Фанфіки українською мовою
    Фандом: .Оріджинал
    Жанр: Драма
    Попередження щодо вмісту: Ч/Ч

    Інший явно не очікував подібного і не встиг і оком моргнути, як був повалений спиною в диван. Мейлі заліз і сів на нього, натискаючи вагою, щоб інший не зміг підвестися. Вперше за цей час він помітив, що зміг налякати його.

    – Навіщо? Для чого!? Це через мене!? Ви ж мало не вбили його! – вигукував Мейлі, стискаючи в кулаках шиворот мундира, то натягуючи його на себе, то затискаючи назад у диван.

    – Злізь з мене! Нам зараз виступати! – крикнув Рей, схопившись за його зап’ястя. Його мундир у шиї сильно зім’яли, а акуратно укладене волосся тепер уже виглядало повністю розпатланим.

    – Негайно зізнайтеся всім, що це ви зіпсували номер Джастіна!

    – Припини, Мейлі! Я правда до цього не причетний!

    – Ви безсовісний брехун!

    Несподівано парубок тихо розреготався і з зосередженим на його гнівних очах поглядом, спитав:

    – А може, це ти винен?

    – Що?..

    – Можливо, на нього перейшла твоя невдача, тому він і провалив свій номер.

    – Та що ви..! – тут він замовк, відчувши, як рука хлопця обвиває талію і натискає на спину, схиляючи до себе.

    З лукавими іскорками в очах, Рей подув, подразнивши, тому на губи, змусивши почервоніти. Не відриваючи з нього очей ні на хвилину, хлопець зарився пальцями в м’якеньке пишне волосся, і прошепотів:

    – Я знав, що ти його ні каплинки не любиш.

    Мейлі насупився і спробував під вестися, але Рей схопив його за зап’ястя і змусив лягти на себе цілком.

    – Мейлі, Мейлі… – з посмішкою видав Рей, граючись пальцями з його локонами. – Наївність – одна з твоїх найгірших рис характеру. Але мені вона, чомусь, так подобається. – його пальці спритно і наполегливо пробралися за комір його сорочки і поповзли по шиї, схиливши обличчям до обличчя.

    – Пустіть… – Мейлі не на жарт занервував і почав вириватися. – Пустіть мене! – як тільки він зумів звільнити свої руки, так одразу ж відскочив на підлогу, але, зробивши кілька кроків назад, натрапив спиною на монітор і впав.

    В долю секунди Рей вскочив з дивана і встиг схопити екран величезного монітора, перш ніж той упав би молодшому на голову. Поставивши його на місце, парубок полегшено зітхнув.

    – Фух… Ще б трохи і тебе придавило б їм! – він обвів очима партнера, питаючи:

    – Не поранився? Покажи мені руки.

    Мейлі, з насупленим обличчям, проігнорував його: мовчки підвівся і сів на другий диван.

    “Все марно… він навіть під загрозою смерті не зізнається у своїй провині. До того ж, може, його слова були правдою і він не замішаний у тому, що трапилося… але, невже, це справді була випадковість?” – він відволікся від своїх роздумів почувши з іншого боку від себе тихе бурмотіння:

    – Капризне дитя… – Рей, поправляючи зіпсовану чолку, підвівся з місця і попрямував у бік гримерних. Проходячи повз нахмуреного малого, він просвердлив його гнівним поглядом, а тоді, відвернувся, і самовдоволено посміхнувся, йдучи приводити себе знову в порядок.

    “Ненормальний..” – з цією думкою Мейлі підняв очі, спостерігаючи за виступом на екрані.

    Домінік зробив свій вихід вражаючим: вийшов, і зняв свій циліндр, з якого вилетіла пара приголомшливих голубів, розкидавши по арені – червоно-чорні конфетті. За ним вийшла з сліпучою усмішкою Кейсі. Її вигляд також не можна було назвати скромним. Чорна спідниця і червоний корсет були такі ж як у місіс Коулман, а червоні чобітки робили її молодше років так на п’ять.

    Чоловік став показувати фокуси зі зникаючими речами, і підкликав глядачів з перших рядів для експерименту з картами. Він показав парі молодих людей свій порожній циліндр, потім, поклав його на столик і попросив пару опустити туди руку і, о диво! Вони витягували звідти великого білого кролика, а також довгі, переплетені між собою як канат, хусточки.

    З рук фокусника з нізвідки з’являлися квіти для хлопця, і на цей раз живі, які глядач одразу подарував своїй обраниці.
    Кілька разів у пари в кишенях з’являлися великі купюри грошей та цукерки, які ті забирали до свого місця із собою. Домінік став показувати трюки зі зміною образу асистентки. У Кейсі, яку закривав золотистою завісою Домінік, за п’ять секунд мінялася сукня від червоної до синьої, жовтої, помаранчевої та рожевої.

    Мейлі, не відриваючись від екрану, спостерігав за їхніми номерами, доки не повернувся Рей. Той сів поруч із ним і пирхнув:

    – Вони так і не додали нічого нового.

    – Але публіка захоплена. – зауважив Мейлі.

    – Може й так, але це не робить їх шоу кращим, – знизав той плечима. – О, але цей номер мені як і раніше, дуже подобається.

    Мейлі глянув на екран. Чоловік підвіз довгу штуковину, в яку залізла місіс Міллер, махаючи глядачам рукою. Фокусник закрив її і став встромляти в чорну конструкцію довгі ножі, а потім узяв пилу і став розрізати навпіл деревину.

    – Що вони виробляють!? – Мейлі злякано зірвався з місця. – Це ж небезпечно!

    – Пх, розслабся, – усміхнувся парубок, заклавши за голову руки. – Це лише хитро продуманий фокус. Насправді, Домінік добре знає, куди треба втикати і де різати, щоб ніяк не нашкодити Кейсі.

    – П-правда? – захвилювався він.

    – Так. Ось, бачиш? – інший кивнув на монітор. – Вона жива і здорова.

    Мейлі поспіхом сів на місце, з напруженою увагою спостерігаючи за жінкою, яка широко посміхалася публіці. Виявилося, поки вона була в цій коробці в людський зріст, то встигла поміняти рожеву сукню на попередню, – червоно-чорну. Її підхопив і закружляв у руках Домінік. Опустивши жінку на землю, фокусник уклонився і поцілував її в руку, після чого вони повернулися до публіки і кілька разів вклонилися, тримаючись за руки.

    Мейлі з радості вигукнув:

    – Вони найкращі! Неймовірно!

    Рей поруч із ним знову фиркнув:

    – Хмф, цього року ми з тобою будемо найкращими.

    З монітора конферансьє Норман голосно оголосив:

    – Увага! Пані та панове! Смертельний номер! Наша неперевершена асистентка – Кейсі, зараз вистрілить з рушниці у безстрашного фокусника! Та чи зможе він зупинити кулю та не постраждати? Зараз дізнаємося!

    – Ну все, я виходжу на арену. – раптом заявив Мейлі, рішуче схопившись з місця. На цей його порив Рей лише сухо процідив крізь зуби:

    – Не можна.

    – Але ж це небезпечно!

    – А як інакше, – Рей з безсоромною усмішкою повернув від монітора до нього голову. – Наш із тобою номер теж небезпечний, та й не лише у нас. Саме тому вони найцікавіші. Глядачі чекають на захоплюючі видовища, і вони їх отримають.

    Мейлі пропустив його останні слова крізь вуха, адже в цей момент з екрану долинули голоси публіки, що з кожним хлопком в долоні викрикували зворотний відлік до непередбачуваного пострілу.
    Юнак стиснув кулаки, наважившись:

    – …я вийду і зірву номер скільки штрафів мені б це не коштувало.

    – Тобі не можна…

    – Мені усе одно.

    – Мейлі, сядь на місце.

    – Не зупиняйте мене.

    – Не можна зривати чужі номери!

    – Небезпечні, – можна!

    – Сядь!

    – Ні! Ох! – від раптово голосного вистрілу Мейлі прикрив вуха руками. На його очі навернулися сльози, які були готові от-от скотитися по обличчю, коли він повернувся до екрану. Але він лише здивувався, розширивши очі від побаченого: Кейсі справді вистрілила в Домініка! Але той… таки, зумів зловити кулю, яка поблискувала позолотою у нього між зубами.

    – Як… Як вони це зробили? Вони неперевершені! – Мейлі перебував у шоці від вистави знайомих, тоді як Рей був похмурим і серйозним. Після хвилинної мовчанки хлопець заговорив:

    – Одного разу… Кейсі зізналася мені, що після кожного такого номера її мучать нічні кошмари, де вона дійсно застрелює свого чоловіка. І не тільки в неї так, всі, у кого небезпечний номер — бояться провалу найбільше, адже провалитися — може значити также, і померти.

    – А вас?

    Рей здивувався:

    – Що?

    – Вас не мучать подібні кошмари?

    – Ні. – Рей помітив, що його партнер як на голках сидить і місця собі не знаходить, тому не міг не спитати і так очевидне:

    – Боїшся?

    – Що ви потрапите в мене?

    – Так. Адже я, в гіршому випадку, можу порізати руки, якщо не так візьму лезо, но тобі буде значно гірше. Ти ризикуєш буквально бути зарізаним.

    Мейлі ковтнув комок в горлі, адже останнім своїм словом Рей, ніби взаправду провів кинджалом по його горлу. Проте він не був наляканим.

    – Я не боюся вмирати, Рей. Я боюся стати частиною вашого нічного кошмару і… гріха. – він простяг до того долоню і легенько накрив нею його. – Моє життя у ваших руках.

    Рей був злегка спантеличений, але майже миттєво перехопив його долоню і сплів пальці рук разом, після ж, сказав:

    – Довірся мені.

    Мейлі посміхнувся з палаючими очима і теплим трепотінням у грудях, але не встиг кивнути як до них увійшла Саманта, і з суворим поглядом оголосила:

    – Ваш вихід. Мерщій на арену.

    Молодший відчув тремтіння в руках і з хвилюванням глянув на партнера. Той усміхнувся йому, підвівся з місця і потягнув за руки, зі словами:

    – Настала наша черга сяяти!

    Перед виходом на арену Мейлі перехрестився, похмуро поглядаючи на хлопця, що сміявся з нього в долоню. Світло прожекторів на секунду засліпило його. Він з заціпенінням подивився на величезні театральні трибуни глядачів, що тяглися угору. Рей не збрехав, коли казав, що людей буде більше тисячі… Багато хто з неприкритим інтересом дивився на нього, адже бачили вперше. Публіка зустрічала артистів гучними оплесками. Не аплодувала лише одна людина – на першому ряду Мейлі помітив знайоме обличчя одягненого у строгий чорний костюм чоловіка. Директор цирку і не думав аплодувати. Але, незважаючи на це, його пильний погляд був прикутий до артистів на сцені.

    Норман, поряд із закулісами, відкрив рота, щоб оголосити тих, що вийшли, але Рей випередив його:

    – Пані та панове! Хочу представити вам мою нову напарницю – Мейлі!

    Хлопчина спантеличено глянув на нього. Рей нахабно посміхався тому, явно потішаючись над своїм жартом. Публіка з ентузіазмом зааплодувала, вітаючи “новеньку”.

    “Якого біса, Рей… На твою думку це смішно?” – Мейлі стиснув кулаки. Намагаючись не звертати увагу на витівку хлопця, він зі світлою усмішкою розмахував рукою публіці, заворожено спостерігаючи за великою кількістю людей, що дивились зараз на нього, поки не почув тихий шепіт позаду:

    – Пс-с, Мейлі. Підійди-но сюди… – широко посміхаючись публіці, процідила крізь зуби Кейсі. – Піднімайся вже до колеса.

    Мейлі обернувся і помітив, що парубок вже готувався до номера, дістаючи свої кинджали. Він зітхнув і крок за кроком підійшов до червоного табурету, відчуваючи як тремтять коліна.

    “Просто уяви, що ви одні… все буде добре” – повторював він собі, поки місіс Міллер затягувала ремінці на його ногах і руках.
    Все закружляло. Він почував себе нормально, адже вже встиг натренувати очі до розпливчастих об’єктів.
    Колесо ще крутилося, але він почув свист поруч із вухом, потім і другий, третій. Глядачі під враженням намагалися розглянути, чи потрапив кинджал по бідній “дівчинці.” Мейлі вловив як Кейсі повернула колесо до глядачів і ті в захваті зааплодували. Після того, як колесо повернули до попереднього положення, його знову крутанули. Розпочався другий раунд.

    Мейлі подумки рахував попадання, хоч і пам’ятав їх усі:

    “Один, два, три, чотири, п’ять… шість”.

    Публіка тріумфувала.

    “Останній раунд…”

    Юнак намагався вгамувати хвилювання і не звертати уваги на запаморочення. Їхня помічниця подала Рею чорну пов’язку, він одягнув її і тут колесо з силою закрутили.тут  Сердце закалатало барабаном.

    Одне влучення над головою. Три по різних точках. Два біля краю колеса. Чотири нижче тазу. Два з боків від обличчя.
    Мейлі глибоко вдихнув і видихнув.

    “Все добре, все добре…”

    Два кинджали полетіли в нього – один із них був надто близько до горла. Останній між ніг.

    Місіс Міллер повернула колесо, голосно оголошуюши:

    – Двадцять три найгостріші кинджали і всі повз!

    Трибуни вибухнули бурхливими оваціями. Коли Кейсі звільнила його від ремінців, Мейлі поспішив чим скоріш зійти і різко стрибнув на табурет. Той під його вагою перекинувся, через що Мейлі впав і вдарився об нього ліктем. Кейсі з хвилюванням простягла йому руку, але інший одразу ж вирівнявся на ноги, незворушно посміхаючись трибунам. Він стиснув у руках поділ довгого шлейфу і подумки почав заспокоювати свої до краю натягнуті нерви:

    “Це дурниця… Не хвилюйся…”

    Рей повернув до нього голову і нахмурився. Помітивши його погляд Мейлі здригнувся, поспіхом підійшов, і став поруч з ним, в німому здивуванні роздивляючись публіку, що аплодувала їм, і раптом дещо зрозумів: все, що хочуть від них глядачі – це фантастичного видовища. Все, що їм потрібне від публіки – їхнє захоплення та емоції. Задоволені глядачі та сяючі посмішки дітей, – саме це і веде їх до успіху, а також заряджає енергією під час вистави. Їхнє завдання – зробити так, щоб навіть дорослий відчув себе на мить дитиною і поринув у світле дитинство із запахом солодкого попкорну і цукрової вати.

    Мейлі повернув голову і глянув на яскраву усмішку партнера.
    Цікаво, скільком із глядачів хотілося б побувати залаштунками цієї “казки?” Чи розчарувалися вони, якби довідалися про справжні обличчя своїх фаворитів?

    Рей, він зараз фальшиво посміхався і засліплював очі кожного під цим куполом своїм чарующим видом. Він блищав і сяяв, як найцінніший нефрит, але Мейлі вже встиг вивчити, коли той усміхається по-справжньому, а коли брехливо. Зараз віяло щирістю почуттів тільки від людей, що їх оточували, та з захопленими оваціями аплодували.
    Мейлі перевів на публіку застиглі очі. Світло софітів сліпило не настільки як усмішки сотень дітей, очі яких у захваті іскрилися всіма зірочками космосу. Його мама мала рацію, коли говорила, що діти випромінюють найчистіше світло і вселяють у серця по правді неймовірне почуття щастя.

    “Твоя посмішка змушує мене з кожним днем ​​жити лише заради тебе одного, мій ангел.”

    Всі голосні вигуки та оплески враз стихли після цих, з нізвідки прозвучавших слів матері.

    Люди перед ним завмерли, ніби хтось поставив особливо чарівний момент із фільму на паузу, щоб помилуватися ним ще з хвилину… але й хвилини не вистачить, щоб описати це почуття. Його охопило щось значно більше за фурор. Якесь несамовите піднесення. Справжній шквал емоцій. Бажання насолоджуватися цим моментом вічно. Але всі вогні колись гаснуть, як і зараз. Прожектора погасили. Але Мейлі, як загіпнотизований, продовжив стояти на місці.

    Рей, встигнувши вклонитися публіці, відвернувся, йдучи з арени, коли раптом, до нього долинув стривожений голос місіс Міллер:

    – Що з Мейлі? Чому він залишився на арені!?

    Рей розвернувся і в гніві вернувся назад. Мейлі відчув як його руку різко смикнули назад. По дорозі за закуліси він кілька разів спіткнувся і прийшов до тями тільки коли його буквально закинули за товсту червону завісу.

    – Ти зіпсував мені номер!

    Мейлі ображено піджав губи, вигукнувши:

    – Як і ви Джастіну!

    – Не кричіть… – напівпошепки попросила Кейсі, підходячи до них. – Він нічого не зіпсував. Ви чудово виступили.

    – Але під кінець йому захотілося мені все зіпсувати… – Рей понизив голос, але тільки більше хмурився, злісно дивлячись на партнера.

    – Рей, чим ти вже незадоволений? – до них підійшла Саманта.

    – Мейлі як на початку затупив, так і на прикінці! – почав обурюватись перед нею кузен. – А що, коли глядачі це помітили?!!

    – Закрий писка! Прожектора вимкнули! Отже, ніхто нічого не міг помітити! – почала сперечатися з ним дівчина.

    – Підтримую! Це його перший виступ! Він має право на помилку! – до їхньої суперечки підключилася Ніколь.

    – Що!? Навпаки. Ніхто не має права на помилку! – гнівно заперечила Саманта.

    – Ти дурепа!? – огризнулася Ніколь і грубо штовхнула її в плече. – Ти ж сама казала, що це нормально!

    – Я казала, що це добре, що помилку Мейлі ніхто не помітив! Але не казала, що він може допускати їх і на далі! – вона схопила її за костюм і в цей же момент хтось з артистів почали відчеплювати їх одна від одної.

    – Дівчата, припиніть це негайно! У цирку не місце бійкам! – гнівалася місіс Міллер, відтягуючи Саманту, яка вчепилася в волосся іншої.

    – Та-аак, цирк та й годі. – недбало кинув Рей, з задоволеною посмішкою спостерігаючи за бійкою дівчат, затім, глянув на притихлого партнера, і сказав:

    – Тепер ти знаєш, в яку казочку потрапив.

    – То на мене тепер чекатиме штраф, так? – у всьому цьому галасі тихо запитав Мейлі.

    Саманта, почувши його слова, відстала від Ніколь і, зменшивши свій запал, відповіла:

    – Це залежить від того, що скаже мій батько.

    Як за помахом чарівної палички в цей момент із зали зайшов містер Крайтон. Він обдарував усіх присутніх сердитим поглядом і, зупинившись на дочці, спитав:

    – Що за шум? Вас чути до самих трибун. Ви заважаєте виступу жонглерів.

    Саманта спохмурніла. Вони з Ніколь переглянулися і тоді Мейлі зробив крок до директора цирку, запитуючи:

    – Я все зіпсував, адже так?

    Містер Крайтон опустив голову і вп’явся в нього своїми пронизливими очима. Джеймс помасажував складку між переніссям і з роздратуванням прошепотів:

    – Що ж сьогодні за день такий… На мене наче наслали прокляття. – господар цирку зітхнув і поблажливо посміхнувся до хлопчини. Опустивши руку йому на маківку, він, уже м’якше, відповів:

    – Ні, малюче. Ти добре виступив. Але було видно твою нерішучість і загальмованість. Але, з огляду на те, що у тебе нещодавно були травми, ніхто не стане тебе в цьому звинувачувати. Чи не так, Рей?

    Як тільки погляд чоловіка перейшов у бік племінника, той, чемно посміхнувшись йому, відповів:

    – Ну що ви, дядечку. Звісно, що ні.

    Мейлі вловив сарказм у його голосі і зрозумів, що після вистав він легко перед ним не вибачиться.

    Ні з того, ні з всього, ззаду них пролунали крики:

    – Глядачам сюди не можна! Поверніться до своїх місць!

    – Пропустіть мене! Я прийшла до сина!

    Циркові сполошилися і повернули голови до чорного входу. Звідти, відштовхнувши з дороги містера Нормана, увірвалася жінка з вишневим кольором волоссям, за якою поспішав якийсь чоловік, скоріш за все, її чоловік. Але їм не вдалося далеко пройти: містер Крайтон в ту ж хвилину перекрив їм дорогу своїм тілом і з грізним поглядом запитав:

    – Мадам, хто ви? Сюди заборонено входити стороннім особам які не являються частиною цирку.

    – Я не постороння! – упевнено кинула незнайомка. – Я – мати артиста! – вона відвела погляд за спину власника і її сердите обличчя пом’якшилося. – Мейлі…

    Усі присутні одночасно кинули погляди на заціпенілого юнака.

    Мейлі почало трясти. Кожен помітив як його обличчя зблідло, а очі від страху розширилися.

    – Мейлі, любий… – м’яким голоском покликала не прохана гостя. З-за її спини з’явився чоловік з густою, сивою бородою. Зробивши крок до власника цирку, він, не соромлячись, крикнув на нього:

    – Та як ви насмілилися!? Ви викрали нашу дитину!

    Артисти почали перешіптуватися і охати та ахати від подібної заяви. Норман, злякавшись, що через шум глядачі почнуть щось підозрювати, поспішив попросити зробити музику, під яку виконували свій номер жонглери, голосніше.

    Мейлі! Ти хоч уявляєш, наскільки я хвилювалася, розшукуючи тебе по всьому місту!?

    “Можу собі уявити, чому ви не пішли відразу в поліцію, а самі заявилися… Злякалися, що ваш мішок із золотом відбере хтось інший?” – Мейлі мовчки пропалював свою опікунку випробовуючим поглядом, що не дуже сподобалося іншій.

    – Мейлі… Мій хлопчику… – жінка підбігла, щоб притиснути його до грудей. Опустивши тому на плече щоку, вона прошепотіла:

    – Не дивись так на мене, виродку. От повернемося додому і ти в мене-…

    Інший відштовхнув її від себе, злякано зробивши два кроки назад, поки не наткнувся спиною на когось.

    – Так у тебе… Є сім’я?

    Мейлі, як перелякане кошеня, вчепився руками в долоню Рея: той одразу відчув як тремтять у нього руки. Скориставшись моментом, поки містер Крайтон сперечався з непроханою парочкою, Мейлі, притихшим від хвилювання голосом, заблагав Рея, загикуючись:

    – Не відда..вайте… мене їм… Прош-шу вас…

    – Але ця жінка сказала, що вона твоя…

    – Моя мама вже як чотири роки спочиває в землі, а ця… вони мені чужі. Прошу вас, ні. Я благаю вас. Проженіть… хник… проженіть їх… – не втримавшись, він заплакав, розтираючи сльози рукавами смугастої циркової сорочки.

    Рей якийсь час мовчки спостерігав як той бореться з нескінченними потоками власних сліз, а потім, звільнивши свою долоню від того, попрямував до гостей. Він відійшов з дядечком і цією дамою з чоловіком по далі від інших, щоб поговорити.
    Їхня розмова тривала всього нічого, адже подружжя майже відразу з безглуздими посмішками повернулися до артистів, звернувшись:

    – Вибачте нас, заради Бога! Сталося непорозуміння! Ми сплутали вашого артиста з нашим зниклим сином! Але це не він! Ох, як соромно! Нам вже час! Ще раз вибачаємося! – схопивши чоловіка за руку, жінка миттєво зникла за завісою, звідки й увірвалася.

    Рей попрямував услід: щоб супроводити їх.

    Мейлі зітхнув, але розслабитися йому не дали, поплескавши по плечу.

    – Не хвилюйся. Ми все залагодили. – застеріг містер Джеймс. – Але на далі, прошу, розповідай нам про найменші деталі. Ми то думали, що ти сирота, но…

    – Так і є. Вони не мої батьки. Вони взагалі мені ніхто.

    – Но ця дама з джентельменом опікували тебе певний час, а це вже щось.

    – Ви праві… Пробачте, що не розповів і спасибі вам велике…

    – Немає за що. Сподіваюся, коли настане час, тебе зможуть усиновити добрі люди. – після своїх слів містер Крайтон відійшов до Саманти і повів її за руку в глиб намету, щоб поговорити наодинці.

    Мейлі помітив, як пополотніло в цей момент її обличчя.

    Наступними виступали Емілі зі своєю мамою Амандою. Жінка віддавала команди папугам “розмовляти”, а її донька розкручувала голубів на обручах і кидала в повітря виноградинки які ті спритно ловили і їли. По всьому куполу зигзагами літали білі голуби та різнобарвні папуги. Мейлі лиш час від часу піднімав очі на монітор, щоб подивитися як закінчують свій номер: Емілі, клоун Бенедикт, силач Вінсент, вершниці на конях, фаєрщики та багато інших…Але по правді, йому зараз було далеко не до вистав, адже його душу мучили думки:

    “Ніколи б не подумав, що вони знайдуть мене в цирку… Але тепер це не важливо. Вони залишили мене, і цього разу справді назавжди”.

    Після закінчення вистав на арену вийшли: Ніколь з Самантою, місіс Роуз і Ванесса зі своїми подругами-наїзницями, щоб дати можливість людям по фотографуватися з їхніми вихованцями.

    Після, Саманта повернулася і оголосила:

    – Антракт. У всіх дві години на відпочинок. О восьмій буде повторна вечірня вистава. Тим, хто забув, нагадую: з п’ятниці по неділю у нас по два виступи. І, оскільки сьогодні неділя, попрошу до сказаного часу бути повністю готовими. За невиконання доручень, запізнення чи зрив номера на вас чекає не малий штраф або ж звільнення з цирку. Будьте уважні та не підводьте свою команду. До скорої зустрічі.

    Коли вона проходила поряд, Мейлі вловив на собі її холодний погляд. Він розумів, що більше вона прикривати його помилки і вибачатися за нього перед батьком не буде.

    ▪️▫️▪️▫️▪️▫️

    – Щоби такого більше не повторювалося.

    Хоч інший вимовив це спокійно і з незворушним поглядом, але Мейлі відчував у цих словах погрозу та сильне розчарування.

    – Ви зараз про…

    – Твій ганебний виступ!

    – Я не винен… мене… відволікла публіка і я не помітив, що треба йти з арени. – почав оправдовуватись він.

    – Ах, публіка, значить, відволікла… – з роздратуванням усміхнувся Рей. – Ха, Мейлі, я ж казав тобі про кількість людей. Ти повинен був бути готовим до цього! І, дивлячись на виступи інших, робити висновки для себе!

    Мейлі розумів, що сперечатися з ним буде марною тратою часу. Все ж таки, в цьому була тільки його провина.

    – Вибачте… я постараюсь більше вас не підводити…

    – Ти вже постарайся… – Рей відвернувся включити чайник та дістав з тумбочки дві пачки локшини швидкого приготування.

    – Але, якщо я знову зганьблюся…

    Рей застиг на місці з локшиною в руках.

    – Тоді ви… зміните партнера? – опустивши голову, закінчив Мейлі і тут же пожалкував про питання.

    Рей голосно грюкнув дверцятами тумбочки, від чого інший здригнувся і тривожно глянув у його бік. Парубок сухо спитав:

    – Ти так сильно хочеш мене позбутися?

    Інший передчував нехороше, тому поспішив заперечити:

    – Ні! Я просто хочу-…

    – До Джастіна? – Рей повернувся до нього обличчям. – Ти хочеш… щоб він став твоїм партнером, так?

    Мейлі вкотре випалив:

    – Зовсім ні! Просто ви і ваша поведінка..! – коли він побачив, що той до нього наближається, то інстинктивно подався назад, притулився спиною об двері і одразу ж обернувся і відчинив їх, але його схопили за комір і потягли назад.

    – Пробачте! Я справді не хотів! – від страху вигукнув він, затуляючи руками обличчя.

     

     

    0 Коментарів