Частина шоста | Заповітне “Так”

Голубки стояли на порозі нової ери, не в змозі повірити в те, що сталося. Ілля та Вітя, два серця, що об’єдналися в єдине ціле. Ще недавно їхні почуття були таємницею, а тепер вони відкрито дивилися один одному в очі, відчуваючи незбагненну радість та хвилювання.

Спочатку, здавалося, що все це – лише прекрасний сон. Але з кожним поглядом, кожним дотиком, вони усвідомлювали реальність свого щастя. Пам’ятаючи про всі перешкоди, які їм довелося подолати, вони відчували ще більшу вдячність один до одного.

-“Я ніколи не думав, що колись зможу відчувати таке, особливо з хлопцем”, – зізнався Ілля, тримаючи Вітю за руку.
-“А я ніколи не думав, що знайду когось такого особливого, як ти”, – відповів Вітя, притискаючи до себе коханого.

Вони вирішили, що більше не будуть приховувати своїх почуттів. Настав час розповісти про все своїм близьким. І хоча вони трохи хвилювалися, як їх сприймуть, любов один до одного давала їм сили.

Вітя, відчуваючи тривогу коханого, завжди був поруч. Він обіймав Іллю, шепотів слова підтримки, нагадував, що він не самотній. Його любов була для Іллі як промінь світла в темряві. Саме завдяки Віті Ілля наважився зробити перший крок і розповісти про свої почуття близьким людям.

Розмова з батьками була найскладнішою. Ілля довго готувався до неї, але все одно хвилювався. Сам Ковтун зростав в доволі консервативній родині на Черкащині, де такі стосунки асоціювались виключно з гріхом та чимось брудним і неприйнятним. Тому питання сприйняття батьками орієнтації їх чада – лишалось нерозгаданим.

Ілля нервово ходив по кімнаті, періодично зупиняючись перед дзеркалом і виправляючи комір футболки. Сьогодні мала відбутися найважливіша розмова в його житті. Він мав зізнатися батькам у своїх почуттях до Віті. Серце його билося, як скажений птах у клітці. Нарешті, набравшись сміливості, Ілля постукав у двері батьківської спальні. Почувши запрошення увійти, він відчинив двері і зайшов всередину. Його батьки сиділи на ліжку і дивилися на нього з цікавістю. –“Можна з вами поговорити?” – запитав Ілля, його голос звучав трохи хрипко. Батьки обмінялися поглядами.

-“Звичайно, синку, сідай”, – запросила його мати. Ілля сів на край ліжка і почав говорити.

-“Мені важко це сказати, але я хочу, щоб ви знали правду. У мене є хлопець. Його звуть Вітя. Ми дуже любимо один одного…”

Кімната на мить затихла. Батьки Іллі подивилися один на одного, потім знову на сина. На обличчі батька з’явився вираз подиву, а в очах матері промайнула тривога.

-“Ілля…, ти серйозно?” – запитав батько, його голос звучав стримано.

-“Так, тату, я серйозно. Я хочу, щоб ви його прийняли. Він неймовірний хлопець і просто чудова людина”, – відповів Ілля, дивлячись батькові в очі.

-“Синку…, це дуже …неочікувана новина. Нам потрібно трохи часу, щоб все обдумати”, – сказала мати. Батькові ж очі налилися кров’ю і розпачу.
Ілля зрозумів, що його батькам потрібно час, щоб прийняти цю інформацію. Він вийшов з кімнати, відчуваючи себе виснаженим.

Він не знав, як довго триватиме цей період невизначеності. Але раптом двері кімнати відчинилися, і на порозі з’явився Вітя. В його очах Ілля побачив стільки тепла і розуміння, що серце йому стиснулося від хвилювання. Вітя підійшов до Іллі і обійняв його міцно-міцно.

-“Все буде добре, коханий,” – прошепотів він на вушко. – “Я завжди буду поруч з тобою, незважаючи ні на що”.
Ілля притулився до Віті, відчуваючи, як розслабляються його м’язи. Він ніколи раніше не відчував себе таким захищеним і коханим.

-“Дякую тобі, сонце” – вимовив він хрипким голосом.

-“За що?” – здивувався Вітя.

-“За все. За те, що ти є в моєму житті. За твою любов і підтримку.”

Вітя посміхнувся.
-“Я люблю тебе, Іллюш. І завжди любитиму. Незалежно від того, що казатимуть інші”.
У цей момент Ілля зрозумів, що у нього є все, що потрібно для щастя. У нього є Вітя – людина, яка його розуміє, підтримує і любить його таким, яким він є. І нехай світ навколо буде яким завгодно, доки вони разом – вони зможуть подолати будь-які труднощі.

***
Вітя з Іллею вирішили влаштувати невелику вечірку, щоб познайомити свого коханого з найближчим колом друзів. Скільки ж жартів було про білу вечірку P.Diddy поки Віктор вів сюди свого Ковтуна, не порахувати…

Хвилювання Іллі зростало з кожною хвилиною, але Вітя його заспокоював, обіцяючи, що все буде добре. Коли гості почали збиратися, Ілля стояв осторонь, спостерігаючи за веселою компанією. Він чув, як його ім’я згадується в розмовах, і відчував, як щоки його червоніють.

І ось, нарешті, настав момент X. Вітя підвів Іллю до компанії і почав представляти: “Хлопці, дівчата, це Ілля Ковтун, мій хлопець“. Друзі посміхнулися і по черзі вітались.

-“Ооо, це ж той самий качок, за яким ти так сохнув, ВІТАЮ!” – раптово вигукнула Катя, найвеселіша дівчина в компанії, яка колись жила в Києві в тому ж районі що й Вітя. Всі розреготалися, а Ілля, спочатку зніяковівши, потім не зміг стримати сміху. Це було саме те розрядження, яке йому було потрібно.

Після цього все пішло як по маслу. Ілля швидко знайшов спільну мову з усіма. Виявилося, що у нього багато спільних інтересів з Тонею, вони годинами могли обговорювати нові відеоігри. А з Лео вони обоє обожнювали вивчати анатомію і навіть вирішили наступного разу разом створити якусь складну модель скелету.

Особливо теплою була зустріч з Ніком, партнером Віті по роботі. Коли він дізнався про стосунки Віті та Іллі, то був щиро радий.

-“АГАААА! ЕБАЛАСЬ ШЛЮХА, НУ НАКОНЕЦ-ТО!!!” – вигукнув він, піднявши тост за щастя пари. А потім, з хитрою посмішкою, додав: “Теперь у меня появился ещё один повод тебя постебать ехехехехе!”

Ілля відчував себе в цій компанії як риба у воді. Він зрозумів, що знайшов не просто друзів Віті, а свою нову сім’ю. А Вітя, спостерігаючи за тим, як Ілля розквітає, відчував неймовірне щастя та гордість.

***

Молодята відчували себе на сьомому небі після успішного знайомства з друзями. Однак, попереду їх чекала ще одна, не менш важлива розмова – з тренеркою Іриною Надюк.

Ірина завжди була для Ковтуна не лише тренером, а й своєрідною другою мамою. Вона знала про його амбіції та мрії, але також і про його внутрішні переживання. Саме тому Ілля вирішив, що саме їй він повинен розповісти про свої стосунки з Вітею першим. Коли Ковтун зателефонував Ірині, її голос звучав здивовано. Вона не очікувала такого повороту подій. Спочатку, її реакція була стриманою. Вона нагадала Іллі про майбутні змагання та про те, наскільки важливо зараз зосередитися на тренуваннях. “Малий, ти розумієш, що це може відволікти тебе від спорту? У тебе такий потенціал, і я не хочу, щоб ти його змарнував через якісь там стосунки”, – зазначила Ірина.

Ілля відчував, як серце його стискається. Він розумів стурбованість тренерки, але водночас хотів, щоб вона підтримала його вибір.

-“Ір, я тебе розумію. Але Вітя – це не просто хлопець для мене. Він моя опора, моя муза. Його підтримка допомагає мені досягати нових висот у спорті. Я хочу, щоб ви його прийняли як свого сина. Я впевнений, що Ви зміните свою думку”, – відповів Ілля.

“Ілля та Вітя… Дві зірки, які зустрілися на небосхилі життя. Їхнє кохання розпочалося з випадкової зустрічі в маленькій кав’ярні. Саме там, за чашкою капучино з корицею, їхні серця забили в унісон. З того часу вони стали нерозлучні. Вони пережили разом багато прекрасних моментів, підтримували один одного в радості і горі. І ось сьогодні, в цей особливий день, вони об’єднують свої життя. Їхнє кохання – це справжній подарунок долі, це приклад для нас усіх. Ілля, чи готовий ти взяти Віктора в якості законного чоловіка?”

Ілля, не вагаючись, відповів: “Так!”

“Віктор, чи готовий ти взяти Іллю в якості законного чоловіка?” – продовжила Світозара.

“Так!” – пролунала тверда відповідь Віті.

Коли Світозара оголосила молодят чоловіком і дружиною, зал вибухнув оплесками. Повітря було наповнене радістю і хвилюванням. Ілля та Вітя, тримаючись за руки, підійшли до столу, де лежали їхні обручки. З трепетом вони надягнули їх один одному, відчуваючи неймовірну ніжність і любов.

І тут, звідусіль пролунав гучний крик: “Гірко! Гірко!” Гості підскочили, махали руками і вигукували побажання. Ілля та Вітя посміхнулися один одному і нахилилися для поцілунку. Їхні губи зустрілися в ніжному поцілунку, такому ж трепетному, як і в той день, коли вони вперше зрозуміли, що закохані. Поцілунок був довгим і пристрасним, він викликав у всіх присутніх шквал емоцій.

Сльози котилися по щоках багатьох гостей. Це був не просто поцілунок – це було вираження глибокого почуття, яке об’єднало двох людей на все життя. Овації не вщухали, а повітря було наповнене радісними вигуками.

Після поцілунку молодята піднялися на танцмайданчик і почали свій перший танець. Вони танцювали легко і граційно, ніби в казці. Їхні погляди були спрямовані тільки один на одного, і в них читалася безмежна любов і щастя. Весілля тривало до самого ранку. Гості танцювали, співали, сміялися. Це було справжнє свято життя, кохання та єдності. Ілля та Вітя, оточені своїми близькими людьми, відчували себе найщасливішими на світі. Їхнє весілля стало символом того, що кохання завжди перемагає, і що мрії збуваються.

***

Після запаморочливого весілля, сповненого любові та радості, Ілля та Віктор вирішили вирушити у весільну подорож до казкового князівства Ліхтенштейн, а потім і на рідну неньку. Це була їхня спільна мрія, і тепер, коли вони нарешті були чоловіком та…чоловіком, вони могли втілити її в життя. Ліхтенштейн зустрів їх мальовничими альпійськими пейзажами, кришталево чистими озерами та затишними гірськими селами. Молодята проводили дні, гуляючи по мальовничих стежках, милуючись панорамними видами, катаючись на лижах і насолоджуючись вишуканою місцевою кухнею. Вечорами вони сиділи біля каміна в затишному готелі, обговорювали свої плани на майбутнє, мріяли про спільне життя і просто насолоджувалися компанією один одного. Ці незабутні миті стали для них дорогоцінним подарунком, який вони збережуть у своїх серцях назавжди.

***

Після повернення з медового місяця, Ілля та Віктор почали облаштовувати своє спільне гніздечко. Вони мріяли про велику сім’ю, про те, щоб разом старіти і завжди бути поруч один з одним. Їхнє життя було сповнене любові,

взаєморозуміння і підтримки.

Що ж стосується того, що було далі, то це вже інша історія. Можливо, вони завели собаку або кота, можливо, купили будинок в тихому куточку світу, або, можливо, вирішили подорожувати по всьому світу. Хто знає? Головне, що їхнє кохання було таким же сильним і прекрасним, як і в той день, коли вони сказали один одному “так”.

А ми, як читачі, можемо лише радіти за цю прекрасну пару і бажати їм довгих років щасливого життя разом. Їхня історія стала для нас натхненням і доказом того, що справжня любов існує, і що кожен заслуговує на своє щастя)

❤️🏳️‍🌈