Церковна марнократія

Вампір Елехандро, старенький портьє

Вже більше ста років,

Працює, не п’є.

До церкви приходить в неділю святу,

Двадцятку пожертвує храму

Й вино пастерю отцю.

Священнослужитель не починає службу Божу без акомпанементу органу.

Вино не для причастя,

Червоне сухе то для щастя,

Прихожани не лякайтесь

В церкві лайку не сприймають

Бог знає, що священники деколи вино вживають.

Закурють цигарки, а кадило для підстраховки,

Щоб не було чути запаху нічної “святої” тусовки.

Розою в храмі запахло, дзвони б’ють

Аж вампіру погано стало.

Створіння диявола як ж ніяк прийшло.

Що поробиш, в церкві не приймають аби кого.

Вампір Елехандро, старенький портьє

Молився до Бога коли часу багато є.

Просив допомоги, зняття “диявола клейма”.

Любов- то є гріх?

Кохати того до кого серце лягло…

Що робити, якщо це чоловік?

Убити себе, за цей гнилий гріх?!

Кохання, любов- для церкви ти прихожанин тільки тоді коли цнотливий вірянин,

Сексу в релігії нема.

Люби ближнього свого, як себе самого!

Любові Адама і Адама у церкві і в християнстві нема.

То чому вампір Елехандро не може любити Адама?

Він психічнохворий і це не природно?

Чому людина не може любити кого завгодно?

До кого серце тягнеться дротами,

До кого молитви співалися б днями.

Чоловіка для чоловіка,

Жінку для жінки!

Чому ви не можете сприйняти кохання людини?

Релігія затьмарює очі!

Ви розумієте, церква робить з вас тамагочі,

Маріонеток- церковних мур.

Краще заткніться, якщо є Бог то тільки Амур.