Частина 15: Його серце зайняте

– П-погадаєте!?

Мейлі здивовано заморгав очима, дивлячись на чоловіка, що поправив довгий циліндр.

– Ага! Я найкращий у цій справі! – гордо задер носа Домінік. – У моєму роді було кілька ворожок: починаючи з моєї прапрабабусі, закінчуючи моєю матінкою. Пророцтва на картах передалися мені у спадок, це в крові!

– Знову ти перебільшуєш, коханий, – дмухаючи собі в долоні і розтираючи їх, сказала жінка. – Ти вже забув? Хоча в твоєму роді і є ворожки, спадково вміння гадати на картах таро передавалися у вас від матері до дочки, а ти — єдиний син у своєї мами, милий.

– І що з того? – невдоволено буркнув чоловік. – Я все одно вмію гадати так само, як моя мама!

– Твої пророцтва не завжди правдиві, Домініку… – сказала Кейсі.

– Вони правдиві! Минулі рази не враховуються! Тоді я забув за говорити карти. А ще в мене буває поганий настрій або починає боліти голова, в таких випадках карти не ті випадають. – почав виправдовуватися фокусник.

– Ох, як знаєш. Сперечатися з тобою марно, любий, – жінка посміхнулася і перевела погляд на хлопчину. – Сонце, хочеш чайку?

Мейлі посміхнувся і вдячно кивнув:

– Так, я не проти.

– Добре, я зараз повернуся. – вона пішла назад до свого трейлера.

– Йди за мною, – чоловік, заманюючи, махнув йому рукою і попрямував у середину невеликої палатки.

Мейлі зацікавлено попрямував за ним. Пройшовши всередину, він помітив майже те саме, що було в житлі Саманти. Тільки в наметі фокусника не було багато місця, змій та великих страшних кліток з тераріумами. Но було розкидано багато різних речей: обручі, м’ячики, штучні квіти, навіть манекени. Але особливу увагу Мейлі привернула до себе вкрита чорною тканиною маленька клітка. Він підійшов до неї і зацікавлено підняв тканину: там сидів білий великий кролик, який тихо жував шматочок морквини.
Він сильно здивувався і почав розглядати звірятко, а тоді, спитав чоловіка позаду:

– Як його звати?

– Сніжок, – відповів Домінік, відкидаючи в бік різне барахло, щоб пройти до нього. – Хочеш по тримати?

– Так! Якщо можна, – обернувшись до того, з радістю на обличчі випалив Мейлі.

Чоловік дістав із клітки пухнастого кроля і передав його до рук усміхненого юнака.

– Він такий важкий! – прийнявши кролика, Мейлі почав гладити його по довгих вухах.

– Хах, він багато їсть, особливо зараз, на зиму. – посміхнувся фокусник.

– У нього гарні очі… – піднявши його навпроти свого обличчя, сказав Мейлі.

– У тебе теж гарні очі, – нахилившись, Домінік погладив того по голові. – Ти знав, що маєш рідкісний колір очей? Не всім щастить народитись з таким чистим відтінком. Думаю, навіть у самої Клеопатри не було такого витонченого смарагдового кольору.

– Справді? Не знав про це… дякую.

– Зелені очі… Хм, у моєї бабусі теж був зеленуватий відтінок очей. – замислившись вимовив містер Міллер. – Знав би ти, скільки чоловіків у свою молодість вона ними зводила з розуму, ех… Її подруги-заздриниці навіть обізвали її відьмою. А містечком тільки й ходили чутки, що вона навмисне заворожує юнаків до себе якимись чарами.

– Чому, якщо зелені очі, то одразу відьма? – нахмурено запитав Мейлі.

Чоловік весело посміхнувся і почухав за вухом кролика у того в руках, пояснюючи:

– Хах, просто зелені очі для деяких людей раніше вважалися чимось дуже рідкісним та містичним, звідси й різні казки та історії. Навіть у мене є зеленуватий відтінок очей, що передався мені від моєї бабусі. – він нахилився до хлопчини, щоб той зміг поглянути йому в очі, питаючи:

– Бачиш?

Мейлі зазирнув у усміхнені сапфірові очі чоловіка. Вони й справді переливались зеленою доріжкою. Йому навіть здалося, що в них таїлося щось неземне та загадкове.

– Так, бачу, – усміхнувшись, кивнув він.

– Хех, ми з тобою особливі, – поправивши свій довгий капелюх зазначив фокусник. – Но це не значить, що ми якісь там відьмаки чи чарівники, як в казках.

“Що до вас я би поспорив” – дивлячись на нього, з посмішкою подумав Мейлі.

Домінік розвернувся і став довго шукати щось у кучі речей і мотлоху. Врешті, він знайшов свій разкладний пластиковий столик і три стільця. Зробивши місце для гадання і разложивши довгий низький столик, він запросив сісти його навпроти себе. Мейлі обняв на прощання білого пухнастого красеня і положив того назад у клітку, та підійшов і опустився на свій маленький стілець.

Чоловік перед ним дістав щось із внутрішньої кишені піджака. Як виявилося, це були загорнуті в хусточку – великі карти. Коли хустку розгорнули, то Мейлі зміг побачити, що навколо карт були якісь засушені трави та квіти… Від яких неймовірно чарівно пахло. Домінік почав спритно тасувати карти Таро, потім, приклав їх до своїх губ, і прикрив долонею колоду, замовляючи.

– Прекрасно, готово. Тепер, візьми їх будь ласка до рук і накрий колоду долонею. Таким чином до них перейде твоє тепло, а разом з ним – твоя енергетика.

Мейлі кивнув і, взявши колоду, накрив їх долонею зверху, як той і просив.

Уважно дивлячись у його очі, Домінік, раптом, промовив:

– А знаєш, ти в нас ревнивий будеш.

– Чому це? – здивувався він. – Я ніколи не ревнував…

– Усі зеленоокі — ті ще ревнивці, – з усмішкою заявив фокусник. – Повір мені, ти будеш дуже ревнивий.

– Як і ти, коханий? – у намет увійшла місіс Міллер. Поклавши маленьку тацю на край столика, вона піднесла їм дві чашки чаю і тарілку з шоколадним печивом, та сіла поряд з Домініком.

– О, люба, – чоловік притулив жінку до себе. – Не кажи так, я зовсім не ревнивий.

– Ще й який! – схрестивши руки, вигукнула вона. – Ти мене завжди ревнуєш. Не приховуй цього.

– Так зараз нема часу з тобою сперечатися, – махнув він рукою. – Мейлі, давай карти сюди.

Той передав їх йому до рук.

– А тепер, пригощайся, – усміхнено промовила жінка і підсунула тарілку з печивом до нього. – Я сама пекла.

– Дякую, – ввічливо посміхнувшись, Мейлі взяв печиво, і, відкусивши половину, запив його чаєм. – Дуже смачно місіс Міллер! У вас справжній талант до випічки!

Радісно дивлячись на юнака, що уплітав за обидві щоки печиво, Кейсі зашарілася:

– Тобі справді так подобається? Ох, ти просто диво! Їж, я принесу ще.

За ними скоса спостерігав чоловік, який попивав свій чай. Відклавши порожню чашку, він кілька разів кашлянув, перервавши їхню милу бесіду:

– Мила, зробиш мені ще чаю, будь ласка? А ми поки що посидимо і почекаємо тебе.

– Звичайно, я зараз прийду! – вона піднялась з місця і, зібравши чашки і тарілки на тацю, поспішила покинути намет.

– Одягнися тепліше, будь ласка! – кинув слідом чоловік. – Кхем, що я казав?.. Ах, так. – зробивши паузу, той виклав із колоди три карти і продовжив:

– Незважаючи на це, навколо тебе постійно юрмляться люди. Ти притягуєш їх до себе, як сонце під свої теплі промінчики.
Я чітко бачу в тобі цілеспрямованість, це дуже добре. Висока ймовірність того, що незабаром ти досягатимеш нових висот і отримаєш море обожнювання та багато похвал. – Домінік продовжував вказувати пальцем то в одну, то в іншу карту:

– Хм, ти придаєш увагу своїм принципам, часто не думаючи чи небезпечно це для тебе… Тобі варто задуматися про це і більше берегтися. – він підняв на нього свій уважний погляд.

Мейлі застиг на місці. Йому ще ніколи не було так цікаво слухати пророкування про себе.

Побачивши непідробний інтерес, Домінік розклав ще три карти, продовжуючи гадання:

– Хм, ти надто впертий, але це добре позначається на твоєму характері. Тобі варто зайнятися своїм здоров’ям. В тебе невдовзі можуть появитися не очікуванні травми… Ти приховуєш щось, не затягуй із цим і розкажи про свою проблему потрібній людині. Від тебе лине світло, але твоє щастя ховається в тіні.

У цей момент до них повернулася усміхнена жінка з новою порцією печива та чашками гарячого чаю.

– Цього разу я поклала більше, – сказала вона, поставивши їм чашки і печиво. – Їж на здоров’я, любий.

– Дякую! – одночасно проговорили ті, хто сидів за столом, і потягнулися за печивом.

Вони насолоджувалися другою порцією чаю, поки місіс Міллер не заговорила:

– Домінік, взагалі-то я до Мейлі зверталася…

Той недопетрав, но потім до нього дійшло і тоді Домінік прибрав руку від тарілки з коротким:

– А, пробач.

Мейлі посміхнувся і простягнув тому тарілку, промовивши:

– Будь ласка! Ви теж пригощайтеся, містере Міллер!

Чоловік усміхнувся і взяв із протягнутої йому тарілки кілька печенюшок:

– Дякую і… будь ласка, називай мене просто — Домініком. Без ввічливості. Я ж можу бути тобі другом?

В очах Мейлі замерехтіли зірочки. Дружелюбно посміхаючись, він відповів:

– Так, звичайно!

Кейсі, що сиділа поруч із чоловіком, глянула на розкладені карти і запитала:

– О, деякі з них я знаю, ти пояснював мені їхнє значення. Що у наступних? Ти вже робив йому розклад на любов?

Мейлі зацікавлено глянув на фокусника.

– Не-а, ще не встиг, люба.

– Швидше погадай на кохання! Адже це найцікавіше!

– Він ще малий, навряд чи йому буде цікаво.

– Цікаво! Ще й як! – Мейлі весь подався вперед від нетерпіння.

Чоловік із жінкою одночасно глянули на нього. Мейлі, зіщулився і зніяковіло договорив:

– Про любов… теж цікаво дізнатися…

Місіс Міллер перед ним довольно посміхнулася, вигукнувши:

– Ось! Так тримати! Любий, давай тасуй карти на кохання!

Чоловік, подивившись на неї, зітхнув і майстерно перетасував свої карти. Діставаючи по одній із середини колоди, він став розкладати спочатку по чотири карти в ряд, потім знизу ще чотири і так вісім карт було викладено на стіл, зображенням униз. Зверху над кожною з них він поклав ще дві карти. Закінчивши, Домінік вказав на першу маленьку колоду із трьох карт і почав пояснювати:

– Перша партія покаже, що твориться зараз у твоєму серці. Друга: розповість нам про твою половинку. Третя: про її почуття. Четверта буде про твої почуття зараз. П’ята: перевірить вашу сумісність. Завдяки шостій ми побачимо що чекає на вас в майбутньому у відносинах. У сьомій ми дізнаємося про ваше минуле і що вас турбує. А остання, восьма, розповість, коли ви будете разом. – пояснивши все Мейлі, він спитав:

– Готові?

– Так, я готовий.

– Розкривай уже! Так цікаво! – Кейсі теж нетерпілося.

Домінік розкрив три перші карти, показуючи іншим.

– Оууу! – не стримавшись, пискнула жінка, але її обличчя відразу змінилося. – Дуже шкода…

– Чому шкода то? – посміхаючись, запитав її Домінік. – Це ж хороші карти.

– А що це означає? – чекаючи відповіді, спитав Мейлі.

– Це означає, що твоє серце вже кимось зайняте, – усміхнувся чоловік. –  Карти не брешуть, це так?

Юнак задумався, потім його щічки порозовів і він тихо відповів:

– Так… Насправді це так.

– Умм, – пронила жінка, потім посміхнулася. – А я так сподівалася на тебе ще по чекати.

На неї кинули незадоволений погляд. Чоловік ображено схрестивши руки, спитав:

– Ти ж жартуєш?

– Аха-хах, звичайно я жартую, любий, – з глузуванням вона пригорнулася до того, міцно обіймаючи. – Ти що, по вірив?

– Ні. Звичайно ні!.. – ніяково потираючи себе за шию, посміхнувся містер Міллер. – Кхм, ще карти показують сумнів у твоєму серці та скритність. Сподіваюся, ти з цим впораєшся. Гаразд, це ми з’ясували, приступимо до наступної. – відкривши другу партію з трьох карт він здивовано промовив:

– Ого-го, ось це так…

– Що там, любий?

– Хмн, у твоєї коханої чорняве волосся, вона вища за тебе і трохи старша. Бачу самолюбство, дуже горда…І не довірчива, – перераховував чоловік. – Несподівався по бачити такий розклад. Видно, не проста дівчина, не легко з такою буде.

Дивлячись на карти, Мейлі здивовано прошепотів:

– Все сходиться…

– Ох, ну за те, з нею не буде нудно, – ніби підбадьорюючи, сказала Кейсі. – Найважливіше це – кохання.

– Зараз глянемо, що її почуття нам скажуть, – він почав відкривати третій ряд карт. – Хм, боюся тебе розчарувати Мейлі… Але карти кажуть, що зараз у твоєї любої немає до тебе почуттів. Швидше за все, ви у дружніх стосунках.

– Ох-ох, як же так, – розчаровано промовила місіс Міллер. – Як можна було за цей час не закохатися в нашого милого Мейлі? Навіть я його люблю всім серцем!

Мейлі опустив очі. Він добре розумів, що Рей у нього не закоханий. Та й з чого йому закохуватися в якогось хлопця підібраного з вулиці?

– Ну, тільки подивися… Ти його образив! – Кейсі підвелася зі стільчика і перетягла його, поставивши біля хлопчини та підсівши до нього ближче, міцно обняла його за плечі.

– Я не винен, що так карти випали! – Домінік розвів руками. – Якщо ти думаєш, що це я якось підмішав їх, то це не так!

– Та вірю я тобі, коханий, – зітхнула жінка. – Мейлі, любий, не варто засмучуватися з такого приводу, адже це не означає, що вона не по любить тебе у майбутньому! – по глянувши на чоловіка, вона махнула йому рукою:

– Давай далі.

– Як скажеш, кохана, – той слухняно розгорнув четверту партію. – Так, твої почуття. Перша карта показує пташку в клітці.

– Пташка в клітці? – глянувши на карти, перепитав Мейлі. – Що це означає?

– Ти заручник своїх почуттів, – відповів Домінік. – Поки не зізнаєшся в них, не зможеш вибратися зі своєї клітки, розправити крила і злетіти.

– Ось як…

Чоловік додав:

– Але твої почуття щирі і ти вірний їм, і це – найголовніше.

Він відкрив п’ятий ряд і глянув на карти:

– Поспішаю порадувати: у вас чудова сумісність!

– Радість то яка! – захоплено хлопнула в долоні жінка.

– Ну нічого собі, – перервав він її. – Ви, виявляється, долею пов’язані. Рідко випадає ця карта.

Мейлі здивовано глянув на відкриту червону карту.

“Пов’язані…”

– Це так романтично, – посміхнулася Кейсі. – Швидше кажи, що там ще.

Домінік невдоволено глянув на неї, нагадавши:

– Здається ти казала, що мої пророцтва безглузді і не правдиві.

– Домініку! Ну показуй далі карти!

– Не-а, поки ти не визнаєш, що мої пророцтва дуже хороші, я не покажу вам карт.

– Гаразд, добре! Я помилялася, твої пророцтва і справді бувають хорошими. – похвально кивнула вона.

– Хм, я ж казав! – задер той підборіддя. – Якщо у мене гарний настрій і не болить голова, то й пророкування будуть світлі та правдиві!

– Так-так, ти в мене молодець. А тепер показуй давай! – скомандувала місіс Міллер. – Ти примушуєш нашого гостя чекати!

– Все-все, вибачте. – він відкрив наступний, шостий розклад.

– Ох, це щось погане, я права?

Мейлі теж нахилився, розглядаючи одну білу, та пару темних карт.

– Так, ти права, – відповів Домінік. – Хм, чорна, біла і чорна. Це значить, – що ваші стосунки на початку будуть складні, а тоді стануть щасливими, але через рік чи два на вашому шляху виникнуть перешкоди і піде важкий період.

– Правда? – Мейлі це помітно засмутило.

– Домінік! – гаркнула Кейсі, нахилившись вона притиснула молодшого до своїх грудей. – Не треба про погане ворожити!

– Я вже казав! Це не від мене залежать випавші карти! – обурився той.

– Тоді чому випадає таке!? – розгнівалася жінка. – Цьому має бути якесь пояснення!

– Може, тому що все так і буде! А може й… – фокусник задумався. Глянувши на юнака перед собою, він попросив:

– Скажи мені, будь ласка, дату свого народження. Тоді я зможу розтлумачити твою долю.

– Тринадцяте березня. – спокійно відповів Мейлі.

Чоловік із жінкою спантеличено переглянулися.

– Щось не так? – схвильовано запитав він, спостерігаючи за їхніми здивованими обличчями.

– Та ні, все добре, любий. – квапливо посміхнулася йому місіс Міллер.

– Хм, схоже удача від….

– Тсс! – жінка зашипіла, кинувши сердитий погляд на чоловіка.

Той замовк і знизав плечима.

– Не важливо який період чекає на вас попереду! – випалила Кейсі. – У всіх бувають якісь сварки у стосунках. Любов для того і є, щоб ставити випробування закоханим: якщо пара їх пройде разом, значить у них справжні почуття! – міцно обійнявши Мейлі, вона з радісним голосом промовила:

– Я впевнена, ви все передолаєте!

– Сподіватимемося, – з цими словами Домінік відкрив сьомий ряд. – Ваше минуле… Бачу туман, ви забули про нього. Карта розлуки… Хм-м, а це цікаво. Можливо, ви зустрічалися вже до цього, але вас розлучило щось чи хтось.

Мейлі задумався, але ніяк не міг пригадати, щоб бачив десь Рея до тієї зустрічі в парку.

“Розлучили… Не розумію… Чому я нічого не можу згадати? Невже таке було?” – стільки запитань крутилося в його голові, але навіть карти не могли б все пояснити йому.

– Нічого, ви встигнете згадати про минуле, – Кейсі погладила Мейлі по плечу. – Ви ще не такі близькі, коли станете зустрічатися, впевнена, все згадаєте.

Поки вона втішала хлопчину, Домінік задумливо розглядав карти в руці.

– Хм-м, у вас у обох важке минуле. Видно, ви багато втратили і пролили чимало сліз. Та-ак… доля вас потріпала… Але, тепер ви знайшли один одного.

Мейлі понуро опустив голову. Йому було дуже боляче згадувати минуле, а особливо день смерті мами та холодні ночі на вулицях Оксфорда. Від цих важких спогадів допоміг відволіктися голос чоловіка:

– Останній, восьмий розклад, він найцікавіший!

– Оу! Тепер ти зможеш дізнатися, коли ви будете разом! – засяяла усмішкою Кейсі.

– А якщо точніше: коли ваше кохання перетвориться на взаємне. – трохи поправив її Домінік.

– І коли ж? – посунувшись ближче до нього, зацікавлено спитав Мейлі.

– Сам поглянь, – усміхнувшись, фокусник простяг йому в руки три карти, що залишилися у нього.

Він узяв їх і став уважно розглядати зображення:

– Це, здається… Весна? Я бачу зелену траву, струмок і пташок на дереві.

– Бінго! Ти маєш рацію, – похвалив того чоловік. – Що ти ще бачиш?

Він знову опустив очі на великі карти.

– Тут намальовані різнокольорові лугові квіти… А тут — сонце, що сходить.

– Як ти гадаєш, що це означає?

– Хм-м, не знаю…

– Це означає: твоя половинка закохається в тебе по весні. В цей час навколо тебе будуть квіти, але ось що до останньої карти я не зовсім впевнений… Але це точно не погана карта. Можливо, на світанку між вами станеться щось приємне.

– Ух ти! Як хвилююче! Скажи, Мейлі? – посміхаючись, погладила того по спині місіс Міллер.

Мейлі щасливо посміхнувся:

– Так, дуже хвилююче.