Частина п’ята та шоста

Частина п’ята

Як він міг дозволити собі заснути?

•••

Алан обережно переніс сплячу дівчину до машини, Маркус йому допоміг. Вона дуже міцно спала, видно, що вимоталася. Він розмістив її ноги у себе на колінах і вкрив своїм піджаком. Попросив Маркуса включити обігрів, щоб було тепліше.

Хм, йому ще не доводилося спати у своїй машині. А може й не доведеться?

Він дивився на Алекс.

Йому так добре з нею. Вона просто спить і не хочеться відводити від неї очей.

Алан дивився на дівчину і розмірковував. Він думав, що скаже дружині, на запитання, де він був, і що робити далі. Чим довше чоловік дивився на дівчину, тим більше йому не хотілося з нею розлучатися.
Втома брала своє. Він заплющив очі, на хвилинку.
І заснув.

…

– З тобою все буде гаразд?
– Так, дякую.

Чоловік уважно дивився на дівчину. Його погляд ніби прикував її до сидіння. Вона знала, що настав час йти, але не могла зрушити з місця.

Місто ще не почало прокидатися. На вулицях було безлюдно і тихо.

Вони сиділи в машині прямо перед дверима будинку дядька Алекси. У ньому всі спали, вона точно знала. За неї ніхто не переживатиме. Флінн точно розповів Майку, як вона сіла в машину Алана.

– Так не хочеться повертатися, – зніяковіла дівчина.

Алан відкинувся на сидінні і поклав руку вздовж спинки.
Він все ще не відривав від неї погляду.

– Я обіцяю провести для тебе найкращу екскурсію Лондоном, пригостити вечерею і поговорити про все на світі. – сказав він тихо й неквапливо. І замовк.

За кілька секунд продовжив.

Мені це дуже хочеться. Ти… , – він зам’явся, і з легким зітханням продовжив, – ти щось зачепила в мені як тільки я тебе побачив. Наче я тебе знав давно. – він виразно і повільно вимовляв кожне слово, даючи їй зрозуміти, що він говорить серйозно, і це важливо для нього. – Але ж це неможливо, ти надто юна.

Алекс розпливлася в блаженній посмішці.

Алан здивовано підняв брови.

Для Алекси достатньо було цього, і вона сказала:

– Отже, тему для розмови при наступній зустрічі знайдено. Я маю, що тобі розповісти.

Ліва брова Алана поповзла вгору.

Дівчина засміялася.

– Більше ні слова. Мені час іти, і тобі час.

Алан був з нею згоден і розумів, що вони можуть так сидіти вічно. Він попросив у Маркуса аркуш паперу та ручку.

Написавши на листку, мабуть, номер телефону, Алан простягнув його Алексі.

– Якщо захочеш, якщо знадобиться, чи просто так – дзвони. Я радий тебе чути.

Алекс взяла листок.

– Вау. Я володарка найкрутішого автографа Алана Рікмана.

Вони удвох засміялися.

– Дякую. Мені дуже приємно. Але я навряд чи наважуся відволікати тебе просто так.
– Для тебе я завжди знайду час, обіцяю.
– А з тобою все буде гаразд?
– Вибач?
– Як тебе зустрінуть удома?
– А-а. Не хвилюйся, я великий хлопчик, розберуся. А ось ти будь обережна. Якщо раптом цей Флін, або ще хтось, вирішить тебе образити, дзвони.

Дівчина посміхнулася.
– Дякую.

– Ну, або в Лондоні заблукаєш, теж дзвони. Приїду я, або, на крайній край, Маркуса надішлю. – Алан мило посміхнувся.

Від цієї усмішки Алекс відчула, що тане. Який він був милий. І цей оксамитовий голос із сонними нотками. Вона не втрималася і потяглася до нього.

Побачила інтерес у його погляді та легку усмішку.
Нахабства дівчині вистачило тільки цмокнути його в щоку.
Вона одразу ж залилася фарбою і кинулася відчиняти двері, щоб вийти нарешті з машини. Алан встиг схопити її за руку. Притягнувши до себе, він обережно і ніжно обійняв її. По-батьківськи.

І прошепотів їй на вухо:
– Я буду чекати.

…

Зайшовши в будинок настільки тихо, наскільки це було можливо, і акуратно зачинивши двері, Алекс побачила свого дядька, що сидить на кухні за барною стійкою.
У його погляді не було так звичних їй роздратування та холодності, ні, він дивився на неї порожніми очима.

– Чому? , – Все, що він сказав.

– Що чому? – перепитала дівчина.

– Чому ти так жорстоко обійшлася з Флінном?

– Це я жорстоко обійшлася? , – Почала закипати Алекса. – Це ти вирішив розпорядитися мною як хабарем, щоб цей придурок знявся у твоєму жалюгідному фільмі! Це він хотів мене кудись там відвезти, щоби робити зі мною всякі брудні справи! Я це слухала весь вечір! Як ти гадаєш, як мені було?
Я не хотіла спілкуватись ні з ним, ні з тим, забула, як його звали, минулого тижня. Вони мерзенні, бридкі і страшенно тупі. Вони хочуть скористатися мною і відмовитися від твоєї пропозиції. Все одно ти їм нічого не вдієш. Я відмовляюся більше брати участь у твоїх справах!

Дівчина не могла дивитись на порожній погляд свого дядька. Це марно. Він все одно нічого не зрозуміє. І вже не намагаючись бути тихішою, побігла до своєї кімнати.

Начхати. Навіть якщо він мене вижене, я можу повернутись додому. Або знайти тут нормальну роботу та винайняти житло. А не виконувати безглузді доручення Майкла і почуватися тут усім зобов’язаним.
Дівчина зняла вечірню сукню, зібрала волосся у хвіст і вирушила в душ.

…

У цей час містер Рікман зайшов у кухню свого будинку. За столом сиділа його дружина.
Він не відчував себе винним, адже якщо подумати, він нічого злочинного щодо неї не вчинив. Та він отримує більше поцілунків та обіймів при п’ятихвилинній зустрічі з фанатами. Але, він повинен пояснити ситуацію.

– Не кажи нічого. – тихо сказала Рима. Я й так зрозуміла. Я це відчувала.

– Стривай. – підняв долоню Алан. – Я повинен був попередити, але я думав, що ти спала.

– Спала.

– Добре.

– Де ти був?

Алан підійшов до столу і сів навпроти дружини. Вона тримала двома руками повну чашку чаю. Він обхопив її руки своїми. Руки були прохолодними, чай давно охолонув.

– Я вже сідав у машину, щоб їхати додому, але на парковці дещо сталося.

Рима мовчала.

– Дівчину, яка сиділа за столиком недалеко від мене, намагався силоміць затягнути в машину хлопець. Мені довелося її врятувати.

– І ти затяг її в свою машину?

– Ну що ти кажеш? Я запропонував їй допомогу, вона погодилася.

Рима зітхнула і похитала головою.

– Серйозно. Я сам не очікував і не знав, що робити. Маркус відвіз нас на набережну, ми прогулялися. Дівчинка зовсім молода, не місцева. Я навіть не знаю, звідки вона. Потім вона заснула просто на лаві, і нам довелося нести її в машину. Далі заснув я. Як тільки прокинувся, відвіз її і ось я тут.

– Ти ще до неї поїдеш?

Алана це питання зняло зненацька. Він знав, що вона може спитати таке, але він боявся відповідати. Він не хотів брехати, але й правда була не кращою.

Його замішання не сховалося від її очей. Вона довіряла йому, знала напевно, що він скаже правду. І знала яку.
Алан заплющив очі.

Він знав, де живе Алекс і міг поїхати до неї. Вона має номер його телефону. Але він не знає, подзвонить вона йому чи ні.

Він точно не знав. Але сподівався, і не хотів брехати.

Просидівши так трохи, він розплющив очі, глянув на Риму і сказав:

– Так.

Частина шоста

Алан не збирався чекати. Він переніс найближчі зустрічі на інші дні і почав читати два сценарії, які дав йому Майкл.

На це він витратив три дні. Сценарії виявилися один гірший за інший, зате тепер у Алана був привід відвідати Майкла. І зустріти там його племінницю.

Незважаючи на Риму, яка ходила по дому грозовою хмарою, Алан був у піднесеному настрої. Він підколював її і намагався заспокоїти. Він казав, що він, як і раніше, її любить і не збирається кидати або змінювати їй. І це було правдою. Але його слова зовсім не заспокоювали її.

– А давай поїдемо разом?

– Куди?

– До Майкла. Мені треба поговорити з ним щодо сценаріїв. І ти відвернешся трохи.

– Ну, не знаю… Я збиралася працювати…

– Ти не працюватимеш. – нетерпляче перебив її Алан. – Ти ходитимеш і думатимеш, що я поїхав тобі зраджувати. Збирайся.

Рима не рушила з місця.

Алан і сам не знав, що він робить. Він поклався на інтуїцію. Він був сповнений рішучості, нічого не приховував, і він мав зробити хоч щось, щоб заспокоїти дружину. Навіть якщо вона зустрінеться там з Алексою, це буде на краще.

– Будь ласка. Дуже тебе прошу, склади мені компанію.

Рима неохоче попрямувала до виходу з кімнати, з підозрою дивлячись на чоловіка. “Що він задумав?”
Коли вона вийшла з вітальні, Алан з хвилину пошукав у телефонній книзі номер Майкла і знайшов.
На дзвінок відповіли не одразу.

– Та-а-а-к, – пролунало на тому кінці дроту.

– Е, привіт, Патриція. Це Алан.

– Оу, який сюрприз. Тільки чоловіка наразі немає вдома. – з жалем сказала вона.

– Не страшно. А коли буде? Я б не хотів говорити телефоном, думав провідати його. – бадьоро відповів Алан.

– Ну-у, години за дві. До обіду повернеться точно. Приїжджай і ти з Римою, пообідаємо разом.

– Дякую, так і зробимо.

– До зустрічі, містере. Ти не уявляєш, як Майкл буде радий!

Рима зібралася досить швидко. Чорне плаття з напіврукавом і невеликим декольте, темно-фіолетовий плащ, невисокі підбори. Ідеально рівне волосся і легкий макіяж. Англійки стримані у виборі стилю.

– Ти зібралася на офіційний прийом? – захоплено запитав Алан. – Адже ми всього лише йдемо на обід до давніх знайомих.

Рима посміхнулася:

– Не хочу давати привід для пліток.

Алан закотив очі, підійшов до неї, притяг до себе за талію.

– Я люблю тебе. Люблю тебе найбільше у світі, і ти це знаєш. Ти моя і я тебе нізащо не залишу.

В очах жінки заблищали сльози.

– То що тоді зараз відбувається? – сказала вона з надривом. – Чому ти хочеш знову до неї їхати?

Алан зітхнув.

– Ну, як дитина, справді.

Він узяв її за руку і повів до канапи. Вони присіли.

– Спробую пояснити на пальцях. Ти ревнуєш мене до Емми, Джулієт чи Рубі?

Рима похитала головою.

– Ну ось, і зараз приводу для ревнощів немає.

Жінка замислилась.

– Може й справді немає. – тихо промовила вона. – Ти знаєш, я довіряю тобі, ти мене ніколи не обманював.

– Звичайно. Тому я тобі все й розповів, хоча піднести мою відсутність з іншої причини було б набагато зручніше, і ти б не переживала. Але я сказав тобі правду.

Нарешті вона посміхнулася. По-справжньому, а не слабкою натягнутою посмішкою.
Алан видихнув. Притяг її до себе і міцно обійняв.
Він сподівався, що сказав правду. Він змінився. І боявся, що може зробити щось, зовсім йому не характерне.

…

Обід у Майкла пройшов досить добре. Патриція приготувала кілька простих, але смачних страв. Вони жваво поговорили на спільні теми, а потім розійшлися по парах – чоловіки обговорювати свої справи, жінки – балакати про своє, жіноче.

Патриція не замовкала. Вона почала з розповідей про шкільні справи та проблеми її з Майком сина, Ітана, але зрозуміла, що Римі це не цікаво, адже своїх дітей у неї з Аланом немає. Тоді вона пішла іншим шляхом.

– Ми так давно з вами не бачилися, а Алан все такий же красень. – сказала з придихом вона, дивлячись у бік чоловіків. – Навіть ще сексуальніше став. Такий високий, статний. У плечах покрупнів.

Вона подивилася на Риму.

– Я тобі так заздрю. Мій Майк постарів так, що виглядає старшим, змарнів, схуд. Ти й сама бачиш. Зовсім чахлик. У сексуальному плані… навіть не питай. – Вона зітхнула.

Рима сиділа і почувала себе не у своїй тарілці. Адже в них з Аланом останнім часом теж були проблеми з інтимним життям.
Патриція завжди була схиблена на сексі, і очевидно зараз переживала складний період.
Рима знала, що Алан є об’єктом бажань багатьох їхніх знайомих жінок, але це її ніколи не турбувало.
Зате вона звелася з приводу якоїсь невідомої малолітки.
Її співрозмовниця замовкла, дивлячись на чоловіків, що розмовляють на балкончику, і потягуючи віскі.
Рима вирішила змінити тему і запитала про роботу Патриції.
Та радо підтримала зміну теми.

Тим часом чоловіки були повністю поглинені робочими питаннями. Алан умовив Майкла залишити перший сценарій з тієї причини, що він був повним відстоєм, і впорядкувати другий. Він вніс кілька пропозицій щодо зміни тексту, і Майк з радістю прийняв їх.

– Якщо ти знаєш, кого запрошувати на ці ролі, їх можна прописати вже під актора, тоді сюжет стане ще кращим. Важлива кожна деталь, розумієш? Чи є у тебе кандидатури?

– Мабуть так, Алан. Ти правий. Є на прикметі.

– Тоді напруження сценариста зробити кілька варіантів під різних акторів. Задумка цікава, але сюжет розвивається так незграбно, що псує все. Над текстом треба працювати та працювати. Ні, якщо ти залишиш усе як є, то вийде фільм. І таких фільмів повно. Але якщо ти хочеш зробити добре, або дуже добре, або якнайкраще, а сюжет дозволить це зробити, значить потрібно попрацювати ще.

Вони ще трохи пообговорювали сценарій, згадали минулі часи. Після невеликої паузи Алан наважився запитати:

– Як Алекса?

Майкл зітхнув.

– П’є мою кров.

Впіймавши здивований погляд Алана, він сказав:

– За її скромністю та ненав’язливістю ховається величезна завзятість та хитрість. Якщо вона чогось хоче, то доб’ється цього за всяку ціну. І якщо чогось не хоче, то не буде цього робити ні за які пряники. Будь обережний з нею, Алан. Я знаю, ти цікавий їй, і вона намагатиметься заволодіти твоєю увагою. Тільки вона вже не така наївна, як тоді. Зараз у неї повний арсенал жіночих штучок і хитрощів, і якщо ти проявиш м’якість, вона використовує її проти тебе.

Алан майже не слухав.

– Тоді? – перепитав він. – коли – тоді?

– А-а, то ти теж забув? – спитав Майкл з виглядом, ніби його осяяло.

– Про що? – дивувався Алан.

– Лос-Анджелес, 88-й рік, зйомки “Горішка”. Нічого не нагадує? – з усмішкою промовив Майкл.

У Алана підкосилися ноги.

Дівчинка, яка ходила за ним практично скрізь. То була Алекс.