ЧанБін та його маленький хлопчик Чанні

Був темний осінній вечір. Чан чекав приходу Біна. Так як Бін великий началькик , він часто затримувався на роботі.Зазвичай він приходить з хорошим настроєм, но цього разу усе пішло трохи поїншому. Чан почув звук повертающогося ключа.

-О так це наш Бін повернувся.

*Чан швидко побіг до дверей.*

-Чан незли мене сьогодні я невгуморі.

-Добре я піду приготую нам щось поїсти

-Ти ще досі неприготував?Нащо ти тоді мені ти цілими днями сидиш дома а я на роботі впахую.

*Чан впав до ніг Біну і почав плакати*

-Б..і..ні вибач є щось як я можу загладити свою вину?

-Так є одна

-Нетягніть кажіть я усе зроблю

*ЧанБін легко підняв Крістофера і поніс в спальню.Кинувши його на ліжно Бін почав скидувати  штани*

-Щ…о щ..о ти робиш?

-Наказую бо хтось був дуже непослушним хлопчиком

*Легенька ухмилка з’явилася на лиці Біна.Він жадно вципився в губи Кріса, та одночасно почав роздягати його*

-Татку що ви будите робити?

-Вгадай з трьох раз

*І в Тучанів сьогоднішгя нічка була надзвичайно жаркою.Та всі сусіди жалілися на шучні ахи та стони*