Частина 1

Кипіння натовпу бурлить у м’язах жаром, а легені переповнені парами алкоголю. Чонгук танцює, губиться у цьому натовпі, повністю розчиняючись у пристрасному пеклі. Він повністю контролює себе, але текіла, що тече по венах разом з кров’ю, розганяється серцем по всьому тілу, і рухи стають відвертішими, розум розкутішим, а настрій перетинає межу дозволеного рівню похоті. Хочеться, шалено хочеться якого-то красеня прямо зараз, просто в собі.

А за омегою, що звивається відверто, пильнує особистий охоронець, який помітив його ще години півтори тому, при вході до клубу. Той тримається подалі від центру, ближче до бару і високих стільців, відповідно, ближче до альфи, що не зводить з нього очей.

Погляд повний збудження та бажання спіймано, і Чонгук не в тому стані наразі, щоб відмовлятися від цього привабливого чоловіка. Тому поворот спиною до спостерігача проводитися так само ювелірно, як і слідуючі за ним ритмічні рухи апетитних стегон. Омега знає, що вродливий і відверто користується всіма своїми вміннями навіть у такому, напів тверезому, стані.

Він обертається через плече і спостерігає за голодними очима та задоволено піднятими кутиками тонких губ. Наступної миті відчуваються сильні, великі долоні, що обвили торс і погладжують живіт поверх улюбленої атласної сорочки, а сідниці відчувають стояк, яким нахабно потираються.

– Спіймав, – від цього гарячого шепоту хочеться розтектися тічною сукою по підлозі і змішатися з алкоголем, розлитим там кілька хвилин тому.

– Не знав, що на мене велося полювання, – брехня та провокація, бо свого спостерігача помітив давно, а досяг потрібної кондиції, що дозволяє похабну поведінку та флірт, тільки зараз.

У відповідь пирхають і притискаються гарячими губами до розпаленої та вологої шкіри шиї, обережно, не залишаючи слідів, просто дотик, але від цього теж веде неменше. Чужий ніс впевнено знаходить жилку з ароматом омеги, і прямує вище, трохи лівіше, за вухо і зупиняється нахабно обнюхуючи Чонгука. Запах альфи забивається в ніздрі і на мить дає його особливу картинку: величезний бамбуковий ліс, меж якого не видно зовсім, земля встелена тирсою і рідким проблиском темної вологої землі, а аромат евкаліпту холодить, свіжий зі світлою і терпкою основою, зі смолистою ноткою, принесений вітром, що гуляє, осідає в легенях і відмовляється вибиратися, показуючи оточення в повному спектрі кольорів. Чонгук не хоче розплющувати очі, які сам не помітив, коли прикрив, йому начебто життєво необхідно залишитися в аурі альфи, в гаю бамбука, з якої навіть музика клубу, що б’є набатом по вухах і здригає нутрощі, зникла, а несподівана прохолода огорнула з ніг до голови, залишаючи після себе мурахи.

Ноги не слухаються, а сильні руки вже пробралися під сорочку, вивчаючи витонченими, холодними пальцями підтягнутий живіт, і піднімаються до грудей, губи стають наполегливішими і вже на всю гуляють по шиї, залишаючи мокрі сліди. Омега тягне ослаблі руки, чіпляючись однією за чуже стегно, для зв’язку з реальністю, а другу запускає в сухе і жорстке, як солома, волосся, притискаючи ближче, бо не можна зупинятися зараз.

– Мило, – шорсткий язик пройшовся кількома хребцями, а хриплуватий голос вибив залишковий шматочок землі з-під ніг. Чон скотився б на підлогу, якби його не тримали надійні руки, руки, які зараз хочеться відчувати скрізь.

Його не питають, а просто ведуть, притримуючи за талію, у бік кімнат. Двері однієї з них відкриваються спеціальною картою з неприємним писком і з немислимою швидкістю захлопуються.

Його спиною втискають у стіну поруч із єдиним шляхом відходу, яким ніхто навіть не думає скористатися. Гарячі і такі бажані зараз губи на подив м’яко торкаються і ковзають по чужих, і це так немислимо приємно, що, Господи, дякую за це почуття.

Омега першим розкриває рот і волого маже по нижній губі альфи, та його правила гри приймають. Ніжність не пропадає, але трохи притупляється в акомпанементі з вульгарним прицмокуванням і слиною, що стікає по підборідді. Начхати, що вони вперше бачаться, начхати, що цей альфа хоче одноразовий перепих, – Чон теж цього хоче, тому навіщо відмовляти своїм бажанням, якщо все і так ясно?

Поки Гук спритно стягує футболку партнера, перериваючи поцілунок, той у свою чергу неквапливо розстібає кожен ґудзик його сорочки, який омега, як би не любив, бажає сам уже скоріше розірвати на частини. А з нього знущаються, грають на його збудженні, як на клавішах фортепіано. Цей демон спокусник розтягує насолоду.

Це видно в лисячому прищурі, у вогниках, що спалахнули в очах, – губи знову з’єднуються, вже не залишаючи місця ніжності, лише бажанню та пристрасті.

Чонгук потирається збудженням прямо об стегно альфи, що так люб’язно вирішило розсунути його ніжки. Він знову скочується вниз, але вже по стіні, спідня білизна мокра від змазки.

– Хороший хлопчик, – альфа закінчує з останнім ґудзиком на цій довбаній сорочці і минає сідниці крізь тканину штанів. Гук стогне відверто, його вже веде надто сильно, він обхоплює ногами чоловіка і схрещує їх за його спиною, схопившись чіпкими пальчиками за плечі. Його підкидають, змушуючи обвити руками і уткнутися носом у напружену шию з ароматом бамбуку та евкаліпту, жалібно схлипуючи, – це знущання.

– Який же ти повільний, – виходить трохи невиразно: через чужу розпалену шкіру під губами, яку хочеться спробувати на смак, і з придиханням. Але основне «прохання» зрозуміле.

Йому не відповідають, але мокра дупа навіть через шари злощасних тканин відчуває чужий стояк, що так зручно в неї впирається.

Він відлипає від облизування чужих ключиць, до яких непомітно для себе перейшов від шиї, і впечатується губами у відкритий рот, відразу запускаючи туди язик.

Як опинилися на ліжку – омега не зрозумів, проте вони нарешті обидва без штанів, і це знову зайняло вічність, бо терпінню та витримці його сьогоднішнього партнера тільки позаздрити можна.

Але дратівлива спідня білизна заважає і не дає повністю відчути велику, ніжну до нього долоню, а так хочеться, щоб шкіра до шкіри. Він руками вивчає вже порикуючого альфу, пружні м’язи, прес без чітких кубиків, але все ж таки прес, і від його відчуття під пальцями вже млявіти хочеться, тазові кісточки, і пальці опускаються під кромку білизни, охоплюючи член, що встав. Він відчувається надто правильно в долоні, а від простого руху вгору від основи до головки у альфи виривається судомний видих.

Його губи накривають, допомагаючи зняти білизну з обох, і, курво, це нереально. Збуджений член Гука, смикається і легко вдаряється об живіт, від неакуратних рухів, а змазка стікає по стегнах, витікаючи з дірочки, і він шипить. Коли два члени стикаються в неохайному поштовху альфи, обидва стогнуть неприховано, відверто прямо в губи один одному. Витончені пальці гуляють від коліна до внутрішньої сторони стегна та сідниць, збираючи змазку, і огладжують стиснене кільце м’язів. А у Чона все всередині стискається, тому що ці чортові пальці все ще холодні і торкаються дуже акуратно для першого зустрічного. Він охоплює чуже збудження, приймаючись надто повільно надрачувати, віддає борг за довгу муку.

Поцілунок у лінію щелепи, і нахабні губи спускаються до вже покритої відмітками шиї, а палець ковзає в кільце і не зупиняється ні на секунду, погладжуючи кожну чутливу стіночку по колу і роблячи обережні рухи, виходячи і повертаючись назад. Це один довбаний палець, а омега вже не може себе стримати, насаджуючи самостійно, бо страшенно мало.

Його розуміють моментально, проштовхуючи ще один, і одразу розводять усередині, розтягуючи, і зводять назад, щоб у наступному русі вийняти пальці і під протестуюче хникання увігнати по самі кісточки. Чонгук задихається від цього різкого руху і забуває рухати рукою на чужому члені, поки пальці всередині повторюють свій колишній шлях. Це неймовірно, тому що над ним знову знущаються, поки він скиглить відчайдушно і звивається під нахабним тілом. Ці чарівні пальці рухаються і уникають заповітної грудочки нервів, по якому хочеться, щоб пройшлися гарненько, щоб з усіх кінських сил проїхалися і змусили стогнати, як останню блядь.

А альфа тим часом самовдоволено стежить за чужою реакцією.

Його зачаровує все в цьому знемагаючому під ним хлопцеві: як скорочуються його м’язи живота, як він прогинається в спині, як його груди здіймаються різкіше, як змазка стікає по його кисті прямо на простирадла, а від багряної головки тягнеться ниточка сперми прямо на живіт. Губи розчервонілі, трохи припухлі через поцілунки, а погляд сфокусований на очах, що його вивчають. Спостерігають, прямо в душу дивиться, і заламані вгору брови просять більшого. А самому хочеться вдивлятися знову і знову у це марення, що краще за будь-яке порно, тому що ти не тільки бачиш гріхоподібну картинку, через яку член важчає, а ще й відчуваєш цього гнучкого хлопця під собою. Можеш зробити з ним що хочеш, а він проситиме тільки більшого.

– Будь ласка, – голос зривається під кінець, видаючи сльозливі нотки, але альфа не готовий ще дати йому кінчити, надто рано, тож лише додає третій палець. Хлопчина розсипається від одного дотику до простати, тому він її уникає і посміхається нахабно, дивлячись прямо в очі навпроти.

Чон збирає себе по піщинках, які розлітаються по кімнаті, аби залишатися у свідомості. Він не торкається себе, але силою волі змушує себе знову почати надрачувати альфі, і той відповідає з вдячністю за такий необхідний дотик: гарчить, припечатуючись лобом до його грудей, залишаючи поцілунки метелики на ньому. Чонгуку здається, що він уперше в житті готовий кінчити без будь-якої стимуляції, і якщо він раптом справді зможе, то однозначно вчепиться всіма кінцівками в цього чоловіка, пальці якого прокручуються всередині, все ще розтягуючи, і не дасть йому піти нікуди й ніколи.

Але потік його безладних думок переривається, коли пальці виймають, а кільце м’язів скорочується навколо порожнечі, просячи заповнити його чимось. Альфа прилаштовується між розсунутих ніг і, спираючись руками по обидва боки від голови, дивиться у вічі. Дивиться без запитання на згоду, бо тут і питати нема чого, все зрозуміло і без слів.

– Мін Юнгі, – представитися він вирішив вчасно і на нерозуміння в затуманених очах посміхається задоволено, але головка його входить обережно і повільно. Він все ще хоче почути чуже ім’я, але терпіти сили більше немає.

– Чон… – виходить трохи з шипінням від дискомфорту. Але після різкого поштовху, яким його заповнюють вщент і нарешті ковзають по простаті, верескує, – Чонгук!

– Приємно познайомитися, Чонгуку, – гарячий шепіт мелодією ріже вуха, поки в ньому починають обережно рухатися. І омега відповів би цьому Юнгі, але зараз єдине, на що він здатний, це довгий стогін і відкинута на подушку голова, бо очі закочуються самі собою.

А особистий диявол задоволений як картиною, так і податливістю партнера. Йому на зустріч рухають шикарними стегнами, а спина вигинається, ще більше виділяючи тонку талію. Чіпкі руки міцно хапають і притягують за потилицю для чергового поцілунку, поки він сам прискорюється, і поштовхи стають глибшими, але менш розгонистими, він не виходить з омеги, навіть не думає про це. А той на шматочки кришиться, мичить, скиглить, стогне в губи, іноді прикушуючи, не думаючи зовсім ні про що.

Ні про те, що цей чоловік не зрозумій хто. Ні про те, що збирався зайнятися сексом з людиною, ім’я якої навіть не спитав. Ні про те, що ще тиждень тому він би нізащо на світі не став спати з якимось чуваком у клубі по п’яні і звиватися під ним краще, ніж під будь-яким зі своїх колишніх. Тому що жоден альфа його ще так не заводив. Жодної людини у світі він ще так сильно не хотів відчути в собі. І вперше його тіло зовсім непідвладне розуму, настільки, щоб рухатися самостійно назустріч невідомому спокуснику.

А Мін тим часом трохи змінює ритм, сповільнюючись, майже вислизаючи з дірочки під жалісливе “ні, будь ласка!”, і входить назад, різким рухом стегон буквально вбиваючись у чужий таз і слухаючи високі стогін. Руки омеги чіпляються за чужі плечі і майже дряпають. А запах евкаліпту поєднується з ароматом магнолії. Магнолії, яка розкривається у повному своєму спектрі та нагадує сливу з домішкою солодкуватої ванілі і гірчить лимонним відтінком. Аромат весни, легкості та свіжості наповнений нотками магнолії, що доповнюються жасмином та лимоном у поєднанні з акордами зелені. І тепер посеред бамбукового гаю стоїть квітуча магнолія, і вітер розносить її пелюстки углиб безпросвітного бамбука.

– Будь ласка, будь ласка, будь ласка, – Чонгук і сам не розуміє, що просить, але йому життєво необхідно зараз щось вимовити. А Мін, на відміну від омеги, розуміє і, провівши рукою по його грудях, затискає пальцями сосок, потираючи його, поки друга рука утримує від падіння на тільце, що розтікається, а стегна прискорюються знову, бажаючи довести нарешті обох до розрядки.

І це безпрограшний варіант, тому що Чон стогне голосно і здригаючись кінчає собі на живіт, подряпуючи шкіру на чужих плечах з ім’ям Юнгі на вустах. І це для альфи як бальзам на душу, тому що запам’ятав, перебуваючи у знемаганні, тому що про нього думав і його хотів, тому що власне ім’я, яке пролунало цим голосом, патокою всередині розтікається. Інстинкти вовка усередині задоволені, власництво над цим омегою визиває тихий рокіт у грудях і внутрішній звір скалиться на своє. Він вбивається в тремтяче тіло, створюючи надстимуляцію, від яких омега скиглить, і старший нарешті кінчає прямо в хлопця під ним, швидко виходячи, не допускаючи зчіпки.

Падає поряд на зім’яту ковдру і віддихатися намагається, поки Чонгук поряд не перевертається на бік з тихим стоном.

Мін притягує хлопця до себе, обіймаючи і цілуючи, бо зараз здається необхідним віддати всю ласку цьому диву, що дивиться очима величезними і тулиться ближче під бік. А Гук відчуває, як із нього сперма випливає, і не може стримати крихітної посмішки, тому що ноти чужого аромату залишиться з ним довше ніж на одну ніч. А омега всередині урчить майже по котячі і сито облизується. Він не полюбив цього чоловіка, але йому було з ним добре, і цей запах буде підтвердженням собі, що це був не сон. Вони засинають в обіймах, бо без ковдри холодно, а щоб вкритися, треба встати, і цього не хоче ніхто.

Вони не чують дикі крики болю та страху, крики про допомогу, вони не бачать річки крові та частини тіл, які тепер розкидані по всьому клубу. А все тому, що клуб не з дешевих і не поскупився на звукоізоляцію в кімнатах для усамітнення. Тому вони спокійно сплять, не знаючи, що знаходяться на новоспеченому цвинтарі.

***

Чонгук прокидається від головного болю, тому що вчорашня текіла нарешті пройшлася по всіх венах і дісталася мозку, щоб ударити по ньому з усією набраною швидкістю. По обличчю не гуляють промінчики теплого сонечка, і вітерець не пестить розморене сном тіло. Не так, як хотілося б прокинутися, але омега все одно розліплює очі і намагається скинути з себе руки, які міцно обвили і відмовляються відпускати. Чужий ніс нахабно примостився між шиєю та плечем – альфа дихає лише ним. Його не особливо турбує, що він може розбудити Юнгі, насправді буде тільки краще, якщо той зараз прокинеться. Але нахабний альфа спить далі, лише пошаривши рукою по пустій, але ще теплій половині ліжка і невдоволено розвернувшись на інший бік, щось буркочучи собі під ніс.

Чону, в принципі, не дуже важливо, що буде далі, тому, ступаючи голими ногами на холодний ламінат, він покидає м’який килим, що стелився коло ліжка. Його не бентежить нагота, тому що він тут один, а сплячий чоловік його навіть якщо побачить, то вже все встиг учора розгледіти. Турбує і здебільшого, навіть, дратує відчуття засохлої сперми, що залишилася плямами на його животі та в дупі.

Неприємна стягнутість усередині, але в дебільній кімнаті немає ванни. Та й якщо озирнутися, то тут, крім ліжка та столика з диваном, немає ні чорта, ну ще вікно зашторене важкими фіранками, які й не пропустили жодного промінчика сонечка.

А голова продовжує нещадно тріщати, але хочеться сказати спасибі за вчорашню акуратність та терпіння альфи, зад не ниє, і в попереку не стріляє, трохи тягне м’язи на цьому, власне, і все. Бажання якнайшвидше опинитися під гарячими потоками душу і випити пігулку від голови настільки велике, що Чонгук намагається швидше зібратися і звалити додому.

Не особливо хвилює, що зараз він виглядає як омега на одну ніч, яка нахабно втікає, щоб не потрапити на очі розлюченій парі його героя-коханця, просто той не прокидається, тож сам буде винен по пробудженні. Ну і нехай вважає, що Чонгук втік, йому якась різниця до чужих дум? Він перший і останній раз його у своєму житті бачить, так що, застібаючи сорочку на всі ґудзики, він, дивлячись у відображення телефону, поправляє волосся. Розуміє, що видок зараз не дуже, обличчя набрякло після випитого вчора, шия вся в засосах, а в роті смітник, але він все ще виглядає на вісім з десяти, тому задоволений і цим.

Дверна ручка опускається під натиском долоні, і хлопець виходить із кімнати. Здивування – ось що стріляє в голові першим, наступна секунда приносить присмак непорозуміння і озноб страху, бо…

На темно-синій стіні кров, на плитковій підлозі теж кров, сліди взуття від безлічі людей засохли червоним, – і від цього блювати тягне. Чонгук не переносить вигляд крові, ще з дитинства боявся лікарів та лікарень саме з цієї причини, але мертва тиша змушує напружити слух і спробувати вловити хоч щось. Переступаючи через поріг, намагаючись не наступити навіть на краплю червоної рідини, він відпускає дверну ручку, навмисне відчиняючи двері ширше.

Його кроки максимально беззвучні, а пальці на руках тремтять, дорога чортовим коридором з купою дверей здається нестерпно довгою. Яка ймовірність, що, поки вони спали, хтось увірвався до будівлі та влаштував криваву бійню? А може, якийсь впливовий голова мафії напився і перестріляв тут усіх? А що коли в цьому клубі вбивають людей і продають на органи? А може, покірних забирають у рабство? А можливо, …

Господи, думки не припиняють ґвалтувати хвору голову, а омега обережно заглядає в окремі двері кімнат, боячись навіть зайвий раз зітхнути. Потрібно було розбудити Юнгі, щоб з ним пішов, було б хоч трохи спокійніше. І тільки він хотів повернути назад піднімати чоловіка з ліжка, як на очі попадає… зомбі? Сука! Це реально їбаний зомбі!

Чорт, він продумав, здається, всі можливі варіанти розвитку подій минулої ночі, але не зомбі апокаліпсис. А інакше назвати те, що стоїть прямо перед ним, язик не повертається, хоча він взагалі, здається, присох до піднебіння і цього разу точно не від похмілля. Перед ним щось точно чоловічої статі з болотним відтінком шкіри, запливли зіниці і лопнули, здається абсолютно всі, капілярами, в розірваному одязі, забарвленому плямами в рубінову рідину, тягне праву неприродно вивернуту в коліні ногу за собою, а довга сережка у вусі, разом з кучерявими заплутаними пасмами, потрапляє прямо в рану на плечі. Неправильно впале плече, там сука немає шматка! Просто шматка м’яса немає, а цього здається взагалі нічого не їбе, він мляво повертає голову у бік остовпілого омеги, за інерцією витягаючи закривавлений ланцюжок з клаптиків плеча. І наступного моменту кидається до нього, огидно хрипучи і клацаючи зубами. Чонгук різко смикається і мчить стрімголов назад у рятівну кімнату. До Юнгі, якого так непередбачливо залишив сплячим, з відчиненими навстіж дверима, абсолютно беззахисним. Момент, і двері голосно грюкають прямо за спиною хлопця, а неприємне пищання зараз звучить, як райська пісня, сповіщаючи про його успішні втечі.

Під гучний звук альфа аж підстрибує на ліжку, намагаючись розфокусованим поглядом та сонним мозком зрозуміти хоч щось. А омега повільно стікає по дверях, подібно слайму, кинутого в стіну, осідає на підлогу і намагається переварити побачене, переварити страх, і потужний приплив адреналіну в цьому зовсім не допомагає. У двері лунає удар, за ним – човгання по дерев’яній поверхні нігтями і, можливо, зубами, а огидний хрип відрізає від останньої надії прокинутися нарешті від цього кошмару.

Ще один гучний звук для розімлілого від сну свідомості, і чоловік остаточно прокидається, цього разу намагаючись усвідомити те, що відбувається. Омега, що відстрибнув від дверей, змушує насупитися і вслухатися в дивні звуки.

Сльози на опухлому обличчі скочуються, подібно до граду, з величезних зляканих очей прямо до підборіддя і стікають по шиї за комір сорочки. Хлопця помітно трусить, а ноги переступають на місці, поки їхній власник забився в найдальший від входу кут, втискаючись лопатками в стіну і бажаючи стати з нею одним цілим.

– Що відбувається? – Чонгук сіпається на звук чужого голосу, і розплющені темні очі тепер дивляться на альфу.

– Там, – тремтяча рука з піднятим вказівним пальцем вказує на двері, – зомбі, – голос тихий і з істеричними нотками, які можна почути навіть у такому короткому реченні. Мін здивовано піднімає брову, і його очі трохи розширюються, він не повертається до дверей, а дивиться прямо в невідведені перелякані.

– Що пробач? – скептицизм, ось що його переповнює зараз. Відчуття, що вчора під ним звивалася душевно хвора людина, тому що цього бути не може, – це не фільм, це реальність, і ходячих трупів у ній не повинно бути.

Але звуки за дверима не дають мозку нормально сприймати інформацію, він вичікувально дивиться на омегу, очікуючи почути, що його розіграли, або, у кінцевому випадку, хоч якесь підтвердження щойно кинутим словам.

– Зомбі, – перелякано повторює Чонгук і, скочуючи знову на підлогу, продовжує, – там багато крові і ходять трупи. – Виходить не надто переконливо, але жах в очах змушує повірити.

Юнгі переводить погляд на двері, і звуки, що стихли, напружують, натягуючи нерви до небезпечного до розриву стану. Вони обоє дивляться на шматок дерева, що служить їм зараз захистом від небезпеки. Тяжко зітхаючи, альфа піднімається з ліжка, сяючи голим задом, але до цього тепер справи немає нікому, і тулиться вухом до дверей. Хвилини три намагається вловити хоч шерех і чує лише човгання взуття на підлогу і кректання, а наступної хвилини приглушений, але явно пронизливий і протяжний крик. Мін відсахується від дверей, дивлячись на неї очманілим поглядом, і виразно чує в мертвій тиші кімнати, як крик остаточно затихає за кілька хвилин. Притуляється до неї знову і чує огидне чавкання. Блять!

– Блять! – виходить пошепки, – чоловік, що впав голим задом на холодний ламінат, досить пишномовний. Омега за його спиною вже на дев’ятому колі тихої істерики не видає жодного звуку, заливає сльозами штани, сховавшись у них обличчям. Від нього не чути ні схлипів, ні шмигання, нічого взагалі, тільки гіркий запах лимону перебиває усі відтінки магнолії і осідає страхом на стінках легень. Його вовк скулить протяжно, вимагаючи підійти до Чона і закрити у обіймах, це інстинкти альфи в ньому говорять, але він людина, він не буде піддаватися звірові усередині. Схоже, хлопець, не зумівши стати частиною стіни та підлоги, вирішив прикинутися меблями, котрих тут і так кіт наплакав.

– Чонгук, – тихенько, намагаючись не злякати, Юнгі підповзає до нього і обережно відриває його голову від мокрих колін. На нього дивляться зашугано і ніби перебувають не тут, – Чонгук, – трохи голосніше повторює альфа, додаючи голосу стійкості, – заспокойся будь ласка. – Очі в очі, він сподівається, що його зрозуміють, що його почують, але віра в це зникає, коли після сімнадцяти секунд наповнених тишею, він рахував кожну, навіть погляд не змінюється. Але хоч б сльози перестали литися, це вже непогано.

Мін піднімається з підлоги, випускає чуже обличчя з рук і починає натягувати одяг, тому що прохолодно, та й нудизму ніколи за собою не помічав, а зараз і поготів. Думок щодо подальших дій – нуль. А щось зробити доведеться і, дивлячись на хлопця, що зжався в кутку, можна відразу сказати, що на плечі альфи лягло життя ще однієї людини.