цигарка чи довіра?

він кидає палити, у нього навіть непогано це виходить, але раз і назавжди – дуже важко…

цигарка перед роботою, на перерві, ввечері у компанії друзів та на самоті на балконі. жахлива звичка у якій нема нічого хорошого. але чому після першої затяжки стає настільки добре? чому одразу забуваються усі проблеми?

іноді з’являється думка, що це не так погано, як говорить більшість…

так вважав Євген до зустрічі з ним, з людиною, яка кожен день перевертає твій світ з ніг на голову, коли після чергової зустрічі не можеш заснути, тому що обмірковуєш кожне сказане їм слово.

це був Спартак Суббота.

– оригінально, – перше що прийшло у голову, коли Янович почув ім’я майбутньої найріднішої людини у своєму житті.

цього точно ніхто не очікував.

може, їнь-ян саме про них?

***

він став менше палити. більше нецікаво виходити на перекур, щоб почути нові та безглузді плітки. замість чергового вечора у барі обирає піти у спортзал із другом.

Женя більше не самотній. у нього є людина, котра завжди відповість на дзвінок. коли сумно, то приїде з новою грою на приставці та зробить усе, щоб замість депресивних думок було лише щастя та спокій.

так було і у цей раз.

вони давно звикли жити разом, їм було  к о м ф о р т н о  одне з одним. Спартак та Женя за весь час що вони знайомі настільки добре вивчили одне одного, що розуміли без слів.

він знає, що Спартак не палить та ніколи не хотів. а також Суббота не робить те, щоб могло зашкодити йому.

колись у Яновича виникло одне бажання – побачити як курить його друг. дуже нераціонально і він це розумів, але ця думка настільки глибоко засіла у голові чоловіка, що кожен раз коли йшов на вечірній перекур, то у думках був тільки Спартак.

– Жень, – сказав Суббота підійшовши зі спини до Яновича чим дуже здивував, – ти не бачив мій блокнот? Я його на диван поклав, а зараз шукаю і ніде немає…

– Не знаю, може, ти його кудись переклав та забув? – клацає запальничкою по цигарці та робить першу затяжку за добу.

Спартак лише знизує плечами, стає поряд із найкращим другом та вже разом дивляться кудись дуже-дуже далеко…

***

чоловік справді цінував те, як Женя кидає палити, бо розуміє, що від залежностей тяжко одразу відмовитись, тим паче які здаються…рятуючими? тому кожен вечір бачив як його друг усамітнюється на балконі і міркує про щось настільки інтимне, що просто не дозволяв собі підходити до нього.

але сьогодні був виняток. це був дійсно хороший день та вечеря, після якої була лише посмішка на вустах. чи не прекрасно? н е й м о в і р н о.

– Спартак? Щось трапилось? – заціквлено та схвильовано запитав Янович.

у відповідь пролунала фраза, яку Женя стовідсотково не очікував почути…

– можеш дати цигарку? – це звучало так спокійно і невимушено, що у перші секунди Янович хотів сказати про те, що у нього є лише ця цигарка та має можливість запропонувати тільки її.

– Чого? – здивовано випалив чоловік і повернувся усім тілом до друга, – щось дійсно трапилось?

на це Спартак лише опустив свій погляд на цигарку у руці Яновича й прикусив губу. йому простягнули недопалок.

перша затяжка – гірко, але з теплом на губах.

друга – дим заповнює легені та з’являється легка пелена на очах.

третя – тютюн вже не здається таким обпікаючим та периферичним зором помічає заворожений погляд Жені. Спартак ніколи не думав, що на нього будуть дивитися саме так.

звісно він помічав, що Янович завжди дивиться захоплено та з неприкритим інтересом, іноді це дивувало, бо людина взагалі не приховує свої почуття та емоції. повна протилежність Субботи.

чи очікували вони, що у своєму житті будуть мовчки стояти на одному балконі, палити одну, останню цигарку на двох та відчувати повний спокій із довірою? безперечно ні.

***

Женя не міг відірвати погляд. все, що відбувається настільки  п р а в и л ь н о, бо навіть у голову не приходило на секунду відвести погляд від очей, губ, пальців Спартака. він не відчуває сорому або дискомфорту, тому що знає, що його зрозуміють.

– Ти ж зараз пальці обпалиш, давай мені, – перервавши ідилію тишини промовив Янович та спритно узяв цигарку із рук напроти, – будь ласка.

остання затяжка – на губах починає пекти, а пальці сильніше стискають сигарету. звісно він не один раз у своєму житті палив з кимось стоячи на балконі у тиші та вдихаючи один і той самий дим. але зараз усе інакше. інший час, момент, почуття. інша людина.

***

цигарка тліє, сонце вже зайшло за горизонт, а чоловіки розуміють, що треба діяти. більше нема у них часу на роздуми чи сумніви, вони давно перейшли цю межу, але не були готові визнати.

– Я думаю нам треба поговорити, – промовив Суббота бігаючи очима по балкону, щоб не зустрітися з цим самим поглядом Яновича.

Женя лише кивнув головою, викинув недопалок у попільничку і перший пішов у кімнату одразу обертаючись, ніби запрошуючи Спартака піти за ним.

– До речі, я бачу твій блокнот, – додав Янович посміхаючись ще сильніше та хитріше.

тепер Суббота впевнений, що зробив правильний вибір. хоча був шанс встояти перед ним?

Clarissa