Частина перша: сон

– Ходи сюди, ходи…~ – незнайомий жіночий голос прозвучав уві сні Мольфара. Блакитноокий чоловік вивчав всі куточки кімнати, в яку він потрапив. Він розумів, що це гра нечисті, але також не міг зрозуміти як взагалі ця нечиста змогла пробратися в його сон, в його місцевість та на озеро – Біле Озеро, яке знаходиться у Карпатах України. Сюди приїжджають люди по допомогу до Мольфара. Але потрапити до нього можуть люди лише з добрим серцем та думками.
Зараз Мольфар пробував знайти власника голосу – в результаті чого він знаходив лише темряву.
–Хто ти?! Покажись! – відповів стримано чоловік, відчуваючи, як нерви починали здавати. Але досі ніхто не показався, а ж раптом:
– Ох, як смішно стежити за тим, що один з нащадків мольфарів, не може відчути, що чи хто тут знаходиться, як ж сумно. – Промовив жіночий єхидний низький голос. Після цих слів, незнайомий голос засміявся, тим самим віддаючи ударну хвилю та викликавши головний біль у Мольфара.
–” Що? “– кругом нього линули чотири духи різних стихій, до яких він не вперше звертався: вогню, води, землі та повітря. Кожний з них щось шепотів, чого не міг розібрати Мольфар та помічав погляд осуду на собі, поки…

– Господарю, ні! Будь ласка, прокиньтеся!

Чоловік почув знайомий голос уві сні ехом. Голос його помічника.

– Господарю, скажіть щось будь ласка! ….

Різко Мольфар підняв голову, відчуваючи легеньке покручування.  Він помітив біля себе стривоженого помічника. Перевізника – той, хто перевозить людей, яким потрібна допомога від Мольфара. Парубок з полегшенням зітхнув.

– Господарю, ви живі! – після цих слів, стривожений та здивований був і сам Мольфар.
– Що ти маєш на увазі? – запитав Мольфар.                – Ви не прокидалися та не дихали. Коли я прийшов з чистого джерела, то знайшов Вас в цьому стані. Як взагалі це відбулося? – запитав чоловік у плащі, очікуючи відповіді, на що Мольфар задумливо та спокійно, а потім звернувся до свого помічника:

– Нечисть все таки змогла пробратися, – на що Перевізник зі здивуванням поглянув на свого Господаря.
– Але як? І як це можливо? –  Перевізник поглянув на воду, яка починала потрохи змінювати колір, а свіжозібрані трави взагалі тліяти.

– Взагалі не знаю, друже, але знаю, що з цього дня не людям знадобиться наша допомога, а допомога від людей нам.

– Але люди не мають…

– Вони не мають цього, але допомога нам знадобиться від тих, в кого чиста душа, – відповів Мольфар, підійшовши до вікна, – а з тою нечистю я розберуся сам, тільки принеси мені будь ласка трави з чотирьох різних місць.

– Так, Господарю, – після цих слів, Перевізник вийшов з хатини, залишивши Мольфара наодинці з думками, але з відчуттями, що за ними щось стежить… Щось, що може нашкодити кожному, хто її спробує зупинити, адже… Можливо то був не лише сон?