*

хіната палить. він почав палити цигарки, приблизно, коли мав летіти до бразилії та до цього часу, тобто за вступу до шакалів. не те, щоб він мав залежність, ні. просто ввечері, коли сил немає та апатія наздоганяє – цигарки стали, наче якір? хіната не впевнений, але це допомагало позбавитися тих самих думок.
чи все він правильно робить? це варте того? це взагалі має сенс? кенма не даремно вкладає гроші в його спонсорство?

а що буде далі? він справиться?

кожного разу, коли це стається, він опиняється з цигаркою, тихо сидячи, беручи нову тягу. marlboro, chapman, sobranie, нова пачка, але ті ж самі думки.

коли він повернувся до японії, бокуто допоміг зі вступом до шакалів і тоді цигарки припинилися, поки він знову не прийшов до кенми. думки повернулися, але трохи інакше.

– що думаєш далі? контракт через три місяці закінчується.

кенма трусить попіл з цигарки, хіната за ним. а що далі? напевно, до бразизії знову, в ASAS.

– не знаю, козуме, певно в ASAS подаватись буду. а ти?

тяга, дим в легені так, щоб запекло в горлянці.

– якщо ти не проти, я б хотів тебе й далі спонсорувати, шоє.

методичні рухи, взяти тягу, випустити, зтрясти попіл. давно їх не було. цигарки, що дає кенма міцні, дорогі. голова порожня від них та думок немає. треба буде декілька штук попросити, мимохіть літає в голові хінати.

– якщо хочеш, то й я не проти, але прошу, без раптових декілька тисяч мені на карту. я все-таки професійний спортсмен, вже маю гроші з ігор.

тихий сміх по терасі носе легкий вітерець. хіната любить приходити до кенми на вечір, а то й пару днів. він відпочиває в нього від усього, хоч ніхто не міг би подумати що такі люди, як він потребують перепочинок. коли він приходить то часто буває у нього на стрімах, разом грають. спілкуючись з ним, хіната давно підтягнув свій рівень в комп’ютерних іграх (хоча йому ще далеко до кенми), тому стріми цікаві та веселі.

– якщо чесно, я прив’язався до шакалів. не знаю як буду прощатись з ними, та й можливо трохи боюсь цього моменту.

ще тяга та цигарка майже дотліла. насправді хіната боїться не скільки прощання з командою, скільки того, що в нього з’явилася… симпатія? йому подобається ацуму. хіната в бразилії зізнався собі, що подобаються йому не тільки жінки, а й чоловіки. і певно, каґеяма хотів на випуску дати йому ґудзик, але не зробив цього. враховуючи твердоголовість хінати, він би в той час сприйняв це, як ще одну обіцянку зустрітись на корті, а не щось романтичне.

– тільки страх тут грає роль?

хіната пересмикнувся, іноді він забуває, що дружить з кенмою вже довгий час і той добре його розуміє.

– я… думаю мені подобається ацуму і можливо це взаємно, але…

– але? шоє, скоро контракт підходить до кінця, потрібно діяти.

кивок, так, потрібно діяти. але хіба це варте того? хіната скоро полетить з японії на інший материк, де різниця в часі буде складати 12 годин. у нього буде дев’ять ранку, а у ацуму дев’ята вечора. хіба ж вони витримають це? хіната вагається, без відносин було б легше полетіти до іншої країни, але йому так хочеться ацуму. так хочеться його губи до своїх, руки в руки, тіло до тіла.

***

пройшов місяць з тієї розмови між ним та кенмою. місяць думок, місяць зустрічей, місяць тренувань, місяць дотиків, поглядів крадькома. і хіната вирішив йти в ва-банк, що буде те буде, яка різниця? залишилось два місяці перебування в шакалах, він вже відправив документи до ASAS та отримав підтвердження, що його приймають в склад гравців. коли прилетить, відбудеться його розгляд, як гравця основного стартового складу. дожити б ще цього, криво посміхаючись, думає хіната.

– шоє-кун, чого це ти так скривився? розминка сьогодні не йде? допомогти?

питання одне за іншим полились на нього. дихання на секунди дві сперло, йому так подобається ця лисяча посмішка, але він швидко взяв себе в руки. зробивши вигляд наче він задумався, прижмурює очі та відповідає:

– ну, можете допомогти мене розімнути, ацуму-сан.

це злітає з язика легко, йому подобається спостерігати як мило мочки вух ацуму починають горіти. як ацуму кусає губу, як в нього очі горять в такі моменти.

– з радістю.

що хіната не врахував, так це те що ацуму буде торкатись до його спини. та й в цілому, ацуму торкається до нього, від цього шкіра горить. впевнені та сильні нажими, от би він так його в ліжко втиснув та взяв. хіната закушує губу, так хочеться ці руки ще деінде на його тілі. хочеться вчепитися зубами в ляшки, залишити купу міток та зробити найкращий мінет в житті ацуму. хіната ковтає в’язку слину, якої стало забагато в роті. але хіната неохоче це припиняє:

– ацуму-сан, досить.

через плече хіната дивитися на ацуму, зустрічаючись з ним поглядом. хоча вони дивилися один на одного буквально пару секунд, здавалося, що це триває не одну хвилину. і тут ацуму нахиляється так близько, що торкається торсом до спини хінати. оглядає зал, чи не спостерігають за ними, та тихо говорить:

– шоє-кун, я…– ацуму червоніє вухами, – ти не проти сходити ввечері кудись?

***

їхні відносини почали швидко розвиватися, були запаморочливі поцілунки, сильні руки по тілу, секс. та що ближче підходив кінець контракту, то більше хіната відчував себе погано. хіната нічого не говорив ацуму про збірну ASAS та їхнє запрошення, яке він прийняв. йому стало страшно. хоча, коли він подавав документи, то думав, яка ж різниця, а тут, на тобі. боїться.
поцілунки в плечі, приємно. хіната повертається в руках ацуму, щоб обличчям до обличчя, коротко цілує.

– про що думаєш? ти останнім часом засмучений.

– а ти останнім часом ще довші погляди на мене кидаєш, коли думаєш, що я не бачу.

дивитися в очі навпроти приємно, неприємно говорити болісні речі та бачити, як ці очі засмучуються. але якщо він ще довше мовчатиме, то наврядчи це буде приємніше. примружуючись, тихо каже:

– я не буду продовжувати контракт.

тихо, чутно лише дихання один одного. раптом ацуму сідає на хінату, беручи його обличчя в долоні. хіната очі не відкриває, лише поверх долонь ацуму поклав свої.

– шоє, поглянь на мене, нумо.

– цуму…

– шоє, я… я думав про те, що ти не будеш продовжувати контракт з шакалами. і думав про те, що буде далі, куди ти підеш і…

хіната дивиться на ацуму та намагається не заплакати. він так його любить, так не хоче прощатись.

– …я вирішив, що це не повинно заважати нашим відносинам. тобто, шоє, через мене ти не повинен відчувати провину, чи типу того. через те, що хочеш йти далі, розумієш?

хіната все ж не витримав, маленькі сльозинки потекли. ацуму нахилився та зцілував кожну, которко кидаючи поцілунки по всьому обличчю та міцно поцілував у вуста.

– так, мені дуже не хочеться тебе відпускати, не хочу щоб тобі пасував якийсь інший сетер, але начхати. прямуй до вершини, втри всім носа, щоб я міг показувати на тебе і говорити: “дивіться, це – мій бойфренд, він найкращий волейболіст. бачите якого вхопив?”

хіната коротко сміється, ацуму вслід за ним, знову залишаючи поцілунок на його губах.

– я люблю тебе, цуму.

– я люблю тебе, шоє.

***

аеропорт. до вильоту сорок хвилин.

– я речі вже здав, тому хочу хоча б десять хвилин в обіймах провести.

з цими словами хіната підлітає до ацуму та міцно обіймає, зариваючись носом в його шию. на талії хінати міцно зплітаються руки ацуму, притягуючи ближче до себе, хоча вже нікуди ближче. короткий поцілунок у скроню.

– напишеш, як долетиш? я чекатиму.

– обов’язково.

коли хіната вже відірвався від ацуму та відійшов на декілька кроків, зупинився та зірвався назад. схопив за комір та потягнув до себе, цілуючи. міцно, язиком до язика.

відірвавшись, так само різко, як і коли почав цілувати, хіната подивився у вічі ацуму.

– до зустрічі, цуму.

– до зустрічі, шоє.

і вони обов’язково побачаться знову. буде важко не бачитися, не цілувати улюблені губи, не обіймати улюблене тіло. проте контракт з ASAS підійде до кінця, хінату запросять в японську національну збірну.

і все буде добре. і ніяких думок та цигарок.