Частина 1.

Наставав ранок. Сонце лагідно лоскотало неслухняне волосся Табакі, зігрівало плечі та обережно будило. Хоч хлопець і вставав пізніше за усіх саме сьогодні не спалося. Ліниво розплющівши ліве око, він помітив Македонського, що мовчки пив каву, витаючи у власних думках. Побачивши, що одностайник не спить, червоний Дракон спішно піднявся з ліжка, бризнувши напоєм на постіль, поставив горнятко на стул і підійшов до Шакала, допомагаючи пересаджувати його в крісло.

– Добрий ранок. – пошепки привітався він. – Тобі принести твою сорочку у ванну кімнату?

– Яку в біса сорочку… – сонно пробурмотав хлопець. Він зроду не носив сорочок, особливо чистих, але погодився на пропозицію Мака і повільно поїхав у напрямку вбиральні.

По дорозі Табакі дуже захотілося палити, тож він пошукав по кишенях у пошуках цигарок. Знайшов. Квадратна упаковка та запальничка у лівій руці. Не читаючи назви на коробці, Шакал квапливо витягнув одну, підніс до рота і підпалив. Затягнувся і закашлявся. Ментолові. Він знав лише одну людину яка палила такі. Не відійшовши від здивування він підніс до очей запальничку. У темному коридорі ще не включили світло, але помацавши опуклий малюнок було зрозуміло хто зображений на ній. Дракон.

– Бляха.. – як він міг взяти речі Лорда, якщо ще вчора перебрав усі свої дрібнички? Це викликало дуже сильні сумніви. Можливо, хтось вирішив пожартувати але вийшло погано. Та й ніхто з четвертої не мав бажання натрапити на гнів Ельфа.

Якесь відчуття висіло у повітрі. День обіцяв бути дуже цікавим.

Під’їжджаючи до тріснутого дзеркала хлопчачої ванної кімнати, Табакі тихенько зойкнув.

У відображенні сидів набурмосений Лорд. І лише він. Не було навіть натяку на відображення Шакала.

Повертівшись трохи і зрозумівши що він теперь Табаколорд (або Лордотабакі хоча це зараз не мало жодної різниці), протяжно зітхнув. Він звик що з ним часом трапляється усіляка хрінь, але такої дотепер не було.

Існував ще один беззаперечний факт, як те, що зараз Табакі виглядав як бісовий янгол — хлопець закохався у дракона. Давно, може й з першого дня як у Дім потрапив п’ятнадцятирічний нервовий підліток. Якщо в інших літали метелики у шлунку, то у нього там казилися шершні, зводячи живіт при одному лише погляді на свою любов.

Шакал почервонів, відганяючи думки подалі. Зазвичай цього хлопця називали безсоромним але не тоді коли щось торкалися важливих для нього людей.

Тихенько присвистнувши, Табакі продовжив палити, розглядаючи риси улюбленого обличчя у люстерці.

Лорд прокинувся на підвіконні Четвертої. Піднявши голову, що опиралася на холодне скло, він оглянув кімнату, помітивши що лише двох не було на місці. Сліпий, що розгулював хтозна де і.. Табакі?

– Він же хропе до обіду. – прошепотів Дракон. – Що мало статися щоб це мале поперло з кімнати першим? Або хтось вмер, або зник, або ще якась чортівня.

Виструнчившись, Лорд глянув на свої руки. Браслети. Дуже багато прикрас, або навіть просто ниток з вузликами, різних ґудзиків, бісеру та всього іншого чим зазвичай Шакал набивав спільну поличку у комоді. Звідки? Подібне ніколи не вабило хлопця, ба більше, він любив мінімалізм та вишуканість. Хоча, на Табакі подібне виглядало досить непогано.

Похитавши головою, Лорд побачив Македонського, що сидів поруч.

– Добрий ранок. – мовив той і підірвався, але, на щастя, вже не мав з собою ніякої рідини щоб забруднити усе навкруги.

– Як я виглядаю? – спитав Ельф. Навіть коли його їла цікавість, він не міг дивитися на своє відображення у дзеркало, хоч, щось йому підказувало що то було не зовсім так.

– Чудово виглядаєш, Табакі. – показав Мак і посміхнувся.

– Що за срань відбувається?! – голосно нервував Лорд, з усією швидкістю їдучи на пошуки самого себе. Раптом, він зіштовхнувся з чиїмсь візком.

– У мене таке ж запитання. – мовив той, хто сидів у ньому. – Почекай… Лорд?

Хлопець підвів погляд на самого себе що сидів напроти. Це Табакі, безсумнівно.

– Табакі, давай від’їдемо. – Дракон ледве хитнув головою у напрямку невеликої юрби Логів, що зацікавлено дивилися на жителів Четвертої. – Не хочу зайвих питань.

– Ну, розповідай. – спокійно мовив Лорд. Цей спокій зазвичай лякав найбільше, бо подібне означало тишу перед буревієм. Перебираючи вузлики на своїх руках, він намагався приборкати своє важке дихання. Біля Табакі завжди важко дихалось. – Що нам з цим робити?

– Взагалі то я знаю спосіб як цього позбутися, але він тобі не сподобається. – Шакал усміхнувся, втупивши погляд у підлогу.

– Кажи вже.

– Поцілуй мене. – швидко сказав фальшивий Лорд. – В Домі подібне відбувається… Коли люди міняються свідомістю, маю на увазі. Це означає що вони відчувають щось одне до одного.

Дракон завмер. Він лише міг відчувати як його щоки нагріваються і рожевіють. Цілувати самого себе здавалося дуже дивним, тож сформулювавши образ Табакі у своїй голові, хлопець взяв  обличчя навпроти себе у руки, ніжно попестив пальцем щоку і заплющивши очі торкнувся губ.

Лорд цілувався чудово. Шакал відчував що повертається у власне тіло, але це вже не так хвилювало його. Зануривши кисті у біле волосся (чого категорично не можна було робити нікому з Четвертої), він притягнув Ельфа ближче. Відчуваючи що повітря не вистачає, обидва відхилилися, дивлячись одне на одного і посміхаючись.

– Ти дурень, Табакі. – тихо мовив Лорд, обвиваючи руками шию хлопця. – Наймиліший дурень якого я взагалі зустрічав.

Через декілька хвилин Четверта почує найрадіснішу пісню Табакі і запитає що сталося. Через декілька хвилин вони дізнаються. Але в них є час наодинці, бо жили вони цією миттю.