Частина 5

Сенатор Марк і наглядач Джон сіли за стіл, насолоджуючись розкішною вечерею з екзотичного м’яса, фруктів та рідкісних вин. Їх розмова звернулася до майбутньої вечірки, де вони планували розважитись найближчим часом.

Я пам’ятаю той кумедний випадок минулого року, — посміхнувся сенатор Марк, відпиваючи вина. — Той  сенатор Ян, ледь не втратив свою доньку, якби він тоді не мав такі вдачні карти.

Наглядач Джон кивнув на знак згоди.

 — Звичайно, було цікаво спостерігати, як ви двоє сварилися за неї. Яка ганьба, що ця дівчина все ще така чиста у свої роки.

— Так, — відповів сенатор Марк із відтінком жалю в голосі. — Її мати добре захищає її. Було б приємно знову побачити їх обох.

Наглядач Джон звів брову. — В камерах? — спитав він зі злою посмішкою.

Двоє чоловіків щиро засміялися за столом. — Було б ще більше задоволення, якби ми могли грати з ними обома одночасно, — міркував сенатор Марк.

Наглядач Джон поклав руку на плече сенатора. — Ми могли б це зробити, друже, — запевнив він його. — Але щодо їхньої матері…

Він зробив паузу для драматичного ефекту, зробивши великий ковток зі свого келиха.

— Скажімо так, якщо той сенатор на цей раз знову програє в покер, вона теж може опинитися на кону, і тоді ми не зможемо одночасно з ними пограти, — з похмурою  посмішкою відповів він. — Можливо нам треба об’єднатись і забрати в нього їх раніше, доки вони не дістались ще комусь.

Звуки криків здалеку лунали порожніми коридорами в’язниці, нагадування про владу, яку ці чоловіки мали над тими, хто перебував тут. І якщо жодна  падлюка не поставить вподобайку, наступні частини буду публікувати англіською, на іншому ресурсі — подумав автор.

Коли вони закінчили обідати, їхня розмова перейшла від обговорення минулого до планів на майбутнє. Майбутня вечірка обіцяла азарт, розпусту і, можливо, навіть невелику небезпеку. Для сенатора і наглядача, які мали всі звичайні  блага, це було все.