Частина 12

Вже за декілька днів від перебування спецагента, психіатра та їх прийомної доньки не залишилося і сліду. Алана пригляне за собаками. Віллу було шкода покидати зграю, але взяти усіх сімох із собою він, на жаль, не міг.

–Дякую. Боюсь, я зможу повернутися не скоро. -Ґрем збрехав, про довгострокове відрядження подрузі.

–Я пригляну стільки, скільки буде потрібно. –Алана була готова до піклування за тваринами. Тимпаче зараз, коли маєток Верджерів був її постійним місцем проживання. Великі території мали свої переваги.

–Дякую. -він обійняв Алану на прощання.

***

Джек Кроуфорд був у розпачі, він гадки не мав куди міг подітися його профайлер із психіатром та дівчинкою. Жодних зачіпок, окрім порожніх будинків. Він почувався ошуканим. Вагомих доказів ані проти Вілла, ані проти Ганнібала не було, але чоловік зрозумів, що втеча не з проста. З рештою, до свідчень долучили Баделію, котра вказувала на Лектера, як на особливо небезпечну людину. Це і стало ґрунтом для висновку про те, що Ганнібалу Лектеру є що приховувати. Джек не міг повірити, що Ґрем обрав сторону Ганнібала, він втік із ним, бо той був його другом, при цьому водячи за носа ФБР. В будь-якому разі, убивця зіскочив з гачка, надії на поїмку Часапікського Різника більше не було, єдиний, хто міг його знайти був Вілл, котрий, судячи з усього, знайшов. Кроуфорд спочатку навіть подумав, що той стикнувся із Різником та став стравою, але Алана спростувала це, розповівши, що Ґрем підготувався до від’їзду, залишивши їй своїх улюбленців. Джек не мав надії, на те, що зможе так просто це відпустити, але іншого вибору не було.

***

Ебіґейл розпаковувала речі, їх було небагато, лише маленька валіза, Ганнібал сказав, що вони обов’язково підуть на шопінг разом, тому дівчина взяла із собою тільки необхідне на перший час. Вона дістала шпильку-метелик, розкладаючи на поличці із деякими іншими прикрасами, для неї ця річ була цінна.

Вілл був приголомшений, він ніколи раніше не бував у Флоренції, місто було зовсім не схоже на Балтімор чи будь-яке інше місто США. Архітектура вражала, а сонячні промені, що освітлювали будинки, змушували усе ніби підсвічуватись. Квартира була вишуканою, безперечно, у смаку Ганнібала, в італійському стилі. Ґрем та Ебіґейл оцінили нове житло, воно було трішки меншим, за попередній будинок Лектера, але одночасно набагато більш затишним.

–Неймовірно. -Вілл підійшов до відчиненого вікна, з котрого можна було спостерігати ледве не усе місто.

–Так. -погодився Ганнібал, простягаючи бокал холодного вина другові.

–Ця квартира така гарна! -Ебіґейл вибігла з кімнати, нарешті завершивши з речами.

–Подивись. -Ґрем вказав дівчині на види за вікном, та швидко підійшла до підвіконня.

–Боже.. -цей спонтанний переїзд був для неї хвилюючим, але зараз здавалося ніби це сон. –Я ледве можу повірити своїм очам. -вона розглядала усе навкруги.

–Гарно, так? -Вілл встав поряд. –Дякую. -він тихо промовив, переводячи погляд на Лектера.

Ганнібал, тепло посміхнувся у відповідь. Він відчував себе таким щасливим, бути тут, поряд і знати, що більше немає секретів, вони просто можуть почати жити з чистого аркуша. Так добре бачити посмішку двох найближчих людей, котрі, здається, щасливі не менше за нього.

***

Лектер пішов разом із Ебіґейл до магазину, аби купити деякі необхідні продукти до вечері. Дівчинка не могла всидіти на місці, жадаючи побачити усе. Вілл був злегка втомлений, тому надав перевагу залишитись у квартирі та розібрати свої речі.

Ебіґейл очікувала, що вони підуть у звичайний супермаркет, але вони зайшли у крамницю, котра здавалася дуже незвичайною. Лектер попросив три трюфелі та пляшку вина, італійською.

–Ти вільно володієш італійською? -запитала вона. Це було відкриттям.

–Так. І зможу тебе навчити. -чоловік посміхнувся у відповідь.

Повернувшись, Лектер взявся готувати вечерю. Сьогодні це будуть трюфелі у винному соусі, звісно, з відповідною подачею.

–Я ніколи раніше не куштував трюфелі. -зазначив Вілл, розглядаючи страву перед ним.

–Я теж. -погодилась Ебіґейл.

–Прошу, спробуйте.

–Неперевершено. -Ґрем був щирим. Та ще щасливим, що сьогодні на вечерю у них не м’ясо, хоча, бути відвертим, усі минулі страви Лектера були смачними, незалежно від того хто був приготований.

–Не звично, але смачно.