Частина одинадцята та дванадцята

Частина одинадцята

Коментар автора:
Я знаю, що фік з хворобливої уяви, але він писався декілька років тому, тож я вирішила нічого не змінювати. Ще хочу перепросити за рядки з пісні, не можу їх прибрати, бо вони вплинули на написання цього фанфу.

—–

“Ты со мною забудь обо всём,
Эта ночь нам покажется сном,
Ты возьмешь меня и
Прижмёшь, как родную дочь.
Нас окутает дым сигарет,
Ты уйдёшь как настанет рассвет,
И следы на постели
Напомнят про счастливую ночь.”
Сектор газа «Лирика»

…

Чоловік провів дівчину на кухню, тримаючи під руки. Вона була настільки шокована, що ледве йшла.

Його дружина все знає? І досі її не вбила? І навіть усміхається до неї?

“Я заснула, напевно. Скоро цей сюр припиниться”, – подумала вона.

Він посадив її ліворуч від себе, сам сів на чолі столу, Рима сіла навпроти Алекс.

– Я хочу одразу дещо прояснити. – Почала розмову Риму. – Я все знаю, Алан мені розповів тиждень тому. Це перше. Друге. Я не знала про те, що ви зустрічаєтеся, Алан все дуже добре приховував.

Вона зітхнула і на якийсь час замовкла.

Дивлячись на свого чоловіка, вона продовжила.

– До недавнього часу, поки він не сердився на всіх без явного на те приводу. Ця поведінка спостерігається і зараз.
Вона перевела погляд на дівчину.

– Але я запевняю тебе, це скоро минеться. Він просто ще не звик до всього, що відбувається, хоч і вдає, що при тверезому розумі. Він божеволіє. Він завинив переді мною і сердиться на мене і на себе. Він відчуває провину перед тобою і водночас злиться на тебе.

Дівчина підняла брови.

– Так, – продовжила Рима, – це Алан і це його характер. А так само внутрішній світ актора, який не пояснюється. – вона посміхнулася.

– Витримати його може тільки справді спокійна та дуже терпляча жінка. Саме тому ми з ним так довго разом.

Алан повільно і голосно видихнув.

Алекс вирішила, що вона все ж таки повинна запитати, для чого це все.

– Я не розумію, до чого ви ведете.

Рима опустила очі і склала долоні.

– Є ймовірність, що дитина, яку ви носите, це дитина Алана.

– А якщо це все ж таки не його дитина? – запитала Алекс.

Рікман блиснув очима.

– Що? – Почала збуджуватися дівчина, – Ти сам заявив, що потрібно перевірити. Якщо ти мені не віриш, чого це все? Навіщо ці знайомства? Якщо ДНК-тест не підтвердить твого батьківства, ти викинеш мене, забудеш і ви далі житимете, як і жили.

Рима глянула на неї.

– Ми більше не житимемо, як раніше. Це неможливо. – зітхнула вона. – Але якщо ти впевнена у його батьківстві, який привід переживати? Чи ти не хотіла мене бачити?

Дівчина зніяковіла.

– Я впевнена у його батьківстві. Просто я збилася з пантелику. Я не зрозумію, чого він хоче, що робити мені і як буде далі. І…

– Так?

– Мені все-таки не по собі.

– Алан хоче, щоб ти була під його наглядом усю вагітність.

– Я не зрозуміла…

– Я хочу, щоби ти жила тут, – нарешті включився в розмову чоловік.

У дівчини відвисла щелепа.

– Навіщо?

– Я так хочу. У тебе є заперечення? – безапеляційно заявив Алан.

– Але це не правильно…

– Неправильно було те, чим ви займалися за моєю спиною, – сказала Рима. – Зараз нам потрібно шукати рішення, як залагодити ситуацію.

…

Наближалася ніч. Розмова так ні до чого і не прийшла.

Алекс не хотіла жити з Аланом та Римою. Її це бентежило. Вона казала, що влаштується на роботу і оплачуватиме собі житло, але їй це заборонили. Алан заявив, що найближчий рік вона не працюватиме.

Зрештою, дівчина втомилася і попросила Алана відвезти її додому. Він так само поводився прохолодно і відсторонено, але зайшовши до неї в будинок, він раптом різко притягнув її до себе і обійняв так ніжно, як ніколи раніше.

– Пробач, – прошепотів він. – Так треба було.

– Хоч би пояснив. – схлипнула вона.

– Я сумува, дуже сумував.

Він гладив її по спині, а вона тихенько плакала, уткнувшись йому в груди.

– Скажи мені, що це моя дитина.

– Я говорила, – сказала вона крізь сльози, – твоя і тільки твоя.

– Я не хочу тебе залишати тут. Я хочу бачити тебе щодня і дивитись, як росте живіт. І я хочу тебе.

…

Вони лежали на застеленому ліжку і важко дихали. Бажання було настільки сильним, що вони майже не роздягалися.

– Я б повторив, але вже час їхати.

– Навіщо мені переїжджати до тебе?

Чоловік підвівся і натягнув штани.

– Ми зможемо займатися цим щодня, – він блиснув очима.

Дівчина примружилася:

– Та невже? Під носом у Рими?

– Довірся мені. – сказав він. – Останній тиждень вона перевіряє кожен мій крок. Я не маю можливості до тебе їздити. Якщо ти житимеш у нас, вона заспокоїться і думатиме, що все під її контролем. Я переконав її, що ти більше мене не цікавиш, і вона повірила.

Він сів на ліжко та обхопив голову руками.

– До чого я докотився? Я брешу і маніпулюю. Та ще й своїй дружині.

Алекс хихикнула.

Рікман глянув на неї.

– Ти актор. Це твоє покликання.

Він підійшов до неї і обійняв.

– Нічого ти не розумієш, люба.

– Можливо. Але хорошого в житті в тебе вдома нічого немає. Це не нормально. Це як дві дружини. А дитина? Вона народиться і що далі? Мені доведеться все одно переселятися.

– Що ти пропонуєш?

– Я поживу тут. Ти приїжджатимеш до мене, і я відвідуватиму вас.

Він мовчав.

– Чому ти з нею так довго? Адже у вас навіть немає дітей.

Чоловік зітхнув.

– Вона неймовірна. І ти в цьому переконаєшся сама.

– Я не хочу.

– А інакше ніяк.

Алекс надула губи.

– Я уявляв різні рішення ситуації, я намагався тебе забути або відсторонитися від тебе, але не зміг. Мене тягне до тебе. І ти зробиш мене батьком, а це безцінно. Я досі не можу в це повірити.

Дівчина так і сиділа, надувши губи.

Він посміхнувся.

– Я стільки тобі наобіцяв і все ще не виконав обіцянки.

Чоловік зазначив, що це мало ефект. Вона трохи розслабилася.

– Хочу до Істборна. Подивитися на крейдяні скелі, хочу до моря!

– Прийнято. Але почнемо з Рочестера.

– Удвох?

– Удвох, так, і Рима.

– Чоооорт.

Частина дванадцята

Літо закінчилося і розпочалася календарна осінь. Її початок не відрізнявся від літа, що закінчився, на всю йшли дощі і стало прохолодніше.

Алан встиг звозити Алекс подивитися замок у Рочестері, і на крейдяні скелі вони також потрапили. А далі Алекс почав сильний тонус. Вона днями лежала, скрючившись, і стогнала від болю. Прописані лікарем пігулки майже не допомагали. Алан пораненим звіром бігав навколо неї і не знав, чим допомогти.

– Чому цей ідіот нічого не робить? Ми ж можемо втратити дитину! – не вгавав чоловік, походжаючи біля ліжка дівчини, що лежить калачиком. Рима сиділа поруч і витирала піт із її чола.

Алан привіз дівчину до себе додому, щоб вона була під контролем його дружини хоча б на час його завантажених роботою днів.

Лікар не бачив нічого страшного і сказав, що це проходить максимум через тиждень. Потрібен спокій та відпочинок.

Рима виявилася дуже гарною жінкою. Вона опікувалася дівчиною, як рідну, ні в чому їй не відмовляла і була дуже добра. Коли Алекс ставало трохи краще, вони навіть розмовляли.

Через тиждень і справді прийшло покращення і прийшов час робити перший скринінг. Алан не міг піти з нею, він боявся, що його впізнають і чутки проникнуть у пресу. Він вирішив відправити з Алексою Маркуса.

З дитиною все було добре. Дівчина попросила зробити фото, щоб порадувати Алана. Коли він побачив чорно-білий знімок з УЗД, він засяяв. Він гасав з цим знімком, як хлопчик. Якби він міг розповісти про цю радість усім своїм близьким та знайомим, він би неодмінно це зробив. А поки він гладив і цілував живіт дівчини і замучив Риму роздивлянням знімка.
Жінці не дуже подобалося, коли він приділяв стільки уваги Алексі, але розуміла, що без цього ніяк. Дівчина і сама все зрозуміла, і наполягла на поверненні до своєї квартирки.

Хоч Алан і сказав, що не зможе до неї приїжджати, наступні два місяці він робив це регулярно. Рима готувалася чи до виборів, чи ще до чогось зі своєю партією і затримувалася на роботі майже щодня допізна. Алан в цей час гуляв містом з Алекс, або вони кохали в неї вдома.

У дівчини вирували гормони і вона весь час хотіла сексу. Вона так замучила цим чоловіка, що він переживав, чи зможе задовольнити її запити. Вона накидалася на нього з порога і не давала найменшого шансу викрутитися. Він не чинив опір. Хіба що турбувався, чи не завдадуть вони шкоди дитині таким частим і бурхливим сексом.
Дівчина його заспокоїла тим, що це, навпаки, корисно і полегшить їй пологи.

– Я в раю, – казав він. – Я можу кінчати у тебе, і це чарівно.

– До речі, про чари. – примружила очі дівчина. – Візьміть мене, професоре Снейп, і робіть зі мною що хочете.

– Хмм, хочеш погратись? З професором жарти погані. Дивись не пошкодуй…

Одного разу, перебуваючи в гостях у Алана і Рими, вони сиділи втрьох і пили чай.
Дівчина мрійливо запитала:

– Кого ви хочете більше, дівчинку чи хлопчика?

Рима подивилася на Алана.

– Для мене не важлива стать, – нахохлившись сказав він.

Та дівчина не слухала. Так само мрійливо продовжувала:

– Я хотіла б першу дівчинку.

– Я гадаю, ми на першому і зупинимося. – сказала Рима.

Дівчина продовжила, як ні в чому не бувало.

– Але оскільки спроба лише одна, нехай буде хлопчик. Продовжувач роду.

Рима хмикнула.

Алан насупився. Видно було, що йому подобаються слова дівчини.

Поки Рікман відлітав на зйомки на місяць, Алекс пройшла другий скринінг. Лікар запитав, чи повідомляти їй стать дитини, і вона, звичайно ж, погодилася.

Після повернення Алана дівчина організувала сюрприз. Вона прийшла до нього додому з невеликим тортиком, більше схожим на тістечко. Воно було прикрашене білою мастикою, а зверху лежали, теж із мастики, 2 знаки питання, блакитного та рожевого кольору.
Коли вони сіли втрьох за стіл, вона сказала:

– Я знаю, що ви таке не їсте, тож не купувала великого. Це чисто символічно. Усередині це тістечко або рожевого, або блакитного кольору. Розріжте його і дізнаєтесь, хто росте у мене в животі. Якщо воно всередині рожеве – значить дівчинка, якщо блакитне – хлопчик.

Алан та Рима ахнули. Дівчина дала їм ножа. Рима похитала головою і вказала на Алана. Він повільно взяв ножа.

– Ну, ти й придумала.

– Погодься, так цікавіше.

– Не знаю. Могла просто сказати.

– Зануда.

Рима торкнулася руки Алана:

– Давай, цікаво ж.

Він одним махом розрізав тістечко на дві частини, відсунув одну половину і прибрав ножа.
Усередині воно було блакитне.

– У мене буде син.

Він обійняв Риму.
Алекс посміхалася та плакала.

•••
Цього вечора вона не поїхала додому, а залишилася ночувати в будинку у Алана. Рима рано лягла спати, Алан на радощах розпивав віскі, Алекс лежала у себе в кімнаті та читала книгу. Опівночі до неї зайшов Алан. Він не був п’яний, але спиртним від нього пахло. Нічого не кажучи, він заліз до неї під ковдру і притиснув дівчину до себе.

– Гей, це зовсім нахабно. Нас застукають.

– Я зачинив двері на замок.

Він пестив її груди, іноді переміщаючи руку на животик, що почав округлятися.

– Я вже відчуваю, як він рухається.

– Я теж відчуваю.

– Це навряд чи. Він не такий великий.

– О, він уже великий.

Дівчина повернулася до чоловіка.

– Ти про що взагалі?

– Я – про це. – і він перемістив її руку на свій уже великий орган.

– Ні-і-і, тільки не тут.

– Ні тут, і зараз. Батько хоче трохи пограти з мамою. Постарайся не стогнати сильно.

Вони кохалися повільно і чуттєво. Дівчина задихалася від задоволення, але не промовила ні звуку. Якщо їх почує Рима…
Вона ледве встигла затиснути рота Алана долонею, коли той кінчав.
Адреналін у крові не дав розслабитись і вона майже відразу пішла в душ. Повернувшись, вона побачила, що Рікман уже спить. Вона розбудила його і змусила піти в його кімнату і прийняти душ там. Як тільки він вийшов, вона зачинила двері на замок.