Частина перша

Коли Тоні Старк, після місії в Німеччині, запросив Пітера переїхати до вежі Месників, той спочатку відмовився посилаючись на різні причини. Спершу хлопець просто злякався того, що він наробить якихось дурниць і містер Старк просто вижене його як з бази так і з Месників, до яких він ще поки не належав. Він був ще занадто юним, щоб покидати дім, в якому виріс, та тітку, яка замінила йому батьків.

Проте, Тоні наполягав на переїзді. Тітка Мей ще не знала про супергеройську складову життя хлопця, й тому не дуже розуміла доречність переїзду. Пітер запропонував компроміс – він буде приходити на стажування по звичному йому графіку, й іноді залишатися на вихідних, якщо в цьому буде потреба.

Старк, вдавши, що задоволений цим, відвів хлопця в сторону його кімнати, щоб обговорити певні аспекти стажування. Коли двері кімнати зачинилися, чоловік різко повернувся і почав тихим голосом:

– Ти ж розумієш, хлопче, що вічно ти так не зможеш бігати з одного місця в інше. Тобі легше було б погодитися на пропозицію. Для тебе ж стільки вигоди: більша й зручніша кімната, нова техніка, можливо я надам тобі доступ до моєї майстерні, коли мене не буде там. – Очі Пітера округлилися від почутого, але він сидів мовчки, чекаючи, що ще скаже його наставник. – Від вежі тобі буде зручніше добиратися до школи, а пізніше до університету, якщо ти вирішиш вступати в Нью-Йорку. До речі, ти вже вирішив куди будеш вступати?

– Хотілося б в МІТ.  Але я розумію, якщо я переїду, то переїде й Людина-Павук, а це буде дивно та ризиковано. Тоді буде існувати вірогідність того, що розкриють мою особистість, і тоді дізнається Мей і це ранить її…

– Стій-стій, щось ти розігнався, малий. Ніхто ж не змушує тебе переїжджати, чи розкривати свою особистість або ж взагалі припиняти діяльність як Людина-Павук. У тебе ще є час подумати. Й знай, що у тебе завжди є мої рекомендації, тому ти можеш обирати будь-який заклад і розраховувати на місце навіть зі стипендією.

– Дякую, містер Старк. Але я б хотів спробувати сам вступити, – потупивши погляд відповів Паркер.

– Ну, як хочеш, вперта дитино. – Мільярдер вийшов з кімнати, залишивши двері відчиненими, попрощався з Мей і покинув квартиру. А Пітер сидів, дещо спантеличений, й намагався відійти від цієї розмови.

Ще коли Тоні Старк вперше заговорив за переїзд, хлопця ніби струмом вдарило – у нього з’явилася можливість бути ближче до кумира, наставника і причини його вранішнього збудження. Він не міг повірити, що таке можливо. Але швидко прокинувся від мрій, зрозумівши що він може спалитися перед самим Старком, генієм, плейбоєм, мільярдером, філантропом. Адже його захоплення чоловіком не таке і невинне, як можливо думав той.