці слова змусили його глянути на неї. Він хотів уже відповісти, але, несподівано, на жінку накинулася місіс Міллер. Міцно обіймаючи ту, вона випалила:

– Агата! Якого біса!? Чому ти не приїхала до нас раніше!?

– Кейсі… ти мене зараз задушиш! – брюнетка намагалася звільнити з її обіймів руки, але інша і не думала послаблювати хватку.

– Як ти могла залишити свою найкращу подругу на цілих три роки і жити собі спокійно у Мадриді! – обурювалися Кейсі.

– Ох-ох… за те, я привезла тобі саджанці, які ти вже давно просила роздобути. – посміхнулася їй Агата.

Тільки після цих слів, Кейсі відпустила її і з блиском в очах, запитала:

– Ти привезла мені гранат та нектарини!?

– А ще лаймове деревце, кілька ананасів та кілограм хурми.

– Ах! Ти просто чудо! – знову обійнявши ту, випалила Кейсі.

– Сподіваюся, ти добре доглядала мого любого племінника?

– О! Ясна річ! Як власного сина! І за його коханим теж наглядала!

Мейлі відчув, як серце зупинилося в цю ж мить.Як місіс Міллер могла ось так запросто розповісти про його таємницю? Ще й у повному людьми, шатрі цирку!

– Оу, – Агата опустила допитливий погляд на свого племінника. – Ось так новина. Наскільки я пам’ятаю, ти завжди полюбляв дівчат, Рей.

Мейлі глянув на нього і здивувався. Рей виглядав аж ніяк не схвильованим і незворушно посміхався.

– Так і є, – знизав той плечима. – Але дехто змусив мене переглянути свої уподобання. І тепер я впевнений, що я бі.

Мейлі впіймав на собі його погляд і не в змозі впоратися зі своїми емоціями, відвів очі.

“Таке відчуття, ніби мене зараз звинуватили у зміні його орієнтації…”

Яким же було для Мейлі потрясінням, коли жінка в червоному підійшла до них і запитала:

– Вітаю. Як давно ви зустрічаєтеся?

– Лише місяць буде. – відповів їй Рей.

– Май на увазі, Кейсі доглядатиме за вами і доповідатиме про все мені. Не здумай розпускати свої ручки до його повноліття! Я знаю, який ти можеш бути неслухняний. – тітонька засміялася і жартівливо пригрозила Рею пальчиком. – Ти повинен встановити для себе межу і не дозволяти собі її переходити!

– Добре, тітко, я не маленька дитина, – закотив той очі. – І без вас все добре розумію.

– Ти мені обіцяв. Не забувай про це.

Щоки Мейлі горіли від сорому в хвилину їхньої розмови.

“Нічого, що я все це чую?..”

Несподівано він відчув, як місіс Міллер взяла за руку і притягла до себе, з винною усмішкою вибачаючись:

– Пробач, мій любий, я не навмисне. Ти ж не гніваєшся на мене?

– Що ви, – посміхнувся він. – Я ніколи б не зміг на вас ображатися.

– Ти не хвилюйся, Агаті можна довіритися. Вона збереже вашу таємницю.

Тільки після її слів Мейлі спокійно видихнув.

– Так Джеймс ще не знає?.. – з тяжким поглядом запиталась Агата, зробивши цими словами їхню теплу атмосферу напруженою.

– Саме так. – зітхнув Рей.

– І довго ти збираєшся приховувати?

– Скільки вийде.

– Ще хтось знає?

– Крім вас з Кейсі та її чоловіка, – ні.

– Тобі буде не просто тримати це в секреті, – застерегла племінника Агата. – Я тепер переживатиму, щоб ніхто поганим чином не вплинув на ваші стосунки.

– Не варто хвилюватись. Все буде добре.

– Як твоя дівчина поживає? – несподівано поцікавилася Кейсі.

Мейлі здивовано глянув на сеньйору.

– Ах, у Селени все нормально. – посміхнулася їй Агата.

“Так ось що мав на увазі Рей вранці… його мама відрізнялася від сестри… Орієнтацією??!”

– Ти хоч дзвони частіше… – ображено надулася Кейсі.

– Ти весь час мандруєш з одного кінця світу в інший, – зітхнула сеньйора. – До тебе буває неможливо додзвонитися.

– Тоді пиши частіше!

– Добре. Обіцяю тобі писати.

– Агата Андраде.

Вона повернулася на знайомий, твердий, низький чоловічий оклик.

– Джеймс… Ось так зустріч.

За власником цирку у вельветовому коричневому костюмі йшла чорнява дівчина. Помітивши гостю, Саманта доброзичливо посміхнулася:

– Сеньйора Агата. Раді вітати у нашому цирку. Як вам шоу? Сподіваюся, ви залишилися задоволені.

– Саманта, – та окинула її оцінюючим поглядом. – Ти вся в маму, – така ж красуня. Твої танці зі зміями вразили мене. Твій батько, без сумніву, пишається тобою.

– Саме так, – відповів містер Крайтон і обійняв дочку за плечі. – Вона – моя сама найбільша гордість.

Агата з неоднозначним виразом обличчя посміхнулася йому, і запитала:

– Ми можемо поговорити з тобою наодинці?

– Якщо тобі є що мені сказати, то прошу пройти в мою скромну оселю.

Після цих слів, сеньйора Андраде пішла за містером Крайтоном до виходу.

Хоч Кейсі і сказала, що Агата надійна людина, але Мейлі з їхнім відходом сильно напружився.

▪️▫️▪️▫️▪️▫️

– Як твоя кохана поживає? – запитав Джеймс, як тільки вони увійшли в його великий довгий трейлер.

– Прекрасно. – відповіла Агата, оглядаючись по бокам.

– Навіщо ти приїхала? – з ходу спитав той.

– Мені не можна побачитися з моїм племінником?

– У нього все нормально. Не варто було витрачати свій час на поїздку. Їдь назад до коханої.

– Ваш цирк все одно приїхав до Мадрида і зупинився не так вже й далеко від мого будинку, – незворушно промовила Агата. – Тим більше, ти не дозволяв мені бачитися з Реєм кілька років. Навіть на його день народження…

– Що ж, – зітхнув той, попрямувавши до свого міні-бару під довгим дубовим столом, де дістав звідти пляшечку солідного віскі, запропонувавши:

– Якщо вже така справа то, може, вип’ємо “Royal Salute” за твій приїзд?

– Я не п’ю. – в мить відмовилась сеньйора Андраде.

– А, точно, – наливаючи собі склянку віскі з льодом, промовив Джеймс. – Ти ж у нас спортсменка. Ведеш правильний спосіб життя, і таке інше.

– Скелелазка, – уточнила та, невдоволено дивлячись на чоловіка. – Ти своїм алкоголем скоротиш собі життя.

– Хах, і це каже та, яка щоразу ризикує полетіти разом зі страховкою вниз зі скелі?

– Я збираюся без страховки.

– Тим більше. – стоячи в напів оберта до жінки, Джеймс побовтав склянку з віскі і невдоволено скривив носа:

– Про що ти хотіла зі мною поговорити?

– Якого біса ти забрав тоді в мене Рея?

Від її тону обличчя Крайтона спохмуріло. Але він миттю зробив свій вигляд безпристрасним, і не розуміюче відповів:

– Що? Чи не ти тоді була поза зоною досяжності, перебуваючи десь за межами цивілізації, у горах?

– Це не привід відбирати у мене законне право опікунства і забирати з-під носа єдиного племінника.

– Ну-ну, не гнівайся, – з усмішкою промовив Джеймс, і опустився на своє шкіряне крісло. – Хіба я винен, що у мого брата і твоєї сестри вижила лише одна дитина?

– Ти зі своєю судимістю не мав права всиновлювати його… – стиснувши кулаки, прошипіла крізь зуби Агата.

– Схоже, тебе сильно зачепив той факт, що він тепер мій син, якщо ти тільки про це й заладила, – з ноткою глузування припустив той, невідривно спостерігаючи, як хмуряться її тонкі брови. – Але посуди сама, що б ти змогла йому дати будь він з тобою? Зрозуміло, що нічого особливого. А зі мною в нього є все, що він може побажати. – зробивши ковток зі склянки, він почав перераховувати, загинаючи пальці:

– Слава, влада, популярність, зв’язки, загальна повага, гроші, можливість побачити весь світ, власне житло. До того ж у нього з’явилася дівчина. І все це –– завдяки мені.

Припіднявши голову, сеньйора Андраде хмикнула:

– Кейсі мені якось прошепотіла, що Рей збігав із цирку, і не раз. Як ти це поясниш?

– …. підліткове бунтарство. Я теж раніше часто втікав із дому.

– Цілих шість разів поспіль? За твоїми словами у нього чудове життя, але чи став би хтось тікати від такого “щастя?”

Помітивши на собі її пекучий погляд, Джеймс відразу ж змінився в обличчі, і кинув:

– Дуже шкода. Але вже пішов 12 рік його усиновлення. Ти більше не в змозі відсудити його у мене. – відставивши порожню склянку, він підвівся і повільно підійшов до неї.

Агата мимоволі зробила крок назад, і напружилася всім тілом.

Тим часом, чоловік продовжив:

– Я навіть сказав би, що ти вже ніколи не повернеш його до себе. Тому не надійся, адже все, що ти робиш – це бісиш мене щоразу сильніше. Не приїжджай більше в мій цирк. Тут ти не в змозі вказувати мені, що робити. Я не хочу тебе більше бачити. Второпала?

– Це тому, що я нагадую тобі про неї?

Містер Крайтон не відповів. Їхні темні очі невідривно дивилися один на одного. Через хвилину мертвої тиші, Джеймс, нарешті, посміхнувся, і піднявши її за підборіддя, промовив:

– Коли я не зміг покорити твою сестру, я намагався отримати тебе, але яке ж було моє розчарування, коли я дізнався, що ти не по чоловіках.

– О, то я зіпсувала твій план помсти своєю орієнтацією? Мені щиро шкода, що ти не зумів помститися сестрі, зустрічаючись зі мною. – прибравши його руку з обличчя, вона запитала:

– Невже ти усиновив Рея тільки через образу на Крістофера з Грейс?

Крайтон пропустив питання повз вуха, і з ноткою гордості, пред’явив:

– Я позбавив Рея від недолугої тітоньки і загальної зневаги своїх однолітків. Тільки уяви, як би ти споганила йому життя, дізнайся хтось із його друзів, що його улюблена тітонька – лесбіянка?

Ці слова сильно зачепили сеньйору Андраде. З неприхованою злістю дивлячись у самовдоволене обличчя Джеймса, вона прошипіла:

– Мені щиро шкода Саманту… у неї батько – ще той кретин.

Цього разу чоловік відреагував миттєво, з ворожістю та холодом:

– Не згадуй своїм брудним язиком мою доньку, якщо не хочеш зайвих проблем собі на…

– Де Керрі? – жінка відвернулась, шукаючи очима по трейлеру його дружину. – Мені треба поговорити з нею, що до Грейс.

– Можеш не шукати. Її тут немає.

– Тоді де вона? У готелі неподалік? Поклич мені її негайно.

– Вона у Лондонській лікарні.

Агата замовкла, у розгубленості дивлячись на того.

– Керрі вже кілька років лікується від раку. Але безрезультатно.

– Що?.. як це?.. я не… я можу чимось допомогти їй?

– Хах, ти? Грейс половину життя ворогувала з нею, а тепер ти хочеш допомогти суперниці своєї спочилої сестри?

– Це… давно вже в минулому… – Агата на хвилину поринула у роздуми, опустивши очі у підлогу. – І як найкращі подруги могли перетворитися на ворогів через одного хлопця?

– Хах, це був не просто хлопець, а сам – Крістофер Крайтон, – у недбалому тоні вимовив Джеймс. – Як казала Керрі: “ангел, що спустився з небес на землю…”

Несподівано для жінки, вимовлені їм слова, його ж і розлютили.

– Хах, це так, – сеньйора Андраде зробила до того крок, і посміхнулася. – По правді кажучи, як тільки я побачила Крістофера, то була готова в ту ж мить віддатися йому, хоч я і лесбіянка.

Її слова стали останньою краплею терпіння для Джеймса. Не встигла Агата відступити від нього, як той від люті схопив її за волосся.

– Геть… – зчепивши зуби, процідив Крайтон, штовхнувши її до виходу. – Забирайся геть! І ніколи більше не приїжджай сюди!!

Агата мало не вдарилася головою об дверцята, але змогла втримати рівновагу. Спершись об двері рукою, вона окинула того поглядом повним огиди і гніву, кинувши на останок:

– Я відберу його у тебе. Ось побачиш. – після чого вийшла з трейлера, нещадно грюкнувши за собою дверима.

▪️▫️▪️▫️▪️▫️

Мейлі помітив її, коли та виходила з трейлера місіс та містера Міллер. Жінки міцно обіймалися і мило розмовляли про щось своє.

Обернувшись до парубка, він запитав:

– Звідки Кейсі знає сеньйору?

– Вони ходили разом до середньої школи, – пояснив йому Рей. – З того часу Кейсі дуже здружилася з нею, як і з моєю мамою. Вони були нерозлучним тріо.

– Рей! Мейлі!

Вони глянули на жінку, що підбігла. Агата поспішно промовила:

– Мені вже час їхати. Рада була дізнатися, що у мого улюбленого племінника все гаразд. – з цими словами вона міцно обійняла наостанок Рея.

Мейлі з усмішкою спостерігав за ними, доки сеньйора не втягнула і його в їхнє тепле, таке сімейне, коло обіймів. Сеньйора Андраде з лагідною посмішкою подивилася молодшому в очі і солодким голоском вимовила:

– Adios mi amor.

“Ах, вона прекрасно володіє іспанською… що ж мені їй відповісти?..”

Мейлі поспіхом почав перебирати вивчені з професором іспанські слова і невиразно запитав:

– ¿Cuándo volverás a navegar?

Жінка пирснула зі сміху, але одразу ж прикрила усмішку долонею. Поруч із Мейлі, Рей теж почав посміюватися.

Як виявилося, Мейлі неправильно сформулював питання: “коли ви знову приїдете” і сказав зовсім інше. Але, на щастя, сеньйора зрозуміла, що він мав на увазі і з доброзичливою посмішкою відповіла:

– Estaré en tu boda y la de Ray.

Мейлі не зміг розібрати, що це означає. Але хлопець поряд із ним добре все зрозумів, і від незручності відвів очі. Мейлі навіть вдалося вловити рум’янець на його щоках.

Що означають слова Агати йому Рей так і не пояснив. Але через кілька років він згадає їх, і усе зрозуміє вже сам.