Частина №1: Сонце світить для всіх

Примітки від автора/редактора: Такий от у мене буде стиль написання, і що? Доречі, спойлери.

Тут будуть описуватися події після усієї манґи, тому якщо не хочете спойлерів, то топайте бігом читати манґу 🏃

А ще тут можуть бути не зовсім канонічні характери.

____________________________________________

Коли це стало таким нестерпним?

Коли незнайомі почуття двох різних як за характером, так і за цілями людей почали випливати на поверхню? Ні Ізуку, ні Кацукі не розуміли своїх почуттів, а тому і завжди мовчали, або відмахувалися від відповіді з приводу романтичних почуттів. Ніхто з них двох не розумів це ніколи. Якщо з Динамітом все зрозуміло, то з Деку було дещо складніше. Він завжди був не проти почуттів, навіть був за, аби люди проявляли їх. Тому це було загадкою.

***

Весна в Японії являється закінченням всіх шкільних екзаменів і початком канікул. Тому хтось йшов у відпустку аби побути ближче зі своїми дітьми, а хтось брав відпустку заради відпочинку. Тим паче вчителі. В перші два дні в відпустку з UA пішло кілька вчителів. Ізуку був серед них. Не те щоб він не любив дітей. Вчити не було кого, бо канікули. Сьогодні він йшов через парк, бо саме в таку пору люди, хоч і не великими групами, веселилися і розважалися. Проходячи повз інших, він і сам усміхався, коли бачив чиюсь посмішку. Весна цього року має бути дивовижною, все-таки світить сонце цілий день, хоч на дворі доволі прохолодно. В роздумах молодий 23-х річний вчитель і сам не помітив, як дійшов до своєї домівки. Живе він більше не з мамою, хоча і не так далеко від неї, як можна подумати. Всього 1 годинку пішки. Прокрутивши ключами в замку 2 рази від ввійшов до домівки, поставивши такий рідний жовтий портфель на тумбу, і повісивши поряд ключові. Йому потрібно було лише 1 хвилина, аби зняти таке незручне для домашніх справ взуття. Ну і 2 хвилини аби він ввійшов до своєї спальної кімнати і перевдягнувся в улюблену домашню сорочку і шорти. Сьогодні до нього повинні прийти Шьото з Очако, і третьою людиною. Він перебрав всі варіанти, хто ж це може бути, і щось підказувало, що сьогодні буде шумно. Ввійшовши на кухню, и натягнувши на себе фартух, він прийнявся готувати щось. Також Очако попередила що вони по дорозі вони куплять шампанське. Що що, а готувати він любив. І вмів. За всі ці роки йому вистачило часу вдосконалити свої побутові навики, і комунікативні. Вже дорізавши петрушку він почув стук у двері. «І двох годин не пройшло», подумав зеленоокий, дивлячись на настільний годинник, циферблат якого висвічував «20:00» червоним кольором. Топаючи до двері, він чомусь трішки хвилювався. Після випуску у нього не виходило зустрітися з друзями, але не сьогодні. Відчинивши двері на нього зразу з обіймами налетіла Урарака, за якою стояв Шьото. Третя людина була біля машини, і щось там шукала. Схоже це був той самий третій гість, хоча для Ізуку фігура здалася дуже знайомою

-Деку! Я так рада тебе бачити! Я навіть у відпустку пішла заради того, аби зустрітися з тобою, Шьото і…

-І Кацукі.- закінчив думку двоколірний, а після додав,- ми приїхали разом з Бакуго

Серце завмерло на секунду. Кацукі тут? І як він погодився прийти?

-Проходьте всередину, чого ви як не рідні?-сказав темноволосий, впускаючи двох. Він стояв на порозі, загублений в своїх думках. Він навіть не помітив, як його озвав той, про кого зараз він думає.

-Агов, ідіоте, до кого звертаюсь? Чи ти вирішив мене ігнорувати?-загарчав на вухо блондин.

-В-вибач, я…-коли голова повернулася в бік джерела звуку, то невільно почервонів. Вони занадто близько лицями. Той лишень хмикнув і пройшов в будинок, вдихаючи запахи з кухні. «Все в стилі Каччана», пролетіло в голові хлопця, і трішки простоявши на прохолодному повітрі, теж зайшов в дім. Вони не збрехали, і взяли з собою шампанське, а вибуховий, швидше за все, шукав в машині бокали (і успішно знайшов). Якщо говорити по суті, то провели вони вечір відмінно, але не без пригод. Деку погано переносив на собі дію алкоголю, на відмінно від друзів, тому через час розпивання солодко-гіркого напою він вже трішки тремтів, опустивши голову. А блондин же підсів до нього, обійнявши за плече.

-Чого ти тремтиш як осиковий лист?-, спитав блондин, на що отримав лише мичання, і незрозуміле бубоніння. Так як алкоголь частенько розв’язує руки, то червоноокий взяв за підборіддя свого друга дитинства, і підняв лицем до себе. Очі низькорослого ледве трималися, аби не кинути свого хазяїна в сон, щічки були рожеві, а губи злегка піднімалися. Такий вигляд свого одноклассника заставило щось в серці поворухнутися, і не шви з тіла влучного стрільця. Почуття. Давно відкинуте поняття для агресивного і грубого Кацукі. Він відпустив підборіддя другого, і вмовив Очако і Шьото заставити піти того спати. Після довгих вмовлянь і розбірок, вони все-таки заставили піти його спати.

-А як же ви? А ви куди?-спитав соня, вже прикриваючи очі на своєму ліжку

-А ми додому, не переживай-завірила його подруга. Начебто все і розрулили, але тепер питання чи залишиться хтось, аби приглянути за ним, щоб не наробив шкоди, коли проснеться. На камінь ножиці папір програв Кацукі

-А чого зразу я? Ви як доберетесь без машини по домівкам?-Промовив вибуховий, на що отримав щось по типу «Коли розвезеш нас, то приїдеш до нього назад», тому вибору у нього особливо не було, і від повідвозив по домівках своїх однокласників, і повернувся до дому друга дитинства.-Ех, Деку Деку, ідіоте. Чого не попередив що спиртне на тебе дуже діє?

Пробубонів собі під ніс Динаміт, сидячи на дивані, після чого поринув в солодкий, злегка алкогольний сон. Сьогодні, на диво, у нього не було кошмару, який продовжувався від закінчення війни і до сьогодні. Це сон, про те що він відчув після тимчасової смерті.

____________________________________________

Кінцева примітка автора/редактора: Ну от і все. Ну не вмію я писати відносини не притягнуті за вуха, і все. Хочете-побийте, хочете-розкритикуйте, у мене все. Цьомки :3