Частина перша.

Джеймс Лір. Сьогодні він був звичайним, він пройшов повз мене з цигаркою в руках, навіть не подивившись. Чому? Це мій колишній. Ми розійшлися декілька місяців тому, якщо бути точною, вже два місяці ми не спілкуємося. Чи сумно мені через це? Точно ні, бо через мене ми і розійшлися. Так думає він, а я не хочу йому доводити інше. Я його кинула, бо не розібралася в собі. Я не знаю хто я, і хто мені подобається, з того самого часу, як побачила її. Аліса Фроулі – новенька в нашому класі. Розумна і харизматична, її помаранчеве волосся відблискувало промені сонця, а обличчя було повне веснянок, що робило її ще привабливішою. Тіло худорлявої статури, одягнена в речі, які не були схожі на речі інших. Вона не була чорною плямою, вона була яскравою, мені було цікаво дізнатися про неї більше Несподівано для мене, дівчина яку я розглядала сіла поруч зі мною, на останню парту біля вікна, і це по-справжньому мене здивувало.
— Тут вільно? – запитала Аліса, і не дочекавшись відповіді сіла на стілець біля мене. — Я Аліса Фроулі, новенька.
— Новенька в кінці навчального року? Зараз же березень, невже так можна? — запитала я з неприхованою цікавістю.
— Звичайно можна, — посміхнувшись відповіла вона. — різні ж обставини бувають, але це не так важливо, зараз мене цікавлять лише дві речі: як тебе звати, і який у нас перший урок?
— Єлізабетт Беннет, а зараз буде алгебра, тож пропоную тобі підготуватися, місс Лоусон не виглядає надто доброю жінкою, а мені шкода буде втрачати свою нову сусідку по парті.

Ось так все і почалося. Історія, повна самокопання та розпачу. Історія, яка не має рожевих окулярів, але не дивлячись на це, метелики в животі, як і раніше, є мало не найкращим відчуттям поруч із нею.