Чай з фіалками

-Аґатто? Де ж ти є?..-Коко шукала дівчину та не могла ніде знайти. Після діалогу з Лороґо, А‘Кром просто зникла. Чайноока обійшла майже весь чарозал, але від Аґатти і сліду не було. Коко дісталась до якихось невеликих дверей. Вони були зовсім непомітні і дівчина вирішила постукати. Мовчанка. Коко відкрила ці двері та зайшла у маленьку кімнатку. Було достатньо темно, але світло від невеликого ліхтарика освітило кімнату.
-Аґатта! Слава Богу я тебе знайшла! Мені прийшлось обійти весь чарозал! Що ти тут робиш?-запитала Коко і кинулась обіймати дівчину. А‘Кром сиділа мовчки, а чайноока просто вчепилась у фіалкооку та не планувала відпускати.
-Коко.. Що з тобою не так? Чому ти довіряєш мені? Чому ти взагалі така добра до мене, хоча я не раз тобі грубила? Прошу залиш мене в спокої..-тихенько промовила Аґатта та хотіла вилізти з обіймів чайноокої, але не вийшло.
-Я знаю тебе вже кілька місяців, а Лороґо тільки декілька днів. На моєму місці, кому б ти довірилась?-відповіла Коко та глянула в очі Аґатти. Чайноока посміхнулась і просто обіймала найкращу ученицю Кіфлі, а через декілька секунд відпустила.
-ЦЕ НІЧОГО НЕ ГОВОРИТЬ! ЛОРОҐО СВІДОК ТІЄЇ ПОДІЇ ВІН ЗНАЄ ПРО ЧАРОЗАЛ БУКВАЛЬНО ВСЕ БО ЖИВЕ ТУТ! МЕНЕ ПРОГНАЛИ ЗВІДСИ І ЦЕЙ ГИДКИЙ ХЛОПЧИНА СВІДОК ПОВТОРЮЮ!-Аґатта просто кричала. За весь цей час назбиралось багато емоцій та думок, тільки немає кому висловитись. А‘Кром майже ніколи так не підвищувала голос на когось. Чому ж вона зробила це з Коко? Чайноока навпаки підтримує її, а фіалкоока накричала на дівчину.
-Коко.. Я.. Пробач я перегнула палку..-Аґатта глянула на чайнооку. Погляд Коко був дивним. А‘Кром мовчки сиділа.
-Все гаразд, я не злюсь. Давай поговоримо пізніше..-тихо промовила чайноока і вже направилась до виходу, але Аґатта її зупинила.
-Будь ласка, можеш залишитись?-сказала Аґатта та відвернула своє червоне лице.
Коко погодилась і присіла біля юної чаклунки. А‘Кром сиділа мовчки. Фіалкоока тримала руку подруги. Щось її бентежило, але що саме.
-Аґатто, все гаразд? Ти наче б..-та тільки Коко не договорила, а на її губах були вуста дівчини. Чайноока спокійно підтримала дії А‘Кром та відповіла взаємно. Серце швидко билось, а в животі метелики. Аґатта відсторонилася. Щоки горіли і дівчина ховала погляд під чубчиком. Дівчата замовкли. Настала не зручна тиша.
-Пробач, я напевно побіжу. Бувай!-проторохтіла А‘Кром та вибігла з маленької кімнатки. Лице червоне.
«Аґатто, ти дурепа! Що я зробила? Коко ж напевно гидко зі мною розмовляти буде! Хоча.. якби їй було бридко, тоді чому вона не зупинила мене? Не пішла, а сиділа зі мною?»-ці думки змусили фіалкооку зупинитись. Дівчина стояла та обдумувала це все діло. Вона навіть не помітила Річе, яка вже стояла перед нею.
-Ну і де ти була? Тебе всі шукають.-промовила дівчина з довгим, льодяним волоссям. Фіалкоока мовчала, але яскравий рум‘янець на її щоках говорив, що щось трапилось.
-Щось сталось між тобою і Коко так?-запитала Річе та дивилась на Аґатту.
-Га? Да ні.. нічого-відповіла А‘Кром та почала бігати поглядом у різні сторони.
-Ти думаєш я цього не помічаю? Гаразд не буду тебе займати. Піду скажу іншим, що знайшла тебе.-сказала Річе та пішла в іншу сторону.

-Ой Коко!! Я тебе шукала! Ти знайшла Аґатту?-проторохтіла Тетія. Дівчина підійшла до чайноокої та глянула в очі Коко.
-Щось трапилось? Ти наче б то.. інша-промовила юначка з рожевим, кудрявим волоссям.
-А.. так, все гаразд. Я знайшла Аґатту, але вона вже пішла.-промовила чайноока і дівчата направились в свою спальну кімнату. Там вони вже зустріли Річе та А‘Кром.

-Аґатто! Не можна ж так! Ми всі хвилювались за тебе. Слава Богу знайшлась.-пробурмотіла Тетія та плюхнулась на ліжко.
-Тетіє, я думаю в неї були свої причини щоб заховатись. Досить бурмотіти і дай поспати-промовила Річе та вже засинала.
Коко та Аґатта сиділи мовчки. Додати було нічого, а те що сталось в тій маленькій кімнатці не давало спокою, що одній, що другій.
-Річе! Да ти завжди така. Тобі всеодно на всіх!-відповіла найяскравіша чаклунка з усіх учениць. Лягла біля дівчини з льодяним волоссям, побажала усім доброї ночі та заснула.
Аґатта та Коко не могли заснути.

Все ж таки вони ділили ліжко, а та ситуація не вилазила з голови. Хоч обидві розуміли, що для них треба гарний сон. Аґатта встала. Дівчина сиділа та дивилась на Коко.
-Послухай, я знаю, що ти не спиш. Я зробила дурницю і тепер це не дає нам спокою. Я не знаю, що у мене на той момент було в голові. Та і взагалі не очікувала такого від себе..-прошепотіла А‘Кром. Фіалкоока відчувала, що їх підслуховують тому намагалась бути максимально тихою.
-Все добре. Просто.. згадую той момент, так метелики в животі. Все одно нам варто відпочити, тому давай вже спати.-відповіла Коко та почала засинати.
За кілька хвилин, нарешті всі полягали спати. Тільки Аґатта думала, що скажуть Тетія та Річе. А якщо їх почув Кіфлі та Оруґіо? А якщо це чув або навіть бачив Лороґо? Останнє питання бентежило А‘Кром найбільше, але потім бажання спати отримало перемогу.

Другий розділ цього твору. Я не знаю, мені захотілось його продовжити. До речі я планую у 3 розділі, щоб Аґатта та Коко були дорослими та у сучасному світі. Постараюсь випускати кожний місяць і можливо буде спеціальний новорічний розділ 😉